Рішення № 13725647, 08.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 40/2608.02.11 За позовом Публічного акціонерного товариства "Інститут транспорту нафти"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСРЕНТ"

про стягнення заборгованості 7 525,12 грн за договором оренди стоянки для автомобілів від 14.11.08 року

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача: Марченко О.І. - представник за довіреністю від 05.01.11 р. № 01-40/6;

від відповідача: не з’явився.

У судовому засіданні 08.02.11, в порядку ч. 1 ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду м. Києва передані позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Інститут транспорту нафти" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРАНСРЕНТ" про стягнення заборгованості 7 525,12 грн за договором оренди стоянки для автомобілів від 14.11.08 р.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що Відповідач систематично не виконує своїх обов'язків у частині внесення плати за оренду місця для стоянки транспортних засобів відповідно до договору про оренду місць стоянки автомобілів б/н від 14.11.08 р. Внаслідок чого у Відповідача виникла заборгованість за грудень 2009 - листопад 2010 у розмірі 7 525,12 грн, з них 7 020 грн - сума основної заборгованості, 372,16 грн - інфляційні збитки та 132,96 грн - 3 % річних.

Ухвалою суду від 17.12.10 порушено провадження у справі №40/26 та призначено справу до розгляду на 20.01.11.

У судове засідання, призначене на 20.01.11, представник позивача з’явився, надав документи для залучення до матеріалів справи на виконання вимог ухвали суду від 17.12.10.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Керуючись ст. 77, 86 ГПК України, суд відклав розгляд справи на 08.02.11 у зв’язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

У судове засідання 08.02.11, представник позивача з’явився, надав пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив позов задовольнити.

У судове засідання 08.02.11 представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва про порушення провадження у справі № 40/264 від 17.12.2010 року не виконав, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направляв, хоча про час і місце судових засідань був повідомлений належним чином, хоча був належним чином повідомлений про час і місце судового засідання, оскільки ухвали суду направлялась на адресу відповідача, що вказана в позовній заяві та в довідці з єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, яка наявна в матеріалах справи. Відповідно до наявного в матеріалах справи повідомлення про вручення поштового відправлення, відповідач отримав ухвалу про порушення провадження у справі 31.12.10. Таким чином відповідач не реалізував своє процесуальне право на участь в судовому засіданні господарського суду.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз’яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до вимог ст. 75 ГПК України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами. Проаналізувавши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку про достатність матеріалів справи для її розгляду по суті за відсутності представника відповідача та його відзиву на позовну заяву.

Судом заслухані пояснення представників позивача, досліджені надані суду докази та матеріали. В результаті дослідження наданих суду доказів та матеріалів, суд встановив:

14.11.2008 між відкритим акціонерним товариством «Інститут транспорту нафти”, нове найменування якого є публічне акціонерне товариство „Інститут транспорту нафти” (орендодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Трансрент»(орендар) було укладено договір про оренду місць стоянки для автомобілів, відповідно до п.1.1 якого орендодавець надає орендарю місце для стоянки транспортних засобів (автомобілів) у кількості 8 одиниць, згідно додатку № 1 до цього договору.

Відповідно до п. 3.1 договору орендна плата встановлюється в розмірі 150 грн., крім того ПДВ 20% - 30 грн. за користування орендатором місцем для стоянки на один автомобіль.

Пунктом 4.6 встановлено, що договір набуває юридичної сили з моменту його підписання та діє до 31 грудня 2009 року.

Додатковою угодою № 1 від 01.07.09 до договору було внесено зміни, а саме: зменшено кількість місць для стоянки автомобілів до 4-х з 01.07.09. за адресою вул. Сиренька, 43 та встановлено, що орендна плата в розмірі, вказаному в п.3.1 договору, вноситься орендарем на рахунок орендодавця не пізніше 30 числа поточного місяця за оренду місць стоянки для автомобілів за наступний місяць.

Додатковою угодою № 2 від 29.12.09 сторони продовжили строк дії договору оренди до 31.12.2010року.

01.09.10 сторони уклали додаткову угоду № 3 до договору оренди місць стоянки для автомобілів, відповідно до умов якої встановлено, що з 01.09.10 орендодавець надає орендарю місце для стоянки транспортних засобів у кількості 1 одиниці; орендна плата з 01.09.10 встановлюється в розмірі 180 грн. з ПДВ.

В матеріалах справи наявні підписані сторонами та скріплені печатками акти здачі-прийняття робіт: за грудень 2009 року № РН-0013357 на суму 720,00 грн., за січень 2010 року № РН-0014004 на суму 720,00 грн, за лютий 2010 року № РН-0014033 на суму 720,00 грн., за березень 2010 року № РН-0014542 на суму 720,00 грн., за квітень 2010 року № РН-0014547 на суму 720,00 грн., а також рахунки-фактури, що виставлялись позивачем для оплати відповідачу, за період з грудня 2009 по листопад 2010 року.

Як свідчать матеріали справи, відповідач належним чином не виконав зобов’язання по сплаті орендної плати за договором оренди місць стоянки для автомобілів від 14.10.08, що підтверджується наявним в матеріалах справи гарантійним листом відповідача, відповідно до якого відповідач зобов’язався сплатити заборгованість перед позивачем, яка станом на 01.09.10 складала 6 480,0 грн, до 30.11.10.

Судом встановлено, що станом на момент розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем зі сплати орендної плати за договором оренди місць стоянки для автомобілів від 14.10.08 складає 7 020,00 грн, що відповідає несплаті за період з грудня 2009 по листопад 2010 року.

Доказів сплати вказаної заборгованості відповідачем суду не надано.

Частина 1 статті 202 ЦК України передбачає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно ч.1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 статті 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно п.1 ч.2 статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ч. 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідні положення також визначаються у ч.1 статті 193 ГК України.

Згідно зі статтею 525 ЦК України та ч.7 статті 193 ГК України одностороння відмова від зобов’язання не допускається, крім випадку коли право такої відмови встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

На підставі доказів, що забезпечені позивачем, суд прийшов до висновку, що позивач належним чином виконав зобов’язання за договором оренди місць стоянки для автомобілів від 14.10.08, а Відповідач порушив договірні зобов’язання щодо своєчасності та повноти здійснення орендних платежів.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 7020,00 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення у розмірі 372,16 грн, а також 3% річних від простроченої суми у розмірі 132,96 грн.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 2.ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок позивача, що доданий до позовної заяви, суд погоджується з обґрунтованим розрахунком інфляційних втрат та 3 % річних, тому вимоги в частині стягнення 3% річних в розмірі 132,96 грн та інфляційних втрат в розмірі 372,16 грн, підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно ч. 5 статті 49 ГПК України витрати по сплаті державного мита, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст. 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд м. Києва,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Трансрент» (04060 м. Київ, вул. Ольжича, 25, код ЄДРПОУ 35894516) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем в процесі виконання рішення, на користь Публічного акціонерного товариства «Інститут транспорту нафти” (04050 м. Київ, вул. Артема, 60, код ЄДРПОУ 00148429) заборгованість за договором оренди місць стоянки для автомобілів від 14.11.08 в розмірі 7020 (сім тисяч двадцять) грн. 00 коп., інфляційні втрати в розмірі 372 (триста сімдесят дві) грн 16 коп., 3 % річних в розмірі 132 (сто тридцять дві) грн 96 коп, витрати по сплаті державного мита в сумі 102 (сто дві) грн 00 коп. та 236 (двісті тридцять шість) грн 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                             Пукшин Л.Г.

дата підписання рішення 10.02.2011р.