Рішення № 137258912, 18.03.2026, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

Єдиний унікальний номер 205/14212/25

Єдиний унікальний номер 205/14212/25

Провадження № 2/205/1697/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2026 року м. Дніпро

Новокодацький районний суд міста Дніпра у складі:

головуючого судді Приходченко О.С.

при секретарі Король Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «Діджи Фінанс» 16 вересня 2025 року через систему «Електронний суд» направило до суду позов до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, який канцелярією суду було зареєстровано 18 вересня 2025 року.

Ухвалою судді Новокодацького районного суду міста Дніпра від 23 вересня 2025 року справу було прийнято до розгляду та відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Новокодацького районного суду міста Дніпра від 02 грудня 2025 року клопотання ТОВ «Діджи Фінанс» про витребування доказів було задоволено частково.

Позивач у своєму позові та відповіді на відзив посилався на те, що 08 квітня 2021 року між ТОВ «Мілоан» і відповідачем було укладено договір про споживчий кредит № 4491545, згідно з умовами якого позикодавець надав позичальникові кредит у розмірі 11 000 грн. строком на 30 днів по 08 травня 2021 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 1,25 % за кожен день користування та комісії у розмірі 10 % від суми кредиту. 11 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за договором про споживчий кредит № 4491545 від 08 квітня 2021 року. Відповідач свої зобов`язання за договором не виконав, чим порушив умови договору, внаслідок чого станом на 20 вересня 2021 року сума заборгованості становить 17 803 грн. 19 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6 420 грн., заборгованості за процентами у розмірі 10 283 грн. 19 коп. та комісії у розмірі 1 100 грн. Укладення кредитного договору відбувається шляхом реєстрації в особистому кабінеті на сайті позикодавця шляхом заповнення заявки на отримання кредиту. Шляхом направлення на номер телефону, вказаний особисто відповідачем у договорі, одноразового ідентифікатора S33546, при введенні якого ОСОБА_1 підтвердив прийняття умов кредитного договору. Договір про споживчий кредит № 4491545 від 08 квітня 2021 року з додатками до нього було підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, чим підтверджено укладення договору в електронній формі. Тому, доводи відповідача, що позивачем не доведено виникнення між первісним кредитором і ОСОБА_1 зобов`язальних правовідносин на відповідних договірних умовах спростовуються матеріалами справи. Між первісним кредитором і позивачем було укладено договір про відступлення права вимоги за кредитним договором № 4491545 від 08 квітня 2021 року, на підтвердження чого позивачем долучено до матеріалів справи копії самого договору, витягу з додатками та платіжних інструкцій за договором про відступлення права вимоги. Матеріали справи містять належні і допустимі докази на підтвердження факту відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит № 4491545 від 08 квітня 2021 року. Стосовно заперечень відповідача в частині неотримання ним кредитних коштів, представник позивача зазначила, що фінансова компанія має право надавати фінансову платіжну послугу з переказу коштів без відкриття рахунку та/або здійснення еквайрингу платіжних інструментів на підставі ліцензії на діяльність фінансової компанії лише за умови, що така фінансова послуга поєднується з іншими видами фінансових послуг. Під час використання розрахункового документа ініціювання переказу є завершеним: для платника з дати надходження розрахункового документа на виконання до банку платника. В матеріалах справи наявна копія платіжного доручення № 43377619 від 08 квітня 2021 року на підтвердження перерахування первісним кредитором кредитних коштів відповідачеві на умовах договору про споживчий кредит № 4491545 від 08 квітня 2021 року. На підтвердження законності нарахування розміру заборгованості до матеріалів справи долучено відомість про щоденні нарахування та погашення за договором про споживчий кредит. Також умовами договору передбачено, що відсотки нараховуються до дня повного погашення заборгованості за кредитом, оскільки на теперішній час заборгованість за договором про споживчий кредит № 4491545 від 08 квітня 2021 року погашена не була, відсотки первісним кредитором були нараховані за період користування грошовими коштами, у тому числі після настання строку їх повернення. Позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про споживчий кредит № 4491545 від 08 квітня 2021 року у розмірі 17 803 грн. 19 коп., а також витрати на правничу допомогу у розмірі 5 000 грн. та витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 422 грн. 40 коп. Представник позивача просила розглядати справу без її участі, позовні вимоги підтримала, просила їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про час та дату судового розгляду повідомлений належним чином, у своєму відзиві на позовну заяву, запереченнях на відповідь на відзив проти позовних вимог заперечував, зазначивши, що копія договору про споживчий кредит, графік та паспорт не містять підпису позичальника, тому він не був ознайомлений з умовами кредитного договору. Позивачем не надано до матеріалів справи доказів, що відповідач отримував кредитні кошти. Нарахована сума заборгованості за відсотками не ґрунтується на умовах договору і наданому позивачем розрахунку. Позивачем не надано первинних бухгалтерських документів стосовно видачі кредиту та його часткового погашення, тому відсутні підстави вважати, що розмір заборгованості, відображений в довідці та розрахунку, є вірним. 11 листопада 2021 року між первісним кредитором, ТОВ «Мілоан», і позивачем було укладено договір факторингу № 12Т, відповідно до умов якого до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором у сумі 17 803 грн. 19 коп. У даному випадку позивач не виконав обов`язку стосовно доведення отримання права вимоги за договором про споживчий кредит № 4491545 від 08 квітня 2021 року, оскільки, хоча і законодавчо не обмежено право відступлення майбутніх вимог, але це стосується тільки майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності. Матеріали справи не містять доказів направлення позивачем досудових вимог про необхідність сплати простроченої заборгованості за кредитним договором. ТОВ «Діджи Фінанс» необхідно було звернутися з досудовою вимогою про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, відповідно до якої відповідач був зобов`язаний сплатити на користь позивача суму заборгованості. Таким чином, позовна заява про стягнення кредитної заборгованості є необґрунтованою та передчасною. У своїй заяві до суду справу просив розглядати за відсутності відповідача та його представника. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Враховуючи, що учасники справи та їх представники у судове засідання не з`явилися, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши надані і добуті докази, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Судом встановлено, що 08 квітня 2021 року між ТОВ «Мілоан» і відповідачем було укладено договір про споживчий кредит № 4491545, згідно з умовами якого позикодавець надав позичальникові кредиту розмірі 11 000 грн. строком на 30 днів по 08 травня 2021 року зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 1,25 % за кожен день користування від суми кредиту та одноразовою сплатою комісії у розмірі 10 % від суми кредиту, що становить 1 100 грн. (а.с. 17-24).

08 квітня 2021 року на підставі платіжного доручення № 43377619 на картковий рахунок ОСОБА_1 було перераховано кредитні кошти у розмірі 11 000 грн. (а.с. 28), що також підтверджується відомостями АТ КБ «ПриватБанк», наданими на виконання ухвали суду про витребування доказів від 02 грудня 2025 року (а.с. 150).

11 листопада 2021 року між ТОВ «Мілоан» і ТОВ «Діджи Фінанс» було укладено договір факторингу № 12Т, відповідно до умов якого ТОВ «Мілоан» відступило право вимоги за договором про споживчий кредит № 4491545 від 08 квітня 2021 року (а.с. 32-40, 48, 49-52).

Відповідач умови договору про споживчий кредит № 4491545 від 08 квітня 2021 року не виконав, тому станом на 20 вересня 2021 року згідно з розрахунком, наданим позивачем, виникла заборгованість у розмірі 17 803 грн. 19 коп. (а.с. 29-31).

Правовідносини, що виникли між сторонами урегульовано ЗУ «Про споживче кредитування», ЗУ «Про електронну комерцію», ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 13 ЗУ «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Відповідно до ст. 11 ЗУ «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 ЗУ «Про споживче кредитування»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Статтею 12 ЗУ «Про споживче кредитування» регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про споживче кредитування» одноразовий ідентифікатор алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Таким ідентифікатором є СМС повідомлення з кодом (одноразовий ідентифікатор) S33546, який зазначений був відправлений на номер телефону відповідача, вказаний при реєстрації на сайті кредитодавця.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно із ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 ст. 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до розрахунку, наданого ТОВ «Діджи Фінанс», заборгованість відповідача за кредитним договором № 4491545 від 08 квітня 2021 року станом на дату відступлення права вимоги складає 17 803 грн. 19 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 6 420 грн., заборгованості за процентами у розмірі 10 283 грн. 19 коп. та комісії у розмірі 1 100 грн. (а.с. 29-31).

Проте, суд вважає, що позовні вимоги у частині стягнення процентів за користування кредитними коштами за вказаними договорами підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

З наданих позивачем доказів вбачається, що кредитний договір № 4491545 від 08 квітня 2021 року між позикодавцем і відповідачем було укладено на строк 30 днів з 08 квітня 2021 року по 08 травня 2021 року, розмір відсотків за користування кредитом за вказаний період складає 4 125 грн.

Таким чином, право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку позики. В охоронюваних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені ч. 2 ст. 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Оскільки зі спливом строку, на який був наданий кредит, припинилося право позивача нараховувати проценти за кредитними договорами, після спливу строку чинності договорів, позивач не має законних підстав нараховувати відсотки, передбачені кредитним договором № 4491545 від 08 квітня 2021 року, після 08 травня 2021 року.

Такий висновок узгоджується з висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18) та постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 390/1875/16-ц (провадження № 61-19255св18). Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд критично оцінює заперечення відповідача в частині, що ним не підписувався кредитний договір та додатки до нього, коштів не отримував, виходячи з наступного.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (стаття 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Частиною п`ятою статті 11 ЗУ «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Таким чином, між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір.

Уклавши договір про споживче кредитування на умовах, викладених в ньому, відповідач тим самим засвідчив свою згоду та взяв на себе зобов`язання виконувати умови, які були закріплені в такому договорі.

У відповідності до умов укладеного договору, кошти надаються позичальникові у безготівковій формі на банківську картку, вказану власноручно позичальником при укладанні договору на отримання фінансового кредиту.

Доводи ОСОБА_1 про те, що він не підписував кредитний договір та не отримував кредитних коштів, судом відхиляються, оскільки за нормами ЗУ «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Без проходження реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора без здійснення входу відповідача на веб-сайт за допомогою логіна і пароля особистого кабінету укладання договору між сторонами є технічно не можливим. Належних доказів на спростування тверджень позивача щодо наявності на договорах електронного цифрового підпису одноразового ідентифікатора відповідачем не надано.

Доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, картка фізичної особи-платника податків, реквізити банківської картки) були використані товариством для укладення кредитного договору від його імені, відповідачем не надані. До правоохоронних органів із відповідною заявою щодо вчинення відносно нього шахрайських дій ОСОБА_1 не звертався.

При цьому, матеріалами справи підтверджено, що в АТ КБ «ПриватБанк» на ім`я відповідача було емітовано банківську картку, на яку 08 квітня 2021 року перераховано грошові кошти у розмірі 11 000 грн.

Стовно заперечень відповідача в частині не доведення набуття позивачем факту набуття права вимоги за кредитним договором, суд приходить до наступного висновку.

В ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 липня 2014 року у справі № 6-14194св14, зроблено висновок, що підтвердженням суми заборгованості є кредитний договір, договір факторингу, який у встановленому порядку недійсним не визнаний та в якому визначено розмір відступленої заборгованості, та розрахунок кредитної заборгованості, здійснений банком при відступленні права вимоги.

Відповідно до положень статей 1077, 1078 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ст. 1081 ЦК України клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу.

Частинами першою, другою статті 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним.

Матеріали справи містять копію зазначеного договору факторингу та витяги з державних реєстрів боржників щодо кожного кредитного договору, а також платіжну інструкцію до договору факторингу.

Правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов`язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов`язання. Такий правовий висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18.

Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі № 914/2567/17 відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.

У постанові Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі № 31/160 (29/170 (6/77-5/100) викладено правову позицію, згідно з якою, оцінюючи обсяг переданих прав, суд враховує загальновизнаний принцип приватного права «nemo plus iuris ad alium transferre potest, quam ipse haberet», який означає, що ніхто не може передати більше прав, ніж має сам.

Верховний Суд у постанові від 14 червня 2023 року у справі № 755/15965/17 зазначив, що дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов`язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв`язку з припиненням зобов`язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов`язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення ч. 1 ст. 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб`єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній уповноважений на таке відступлення суб`єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов`язанні не відбувається.

Згідно з ч. 1ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (стаття 517 ЦК України).

Відповідно до статті 519 ЦК України, первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором.

Отже, необхідною умовою для відступлення права вимоги є існування самого зобов`язання, за яким відступається право, яке й підтверджує дійсність вимог.

Крім того, Верховний Суд неодноразово зазначав, що належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 29 червня 2021 року у справі № 753/20537/18, від 21 липня 2021 року у справі № 334/6972/17, постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20 грудня 2021 року у справі № 911/3185/20).

Таким чином ТОВ «Діджи Фінанс» надало належні, достатні та допустимі докази на підтвердження переходу права вимоги до ОСОБА_1 за договором про споживчий кредит № 4491545 від 08 квітня 2021 року, а саме договір про відступлення прав вимоги № 12Т від 11 листопада 2021 року, витяг з реєстру боржників щодо ОСОБА_1 платіжну інструкцію про оплату договору факторингу..

Отже, ТОВ «Діджи Фінанс», як новий кредитор, набуло право вимоги за договором про споживчий кредит № 4491545 від 08 квітня 2021 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Суд не приймає заперечення відповідача в частині передчасного звернення до суду з позовною заявою та ненаправлення позивачем на його адресу досудової вимоги про повне дострокове погашення заборгованості за кредитним договором, оскільки на дату укладення договору про відступлення права вимоги між первісним кредитором і позивачем, строк повного виконання зобов`язань настав, тому підстави стверджувати, що погашення заборгованості мало бути достроковим, відсутні, заборгованість за кредитним договором № 4491545 від 08 квітня 2021 року мала характер простроченої.

Крім цього, характер правовідносин не вимагає обов`язкових заходів досудового врегулювання спору.

Також заперечення ОСОБА_1 в частині нарахування комісії не заслуховує на увагу, оскільки її розмір та порядок сплати визначені умовами самого договору.

У зв`язку з тим, що отримання у кредит грошових коштів відповідачем підтверджено належними доказами по справі, і у такого учасника справи в силу укладеного договору виникло зобов`язання повернути такі кошти частинами, у розмірах та у строки, зазначені у кредитних договорах, відповідач свої зобов`язання не виконує, то з відповідача підлягає стягненню заборгованість за договором про споживчий кредит № 4491545 від 08 квітня 2021 року у розмірі 11 645 грн., яка складається із заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 6 420 грн., заборгованості за відсотками у розмірі 4 125 грн. та комісії у розмірі 1 100 грн. У задоволенні позовних вимог в іншій частині позивачеві слід відмовити.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

З приводу стягнення з відповідача на користь позивача правової допомоги у розмірі 5 000 грн. суд приходить до такого висновку за наступних підстав.

Положеннями ст. 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача; у разі відмови в позові на позивача; у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Приписами ч. 3 ст. 141 ЦПК України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу представником позивача було надано договір надання правничої допомоги № 42649746 від 05 травня 2025 року, додаткову угоду від 29 липня 2025 року, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, від 29 липня 2025 року, акт від 29 липня 2025 року, копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Міньковської А.В.

При цьому, позовну заяву подано і підписано директором ТОВ «Діджи Фінанс» Романенком М.Е., а стороною позивача не надано до матеріалів справи доказів сплати позивачем 5 000 грн. за надання правової допомоги, тому суд приходить до висновку, що вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на професійну правничу допомогу задоволенню не підлягають, оскільки їх понесення не доведено доказами.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Суд стягує з відповідача на користь позивача витрати по сплаті судового збору пропорційно до розміру задоволених позовних вимог у сумі 1 584 грн. 48 коп. (11 645 грн. х 2 422 грн. 40 коп. / 17 803 грн. 19 коп. = 1 584 грн. 48 коп.).

Таким чином, загальна сума, яку належить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Діджи Фінанс», складає 13 229 грн. 48 коп. (11 645 грн. + 1 584 грн. 48 коп. = 13 229 грн. 48 коп.).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 525, 526, ст. 610, ч. 1 ст. 612, ч. 1 ст. 1048 ЦК України, ч. 1 ст. 141, ч. 1 ст. 223, ст. ст. 263-265, ч. 4 ст. 268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (ЄДРПОУ 42649746, юридична адреса: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора І. Сікорського, буд. 8) заборгованість за договором про споживчий кредит № 4491545 від 08 квітня 2021 року у розмірі 11 645 (одинадцять тисяч шістсот сорок п`ять) гривень, яка складається із заборгованості за основною сумою боргу у розмірі 6 420 (шість тисяч чотириста двадцять) гривень, заборгованості за відсотками у розмірі 4 125 (чотири тисячі сто двадцять п`ять) гривень та комісії у розмірі 1 100 (одна тисяча сто) гривень, а також судовий збір у розмірі 1 584 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят чотири) гривень 48 коп., а всього 13 229 (тринадцять тисяч двісті двадцять дев`ять) гривень 48 коп.

У задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровський апеляційний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя: