Ухвала суду № 137256016, 09.06.2026, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/16132/16-ц

Провадження № 6/947/310/26

УХВАЛА

про відмову у визнанні виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню

09.06.2026

Київський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Куриленко О.М.,

за участі секретаря судового засідання Петрової А.М.,

представника заявника (відповідача) ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву представника заявника (відповідача) ОСОБА_3 ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу, виданого на підставі заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 17.02.2017 року у справі № 520/16132/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В :

06 квітня 2026 року представник заявника ОСОБА_3 ОСОБА_1 звернулася до суду з заявою, в якій просила: зупинити виконання за виконавчим документом, виданим на підставі заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 17.02.2017 року у справі №520/16132/16-ц, що перебуває на примусовому виконанні у межах виконавчого провадження № 76391392, відкритого приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шипковим Є.О., до вирішення по суті заяви про визнання цього виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; визнати виконавчий документ, виданий на підставі заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 17.02.2017 року у справі № 520/16132/16-ц, таким, що не підлягає виконанню повністю.

Ухвалою суду від 10.04.2026 року клопотання представника заявника ОСОБА_3 ОСОБА_1 про зупинення виконання за виконавчим документом, виданим на підставі заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 17.02.2017 року у справі № 520/16132/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, повернуто заявнику.

15.04.2026 року зареєстровано заяву, що надійшла через систему «Електронний суд», в якій представник заявника ОСОБА_3 ОСОБА_1 просила до вирішення по суті заяви ОСОБА_3 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, зупинити виконання за виконавчим документом, виданим на підставі заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 17.02.2017 року у справі № 520/16132/16-ц, що перебуває на примусовому виконанні у межах виконавчого провадження № 76391392, відкритого приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шипкова Є.О.

Ухвалою суду від 16.04.2026 року у задоволенні клопотання представника заявника ОСОБА_3 ОСОБА_1 про зупинення виконання за виконавчим документом, виданим на підставі заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 17.02.2017 року у справі № 520/16132/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, відмовлено.

19.05.2026 року зареєстровано заяву, що надійшла через систему «Електронний суд», від представника заявника (відповідача) ОСОБА_3 ОСОБА_1 , в якій вона просила долучити до матеріалів справи: копію відповіді Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області №146180-2026 від 24.04.2026 року щодо надання можливості отримати копію відеозапису з матеріалів кримінального провадження №12021162480002303; копію протоколу допиту свідка ОСОБА_4 від 08.02.2022 року з матеріалів кримінального провадження №12021162480002303 з копією паспорта; електронний доказ відеозапис допиту ОСОБА_4 , проведеного 08.02.2022 року.

28.05.2026 року до канцелярії суду від представника позивача ОСОБА_4 ОСОБА_2 надійшла заява про надання можливості ознайомитися з матеріалами справи, з якими він ознайомився 28.05.2026 року.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України.

Представник заявника (відповідача) ОСОБА_3 ОСОБА_1 у судовому засіданні заяву підтримала та просила її задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_4 ОСОБА_2 у судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви, вказуючи на те, що рішення суду відповідачем виконано не було.

Відповідно до ч. 3 ст. 432 ЦПК України, суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Заслухавши пояснення сторін, оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, перевіривши наведені заявником підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, суд приходить до наступного.

Судом встановлено, що в провадженні Київського районного суду м. Одеси перебувала цивільна справа № 520/16132/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу.

Заочним Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 17.02.2017 року позовні вимоги ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу задоволено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 заборгованість за договором позики грошей від 27 вересня 2016 року, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Пучковою І.М., у сумі 320 400 гривень. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 витрати по сплаті судового збору у розмірі 3204 гривень.

На виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Шипкова Є.О. перебуває виконавче провадження № 76391392, відкрите 24.10.2024 року, стягувачем у якому є ОСОБА_4 , боржником ОСОБА_3 .

Згідно з ч. 1 ст. 431 ЦПК України виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Тобто, виконавчий лист, є похідним від судового рішення, яке набрало законної сили.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 432 ЦПК України суд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню. Суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

У цьому випадку саме на суд покладено обов`язок встановити, з яких підстав може бути визнано виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню з урахуванням права стягувача на повне виконання рішення суду та права боржника на захист від подвійного стягнення. Суд повинен вирішувати ці питання з урахуванням певних обставин справи, дотримуючись балансу інтересів обох сторін виконавчого провадження.

Такі висновки містяться у Постанові Верховного Суду від 20.02.2019 року у справі № 2-4671/11.

Також Верховним Судом у Постанові від 19.01.2023 по справі № 824/2/22 викладено висновок, що підстави визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, прийнято поділяти на дві групи: матеріально-правові (відсутність у боржника обов`язку), зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання й інші, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо.

Представник заявника зазначає, що після ухвалення заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 17.02.2017 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 відбувалося листування щодо порядку погашення заборгованості, узгодження сум платежів та реквізитів, на які належало перераховувати грошові кошти.

Заявником подані виписки АТ КБ «ПриватБанк» щодо руху коштів за картковим рахунком ОСОБА_3 , з яких вбачається перерахування грошових коштів на картковий рахунок НОМЕР_1 , відкритий на ім`я ОСОБА_5 , у період з 01.05.2018 року по 17.01.2019 року на загальну суму 325 628,00 грн.

Заявником також надано копію розписки від 14.08.2019 року, складеної ОСОБА_4 , згідно змісту якої він підтвердив отримання у рахунок погашення за договором позики від 27 вересня 2016 року №757 грошових коштів у сумі 325 628 грн. на картку ПриватБанку за період з 11.05.2018 року по 17.01.2019 року, а також 500 доларів США, отриманих 17.01.2019 року.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_4 ОСОБА_2 пояснив, що ця розписка підтверджує не погашення боргу за договором позики від 27 вересня 2016 року №757 (тіла кредиту), а сплату відсотків за користування коштами. Крім того, у розписці слово борг закреслено.

Також у судовому засіданні представником позивача ОСОБА_4 ОСОБА_2 було надано копії інших боргових розписок, зі змісту яких убачається, що ОСОБА_3 позичив кошти у ОСОБА_4 19.09.2013 року у сумі 2312 доларів США, 16.12.2015 року у сумі 800 доларів США та 25000 гривень та 27.09.2016 року у сумі 1645 доларів США.

Крім того, суд звертає увагу, що згідно п.3.3. Договору позики грошей від 27.09.2016 року повернення частини позики, у відповідності до ст. 545 Цивільного кодексу України, підтверджується відповідними письмовими розписками ПОЗИКОДАВЦЯ. Повернення всієї суми позики підтверджується відповідною заявою ПОЗИКОДАВЦЯ про проведений повний розрахунок, справжність підпису якого має бути нотаріально засвідчена. Тобто, ОСОБА_3 було достеменно відомо, про те, що розписка про повернення коштів за даним договором позики має бути засвідчена нотаріально. Однак, ця вимога виконана не була.

Також суд звертає увагу на п.8 Договору позики грошей від 27.09.2016 року, згідно якого якщо ПОЗИЧАЛЬНИК своєчасно не поверне суму позики (та/або її частину) у встановлений строк, ПОЗИЧАЛЬНИК зобов`язаний сплатити на вимогу ПОЗИКОДАВЦЯ суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 100% (сто процентів) річних від простроченої суми, а також пеню у розмірі 1,5 % від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання, за кожний день прострочення та за кожне відповідне неналежне виконання умов цього договору.

Указане свідчить про те, що розписка від 14.08.2019 року, складена ОСОБА_4 може підтверджувати отримання від ОСОБА_3 не основного боргу, а встановлених Договором індексу інфляції за весь час прострочення, відсотків річних від простроченої суми, пені за невиконаного зобов`язання.

Крім того, наведені обставини були предметом розгляду в межах кримінального провадження № 12021162480002303, відомості про яке 25.12.2021 року внесено до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

Постановою слідчого СВ Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області від 23.03.2022 року зазначене кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю в діянні складу кримінального правопорушення. Із мотивувальної частини цієї постанови вбачається, що в ході досудового розслідування встановлено перерахування ОСОБА_3 на картковий рахунок ОСОБА_5 325 628,00 грн у період з 01.05.2018 року по 17.01.2019 року, а також передачу 500 доларів США особисто ОСОБА_4 , про що останній склав розписку. У зазначеній постанові також зафіксовано, що ОСОБА_4 визнав факт написання розписки про отримання коштів, однак вказав, що ці кошти виникли за іншим борговим зобов`язанням, яке не має відношення до виконавчого листа.

Відмовляючи у задоволенні даної заяви, суд також бере до уваги твердження ОСОБА_3 , викладені в Постанові про закриття кримінального провадження від 23.03.2022 року, згідно яких він отримав від ОСОБА_4 борг у загальному розмірі 120 000 доларів США, які, як стверджував представник позивача у судовому засіданні, до теперішнього часу повернуті не були.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що заява представника заявника (відповідача) ОСОБА_3 ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу, виданого на підставі заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 17.02.2017 року у справі № 520/16132/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, таким, що не підлягає виконанню, не підлягає задоволенню.

На підставі вищевикладеного, керуючись вимогами ст.ст. 13, 18, 260, 261, 353, 431, 432 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Заяву представника заявника (відповідача) ОСОБА_3 ОСОБА_1 про визнання виконавчого документу, виданого на підставі заочного рішення Київського районного суду м. Одеси від 17.02.2017 року у справі № 520/16132/16-ц за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення боргу, таким, що не підлягає виконанню, залишити без задоволення.

Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Суддя О. М. Куриленко