Ухвала суду № 137255942, 10.06.2026, Болградський районний суд Одеської області

БОЛГРАДСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10.06.2026

Єдиний унікальний №497/902/26

Провадження №1-кс/497/237/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про відвід судді

10.06.26 року м. Болград

Болградський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря - ОСОБА_2 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 (ВКЗ Білгород-Дністровський міськрайонний суд),

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_4 (ВКЗ),

прокурора - ОСОБА_5 ,

представника потерпілої юридичної особи - ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Болград, заяву захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_7 , -

ВСТАНОВИВ:

04.06.2026 року на розгляд судді Болградського районного суду Одеської області ОСОБА_1 надійшла заява захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_7 від розгляду обвинувального акту відносно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України в кримінальному провадженні №12026160000000195 від 24 лютого 2026 року.

В обґрунтування заявлено відводу захисник стверджував, що 03 червня 2026 року в зазначеному кримінальному провадженні відбулося підготовче судове засідання, у якому стороною захисту було заявлено та підтримано три самостіи?ні за своєю правовою природою клопотання, а саме:

1) клопотання про повернення обвинувального акта прокурору на підставі п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК Украі?ни у зв`язку з и?ого невідповідністю вимогам ст. 291 КПК Украі?ни;

2) клопотання про здіи?снення судового виклику та допит свідків;

3) клопотання про тимчасовии? доступ до речеи? і документів.

Під час розгляду наведених клопотань, головуюча суддя ОСОБА_7 безпосередньо у судовому засіданні публічно заявила, що фактично не бажає декілька разів виходити до нарадчоі? кімнати для ухвалення відповідних рішень, у зв`язку з чим вважає за доцільне вирішити всі клопотання сторони захисту однією ухвалою.

Більше того, одразу після видалення судді до нарадчоі? кімнати стороні захисту зателефонував секретар судового засідання (тел. +38 (063) 957-21- 52) та запропонувала погодити дати наступних судових засідань (аудіозапис вхідного дзвінка додається). Зазначена обставина об`єктивно свідчить про те, що рішення за результатами розгляду всіх клопотань, у тому числі рішення про призначення судового розгляду по суті, було фактично прийнято суддею ще до завершення наради та постановлення ухвали, тобто наперед.

Більш того, звертаю увагу суду, що станом на момент подання заяви про відвід фактично сторін не запрошували для оголошення судового рішення, та в реєстрі судових рішень відсутнє відповідне судове рішення.

Викладене дає стороні захисту обґрунтовані підстави вважати, що головуюча суддя ОСОБА_7 допустила грубе та істотне порушення норм кримінального процесуального законодавства, а і?і? процесуальна поведінка викликає обґрунтований сумнів у і?і? об`єктивності та неупередженості, що відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК Украі?ни є підставою для відводу.

Щодо процесуальної несумісність заявлених клопотань та неприпустимість і?х вирішення «однією ухвалою», захисник наполягає на тому, що заявлені стороною захисту клопотання врегульовані різними нормами КПК Украі?ни та підпорядковані суворіи? процесуальній ієрархії, що виключає можливість і?х одночасного вирішення в одному процесуальному документі.

Згідно з ч. 3 ст. 314 КПК Украі?ни, у підготовчому судовому засіданні суд має право прийняти одне з вичерпного переліку взаємовиключних рішень, зокрема: повернути обвинувальний? акт прокурору, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу (п. 3), або призначити судовий? розгляд на підставі обвинувального акта (п. 5). Суд не може одночасно повернути обвинувальний? акт прокурору та призначити судовий? розгляд.

Натомість ст. 315 КПК Украі?ни регламентує вирішення питань, пов`язаних виключно з підготовкою до судового розгляду. Відповідно до ч.1 ст. 315 КПК Украі?ни суд переходить до підготовки до судового розгляду лише в тому разі, якщо не будуть встановлені підстави для прийняття рішень, передбачених пунктами 1-4 частини третьої? статті 314 цього Кодексу (тобто якщо, серед іншого, обвинувальний? акт не повертається прокурору). Саме в межах цієї? підготовки згідно з п. 4 ч. 2 ст. 315 КПК Украі?ни суд розглядає клопотання про судовий? виклик осіб для допиту та про тимчасовий? доступ до речей? і документів.

Таким чином, вирішення клопотань про допит свідків і про тимчасовий? доступ до речей? і документів (ст. 315 КПК Украі?ни) є процесуально можливим лише за умови, що суд попередньо діи?шов висновку про відповідність обвинувального акта вимогам закону і відмовив у и?ого поверненні прокурору. Якщо ж клопотання про повернення обвинувального акта підлягало задоволенню, суд позбавлений? права розглядати інші клопотання сторони захисту, оскільки провадження не переходить до стадії? підготовки до судового розгляду.

Отже, заявивши про намір вирішити всі клопотання сторони захисту однією ухвалою та про подальше призначення судового розгляду, головуюча суддя ОСОБА_7 фактично наперед визначила, що обвинувальний? акт відповідає вимогам ст. 291 КПК Украі?ни і поверненню прокурору не підлягає, - тобто вирішила ключове питання підготовчого провадження ще до видалення до нарадчоі? кімнати та до дослідження доводів сторони захисту. Така процесуальна поведінка є грубим ігноруванням стадіи?ності кримінального процесу, закріпленоі? у статтях 314 та 315 КПК Украі?ни.

Захисник також наголошує на порушенні таємниці наради суддів та порядку ухвалення судових рішень, посилаючись на положення ст.367 КПК Украі?ни, якою визначено, що під час ухвалення вироку або постановлення ухвали ніхто не має права перебувати в нарадчіи? кімнаті, крім складу суду, якии? здіи?снює судовии? розгляд; судді не мають права розголошувати міркування, що були висловлені в нарадчіи? кімнаті. Таємниця наради суддів є однією з фундаментальних гарантій? об`єктивності, незалежності, безсторонності та неупередженості суду.

У цьому контексті обставина, за якоі? одразу після видалення судді до нарадчоі? кімнати секретар судового засідання зателефонував стороні захисту з пропозицією погодити дати наступних судових засідань, має самостіи?не доказове значення. Вона об`єктивно підтверджує, що рішення про подальший? рух провадження (призначення судового розгляду по суті) було сформоване суддею наперед, ще до постановлення ухвали, а сама нарада мала формальний? характер. Узгодження дат маи?бутніх засідань є можливим виключно за умови вже прийнятого рішення про відмову в поверненні обвинувального акта та призначення судового розгляду, - тобто рішення, яке на тои? момент ще не було ухвалене в установленому законом порядку.

На думку захисника, у ціи? справі поведінка головуючоі? судді ОСОБА_7 не відповідає саме об`єктивному критерію безсторонності. Публічна заява про намір вирішити всі клопотання однією ухвалою та призначити судовии? розгляд, зроблена до видалення до нарадчоі? кімнати та до дослідження доводів захисту, а також подальше узгодження секретарем дат наступних засідань створюють у будь-якого стороннього розсудливого спостерігача обґрунтоване та раціональне переконання, що позицію суду щодо результату розгляду клопотань було сформовано наперед. За таких обставин участь судді у подальшому розгляді справи нівелює сенс судових дебатів та робить право на захист ілюзорним.

За викладених обставин, захисник просить відвести суддю Болградського раи?онного суду Одеськоі? області ОСОБА_7 від розгляду кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026160000000195 від 24 лютого 2026 року, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК Украі?ни (справа з єдиним унікальним номером №497/902/26).

Ухвалою від 08.06.2026 року вказану заяву про відвід судді призначено до судового розгляду на 16:00 годину 09.06.2026 року, про що повідомлено сторін по справі (а.с.13, 17).

Цією ж ухвалою було витребувано у судді ОСОБА_7 кримінальне провадження №12026160000000195 від 24.02.2026 року відносно ОСОБА_3 для дослідження під час розгляду заяви про відвід та для належного повідомлення сторін по справі (а.с.14.

08.06.2026 року судді ОСОБА_1 передано кримінальне провадження для дослідження в судовому засіданні в частині доводів заяви про відвід головуючому судді ОСОБА_8 (а.с.15).

09.06.2026 року захисником обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокатом ОСОБА_4 надіслано клопотання про здійснення дистанційного судового провадження через програмно-апаратний комплекс фіксування судового засідання «EASYCON» (а.с.18-24), яке було часткового задоволено ухвалою від 09.06.2026 року (а.с.25) та повідомлено сторін по справі (а.с.27).

В судовому засіданні 09.06.2026 року:

- обвинувачений ОСОБА_3 - підтримав заяву захисника про відвід судді ОСОБА_7 та доводи захисника, наполягав на задоволенні заяви;

- захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_4 підтримав свою заяву про відвід, наполягав на її задоволенні. Надав пояснення з підстав зазначених в його заяві, наполягаючи на тому, що поведінка судді в підготовчому засіданні ще до виходу в нарадчу кімнату та прийняття рішення, свідчила про упереджене ставлення до обвинуваченого та захисника, оскільки не було розглянуто клопотання про повернення обвинувального акту прокурору, а відразу ж було розглянуто усі інші клопотання та проведено підготовку обвинувального акту до судового розгляду.

Прийняте судом рішення не було проголошено, втім секретарем відразу ж після видання головуючого судді до нарадчої кімнати, в телефонному режимі було узгоджено дати послідуючих судових засідань. Наполягав на дослідженні запису розмови з секретарем, яка завантажена ним в системі «Електронний суд», з якої було зрозуміло, що суддя не мала наміру найближчим часом проголошувати постановлене рішення.

Захисник наголошував на тому, що про постановлене рішення йому стало відомо 08.06.2026 року, яке було надіслано на його електронну пошту, тоді як сумніви в упередженості судді виникли у нього і у обвинуваченого ще під час проведення підготовчого засідання, в зв`язку з чим він 04.06.2026 року подав заяві про відвід судді. Вказана заява про відвід не свідчить про його не згоду з прийнятим рішенням, оскільки про рішення судді сторонам не було відомо до 08.06.2026 року.

Відповідно до ст. 80 КПК Украі?ни заява про відвід може бути подана після початку судового розгляду, якщо підстава для відводу стала відома після и?ого початку. Оскільки наведені підстави для відводу стали відомі стороні захисту безпосередньо під час підготовчого судового засідання 03 червня 2026 року, ця заява подана 04.06.2026 року, тобто своєчасно.

Сукупність наведених обставин, а саме:

- публічна заява головуючоі? судді про небажання неодноразово виходити до нарадчоі? кімнати та намір вирішити всі клопотання сторони захисту однією ухвалою з подальшим призначенням судового розгляду;

- фактичне визначення наперед результату розгляду клопотання про повернення обвинувального акта в умовах процесуальноі? несумісності заявлених клопотань (статті 314, 315 КПК Украі?ни);

- узгодження секретарем судового засідання дат наступних засідань одразу після видалення судді до нарадчоі? кімнати;

формує у стороннього об`єктивного спостерігача обґрунтоване переконання про заздалегідь сформовану позицію суду, формальнии? підхід до розгляду справи та упередженість головуючоі? судді.

Зазначені обставини на переконання захисника, викликають обґрунтований? сумнів у неупередженості судді у розумінні об`єктивного критерію, виробленого практикою Європеи?ського суду з прав людини, та становлять самостіи?ну і достатню підставу для відводу, передбачену п. 4 ч. 1 ст. 75 КПК Украі?ни.

- прокурор - заперечував доводи сторони захисту. Вважав, що захисник висказує не згоду з прийнятим суддею рішення за результатами проведення підготовчого засідання. Така не згода сторони захисту з рішенням суду не є підставою для відводу судді. Дійсно стороною захисту було заявлено ряд клопотань, в тому числі про повернення обвинувального акту прокурору. Судом постановлено ухвалу про відмову в поверненні обвинувального акту прокурора та призначення судового розгляду. Вказане рішення оскарженню не підлягає, а тому сторона захисту заявляє відвід судді не погоджуючись з цим рішенням, та скоріш за все з метою затягування судового розгляду кримінального провадження. В задоволенні заяви про відвід судді просив відмовити.

При цьому прокурор підтвердив, що він не був присутнім під час прийнятого судом рішення за результатами проведення підготовчого засідання, та копію ухвали отримав на електронну пошту лише 08.06.2026 року.

-представник потерпілої юридичної особи пояснила, що на її погляд суддею не було вчинено дій, які б свідчили про її упереджене ставлення до будь-якого з учасників судового процесу. Під час проголошення судового рішення вона не була присутня, копію рішення отримала на електронну пошту 08.06.2026 року.

Розглянувши подану заяву, заслухавши пояснення присутніх сторін кримінального провадження, суд вважає, що заява захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про відвід головуючого судді ОСОБА_7 підлягає задоволенню.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», судова влада в Україні відповідно до конституційних засад поділу влади здійснюється незалежними та безсторонніми судами, утвореними згідно із законом.

Статтею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частини 1 статті 21 КПК України кожному гарантується право на справедливий розгляд та вирішення справи в розумні строки незалежним і неупередженим судом, створеним на підставі закону.

Частиною 2 статті 80 КПК України закріплено право осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, заявляти відвід судді з підстав, передбачених статтею 75 КПК України.

Вичерпний перелік підстав, за наявності яких суддя безумовно підлягає відводу, визначений положеннями статті 75 КПК України.

Завданням кримінального судочинства є захист прав особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини (ст.2 КПК України).

Статтею 6 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» визначено, що здійснюючи правосуддя суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права. Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Стандарт безсторонності ґрунтується насамперед на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно з законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини.

Також неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб`єктивної.

Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з`ясування основних критеріїв неупередженості доцільно керуватися джерелами міжнародного права, зокрема, принципами, сформульованими у практиці Європейського суду з прав людини.

Так, відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, існування безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції повинно визначатися на підставі суб`єктивного критерію, в контексті якого слід враховувати особисті переконання та поведінку певного судді, що означає необхідність встановити, чи мав суддя у певній справі будь-яку особисту зацікавленість або упередженість, а також на підставі об`єктивного критерію, в контексті якого необхідно встановити, чи забезпечував суд і, серед інших аспектів, його склад, достатні гарантії аби виключити будь-які обґрунтовані сумніви щодо його безсторонності (рішення у справі «Фей проти Австрії» (Fey v. Austria) від 24 лютого 1993 року, пп. 27, 28 і 30, Series A, no. 255, і рішення «Ветштайн проти Швейцарії» (Wettstein v. Switzerland), заява № 33958/96, п. 42, ECHR 2000XII).

Таким чином, у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду (рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства» (Pullar v. United Kingdom), від 10 червня 1996 року, п. 38).

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої?Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР?(далі - Конвенція), зазначено, що кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків або при висуненні проти неї будь-якого кримінального обвинувачення має право на справедливий і відкритий розгляд впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, створеним відповідно до закону.

В?рішенні ЄСПЛ «Мироненко і Мартенко проти України», зокрема у?п. 66, зазначено, що згідно з усталеною практикою ЄСПЛ наявність безсторонності має визначатися, для цілей?п. 1 ст. 6 Конвенції, за допомогою суб`єктивного та об`єктивного критеріїв. За суб`єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об`єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності (див., зокрема, рішення у справах «Фей проти Австрії» та «Веттштайн проти Швейцарії»). У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім (див. рішення у справі «Пуллар проти Сполученого Королівства»).

Судом за результатами дослідження матеріалів кримінального провадження встановлено, що на розгляді судді Болградського районного суду Одеської області ОСОБА_7 перебуває кримінальне провадженні №12026160000000195 від 24.02.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України.

03 червня 2026 року судом було проведено підготовче засідання в даному кримінальному провадженні, під час якого розглядалися клопотання як сторони обвинувачення, так і сторони захисту.

Згідно журналу судового засідання підготовче засідання було розпочато о 13:23:22 годині за участю всіх сторін кримінального провадження. В залі суду в приміщенні суду були присутні прокурор, представник потерпілої юридичної особи. В режимі ВКЗ приймали участь обвинувачений та його захисник. О 14:06:06 суд віддалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення за результатами проведеного підготовчого засідання.

Журнал судового засідання не містить фіксації виходу суду з нарадчої кімнати та проголошення судового рішення, чи його вступної і резолютивної частини. Натомість о 14:36:31 секретарем закрито журнал судового засідання (а.к.п.108-111).

Після журналу судового засідання наявна розписка з датами призначення судового розгляду на: 25.08.26 о 13:00 годині, 25.09.2026 року о 19:00 годині, 16.10.2026 року о 14:00 годині (а.к.п.112).

Згідно довідки за підписом секретаря судового засідання ОСОБА_9 від 03.06.2026 року вбачається, що відповідно до КПК України усі сторони, які брали участь при розгляді кримінального провадження не були присутніми при оголошення судового рішення, а тому згідно положень ч.4 ст.107 КПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального засобу в частині проголошення судового рішення - не здійснювалося (а.с.113).

Судом досліджено в судовому засіданні запис розмови між адвокатом ОСОБА_4 та секретарем ОСОБА_10 , яка нібито мала місце 03.06.2026 року, під час якої секретар погоджувала дати послідуючих судових засідань з захисником обвинуваченого, які відповідають датам зазначеним в розписці (а.к.п.112). Під час цієї розмови, секретар повідомила адвокату, що рішення судом не прийнято, та з?ясувавши у головуючого судді ОСОБА_7 щодо його проголошення, повідомила захиснику, що проголошення рішення не буде.

До речі, в ухвалі суду від 03.06.2026 року значиться, що судовий розгляд в даному кримінальному провадженні призначено на 09:05 годину 12.06.2026 року (а.к.п.115 зворотна сторінка), тобто в загалі були відсутні підстави для погодження дат судових засідань на вересень 2026 року.

Положеннями ст. 371 КПК Украі?ни визначено порядок ухвалення судових рішень. Так:

1. Суд ухвалює вирок іменем України безпосередньо після закінчення судового розгляду.

2. Вирок ухвалюється в нарадчій кімнаті складом суду, який здійснював судовий розгляд.

3. У випадках, передбачених цим Кодексом, ухвала постановляється в нарадчій кімнаті складом суду, який здійснював судовий розгляд.

4. Ухвали, постановлені без виходу до нарадчої кімнати, заносяться секретарем судового засідання в журнал судового засідання.

5. Виправлення в судовому рішенні мають бути засвідчені підписами суддів того складу суду, який його ухвалив.

6. Усі судові рішення викладаються письмово у паперовій та електронній формах.

Судові рішення в електронній формі оформляються згідно з вимогами законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Відповідно до ст. 367 КПК Украі?ни під час ухвалення вироку ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду, який здійснює судовий розгляд. Судді не мають права розголошувати хід обговорення та ухвалення вироку в нарадчій кімнаті. Постановлення ухвали суду в нарадчій кімнаті здійснюється відповідно до правил, передбачених цією статтею.

Тобто таємниця наради суддів є однією з фундаментальних гарантіи? об`єктивності, незалежності, безсторонності та неупередженості суду.

Законом Украі?ни від 28 листопада 2024 року № 4173- IX щодо скасування інституту «нарадчоі? кімнати», якии? набрав чинності 08 лютого 2025 року, не було внесено змін до Кримінального процесуального кодексу Украі?ни. Інститут нарадчоі? кімнати у кримінальному судочинстві збережено у повному обсязі (статті 367, 371 КПК Украі?ни), а вихід до неі? для ухвалення відповідних рішень є імперативним обов`язком суду, а не дискреціи?ним правом.

За результатами дослідження журналу судового засідання встановлено, що прийняте рішення судом не проголошувалася. З телефонної розмови між секретарем та адвокатом слідує, що секретар узгоджує дати наступних судових засідань тоді, коли рішення судом ще не постановлено, про що вона повідомила захиснику, та суддя на запитання секретаря відповідає, що рішення проголошуватись не буде.

Вказане дає підстави припустити, що секретарю відомо про результат судового рішення, оскільки вона вже наперед погоджує дати наступних судових засідань зі стороною захисту, тобто суддя висловила своє рішення щодо призначення судового розгляду.

Більш того, секретар знаходячись на телефонній розмові з адвокатом, одночасно спілкується і з суддею, з?ясовуючи організаційні питання.

Статтею 7 КПК України визначено, що зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, відноситься диспозитивність.

Указані дії судді свідчать про порушення принципу диспозитивності кримінального процесу.

Прояв емоцій судом під час судового розгляду є порушенням принципу відстороненості і може ставити під сумнів законність прийнятого рішення і судового процесу в цілому.

Поряд із цим, на думку суду, указаним висловом головуючий фактично оголосила свою позицію щодо прийнято рішення до виходу з нарадчої кімнати, що також є порушенням таємниці наради суддів, яке є гарантією неупередженості та об`єктивності судового рішення, адже лише в нарадчій кімнаті вирішуються питання передбачені ст.ст.314-315 КПК України, оцінюються та зіставляються доводи сторін, вирішуються заявлені клопотання. Тобто суд вирішує комплекс обставин, які в тому числі впливають на вирішення питання щодо відповідності обвинувального акту вимогам КПК України.

Касаціи?нии? кримінальнии? суд у складі Верховного Суду сформував однозначну правову позицію щодо неприпустимості висловлювання суддею своєі? позиціі? до виходу в нарадчу кімнату. У постанові від 17 вересня 2025 року у справі No 161/1961/24 (провадження No 51-2426км25) Верховнии? Суд наголосив, що завчасне розкриття суддею своі?х намірів щодо вирішення ключових процесуальних питань та висловлення позиціі? до виходу в нарадчу кімнату є грубим порушенням таємниці наради суддів, руи?нує принцип відстороненості суду та ставить під сумнів законність прии?нятого рішення і судового процесу загалом.

У рішенні об`єднаної палати Касаційного кримінального суду від 24 лютого 2020 року у справі № 128/2455/15-к розкрито поняття «таємниці нарадчої кімнати», а саме:

«Згідно з положеннями КПК нарада суду відбувається в нарадчій кімнаті, тобто ізольованому приміщенні, доступ до якої інших осіб, крім судді або суддів, які входять до складу колегії у вказаному кримінальному провадженні, відсутній; судді зобов`язані приймати рішення виключно на підставі внутрішнього переконання, що сформувалося в ході судового розгляду, і власних правових знань; під час ухвалення судового рішення ніхто не має права перебувати в нарадчій кімнаті, крім складу суду (судді), який здійснює судовий розгляд; неприпустимим є контакт із суддями (суддею), які перебувають у нарадчій кімнаті, у тому числі по телефону чи з використанням інших засобів зв`язку стосовно справи, що розглядається; заборонено розголошувати відомості про те, що відбувається в нарадчій кімнаті, включаючи обговорення фактичних обставин кримінального провадження, хід обговорення, судження суддів, їх позиції, результат голосування; неприпустимим є будь-який вплив ззовні на процес прийняття судового рішення; судді (суддя) не мають права консультуватися з будь-ким стосовно приводу розгляду кримінального провадження; під час перерви судді (суддя) не можуть спілкуватися з особами, які брали участь у кримінальному провадженні та не вправі обговорювати матеріали цього провадження; судді (суддя) зобов`язані бути зосередженими на обставинах того кримінального провадження, для вирішення якого і для ухвалення судового рішення в якому видалилися до нарадчої кімнати.

З огляду на викладене колегія суддів касаційного суду вважає, що зазначені дії головуючого судді місцевого суду свідчать про недотримання принципу диспозитивності, порушують таємницю нарадчої кімнати, що є істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, у зв`язку з чим вирок та ухвала у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_8 підлягають скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Оскільки Верховний Суд установив істотні порушення кримінального процесуального закону, які могли вплинути на законність прийнятого місцевим судом рішення, у ході нового розгляду справи необхідно перевірити інші доводи касаційної скарги в межах компетенції, адже специфіка касаційного провадження не передбачає розгляд кримінального провадження по суті, що включає в себе дослідження доказів».

Згідно до пунктів 3, 4 ч.1 ст.75 КПК України суддя не може брати участь у кримінальному провадженні, якщо він особисто, його близькі родичі чи члени його сім`ї заінтересовані в результатах провадження, а також за наявності інших обставин, які викликають сумнів у його неупередженості.

При вирішенні цієї заяви, суд керується положеннями кримінального процесуального законодавства України, а також ураховує практику Європейського суду з прав людини.

Водночас, існування інституту відводу у кримінальному судочинстві України є гарантією справедливого, неупередженого та об`єктивного правосуддя. Він складається із комплексу охоронних заходів, пов`язаних з усуненням зацікавлених осіб від досудового розслідування та судового розгляду.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка закріплює право на справедливий суд, кожна людина має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Важливою процесуальною гарантією реалізації права кожної людини на справедливий розгляд незалежним і безстороннім судом у кримінальному провадженні України є інститут відводів (самовідводів) професійних суддів.

Головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді, що узгоджується із висновками, викладеними в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2018 року у справі N 9901/22/17.

При об`єктивному підході до встановлення наявності/відсутності упередженості суді повинно бути визначено чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність, зважаючи на безпосередню поведінку судді.

Разом з тим, надаючи оцінку об`єктивності судді під час вчинення ним процесуальних дій, необхідно виходити з таких критеріїв: чи вільний суддя під час виконання ним своїх обов`язків від будь-яких заходів впливу; чи сприяє його поведінка у судовому процесі та за стінами суду підтримці та зростанню довіри суспільства, представників юридичної професії та сторін у справі; чи вчинялись суддею дії, які можуть стати приводом для позбавлення його права брати участь у судовому засіданні та приймати рішення у справах.

Наявність безсторонності для цілей, передбачених пунктом 1 статті 6 Конвенції, визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Хаушильд проти Данії" від 24.05.89).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 09.11.2006 у справі "Білуха проти України" зазначено, що "у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду". Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що "особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного". Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але "вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими".

За змістом статті 6 Конвенції суд у межах своїх повноважень має бути неупередженим. Неупередженість зазвичай означає відсутність упередженості або суб`єктивного ставлення, що може бути оцінене багатьма способами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Ветштайн проти Швейцарії" від 21.12.2000).

Суд також враховує позицію, висловлену Європейським Судом з прав людини у рішенні від 15.07.2020 у справі N 16695/04 "Газета Україна-Центр проти України". У розрізі розгляду вказаної справи Європейський Суд вказав, що суб`єктивний критерій, то презумпція особистої неупередженості судді, який діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного. При цьому важливим залишається також об`єктивний критерій окремо від поведінки суддів та наявність обставин існування переконливих фактів, які могли б викликати сумніви щодо їхньої безсторонності. Це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезстороннім, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими.

Згідно зі статтею 15 Правил суддівської етики, затверджених 22.02.2013 року XI (черговим) З`їздом суддів України, неупереджений розгляд справ є основним обов`язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об`єктивного рішення у справі.

Ураховуючи, що в сторони захисту склалась думка про упередженість судді, яка не пов?язана з прийнятим рішенням, та може у подальшому ускладнити розгляд справи та викликати сумнів в об`єктивності прийнятого кінцевого рішення в даному кримінальному провадженні, що є порушенням п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та безумовно підриває довіру, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві, враховуючи практику ЄСПЛ, задля усунення будь-яких сумнівів в неупередженості складу суду, яким розглядається кримінальне провадження, сукупність обставин, наведених захисником в заяві про відвід, що свідчать про його глибоке переконання щодо упередженості судді та незмінність позиції, суд приходить до висновку, що з метою забезпечення достатніх гарантій для того, щоб виключити сумніви сторони захисту як за об?єктивним критерієм, так і за суб`єктивним критерієм з боку стороннього спостерігача у безсторонності і неупередженості судді, приймаючи до уваги положення ст. 3 Європейського статуту судді, яка передбачає, що суддя не тільки повинен бути неупередженим, але й має сприйматися будь-ким як неупереджений, заяву про відвід судді Болградського районного суду Одеської області ОСОБА_7 від участі в розгляді кримінального провадження №1202616000000195 від 24.02.2026 року слід задовольнити.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 75, 77, 80-82, 309 КПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ :

Заяву захисника обвинуваченого ОСОБА_3 - адвоката ОСОБА_4 про відвід судді ОСОБА_7 від розгляду обвинувального акту відносно ОСОБА_3 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України в кримінальному провадженні №12026160000000195 від 24.02.2026 року - задовольнити.

Кримінальне провадження №12026160000000195 від 24.02.2026 року за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.367 КК України, ЄУ №497/902/26, провадження № 1-кп/497/147/26 - передати до канцелярії суду для здійснення відповідного автоматичного розподілу іншому судді в порядку встановленому ?КПК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя: ? ? ? ? ____ ОСОБА_1