Рішення № 137258326, 10.06.2026, Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 173/7/26

Провадження №2/173/823/2026

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

10 червня 2026 року м. Верхньодніпровськ

Верхньодніпровський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Кожевник О.А.,

за участю секретаря судового засідання Демяненко С.І.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

До Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла цивільна справа за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 21 листопада 2019 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та відповідачем укладено кредитний договір № Z75.23746.005979235 від 21 листопада 2019 року.

27 лютого 2020 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № Z75.23746.006436836.

07 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № 07072023, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № Z75.23746.005979235 від 21 листопада 2019 року та кредитним договором № Z75.23746.006436836 від 27 лютого 2020 року,укладеними між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ».

На дату звернення до суду з вказаним позовом заборгованість відповідача перед позивачем за кредитним договором № Z75.23746.005979235 від 21 листопада 2019 року становить 57203 грн. 90 коп., з яких:

-21205 грн. 97 коп. заборгованість за основним боргом;

-6658 грн. 48 коп. заборгованість за відсотками;

-29339 грн. 45 коп. заборгованість за комісією.

За кредитним договором № Z75.23746.006436836 від 27 лютого 2020 року заборгованість відповідача перед позивачем становить 20450 грн. 55 коп., з яких:

-8855 грн. 85 коп. заборгованість за основним боргом;

-2774 грн. 70 коп. заборгованість за відсотками;

-8820 грн. заборгованість за комісією.

Позивач зазначає, що всупереч умовам кредитних договорів щодо повернення грошових кошті, незважаючи на повідомлення, відповідач не виконує свого зобов`язання. Після відступлення права вимоги первісним кредитором Товариству з обмеженою відповідальністю ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» грошових вимог до відповідача, останнім не здійснено жодного платежу на рахунок погашення заборгованості.

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитними договорами, а також понесені судові витрати.

На виконання вимог ч. 6 ст. 187 ЦПК України судом надіслано запит про надання інформації стосовно зареєстрованого місця проживання відповідача ОСОБА_1 , відповідь на який отримано 06.01.2026.

Ухвалою судді Верхньодніпровського районного суду Дніпропетровської області Кожевник О.А. від 06 січня 2026 року прийнято позовну заяву та відкрито провадження по справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін повідомлений належним чином, разом з позовною заявою подав заяву про розгляд справи за відсутності їх представника.

Відповідач про розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін повідомлений належним чином, шляхом направлення на адресу відповідача судом копії позовної заяви та вручення ухвали суду, про що свідчить розписка.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Враховуючи, що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснювалося.

15 січня 2026 року до суду надійшов відзив на позовну заяву від ОСОБА_1 , у якому останній зазначає, що позовна заява задоволенню не підлягає з огляду на те, що пропущено строк позовної давності. Відповідач зазначає, що позовні вимоги заявлені поза межами строку позовної давності, а відтак позов задоволенню не підлягає.

У відповіді на відзив, поданій представником позивача 20 січня 2026 року, останній заперечує щодо застосування строків позовної давності у конкретному випадку, оскільки строки позовної давності, яку зупинено в 2020 році та неодноразово продовжувалися поновлено тільки в 2026 році, а отож в даному випадку останні не застосовуються.

Суд повно, всебічно та об`єктивно дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази у їх сукупності, дослідивши позиції сторін, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що 21 листопада 2019 року ОСОБА_1 звернувся до АТ «Ідея Банк» із заявою про надання згоди фізичної особи суб`єкта кредитної історії.

21 листопада 2019 року між Акціонерним товариством «Ідея Банк» та відповідачем укладено кредитний договір № Z75.23746.005979235 від 21 листопада 2019 року, відповідно до п. 1.2. 1.4. якого сума кредиту у розмірі 35620 грн. з процентною ставкою річних 9.99% надається позичальнику строком на 12 місяців.

Відповідно до п. 1.6. Договору дата повернення кредиту 21 листопада 2020 року.

Згідно з п. 1.7. Договору Банк надає кредит Позичальнику для власних потреб шляхом переказу коштів в розмірі 30706 грн. 90 коп. Відповідно до п. 2.1 договору сума страхового внеску становить 4913 грн. 10 коп.

Договір кредиту та страхування № Z75.23746.005979235 від 21 листопада 2019 року та паспорт споживчого кредиту підписано відповідачем власноруч.

Відповідно до Ордеру - розпорядження № 1 про видачу кредиту та Ордеру розпорядження № 2 про сплату страхового платежу від 21 листопада 2019 року ОСОБА_1 перераховано грошові кошти у розмірі 35620 грн.

З копії виписки від 07 липня 2023 року вбачається, що відповідачем періодично вносилися суми на рахунок заборгованості включно до 21 липня 2020 року.

Далі, 27 лютого 2020 року відповідачем підписано згоду фізичної особи-суб`єкта кредитної історії, у зв`язку з чим підписав Договір кредиту та страхування № Z75.23746.006436836 від 27 лютого 2020 року.

Відповідно до п. 1.2. 2.1. Договору, сума кредиту 12000 грн., процентна ставка 9.99% відсотків річних, строк кредитування 12 місяців, сума страхового внеску 1655 грн. 17 коп.

Згідно з п. 1.7. Договору сума кредиту складає 10344 грн. 83 коп., сума страхового внеску 1655 грн. 17 коп.

Договір кредиту та страхування № Z75.23746.006436836 від 27 лютого 2020 року, Паспорт кредиту та Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживачів та реальної процентної ставки за договором про споживчий кредит підписано особисто відповідачем, про що свідчить фізичний підпис у відповідному договорі та паспорті кредиту, долучених до матеріалів справи.

Відповідно до Ордеру - розпорядження № 1 про видачу кредиту та Ордеру розпорядження № 2 про сплату страхового платежу від 21 листопада 2019 року ОСОБА_1 перераховано грошові кошти у розмірі 12000 грн.

Про часткове виконання умов договору в частині сплати заборгованості за кредитним договором № Z75.23746.006436836 від 27 лютого 2020 року свідчить копія виписки по рахунку від 07 липня 2023 року.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Згідно з частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розроблює підприємець.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються товариством, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим товариство має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633,634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

У рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 Конституційний Суд України вказав, що умови договору споживчого кредиту, його укладення та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими споживач вважається слабкою стороною у договорі та підлягає правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1ст. 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

Виходячи з наведених норм чинного законодавства, договір, в тому числі і кредитний, може бути укладений шляхом приєднання до запропонованих умов однією із сторін оформлений у формулярах або інших стандартних формах.

07 липня 2023 року між АТ «Ідея Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» укладено Договір факторингу № 07072023, відповідно до умов якого право грошової вимоги за кредитним договором № Z75.23746.005979235 від 21 листопада 2019 року, та кредитним договором № Z75.23746.006436836 від 27 лютого 2020 року,укладеними між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 перейшло до ТОВ «ФК «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ».

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Визначення факторингу міститься у ст. 49 Закону України «Про банки і банківську діяльність», у якій зазначено, що факторинг - це придбання права вимоги на виконання зобов`язань у грошовій формі за поставлені товари чи надані послуги, приймаючи на себе ризик виконання таких вимог і прийом платежів.

У статті 1077ЦК України зазначено, що за договором факторингу одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до п. 4.1 - 5.1 Договору факторингу № 07072023 права вимоги вважаються такими, що перейшли від Клієнта до Фактора в день підписання відповідного реєстру боржників, за умови виконання Фактором зобов`язань, передбачених 4.1. цього Договору.

Фактор зобов`язується сплатити Клієнту суму фінансування у розмірі 15300000 грн., шляхом перерахунку 100% вказаної суми на рахунки Клієнта протягом трьох банківських днів після отримання Реєстру Боржників.

Позивачем на підтвердження переходжу права грошової вимоги долучено платіжну інструкцію № 19913 від 11 липня 2023 року, відповідно до якої ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» сплатило АТ «Ідея Банк» 15300000 грн. за відступлення прав вимоги, згідно з Договором факторингу № 07072023 від 07 липня 2023 року.

Згідно з Витягом з Реєстру боржників № 2 до Договору факторингу № 07072023 від 07 липня 2023 року, за яким ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором № Z75.23746.005979235 від 21 листопада 2019 року сума заборгованості складає 57203 грн. 90 коп., з яких: 21205 грн. заборгованість за основним боргом, 6658 грн. 45 коп. заборгованість за відсотками, 29339 грн. 48 коп. заборгованість за комісіями.

Відповідно до Витягу з Реєстру боржників № 2 до Договору факторингу № 07072023 від 07 липня 2023 року, за яким ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» набув права грошової вимоги до відповідача за кредитним договором №Z75.23746.006436836 від 27 лютого 2021 року сума заборгованості становить 20450 грн. 55 коп., з яких: 8855 грн. 85 коп. заборгованість за основним боргом; 2774 грн. 70 коп. заборгованість за відсотками; 8820 грн. заборгованість за комісією.

Відповідні суми заборгованості підтверджуються також Довідками розрахунками заборгованості, складеними первісним кредитором за кредитними договорами № Z75.23746.005979235 від 21 листопада 2019 року та № Z75.23746.006436836 від 27 лютого 2021 року.

Відповідно до п. 1.5. Договору кредиту та страхування Z75.23746.005979235 від 21 листопада 2019 року та Договору кредиту та страхування Z75.23746.006436836 від 27 лютого 2021 року під час користування кредитом Банк надає Позичальнику послуги з щомісячної кредитної заборгованості, за надання яких встановлена плата.

Суд зазначає, що матеріали справи не містять доказів, які б давали можливість встановити перелік, зміст та обсяг послуг, наданих відповідачу, за які позивачем нараховано заборгованість за комісіями, що виключає можливість перевірки обґрунтованості таких нарахувань.

Крім того, згідно з ч. 3 ст. 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність», Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (п. 3 ч. 3ст.47 Закону України «Про банки і банківську діяльність»), зокрема надання споживчого кредиту.

Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо).

Інакше кажучи, банк неуповноважений стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

З урахуванням принципів справедливості та добросовісності на позичальника не можна покладати обов`язок сплачувати платежі за послуги, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту.

Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства.

Відповідна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 року у справі № 363/1834/17 (провадження № 14-53цс21).

Згідно з пунктом 3.6 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Правління Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168, банки не мають права встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь (ведення справи, договору, облік заборгованості споживача тощо), або за дії, які споживач здійснює на користь банку (прийняття платежу від споживача тощо) або що їх вчиняє банк або споживач з метою встановлення, зміни або припинення правовідносин (укладення кредитного договору, унесення до нього змін, прийняття повідомлення споживача про відкликання згоди на укладення кредитного договору тощо).

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 06.11.2023 у справі № 204/224/21, провадження № 61-4202сво22 дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

З огляду на викладене, супутня послуга банку, визначена як надання кредиту в момент видачі, має надаватися клієнту банку безоплатно.

За наведених обставин, вимоги позивача про стягнення простроченої заборгованості по сплаті комісії за кредитним договором № Z75.23746.005979235 від 21 листопада 2019 року в розмірі 29339 грн. 45 коп. та комісії у розмірі 8820 грн. грн. за кредитним договором № Z75.23746.006436836 від 27 лютого 2021 року не підлягають задоволенню.

За приписами статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що під час розгляду справи знайшов своє підтвердження факт порушення прав позивача як кредитора в частині невиконання відповідачем зобов`язань щодо повернення кредитної заборгованості. Однак, враховуючи недоведеність вимог про стягнення заборгованості за комісією, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Окремо слід зазначити, що доводи відповідача щодо застосування строків позовної давності застосуванню не підлягають з огляду на таке.

Позовна давність - це строк, в межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ст. 256 ЦК).

Значення позовної давності полягає в тому, що цей інститут забезпечує визначеність та стабільність цивільних правовідносин. Він дисциплінує учасників цивільного обігу, стимулює їх до активності у здійсненні належних їм прав, зміцнює договірну дисципліну, сталість господарських відносин.

Позовна давність поділяється на два види: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність становить три роки (ст. 257 ЦК) і застосовується до всіх позовів, крім тих, для яких законодавцем встановлені спеціальні правила.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року №211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року № 540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» розділ «При кінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681,728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

У пункті 12 розділ «При кінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19). Зазначені зміні вступили в силу з 02 квітня 2020 року.

Згідно з постанови Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211«Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби СОVID-19, спричиненої коронавірусом SАRS-СоV-2» в Україні встановлено карантин з 12 березня 2020 року, який діяв до 30 червня 2023 року.

Таким чином, строк позовної давності було продовжено на період дії карантину.

Крім того, відповідно до п. 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Відповідно до п. 1 Закону України № 4434-IX «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14 травня 2025 року, пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України виключено.

Враховуючи, що Договір кредиту та страхування № Z75.23746.005979235 укладено 21 листопада 2019 року, а позов подано до суду 05 січня 2026 року, суд дійшов висновку, що строк позовної давності у даному випадку не сплив.

Відповідно до ст. 141 Цивільного процесуального кодексу України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (39495 грн. * 100% : 77654 грн. 45 коп. * 3028 грн. = 1540 грн. 04 коп.).

Керуючись ст. 12, 13, 76, 81, 141, 264, 265 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЄВРОПЕЙСЬКА АГЕНЦІЯ З ПОВЕРНЕННЯ БОРГІВ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вулиця Симона Петлюри, буд. 30) заборгованість у загальному розмірі 39495 (тридцять дев`ять тисяч чотириста дев`яносто п`ять) грн.:

за Договором кредиту та страхування № Z75.23746.005979235 від 21 листопада 2019 року у загальному розмірі 27864 грн. 45 коп., з яких: 21205 грн. 97 коп. заборгованість за основним боргом, 6658 грн. 48 коп. заборгованість за відсотками;

за Договором кредиту та страхування Z75.23746.006436836 від 27 лютого 2021 року у загальному розмірі 11630 грн. 55 коп., з яких: 8855 грн. 85 коп. заборгованість за основним боргом, 2774 грн. 70 коп. заборгованість за відсотками.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: 01032, м. Київ, вулиця Симона Петлюри, буд. 30) судовий збір у розмірі 1540 (одна тисяча п`ятсот сорок) грн. 04 коп.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту складання повного тексту рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У випадку подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду .

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного тексту рішення.

Суддя О.А. Кожевник