Рішення № 13725819, 10.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 31/2010.02.11 За позовом          Відкритого акціонерного товариства науково-виробничого підприємства                     "Смілянський електромеханічний завод", м. Сміла

До                    Державного територіально-галузевого об’єднання "Південно-Західна

                    залізниця", м. Київ

про                    сплату неустойки 215 678,01 грн.

Суддя Качан Н.І.

Представники :

Від позивача                    Андрієнко В.М. –пред. по довір.

Від відповідача          Яковенко А.О. - пред. по довір.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення 215 678,01 грн. інфляційних втрат, трьох відсотків річних та пені за Договором поставки № ПЗ/НХ-092091/НЮ від 25.11.2009р., посилаючись на порушення відповідачем, як покупцем, договірних умов щодо розрахунків за отриману продукцію .

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.12.2010р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 26.01.2011р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.01.2011р. розгляд справи було відкладено на 10.02.2011р., у зв’язку з неявкою представників відповідача.

В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі.

Представник відповідача проти задоволення позову заперечував та надав суду письмовий відзив. У відзиві відповідач посилався на те, що акт прийому-передачі № 1 від 21.12.2009р. не має доказової сили, а тому не може слугувати підставою для оплати за наданий товар, оскільки, вказаний акт не відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Загалом зобов’язання за договором визнає виконаним.

Представник позивача надав письмові заперечення на відзив відповідача, в яких зазначив, що факт поставки товару підтверджується не лише актом, а й товарно-транспортною накладною та довіреністю на отримання матеріальних цінностей.

В судовому засіданні 10.02.2011р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Судом, у відповідності до вимог ст. 81-1 ГПК України, складалися протоколи судових засідань, які долучені до матеріалів справи.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників учасників процесу, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між сторонами було укладено Договір поставки №ПЗ/НХ-092091/НЮ від 25.11.2009 року, за умовами якого позивач, як постачальник, зобов’язався виготовити та поставити продукцію , а відповідач, як покупець, прийняти і повністю оплатити запасні частини до електровозу ДС3 за встановленими цінами.

Позивач, на виконання умов Договору, виконав свої зобов'язання, та своєчасно виготовив і відвантажив продукцію відповідачу, що підтверджується Товарно-транспортною накладною № 945691 від 21.12.2009р., довіреністю № 240 від 28.12.2009р., які підписані повноважними представниками сторін та скріплені печатками без зауважень та приймаються судом, як належні докази виконання позивачем договірних зобов’язань.

Крім того, сторонами було підписано Акт приймання-передачі № 1 від 21.12.2009р., який підписаний повноважними представниками сторін та скріплені печатками без будь-яких зауважень.

Належним чином засвідчені копії вище вказаних документів, залучені до матеріалів справи.

Відповідно до п. 5.4 Договору позивачем було передано відповідачу для оплати разом із товаром рахунок № 8567 від 18.12.2009 року на 1 555 860 грн., накладну та акт приймання-передачі товару.

Суд не погоджується з доводами відповідача, які викладені у відзиві, оскільки, крім акту приймання-передачі товару, факт здійснення господарської операції підтверджується іншими належним чином оформленими документами, а саме, товарно-транспортною накладною та довіреністю.

Відповідно до п.7.2 Договору були встановлені умови оплати, за якими відповідач здійснює оплату поставленої партії продукції ( товару за договором ) в день його отримання. Днем отримання товару вважається день підписання сторонами або їх уповноваженими представниками накладної або акту прийому-передачі товару. Акт прийому-передачі товару було підписано відповідачем 21.12.2009 року.

Позивач 30.12.2009 року направив відповідачу претензію № 43-261/05-10.6.18 з проханням перерахувати на рахунок позивача претензійну суму 1 566 491,71 грн.

Відповідач, порушуючи взяті на себе зобов'язання за Договором, з грудня 2009 року до 11.05.2010 року не здійснював розрахунок за товар в сумі 1 555 860 грн.

Відповідач здійснив оплату за поставлений товар лише 11.05.2010 року, що підтверджується банківською випискою від 11.05.2010 року.

Таким чином, затримка в оплаті за отриманий товар складає 141 день. Даний факт документально підтверджено доказами наданими позивачем, зокрема обґрунтовано розрахунком до позову та по суті належним чином відповідачем не спростовано.

Згідно з ч. 1. ст. 265 ГК України та ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідач в порушення вищезазначених норм ЦК України та умов Договору, не здійснив своєчасної оплати за поставлений товар.

Згідно ст. 173 ГК України один суб’єкт господарського зобов’язання повинен вчинити певну дію на користь іншого суб’єкта, а інший суб’єкт має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов’язання мають виконуватися належним чином, одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається.

Порушення зобов’язань за договором тягне за собою застосування встановлених законом мір відповідальності. Позивач нараховує пеню у розмірі 125022,53 грн.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГК України якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

П. 3 ст. 83 ГПК України зазначає про право суду у виняткових випадках зменшити розмір неустойки, яка підлягає стягненню із сторони, що порушила зобов’язання. Враховуючи вищевикладене, суд визнає за можливе зменшити розмір нарахованих позивачем санкцій (пені) до 50000 грн.

Також, на суму боргу позивач нараховує 3% річних у розмірі 18 030,93 грн. та інфляційні втрати у розмірі 72624,55 грн.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та відсотків річних за весь час прострочення. Враховуючи наявність вини з боку відповідача, вимоги позивача про нарахування інфляційних витрат та 3% річних визнаються судом обґрунтованими, але такими, що підлягають частковому задоволенню.

Суд, перевіривши розрахунок наданий позивачем, виявив, що сума інфляційних втрат завищена та складає –68457,84 грн., а трьох відсотків річних –18158,80 грн.

Враховуючи вищевикладене, три відсотка річних задовольняються за розрахунком позивача, скільки розрахунок суду є вищим, а щодо інфляційних втрат задоволенню підлягає сума визначена судом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог чи заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів, які б спростовували доводи позивача та підтверджували заперечення проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, позов визнається судом доведеним, обґрунтованим, але таким, що підлягає частковому задоволенню.

Враховуючи, що відповідно до ст. 44 ГПК України позивачем понесені судові витрати, пов’язані з розглядом справи, зокрема витрати на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу та сплати державного мита, то зазначені витрати відшкодовуються за рахунок відповідача пропорційно задоволеним вимогам (ст. 49 ГПК України).

Керуючись ст.ст. 611, 625 ЦК України, ст. 173 ГК України, ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, Договором сторін, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Державного територіально-галузевого об'єднання „Південно-Західна залізниця" (01034, м. Київ, вул. Лисенка, 6, код ЄДРПОУ 04713033) на користь Відкритого акціонерного товариства „Науково-Виробниче Підприємство „Смілянський електромеханічний завод" (20705, Черкаська область, м. Сміла, вул. Ю. Коробейника, 1, код ЄДРПОУ 30147563), - з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 50000 (п’ятдесят тисяч) грн. пені, 68457 (шістдесят вісім тисяч чотириста п’ятдесят сім) грн. 84 коп. інфляційних втрат, 18030 (вісімнадцять тисяч тридцять) грн. 93 грн. трьох відсотків річних, 1364 (одна тисяча триста шістдесят чотири) грн. 89 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3.          В решті позову відмовити.

4.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                              Н. І. Качан

Повне рішення складено 11 лютого 2011 року.