Рішення № 137257223, 10.06.2026, Вільнянський районний суд Запорізької області

Справа № 333/3806/25

Провадження № 2-др/314/10/26

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.06.2026 року м.Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого - судді Кононенка І.О.,

секретаря судового засідання Баланюк Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вільнянськ заяву представника позивача ОСОБА_1 -адвоката Середи Андрія Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №333/3806/25 за позовом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) до Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони в особі спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону (ЄДРПОУ:39969443, адреса: Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Маяковського, буд.21), Державна казначейська служба України (ЄДРПОУ:37567646, м.Київ, вул. Бастіонна, буд.6) про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, рішенням та діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду,

за участю

Представник позивачаСереда А.А.Представників відповідачівОСОБА_2 , ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Вільнянського районного суду Запорізької області перебувала зазначена цивільна справа.

21.04.2026 року Вільнянським районним судом Запорізької області ухвалено рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

27.04.2026 року надійшла заява від представника позивач про ухвалення додаткового рішення в якій просить вирішити питання щодо стягнення з відповідачів витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн.

У судовому засіданні свої вимоги представник позивача підтримав з підстав заявлених у заяві.

Запорізька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону позов заперечував та просив відмовити у задоволенні позову з підстав зазначених у запереченнях, зокрема звернув увагу, що відповідна прокуратура не є юридичною особою, позов задоволено частково, адвокатом затрачено мінімальних зусиль та часу щодо збирання доказів, які стали в основу обґрунтування позовних вимог, а тому заявлений розмір витрат на правову допомогу у сумі 15000 грн. є об`єктивно необґрунтованими та явно завищеними, адже при розгляді справи не проводилися експертизи, не давали пояснення свідків, тощо, крім того Запорізька спеціалізована прокуратура у сфері оборони Східного регіону є державним органом (бюджетною установою) та утримується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Представник Державної казначейської служба України позов заперечила, просила відмовити з підстав, зазначених у відзиві, зокрема звернула увагу, що казначейство не є особою яка завдала шкоди, не передбачено стягнення з бюджету, позов задоволено частково. Згідно зі статтею ст.116 Бюджетного кодексу України, взяття зобов`язання без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим кодексом чи законом про Державний бюджет України, є порушенням бюджетного законодавства. Отже судове рішення про стягнення коштів, без встановлених бюджетних призначень законом про Державний бюджет України на відповідний рік, не може бути виконане. Крім того відповідно до ч.2 ст.141 Цивільного процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у часткового задоволення позову покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Відповідно до положень частини другої статті 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що заява про ухвалення додаткового рішення підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до положень частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За нормами частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Так, судом встановлено, що 22 березня 2025 року між адвокатом Середа А.А. та ОСОБА_1 укладено договір про надання правничої допомоги при розгляді в судах всіх інстанцій справи, що стосується питання відшкодування моральної шкоди, завданої йому незаконними притягненням до кримінальної відповідальності, рішеннями і діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду у кримінальному провадженні № 42017080370000038 від 22.03.2017 та стягнення на його користь моральної шкоди за час перебування під слідством та судом. Відповідно до п. 3.1 вказаного Договору та п. 1 додатку до нього, вартість послуг виконавця становить: щодо вивчення наданих замовником матеріалів з наступним консультуванням - 1500 грн.; щодо складання виконавцем позовної заяви формування додатків до позову, в цілому становить - 3500 грн.. У разі подання відповідачем (ами) відзиву на позовну заяву, вартість послуг виконавця по вивченню поданих документів та написанню відповіді на кожен відзив становить - 2000 грн.. Вартість підготовки виконавцем письмових заяв, клопотань процесуального характеру, додаткових пояснень, заперечень становить - 1500 грн. за кожен документ. Судодні оплачуються в розмірі 2000 грн. за кожен судодень у разі представництва інтересів в суді першої інстанції, 2500 грн. в суді апеляційної інстанції, а повна сума визначається Актами виконаних робіт до даного Договору. Судоднем вважається кожен вихід (виїзд) в судове засідання або участь в засіданні в режимі відеоконференції з іншого суду чи з власних засобів та підготовка до судового засідання. 08 квітня 2026 року між адвокатом Середа А.А. та ОСОБА_1 складено Акт прийому-передачі наданих послуг за договором про надання правничої допомоги від 22.03.2025 р.. Всього надано послуг на загальну суму 15000 (п`ятнадцять тисяч грн. 00 копійок), яку сплачено позивачем. На підтвердження обставин надання правничої допомоги Мартинову І.Б., переліку та обсягу виконаних робіт, здійснення оплати за Договором, до матеріалів справи долучено договір про надання правничої допомоги з додатком № 1, розрахунок наданих послуг за Договором, акт прийому-передачі наданих послуг та квитанцію до прибуткового касового ордеру на суму 15000,00 грн.

На думку заявника, розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача у розмірі 15000 грн., є співмірним із обсягом наданої йому професійної допомоги та складності справи.

Частиною першою, третьою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.

Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в частині четвертій статті 62 ЦПК України.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Відповідно до положень статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.

Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Таким чином, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

При цьому витрати на професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18, від 02 червня 2022 року у справі № 15/8/203/20.

У додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказано, що з аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі № 910/353/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі № 910/7586/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Отже, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Оцінюючи характер правової допомоги у цій справі щодо змісту виконаних робіт, витраченому адвокатом часу, обсягу наданих послуг та значенню справи, з урахуванням заперечень представника відповідача, оцінивши подані представником заявника докази на підтвердження понесених витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин даної справи, суд дійшов висновку, що реально понесені витрати відповідача на професійну правничу допомогу у суді першої інстанцій відповідно до умов договорів у розмірі 10000 грн. відповідають обсягу виконаних робіт, є співмірними з предметом позову та складністю справи, а тому підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Зазначений розмір витрат на професійну правничу допомогу відповідатиме критерію реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, конкретним обставинам справи, пропорційності, з урахуванням того, що позов задоволено частково. За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення заяви представника позивача ОСОБА_1 -адвоката Середи Андрія Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн.

Керуючись ст. ст. 141, 270, 381-384, 390 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву представника відповідача представника позивача ОСОБА_1 -адвоката Середи Андрія Анатолійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі №333/3806/25 за позовом ОСОБА_1 до Запорізької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони в особі спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Східного регіону, Державна казначейська служба України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, рішенням та діями органів досудового розслідування, прокуратури та суду, задовольнити частково.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 (десять тисяч) грн, понесені у зв`язку з розглядом справи.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя І. О. Кононенко

10.06.2026