Рішення № 137259046, 10.06.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 199/8146/24

№ 2/183/1616/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 червня 2026 року Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області, у складі:

головуючої судді Сороки О.В.,

за участю секретаря судових засідань Григорьєвої В.С.,

розглянувши, в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в:

У грудні 2024 року ТОВ «Кредитсервіс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якому просить стягнути з солідарно заборгованість за кредитним договором № 200701-001 від 01.07.2020 р. за період з 01.07.2020 по 19.06.2024 р. у сумі 45 863,00 грн., з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 19 313,00 грн., сума прострочених платежів по процентах - 26 550,00 грн., сума прострочених платежів за комісією - 0,00 грн. та судові витрати.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначає, що 01.07.2020 року між ТОВ «Кредитсервіс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 200701-001, відповідно до якого банк надає позичальнику кредит у розмірі 50 000,00 грн., строком дії до 01.07.2021 року на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит кредитодавцю та оплатити за користування кредитом на умовах, що передбачені цим договором.

Відповідно до умов кредитного договору, крім щомісячних процентів, стягується одноразова комісія за видачу кредиту від початкової суми кредиту у розмірі 5,9%. Разові проценти стягуються із суми кредиту у день перерахування кредиту на банківський рахунок позичальника.

Згідно розрахунку кредитної заборгованості за кредитним договором № 200701-001 від 01.07.2020 року станом на 19.06.2024 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Кредитсервіс» становить 45 863,00 грн., з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 19 313,00 грн., сума прострочених платежів по процентах - 26 550,00 грн.

Для забезпечення виконання кредитного зобов`язання 01.07.2020 року між ТОВ «Кредитсервіс» та ОСОБА_2 укладено договір поруки 200701-001-01, відповідно до якого поручитель зобов`язується перед кредитором за виконання зобов`язань ОСОБА_1 , що виникли з договору № 200701-001 від 01.07.2020 року, укладеного між позичальником та кредитодавцем.

Процесуальні дії у справі.

Постановленою суддею Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області Сорокою О.В. ухвалою від 17 грудня 2024 року відкрите провадження по справі, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження з викликом осіб (а.с. 80).

Представник позивача у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, у якому підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити, а у разі неявки у судове засідання відповідача - ухвалити рішення у заочному порядку.

Відповідачі відзив на позов не подали, у судове засідання повторно не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлені своєчасно, на дату розгляду справи причини неявки суду не повідомив.

У зв`язку з повторною неявкою у судове засідання належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання відповідача, який не повідомив про причини неявки та не подав відзив, відповідно до статті 280 ЦПК України, суд за згодою позивача, вважає за можливе, проводити заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення.

Враховуючи, що у судове засідання не з`явились всі учасники справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши надані докази у їх сукупності, встановив такі обставини та відповідні їм правовідносини, що виникли між сторонами.

Судом встановлено, що 01.07.2020 року між ТОВ «Кредитсервіс» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 200701-001, відповідно до якого банк надає позичальнику кредит у розмірі 50 000,00 грн., строком дії до 01.07.2021 року на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит кредитодавцю та оплатити за користування кредитом на умовах, що передбачені цим договором (а.с. 21-23).

Відповідно до умов кредитного договору, крім щомісячних процентів, стягується одноразова комісія за видачу кредиту від початкової суми кредиту у розмірі 5,9%. Разові проценти стягуються із суми кредиту у день перерахування кредиту на банківський рахунок позичальника.

Виписка по особовому рахунку відповідача містить відомості про прострочену заборгованість за сумою кредиту у розмірі 19313, грн.., простроченої заборгованості по процентам 26500 грн. При цьому проценти за користування кредитом нараховані з 01.08.2021 року по 01.01.2022 року (а.с. 31).

Згідно розрахунку кредитної заборгованості за кредитним договором № 200701-001 від 01.07.2020 року станом на 19.06.2024 року заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Кредитсервіс» становить 45 863,00 грн., з яких: сума прострочених платежів по тілу кредиту - 19 313,00 грн., сума прострочених платежів по процентах - 26 550,00 грн. (а.с. 42).

Для забезпечення виконання кредитного зобов`язання 01.07.2020 року між ТОВ «Кредитсервіс» та ОСОБА_2 укладено договір поруки 200701-001-01, відповідно до якого поручитель зобов`язується перед кредитором за виконання зобов`язань ОСОБА_1 , що виникли з договору № 200701-001 від 01.07.2020 року, укладеного між позичальником та кредитодавцем (а.с. 24).

Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовані наступними нормами закону.

Відповідно до ч.1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно із ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути поверненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідачка порушує зобов`язання за даним Договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, беручи до увагу неналежне виконання ОСОБА_1 умов спірного кредитного договору № 200701-001 від 01.07.2020 року, суд приходить до переконання, що відповідач ОСОБА_1 має обов`язок щодо сплати тіла кредиту у розмірі 19313 грн.

Вирішуючи питання щодо стягнення процентів за користування кредитом, визначених позивачем у позові за період з 01.07.2020 року по 19.06.2024 року у розмірі 26650 грн., суд звертає увагу на наступне.

Так, умовами кредитного, договору визначений строк дії договору з 01 липня 2020 року по 01 липня 2021 року (п.2.1 Договору).

Кредитний договір містить графік платежів та загальну вартість кредиту 85400 грн. (п.5 Договору).

Виходячи з поданого позивачем розрахунку заборгованості відповідачем сплачено тіло кредиту у розмірі 30687 грн., проценти за користування кредитом 26650 грн., при цьому остання оплата кредиту відбулася 26.04.2021 року, а нарахування процентів відбувалося до 01.01.2022 року (а.с. 42).

Між тим, суд не погоджується з поданим позивачем розрахунком заборгованості за процентами, виходячи з наступного.

Боржник зобов`язаний, як це передбачено ч. 1 ст. 527 ЦК України, виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно зі статтями 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 1046 ЦК України передбачено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною 1 статті 1049 ЦК України також передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі статтею 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно зі ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

У постанові Верховного Суду України від 14 вересня 2016 року у справі № 6-1451цс16 зазначено, що відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України). Разом з тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов`язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (частина друга статті 251 та частина друга статті 252 ЦК України).

У справі, що розглядається умовами Кредитного договору чітко встановлено строк дії договору 21 липня 2021 року. На це вказує також і узгоджений сторонами графік погашення кредиту та загальний розмір кредиту. Крім того, фактично передбачено, що строк дії договору - до повного виконання зобов`язань (п.2.2).

При цьому, суд вбачає з наданих доказів, що кошти позики надані відповідачеві одноразовим платежем та доказів того, що за час з дати видачі позики відповідачем подано заяву про продовження дії кредитного договору, або вчинено дії з повернення кредиту, чим спрямовано свою волю на продовження строку позики матеріали справи не містить.

За таких обставин, суд враховує те, що умовами Договору позики сторони погодили строк його дії до 21 липня 2021 року, тому починаючи із зазначеної дати позивач не мав права нараховувати проценти за користування позикою у розмірі відсотків, установлених договором (5,9% в місяць від загального розміру кредиту, що становить 2950 грн. щомісяця), а також зазначає про те, що для фактичної пролонгації договору є необхідним воля позичальника, яка б полягала у вчиненні дій, які свідчили про його намір продовжити Договір позики.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У пункті 91 постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц (14-10цс18) вказано, що «після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16 (провадження № 12-142гс19) зазначено, що «у межах кредитного договору позичальник отримує позичені кошти у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості. У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно. Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення. Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу. За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання. Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання».

Суд звертає увагу, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16 уточнила висновки, викладені у Постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2022 року у справі № 910/17048/17 та виклала його таким. У разі порушення виконання зобов`язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом» (стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов`язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором. Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на сталості підходу до вирішення питання щодо нарахування процентів за «користування кредитом», сформульованого у постанові від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 та підтвердженого у постанові від 04 лютого 2020 року у справі № 912/1120/16.

Дослідженим Договором позики у цій справі не передбачено перерахунок процентів за договором позики, у випадку користування Позикою понад строк, визначений у договору. Пункт 7 Договору «Відповідальність сторін» не містить узгодження сторонами розміру процентів, застосованих при нарахуванні відповідальності за частиною другою статті 625 ЦК України. Розмір процентів, нарахованих позивачем відповідачеві після закінчення строку позики та заявлений у позові не відповідає приписам та складовим, передбаченим частиною другою статті 625 ЦК України (3% річних). З наданого розрахунку та формули, вказаної у позові, фактично вбачається, що позивачем відсотки нараховані поза межами строку Договору кредиту не в розмірі 3% річних, а в розмірі, встановленому п. 4.2 Договору позики. Вимоги про стягнення процентів за ст. 625 ЦК України у розмірі 3% річних позивачем не заявлено. При цьому, умовами договору встановлено термін повернення кредиту та процентів 21 липня 2021 року. Доказів волі відповідача на пролонгацію укладеного договору не надано, а неповернення коштів у встановлений строк відповідачем не свідчить про пролонгацію, вказуючи на невиконання умов договору.

Відтак, ураховуючи принцип диспозитивності, розрахунок заборгованості за Договором позики, наданий позивачем, суд, вважає неправомірним проведення нарахування відповідачеві відсотків у розмірі 5,9 % від суми позики за період з 22 липня 2021 року по 01.01.2022 року на суму 17700 року.

Таким чином, з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача належить стягнути проценти за користування кредитом у розмірі 8850 грн. (35400 нарахованих 26550 сплачених).

Згідно до ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель зобов`язується перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Згідно зі ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Аналізуючи викладене, суд приходить до переконання про солідарне стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором від 01.07.2020 року у розмірі 28163 грн., що складається з тіла кредиту у розмірі 19313 грн. та заборгованості за процентами у розмірі 8850 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Статтею 137 ЦПК України визначено порядок відшкодування витрат на правничу допомогу.

Так, відповідно до вимог вказаної статті витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Під час розгляду справи стороною відповідача не було заявлено клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, пропорційно до задоволеної частини позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати з оплати судового збору в розмірі 2422,40 гривень та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4000,00 гривень.

На підставі викладеного, керуючись ст.526,527,549-552,553-554,623,1048-1050,1054 ЦК України,ст.ст.4,133,141,258,264-265, 280-282 ЦПК України,суд,-

у х в а л и в:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитсервіс" до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» суму заборгованості за кредитним договором № 200701-001 від 01.07.2020 р. у розмірі 28163 гривень (двадцять вісім тисяч сто шістдесят три гривні), що складається з тіла кредиту у розмірі 19313 грн. та заборгованості за процентами у розмірі 8850 грн.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 2422,40 грн., тобто по 1211,20 грн. з кожного.

Стягнути в рівних частинах з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс» витрати на правничу допомогу в розмірі 4000,00 грн., тобто по 2000,00 грн. з кожного.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредитсервіс», місце знаходження: м. Київ, вул. Євгена Коновальця, 36-Д, приміщення 65-з, ЄДРПОУ 41125531.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Сорока О.В.