Рішення № 137254881, 09.06.2026, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа №348/760/26

Номер провадження 2/348/1030/26

09 червня 2026 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого судді О.Ю.Максименко

за участю секретаря судових засідань О.Р.Боєчко

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Надвірна цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПОЗИКА" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

У с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПОЗИКА" звернулося до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 90666657 від 03.11.2021.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 03.11.2021 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 90666657 в електронній формі, підписаний позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, на умовах якого відповідачу було надано кредитні кошти у розмірі 4200 грн із обов`язком їх повернення та сплати процентів за користування кредитом у строки, визначені договором, правилами надання грошових коштів у позику та додатками до договору. Позичальник взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, унаслідок чого утворилася заборгованість. 01.09.2025 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «Позика» було укладено договір факторингу № 01092025/1, відповідно до якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 90666657 від 03.11.2021, у зв`язку з чим новим кредитором у зобов`язанні стало ТОВ «ФК «Позика», якому перейшли всі права первісного кредитора в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу права вимоги. Станом на момент звернення до суду загальний розмір заборгованості за кредитним договором № 90666657 від 03.11.2021 становить 14910 грн, з яких 4200 грн - заборгованість за тілом кредиту та 10710 грн - заборгованість за відсотками.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справу без його участі, не заперечував проти заочного розгляду справи, позовні вимоги просив задовольнити.

Відповідач в судові засідання 11.05.2026 та 09.06.2026 не з`явилася, про дату та час розгляду справи була повідомлена належно шляхом направлення судових повісток за адресою реєстрації, які повернуті до суду без вручення з відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою". Відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про … відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Судові повістки також були направлені відповідачу на електронну адресу, зазначену позивачем у позовні заяві, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа. Отже, ОСОБА_1 є належно повідомленою про час та місце розгляду справи, причин неявки суду не повідомила, заяви про розгляд справи без його участі до суду не надходило, відзив на позовну заяву не надала.

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 25.03.2026 відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 20.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті, витребувано докази.

09.06.2026 постановлено ухвалу про заочний розгляд справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, вивчивши матеріали справи, дослідивши докази кожен окремо та в їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 03.11.2021 між ТОВ «ФК «ІРБІС» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту № 90666657, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ІРБІС» надав відповідачу кредит в сумі 4200 грн (п. 3.1) на строк 30 календарних днів (з 03.11.2021 по 03.12.2021) зі сплатою процентів за пільговою процентною ставкою 2,5 % та на 60 календарних днів (з 04.12.2021 по 01.02.2022) зі сплатою процентів за стандартною процентною ставкою 3% (п. 3.2), а ОСОБА_1 зобов`язалася повернути кредит та сплатити передбачені цим договором проценти у строки та на умовах даного договору. Сторони домовилися, що нарахування процентів за кредитом проводиться кожного календарного дня на суму залишку кредиту (п. 5.8). За змістом п. 4.1 договору № 90666657 кредит проводиться протягом трьох операційних банківських днів з моменту укладення цього договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок ОСОБА_1 з використанням платіжної картки, вказаної в особистому кабінеті. Відповідач зобов`язалася повністю повернути кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за кредитом до 01.02.2022 шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок ТОВ «ФК «ІРБІС» (п. 4.2) (а.с.18-23).

Кредитний договір укладено в електронному вигляді, шляхом реєстрації відповідача на веб-сайті в мережі Інтернет та підписання кредитного договору електронним підписом з одноразовим ідентифікатором відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».

З довідки про ідентифікацію клієнта вбачається, що ОСОБА_1 , ідентифікована в інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «ФК «ІРБІС». Акцепт оферти позичальником (підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором 744313) для укладення договору № 90666657, надісланого ОСОБА_1 11.03.2021 на номер телефону НОМЕР_1 . Номер карти/маска карти: НОМЕР_2 (а.с.14).

Таблицею обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором № 90666657 доведено до відома ОСОБА_1 інформацію про загальну вартість кредиту, реальну річну процентну ставку, проценти за користування кредитом, суми платежів за розрахунковий період, дати платежів (а.с.23зв.).

Як вбачається з листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 3152_251024113029 від 24.10.2025, згідно договору на переказ коштів № ФК-П-21/04-21 від 06.04.2021, було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 03.11.2021 17:10:58 на суму 4200 грн, маска картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua - 117825231, призначення платежу: Зачисление 4200 грн на карту НОМЕР_2 (а.с.30).

Жодних доказів на спростування наведеної обставини відповідачем не надано.

Належність платіжної картки НОМЕР_3 ОСОБА_1 та зарахування на неї 05.11.2025 коштів у сумі 4200 грн підтверджено АТ "Ощадбанк". Також за зазначеною платіжною картою, яка належить ОСОБА_1 , наявний фінансовий номер +380688358129, який знаходиться в анкетних даних (а.с. 59-61).

Згідно з наданим ТОВ «ФК «ІРБІС» розрахунком заборгованості за договором про надання фінансового кредиту № 90666657, станом на 01.09.2025 у відповідача наявна заборгованість в розмірі 14910 грн, з яких 4200 грн - залишок основного боргу та 10710 грн - залишок відсотків за кредитом. Відсотки нараховано по 01.02.2022 (а.с.34-35).

ТОВ «ФК «ІРБІС» має право передати/переуступити/відступити свої права/права вимоги за цим договором іншій особі у будь-який час без згоди/попередньої згоди клієнта на це (п. 7.3.6 кредитного договору).

01 вересня 2025 року ТОВ «ФК «ІРБІС» та ТОВ «ФК «Позика» уклали договір факторингу № 01092025/01, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «ІРБІС» відступило ТОВ «ФК «Позика» за плату, а ТОВ «ФК «Позика» прийняло належні ТОВ «ФК «ІРБІС» права грошової вимоги до боржників за кредитними договорами (а.с.24-26), про що також був складений акт приймання-передачі реєстру прав вимог від 01 вересня 2025 року (а.с.9).

Згідно з платіжною інструкцією від 02 вересня 2025 року № 6054383 ТОВ «ФК «Позика» сплатило на користь ТОВ «ФК «ІРБІС» кошти за договором факторингу від 01 вересня 2025 року № 01092025/01 (а.с.32).

Відповідно до витягу з додатку № 1 до договору факторингу від 01 вересня 2025 року № 01092025/1 від ТОВ «ФК «ІРБІС» до ТОВ «ФК «Позика» перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за договором № 90666657 від 03.11.2021 на загальну суму 14910 грн (а.с.12).

Таким чином, між сторонами виник спір щодо неналежного виконання умов кредитного договору, непогашення в повному обсязі відповідачем ОСОБА_1 заборгованості за вищезазначеним договором, право вимоги за яким перейшло до позивача (ТОВ «Фінансова компанія «Позика»), що є порушенням законних прав та інтересів позивача.

Згідно ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно ч. 1 ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Законом України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення договорів в мережі, процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Так, електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Отже, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною першою статті 631 ЦК України передбачено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється часткового або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов`язання передбачені статтями 599-601, 604-609 ЦК України, зокрема ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Належним виконанням зобов`язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов`язки сторін зобов`язання.

Відсутність реального і своєчасного виконання зобов`язання не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово висловлювала позицію про те, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

В даному випадку строк дії договору № 90666657 від 03.11.2021 закінчився 01.02.2022, проценти відповідачу нараховано по 01.02.2022.

Отже, оскільки відповідач заборгованість за кредитом не погасила, вона підлягає стягненню на користь позивача як така, що знайшла своє підтвердження в ході розгляду справи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Позивачем понесені та документально підтверджені судові витрати - судовий збір в сумі 2662,40 грн (а.с.7), який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо судових витрат, понесених позивачем на правову допомогу в сумі 5500 грн, суд зауважує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На підтвердження надання правової допомоги позивачем надано акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 16.02.2026 в загальній сумі 5500 грн (а.с.10); детальний опис робіт (надання послуг), необхідних для надання правничої допомоги за позовом ТОВ "ФК "Позика" на загальну суму 5500 грн (а.с.13); договір № 39493634/03 про надання правової допомоги від 02.01.2026 (а.с.15-17); додаткову угоду № 90666657 до договору про надання правової допомоги № 39493634/03 від 02.01.2026 (а.с.29).

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц та у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року в справі № 922/445/19 міститься правовий висновок про те, що розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18).

Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.

При цьому суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором. Справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.

За таких обставин суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 5500 грн є завищеними, належним чином не обґрунтованими, не підтвердженими належними та допустимими доказами та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.

Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд доходить висновку про необхідність зменшити їх розмір до 3000 грн.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про електронну комерцію», ст. 526, 527, 530, 536, 598-601, 604-609, 610-612, 615, 626, 627, 628, 629, 631, 633, 634, 638, 1048, 1049, 1050, 1054, 1055, 1077, 1078 ЦК України, ст. 9, 10, 12, 13, 77-81, 89, 128, 134, 136, 141, 247, 259, 263-265, 272-273, 280-289, 354, 355 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПОЗИКА" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПОЗИКА" (вул. Глибочицька, 17Б м. Київ, код ЄДРПОУ 39493634) заборгованість за кредитним договором № 90666657 від 03.11.2021 у розмірі 14910 грн, з яких: 4200 грн - заборгованість за тілом кредиту; 10710 грн заборгованість за відсотками, а також понесені судові витрати в розмірі сплаченого судового збору 2662,40 грн, та витрат на правову допомогу в розмірі 3000 грн, а всього 20572 (двадцять тисяч п`ятсот сімдесят дві) грн 40 коп..

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене позивачем до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "ПОЗИКА", код ЄДРПОУ 39493634, місцезнаходження юридичної особи: вул. Симона Петлюри, 21/1 м. Бровари Київська область.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Надвірнянського районного суду

Івано-Франківської області О.Ю. Максименко