Ухвала суду № 137257313, 08.06.2026, Комунарський районний суд м. Запоріжжя

Єдиний унікальний номер 333/5501/26

Провадження №1-кс/333/1945/26

УХВАЛА

Іменем України

08 червня 2026 року м. Запоріжжя

Слідчий суддя Комунарського районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1 , за участю секретарки судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисників: ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі Комунарського районного суду м. Запоріжжя клопотання прокурора про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62025080100003859 від 10.05.2025 відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Димитрово Оріхівського району Запорізької області, громадянина України, який має вищу освіту, який займає посаду заступника начальника відділу поліції начальника сектору кримінальної поліції відділу поліції №2 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

04.06.2026 прокурор відділу протидії порушенням прав людини у правоохоронній та пенітенціарній сферах Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_7 , звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні №62025080100003859 від 10.05.2025, відносно ОСОБА_4 підозрюваного у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

Вимоги клопотання обґрунтовані тим, ОСОБА_4 підозрюється у тому, що він, будучи працівником правоохоронного органу, нехтуючи вищезазначеними нормами чинного законодавства, а також діючи в порушення основних засад нормативно-правових актів, які регулюють службу в поліції та гарантують конституційні права та свободи громадян, умисно, вчинив дії, які явно виходять за межі наданих йому прав і повноважень та супроводжувалися насильством, застосуванням спеціальних засобів та болісними діями, за відсутності ознак катування, за наступних обставин.

Так, 10 травня 2025 року, приблизно о 10 годині 40 хвилин, заступник начальника відділу поліції начальник сектору кримінальної поліції відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_4 та заступник начальника сектору кримінальної поліції відділу поліції № 2 Запорізького районного управління поліції ГУНП в Запорізькій області ОСОБА_8 , будучи вдягнені у цивільний одяг, діючи з власних, невстановлених під час досудового розслідування мотивів, під приводом здійснення розшукових заходів, спрямованих на встановлення місця знаходження військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який самовільно залишив місце несення військової служби та подальшого повернення його на службу, прибули за місцем мешкання останнього за адресою: АДРЕСА_2 , де він проживає разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та її неповнолітньою дитиною ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У той же час, ОСОБА_4 та ОСОБА_8 , за відсутності достовірної інформації про здійснення досудового розслідування за фактом можливого вчинення ОСОБА_9 кримінального правопорушення, повідомлення йому про підозру, оголошення в розшук та заведення з вказаних підстав відповідної оперативно-розшукової справи, не маючи на виконанні доручень слідчого, прокурора, слідчого судді або суду на здійснення слідчих (розшукових) дій та проведення оперативно-розшукових заходів на встановлення місцезнаходження ОСОБА_9 і його затримання, за відсутності відомостей, щодо оголошення ОСОБА_9 у розшук компетентними службовими особами, в офіційних базах Міністерства внутрішніх справ України, діючи свідомо та із прямим умислом, у порушення вимог законодавства та на власний розсуд, з власних, невстановлених під час досудового розслідування мотивів, перевищуючи надану владу і службові повноваження, тобто умисно вчиняючи працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, перебуваючи на сходовому майданчику поряд із квартирою АДРЕСА_3 , почали вчиняти протиправні дії, спрямовані на приведення запірних пристроїв вхідних дверей вищевказаної квартири у несправний стан шляхом введення невстановленого стороннього предмету, що має робочу частину товщу ніж стрижень ключа-оригіналу у шпарину для ключа та сторонньої клейкої речовини в середину циліндрового механізму запірних пристроїв, що призвело до механічного та хімічного пошкоджень циліндрових механізмів замків.

Вказані протиправні дії ОСОБА_4 та ОСОБА_8 були виявлені ОСОБА_9 , який у той час перебував у приміщенні квартири разом із неповнолітньою ОСОБА_11 .

Вважаючи ОСОБА_4 та ОСОБА_8 особами, які мають злочинний намір незаконно проникнути до приміщення його житла, з метою заволодіння наявним у ньому майном, оскільки останні були вдягнені у цивільний одяг, не мали жодних ознак та попередньо не повідомили у встановленому порядку про свою приналежність до будь-якого правоохоронного органу, ОСОБА_9 , діючи з метою припинення їх протиправних дій та для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло, із дотриманням прав та гарантій закріплених у ст. ст. 10, 27 Конституції України, різким рухом вхідних дверей відчинив квартиру, тим самим зачепив поверхнею дверей ОСОБА_8 та повалив останнього на підлогу.

У той самий час ОСОБА_4 , який встиг ухилитися від вхідних дверей, відчинених ОСОБА_9 , діючи з власних, невстановлених під час досудового розслідування мотивів, нехтуючи вищезазначеними нормами чинного законодавства, а також діючи в порушення основних засад нормативно-правових актів, які регулюють службу в поліції та гарантують конституційні права та свободи громадян, умисно, на власний розсуд, в порушення вимог ч.2 ст.31 та ч.1 ст.43 Закону України «Про Національну поліцію», не повідомивши ОСОБА_9 про те, що вони є працівниками поліції, не пред`явивши документи, що посвідчують їх повноваження та причину свого прибуття, а також не висунувши жодної законної вимоги поліцейського для виконання, заздалегідь не попередивши потерпілого про причини застосування до нього превентивних заходів і фізичної сили, наніс ОСОБА_9 удар кулаком правої руки в область голови, спричинивши садно в лобовій ділянці по середині біля межі росту волосся, після чого схопивши лівою рукою за шию, почав відтягувати ОСОБА_9 від вхідних дверей квартири до сходового майданчика другого поверху під`їзду №3 будинку АДРЕСА_4 , перешкоджаючи йому тим самим повернутися до приміщення квартири, уникнути безпідставного застосування фізичного насильства та у подальшому досягти реалізації свого злочинного наміру, спрямованого на задоволення власних, невстановлених під час досудового розслідування потреб.

Отримавши опір з боку потерпілого ОСОБА_9 , який виразився у відштовхуванні ОСОБА_4 від себе шляхом нанесення удару рукою в область грудної клітини та ногою в область живота останнього, ОСОБА_4 , діючи незаконно, на власний розсуд, продовжуючи свої злочинні дії, направлені на перевищення влади, тобто на умисне вчинення дій, які явно виходять за межі наданих йому повноважень, грубо порушуючи вимоги ст.43 Закону України «Про Національну поліцію», не оголосивши попередження ОСОБА_9 про застосування щодо нього спеціальних засобів короткоствольної вогнепальної зброї самозахисту і, не надавши йому достатньо часу для виконання вказаної законної вимоги поліцейського, дістав наявний в нього при собі травматичний гладкоствольний пістолет «Форт 9Р», заводський серійний номер НОМЕР_2 , калібру 9 мм Р.А., що призначений для стрільби пістолетними патронами калібру 9 мм Р.А., спорядженими полімерними еластичними (гумовими) кулями та здійснив постріл у бік потерпілого, спричинивши рану на передній поверхні грудної клітки по передньо-пахвовій лінії на рівні 6-го ребра справа.

Одночасно із цим ОСОБА_4 , діючи без розриву у часі, продовжуючи свої злочинні дії, перевищуючи владу, тобто здійснюючи дії, які явно виходять за межі наданих повноважень, які супроводжувалися насильством і застосуванням спеціальних засобів - травматичного гладкоствольного пістолету «Форт 9Р», заводський серійний номер НОМЕР_2 , калібру 9 мм Р.А., що призначений для стрільби пістолетними патронами калібру 9 мм Р.А., спорядженими полімерними еластичними (гумовими) кулями та були болісними для потерпілого за відсутності ознак катування, здійснив другий постріл в напрямку голови ОСОБА_9 , який на той час, закриваючи голову лівою рукою, намагався розвернутися корпусом тіла та зайти до приміщення квартири АДРЕСА_3 , в якій проживає. Внаслідок здійсненого ОСОБА_4 другого пострілу ОСОБА_9 була спричинена рана в області лівого плеча з ознаками аксональної нейропатії лівого n.Cutaneus antebrachia lateralis C5 C6, нейропатії правого серединного нерва, нейропатії лівого ліктьового нерва, нейропатії променевих нервів.

Далі, не зупиняючись на досягнутому, ОСОБА_4 , нехтуючи нормами чинного законодавства, а також в порушення основних засад нормативно-правових актів, які регулюють службу в поліції та гарантують конституційні права та свободи громадян, продовжуючи вчиняти свої протиправні умисні дії, які явно виходять за межі наданих йому повноважень, безпідставно, на власний розсуд, здійснив ще два постріли у бік потерпілого ОСОБА_9 та неповнолітньої ОСОБА_11 , яка перебувала в коридорі квартири АДРЕСА_3 та знаходилась в зоні безпосереднього ураження травматичного гладкоствольного пістолету «Форт 9Р», заводський серійний номер НОМЕР_2 , калібру 9 мм Р.А., з якого ОСОБА_4 здійснював постріли, в той час як ОСОБА_9 намагався захистити її від пострілів, виштовхуючи її до іншої кімнати тієї ж квартири.

Після цього, потерпілий ОСОБА_9 , перебуваючи в коридорі квартири АДРЕСА_3 , стоячи спиною до ОСОБА_4 , який на той час знаходився на сходовому майданчику другого поверху під`їзду №3 вищевказаного будинку, підняв руки вгору та повідомив про те, що він не чинить опору, не має зброї та попросив припинити стріляти, наголошуючи на факт перебування в приміщенні квартири неповнолітньої ОСОБА_11 .

У той же час ОСОБА_4 , продовжуючи свої злочинні дії, направлені на перевищення влади, тобто на умисне вчинення дій, які виходять за межі наданих йому повноважень, не маючи на те законних підстав та розуміючи, що обраний ним вид та інтенсивність застосування такого заходу примусу, як застосування спеціальних засобів травматичного гладкоствольного пістолету «Форт 9Р», заводський серійний номер НОМЕР_2 , калібру 9 мм Р.А., що призначений для стрільби пістолетними патронами калібру 9 мм Р.А., спорядженими полімерними еластичними (гумовими) кулями явно не відповідають тій ситуації, яка на той час склалася, грубо порушуючи вимоги ст. 31 та ст. 43 Закону України «Про Національну поліцію», не оголосивши попередження ОСОБА_9 про застосування щодо нього спеціальних засобів, усвідомлюючи, що потерпілий, який стоїть із піднятими вгору руками не становить суспільної небезпеки, увійшов на поріг дверної пройми квартири, перетнувши його та, з наявної у нього вищевказаної зброї здійснив п`ятий постріл в напрямку потерпілого ОСОБА_9 , який стояв спиною до нього, спричинивши йому рану в області задньої поверхні лівого стегна.

У результаті вищезазначених умисних протиправних дій ОСОБА_4 , потерпілий ОСОБА_9 отримав тілесні ушкодження: рану в області лівого плеча з ознаками аксональної нейропатії лівого n.Cutaneus antebrachia lateralis C5 C6, нейропатії правого серединного нерва, нейропатії лівого ліктьового нерва, нейропатіїпроменевих нервів; рани на передній поверхні грудної клітки по передньо-пахвовій лінії на рівні 6-го ребра справа та в області лівого стегна, які кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розлад здоров`я, а також садно лобовій ділянці по середині біля межі росту волосся, яке кваліфікується як легке тілесне ушкодження, а неповнолітня потерпіла ОСОБА_11 будучи очевидцем подій, що образили її особисту гідність, отримала моральні страждання.

02.06.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України підтверджується наступними зібраними під час досудового розслідування доказами:

- показами потерпілого ОСОБА_9 ;

- протоколом слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_9 ;

- показами неповнолітньої потерпілої ОСОБА_11 ;

- показами свідка ОСОБА_12 ;

- протоколом огляду місця події сходинкового майданчику 2-го поверху під`їзду №3 будинку АДРЕСА_4 ;

- протоколом огляду речей у приміщені ІНФОРМАЦІЯ_5 , яким вилучено полімерний пакет з фрагментом гуми округлої форми, який був витягнутий з рани на лівому плечі ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 при наданні йому медичної допомоги в КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗМР;

- протоколом огляду місця події - квартири АДРЕСА_3 за місцем мешкання ОСОБА_9 ;

- протоколом огляду речей за участю ОСОБА_4 , яким зафіксовано вилучення предмету, схожого на пістолет», магазин до нього та 3 (трьох) предметів, схожих на патрони, споряджені гумовими кулями;

- іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.

Отримані на даному етапі досудового розслідування відомості задокументовані у відповідний процесуальний спосіб, передбачений КПК України, і вказують на причетність ОСОБА_4 до вчинення зазначеного кримінального правопорушення, при цьому, таке цілком узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що зазначена особа могла вчинити правопорушення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Влох проти Польщі»).

На даному етапі кримінального провадження стороною обвинувачення та слідчим суддею не вирішуються питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення.

Отримані на даному етапі досудового розслідування відомості задокументовані у відповідний процесуальний спосіб, передбачений КПК України, і вказують на причетність ОСОБА_4 до вчинення зазначеного злочину, при цьому, таке цілком узгоджується і з практикою Європейського суду з прав людини, який неодноразово зазначав, що наявність «обґрунтованої підозри» у вчинені правопорушення передбачає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що зазначена особа могла вчинити правопорушення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Влох проти Польщі»).

На даному етапі кримінального провадження стороною обвинувачення та слідчим суддею не вирішуються питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення.

Доводячи існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного, сторона обвинувачення зауважує про те, що ризиком є дія, яка може вчинятись з високим ступенем ймовірності.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Феррарі Браво проти Італії», не можна ставити питання про те, що арешт є виправданим лише тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, оскільки це є завданням органів досудового розслідування (попереднього слідства).

Також Європейський суд з прав людини у справі «Фокс, Кембел і Гартлі проти Сполученого Королівства» зазначив, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993, Європейський суд з прав людини вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.

Відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 2, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

В судовому засіданні, прокурор в судовому засіданні стверджував, що вжиття більш м`яких запобіжних заходів, що передбачені Кримінальним процесуальним кодексом України, є недостатньою мірою з огляду на обставини скоєного та ризики, які існують.

Підозрюваний ОСОБА_4 та його захисники., заперечували проти застосування запобіжного заходу тримання під вартою. Просили застосувати більш м`який запобіжний захід.

Вислухавши доводи та пояснення слідчого, підозрюваного, захисників, доводи прокурора, дослідивши матеріали справи в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

Судом було встановлено, що 10.05.2025 до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості про скоєння кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 365 КК України (кримінальне провадження №62025080100003859).

Клопотання слідчого, погодженого із прокурором оформлене відповідно до вимог ст. 184 Кримінального процесуального кодексу України.

Щодо обґрунтованої підозри слідчий суддя зазначає, що кримінальне процесуальне законодавство України не містить визначення поняття "обґрунтована підозра", а тому, керуючись приписами ч. 5 ст. 9 КПК України, слідчий суддя при встановленні змісту вказаного поняття враховує практику Європейського суду з прав людини.

Так, з усталеної практики ЄСПЛ вбачається, що існування обґрунтованої підозри передбачає наявність фактів або інформації, які змогли б переконати об`єктивного спостерігача в тому, що відповідна особа могла вчинити злочин. При цьому, факти, які дають підставу для підозри, не мають бути такого ж рівня, як і ті, що обґрунтовують засудження особи, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення ЄСПЛ у справах "Фокс, Кемпбелл і Хартлі проти Сполученого Королівства", "Лабіта проти Італії", "Мюррей проти Сполученого Королівства", "Ільгар Маммадов проти Азейбарджану", "Нечипорук і Йонкало проти України").

Отже, обґрунтована підозра не передбачає наявності переконання "поза розумним сумнівом" щодо вчинення особою кримінального правопорушення. Однак, вона повинна ґрунтуватись на об`єктивних фактах, встановлених на підставі наданих стороною обвинувачення доказів.

Таким чином, слідчому судді необхідно з`ясувати, чи є підстави обґрунтовано вважати, що ОСОБА_4 міг вчинити інкримінований йому злочин. При цьому, важливо, що остаточна оцінка та кваліфікація конкретних діянь здійснюється судом під час розгляду справи по суті.

Як вбачається з клопотання та доданих до нього матеріалів, досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні здійснюється за фактом умисного вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав та повноважень, якщо вони супроводжувалися насильством, застосуванням спеціальних засобів та болісними діями і таким, що ображають особисту гідність потерпілого за відсутності ознак катування

З огляду на встановлені обставини, ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.

Досліджуючи долучені матеріали до цього клопотання та обставини вчинення злочину, слідчий суддя вважає, що на даному етапі досудового розслідування з розумною достатністю та вірогідністю існує пов`язаність підозрюваного з вчиненим кримінальним правопорушенням, оскільки для стороннього спостерігача прослідковувався б зв`язок між описаними діями ймовірних співучасників та подіями, які відбулися, зокрема передачею неправомірної вигоди.

При цьому, такий висновок слідчого судді формується на підставі досліджених в ході судового засідання копій таких документів:

- показами потерпілого ОСОБА_9 ;

- протоколом слідчого експерименту за участю потерпілого ОСОБА_9 ;

- показами неповнолітньої потерпілої ОСОБА_11 ;

- показами свідка ОСОБА_12 ;

- протоколом огляду місця події сходинкового майданчику 2-го поверху під`їзду №3 будинку АДРЕСА_4 ;

- протоколом огляду речей у приміщені ІНФОРМАЦІЯ_5 , яким вилучено полімерний пакет з фрагментом гуми округлої форми, який був витягнутий з рани на лівому плечі ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 при наданні йому медичної допомоги в КНП «Міська лікарня екстреної та швидкої медичної допомоги» ЗМР;

- протоколом огляду місця події - квартири АДРЕСА_3 за місцем мешкання ОСОБА_9 ;

- протоколом огляду речей за участю ОСОБА_4 , яким зафіксовано вилучення предмету, схожого на пістолет», магазин до нього та 3 (трьох) предметів, схожих на патрони, споряджені гумовими кулями;

- іншими матеріалами кримінального провадження у своїй сукупності.

Оцінивши вказані докази в їх сукупності з доводами клопотання та учасників судового засідання, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи з наданих матеріалів клопотання, слідчий суддя дійшов висновку про наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення підозрюваним інкримінованого йому кримінального правопорушення за викладених у клопотанні обставин.

У той же час, слідчий суддя при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу має виходити з наявності об`єктивних факторів, актуальних на час відповідного звернення, а саме чи існують заявлені стороною обвинувачення ризики.

У клопотанні та у судовому засіданні представники сторони обвинувачення наголошували на існуванні ризиків: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду (п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України); незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні (п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України); перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином (п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України); вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється (п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Водночас, в ході судового розгляду клопотання слідчим суддею встановлено, що кримінальне провадження №12024082050000695 від 07.04.2024 на теперішній час перебуває в провадженні першого слідчого відділу (з дислокацією у м. Мелітополь та м. Запоріжжя) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополь, і ОСОБА_4 не здійснює будь які процесуальні дії в даному кримінальному провадженні чи його підлеглі за дорученням слідчого ДБР.

З наданих слідчому судді матеріалів не вбачається, що ОСОБА_4 на теперішній час займає посаду начальника сектору кримінальної поліції відділу поліції №2 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, а злочин вчинено 10.05.2025 тобто пройшло вже більше року.

Крім того, слідчий суддя відзначає, що стороною обвинувачення не наведено жодних відомостей щодо спроб чи дій, які вчинялися ОСОБА_13 протягом досудового розслідування, які б були направлені на знищення чи спотворення доказів.

Враховуючи вище викладене, слідчий суддя вважає, що відсутні ризики знищення/приховування будь-яких матеріалів, які є важливими для цього кримінального провадження, оскільки такі документи уже знаходяться у розпорядженні сторони обвинувачення.

Щодо ризику незаконно впливати на потерпілого та свідків, то слідчий суддя вважає, що наведені прокурором доводи не вказують на достатню імовірність вчинення будь-якого тиску чи впливу на таких осіб. Представниками сторони обвинувачення не обґрунтовано можливість здійснення такого впливу саме у зв`язку із зайняттям ОСОБА_4 посади начальника сектору кримінальної поліції відділу поліції №2 Запорізького районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, зокрема які повноваження останнього уможливлюють такий вплив.

У цьому контексті, слідчий суддя погоджується, що ризик впливу на потерпілого та свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від потерпілого та свідків та дослідження їх судом.

Щодо ризику переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, то слідчий суддя вважає, що наведені прокурором доводи вказують можливість на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту винесення судового рішення.

Статтею 183 КПК України передбачено, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

Відповідно до ст. 9 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (ратифікований Українською РСР 19 жовтня 1973 року), утримання під вартою осіб, які чекають судового розгляду, не повинно бути загальним правилом, але звільнення може здійснюватися в залежності від надання гарантій явки в суд.

При розгляді клопотань учасників процесу, суд враховує вимоги пунктів 3 і 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, зокрема, справу «Харченко проти України» від 10 лютого 2011 року, справу «Комарова проти України» від 16 травня 2013 року, «Калашников проти Росії» від 15 липня 2002 року, в яких Європейським судом з прав людини викладено принципи, що їх дотримується Суд у вирішенні питань щодо застосування тримання під вартою, а саме:

- тримання під вартою до вирішення питання про винність особи не має бути «загальним правилом», і слід виходити з презумпції залишення обвинуваченого на свободі;

- у кожному випадку, коли вирішується питання щодо тримання під вартою або звільнення, діє презумпція на користь звільнення.

Відповідно до положень п. 39 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Хайредінов проти України» від 14 жовтня 2010 року, остаточне 14 січня 2011 року, існує презумпція на користь звільнення. Суд постійно зазначав у своїй практиці, що другий аспект пункту 3 статті 5 Конвенції не надає судам вибір між притягненням обвинуваченого до відповідальності в розумний строк та тимчасовим його звільненням під час провадження. До засудження обвинувачений має вважатися невинним і мета цього положення, по суті, вимагає його тимчасового звільнення з-під варти, як тільки його подальше тримання під вартою перестає бути обґрунтованим (Vlasov v. Russia), №78146/01, пункт 104, від 12 червня 2008 року).

Відповідно ч.1 ст.177 Кримінального процесуального кодексу України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Згідно ч.2 ст.177 Кримінального процесуального кодексу України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1, 3 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні. Слідчий суддя, суд має право зобов`язати підозрюваного, обвинуваченого прибувати за кожною вимогою до суду або до іншого органу державної влади, визначеного слідчим суддею, судом, якщо прокурор доведе обставини, передбачені пунктом 1 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктами 2 та 3 частини першої цієї статті.

Відповідно до положень ст. 179 КПК України зі змісту поняття запобіжного заходу - особисте зобов`язання у його співвідношенні до інших запобіжних заходів вбачається, що це найменш суворий запобіжний захід.

Враховуючи обставини у справі, особистість підозрюваного ОСОБА_4 , на думку слідчого судді існують з боку підозрюваного ризик: може переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду.

Наявність вказаного ризик підтверджується зібраними під час досудового розслідування матеріалами кримінального провадження, а саме санкцією статті Кримінального кодексу України, якою передбачено відповідальність за кримінальне правопорушення, у скоєнні якого підозрюється ОСОБА_4 , передбачено покарання у виді реального позбавлення волі, усвідомлюючи неможливість усунення наслідків, завданих кримінальним правопорушенням та невідворотність покарання, може переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що вказує на наявність ризику передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, враховуючи те, що особисте зобов`язання полягає у покладенні на підозрюваного, обвинуваченого зобов`язання виконувати покладені на нього слідчим суддею, судом обов`язки, передбачені статтею 194 цього Кодексу (ч. 1 ст. 179 КПК України), відповідно до положень ч.5 ст.194 КПК України, для зменшення наведеного вище ризику вчинення підозрюваним ОСОБА_4 дій, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, на підозрюваного ОСОБА_4 слід покласти додаткові обов`язки відповідно до положень ч.5 ст.194 КПК України, а саме:

1) прибувати за першим викликом до слідчих ДБР, які здійснюють досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні, прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні, слідчого судді, суду;

2) не відлучатись за межі території Запорізької області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

4) здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу Державної міграційної служби України паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України;

5) утримуватися від спілкування безпосередньо та опосередковано з потерпілим та свідками, у даному кримінальному провадженні.

На підставі викладеного, керуючись, ст. ст. 3, 176, 177, 178, 179, 181, 184, 193, 196, 202, 205 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання прокурора задовольнити частково.

Застосувати запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строком на два місяці, тобто до 08.08.2025 (включно).

Покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 наступні обов`язки:

1) прибувати за першим викликом до слідчих ДБР, які здійснюють досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні, прокурорів, які здійснюють процесуальне керівництво у цьому кримінальному провадженні, слідчого судді, суду;

2) не відлучатись за межі території Запорізької області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

3) повідомляти слідчого, прокурора та суд про зміну свого місця проживання та роботи;

4) здати на зберігання до відповідного територіального підрозділу Державної міграційної служби України паспорт громадянина України для виїзду за кордон, а також інші документи, що дають право на виїзд з України та в`їзд до України;

5) утримуватися від спілкування безпосередньо та опосередковано з потерпілим та свідками, у даному кримінальному провадженні.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її проголошення.

Контроль за виконанням особистого зобов`язання покласти на слідчого.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п`яти днів з дня її винесення до Запорізького апеляційного суду.

Слідчий суддя Комунарського

районного суду м. Запоріжжя ОСОБА_1