Рішення № 13725363, 04.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 58/1304.02.11 За позовомВідкритого акціонерного товариства “Дванадцятий Київський авторемонтний завод”

До Товариства з обмеженою відповідальністю “Гйотер”

Простягнення 131 811,81 грн. Суддя: Блажівська О.Є.

Представники:

Від позивачаЧуба Р.В.

Від відповідача не з'явився

          ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Відкрите акціонерне товариство “Дванадцятий Київський авторемонтний завод” звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Гйотер” про стягнення боргу 131 811,81 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2010 р. порушено провадження, справі присвоїли № 58/13 розгляд справи призначено на 12.01.2011 р.

У судових засіданнях 12.01.2011 р., 26.01.2011 р., розгляд справи відкладався.

У судове засідання 04.02.2011 р. з’явився представник позивача, який підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання не з’явився, проте частково заперечив проти позовних вимог, про що зазначив у своїх поясненнях від 12.01.2011 р.

На підставі ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

В судовому засіданні 04.02.2011 р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши надані документи і матеріали, всебічно та повно з’ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об’єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд-

ВСТАНОВИВ

01.11.2008 р. між ВАТ «Дванадцятий Київський авторемонтний завод»та ТОВ «Гйотер»було укладено договір оренди (піднайму) нежитлового приміщення № УНК-277-1208 (надалі - Договір оренди), згідно якого Позивач передав, а Відповідач прийняв в строкове платне користування нежитлові приміщення загальною площею 422,9 кв.м., розташовані за адресою: м. Київ, вул. Костянтинівська, 73 (надалі - Приміщення), строком до 31.12.2008р.

Факт передачі Позивачем Відповідачу Приміщення за Договором оренди підтверджується актом приймання - передачі Приміщення від 01.11.2008р., підписаним Сторонами.

Згідно п. 3.1. Договору оренди Сторони погодили суму орендної плати за користування Приміщенням за місяць в розмірі 22 340,52 грн. у т.ч. ПДВ.

Додатковими угодами № №1-4 до Договору оренди були передані в оренду додаткові нежитлові приміщення, змінена орендна плата та продовжено строк оренди нежитлових приміщень.

Так, строк оренди був продовжений до 31 грудня 2009 року, щомісячний розмір оренди за орендовані приміщення був встановлений з 01 червня 2009 року по 31 жовтня 2009 року у розмірі 26 960,52 грн. у тому числі ПДВ, а з 01 листопада 2009 року - 23 960,52 грн. у т.ч. ПДВ.

Пунктом 3.2. Договору оренди передбачено, що вартість комунальних послуг не входить в розмір орендної плати і відшкодовується Орендарем додатково, виходячи з обсягів їх фактичного споживання.

Відповідно до умов п. 3.3 Договору оренди, орендна плата за користування Приміщенням сплачується Відповідачем (Орендарем за Договором оренди) щомісячно не пізніше 5 (п'ятого) числа поточного місяця на підставі даного Договору. А п. 3.2. Договору оренди передбачено, що відшкодування витрат за спожиті комунальні послуги здійснюється Відповідачем не пізніше 5 (п'ятого) числа поточного місяця за попередній місяць оренди на підставі виставлених Позивачем рахунків.

Відповідно до абзацу другому п. 3.2. Договору оренди на Відповідача покладений обов'язок самостійно отримувати рахунки у Орендодавця (у відділі бухгалтерії) не пізніше З (третього) числа поточного місяця.

Сплата усіх платежів за Договором оренди повинна була здійснюватись в безготівковій формі, шляхом перерахування відповідних грошових коштів на рахунок Позивача.

За твердженнями позивача, станом на день розгляду справи Відповідач має заборгованість перед Позивачем по сплаті орендної плати за період з 01.08.2009р. по 31.12.2009р. у сумі 103 642,08 грн. (1 800,00 грн. (частково за серпень) + 26 960,52x2 місяці (вересень, жовтень) + 23 960,52x2 місяці (листопад, грудень). Також Відповідач має заборгованість перед Позивачем по відшкодуванню фактично спожитих комунальних послуг за період з 01.07.2009р. по 30.09.2009р. в сумі 6134,32 грн., що підтверджується актами приймання-передачі (виконаних робіт) за липень, серпень, вересень.

15.04.2010р. на адресу Відповідача Позивачем була надіслана претензія про стягнення заборгованості за Договором оренди № УНК-277-1208 на загальну суму 115 276,40 грн. Проте, Відповідач відповіді на претензію не надіслав, з заборгованістю не розрахувався.

Пунктом 3.5. Договору оренди передбачено, що орендна плата нараховується та сплачується з дати підписання акту приймання-передачі Приміщення в оренду до дня фактичного повернення Приміщення Орендодавцю (тобто Позивачу по справі) за актом приймання-передачі Приміщення або до дати припинення (розірвання) Договору у судовому порядку або у порядку, передбаченому Договором оренди.

09.09.2009 р. Відповідач вручив Позивачу лист з проханням припинити дію Договору оренди з 01.10.2009 р.

Позивач в позовній заяві зазначив, що не заперечував проти розірвання Договору оренди.

Таким чином, на підставі вищезазначеного Відповідач вважає, що договір оренди є припиненим з 01.10.2009 р., а тому нарахування орендної плати за жовтень 2009 р., листопад 2009 р., грудень 2009 р. є безпідставними.

Суд не погоджується з даними твердженнями Відповідача виходячи з наступного.

Пунктом 6.4. Договору оренди з урахуванням змін внесених додатковою угодою № 1, передбачено, що вимога у випадку дострокового розірвання цього Договору за ініціативою однієї із Сторін, остання зобов'язана письмово повідомити іншу Сторону про це за 3 (три) місяці до дати розірвання Договору.

Відповідно до п. 5.1. Договору оренди з урахуванням змін внесених додатковою угодою № 1, цей Договір діє до 31.12.2009 року.

Пунктом 7.9. Договору оренди передбачено, що зміни до цього Договору мають вчинятися в письмовій формі та мають бути підписані повноважними представниками Сторін з обов'язковим посиланням на Договір оренди.

Однак відповідна Додаткова угода до Договору оренди про його дострокове припинення (розірвання) Сторонами не укладалась.

Пунктом 2 статті 795 ЦКУ визначено, що «повернення наймачем предмета договору найму оформляється відповідним документом (актом), який підписується сторонами договору. З цього моменту договір найму припиняється.»

Пунктом 2 статті 291 надалі - ГКУ визначено, що Договір оренди припиняється у разі закінчення строку, на який його було укладено.

Як зазначає Позивач, об’єкт оренди з підписанням акту приймання-передачі Відповідачем повернуто не було.

Враховуючи вищевикладене, не має законних підстав вважати Договір оренди (піднайму) нежитлового приміщення № К-277-1208 від 01.11.2008р. таким що є припиненим (розірваним) достроково.

Тому момент припинення Договору оренди - це дата визначена таким Договором. Як вже зазначалось вище, відповідно до п. 5.1. Договору оренди, цей Договір діє до 31.12.2009 року включно.

Таким чином, Позивач мав право нараховувати орендну плату та комунальні платежі передбачені Договором оренди до 31.12.2009 року.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Положеннями ст. 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Пунктом 2.2.13 Договору оренди на Орендаря покладений обов'язок сплачувати своєчасно та в повному обсязі орендну плату та інші платежі за Договором.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем у сумі 109 776,40 грн. за договором документально підтверджується, відповідачем не спростована, а тому підлягає стягненню.

Крім суми основного боргу, позивач також просить стягнути з відповідача 8019,24 грн. пені, 12839,15 грн. інфляційних витрат, 1177,02 грн. 3 % річних.

Відповідно до п. 4.1. Договору передбачена відповідальність у випадку прострочення Орендарем грошових зобов'язань у встановлений Договором строк, Орендодавець має право вимагати від Орендаря, а Орендар при цьому зобов'язаний додатково сплатити Орендодавцю пеню з розрахунку 25% річних від суми простроченої заборгованості, розрахованої за кожен день прострочення платежу, включаючи день сплати заборгованості.          

Частиною 1 ст. 216 Господарського кодексу України передбачено господарсько-правову відповідальність учасників господарських відносин, яку останні несуть за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Господарськими санкціями, в ст. 217 Господарського кодексу України, визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки, як-то відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Штрафні санкції визначаються ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України як господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Відповідно до ст.ст. 1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нормами ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За розрахунком суду розмір пені складає 8110,03 грн., 3 % річних –1 186,82 грн., інфляційних витрат –1126,14 грн. (нарахованих на суму 1815,81 грн. з 07.12.2009 р. по 06.12.2010 р., на суму 29561,33 грн. з 07.12.2009 р. по 06.03.2010 р., на суму 30478,22 грн. з 07.12.2009 р. по 06.04.2010 р., на суму 23960,52 грн. з 07.12.2009 р. по 06.05.2010 р., на суму 23960,52 грн. з 07.12.2009 р. по 06.06.2010 р.).

Разом з тим, враховуючи положення ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої суд не може виходити за межі позовних вимог за відсутності на те клопотання заінтересованої сторони, судом задовольняється 8019,24 грн. пені та 1177,02 грн. 3 % річних за розрахунком позивача, та 5541,24 грн. інфляційних витрат за розрахунком суду.

          Згідно ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

           В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Гйотер»(04205, м. Київ, пр-т. Оболонський, 7-б, код ЄДРПОУ 32705971) на користь Відкритого акціонерного товариства “Дванадцятий Київський авторемонтний завод” (04080, м. Київ, вул. Констянтинівська, 73, код ЄДРПОУ 05482452), а у випадку відсутності коштів –з будь якого іншого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, 109776,40 грн. (сто дев’ять тисяч сімсот сімдесят шість гривень 40 коп.) боргу, 8019,24 грн. (вісім тисяч дев’ятнадцять гривень 24 коп.) пені, 1177,02 грн. (одну тисячу сто сімдесят сім гривень 02 коп.) 3 % річних, 5541,24 грн. (п’ять тисяч п’ятсот сорок одну гривню 24 коп.) інфляційних витрат, 1245,14 грн. (одну тисячу двісті сорок п’ять гривень 14 коп.) державного мита, 222,93 грн. (двісті двадцять дві гривні 93 коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо останню не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя О.Є. Блажівська

Повний текс рішення складено: 09.02.2011 р.