Ухвала суду № 137253492, 10.06.2026, Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/520/26

УХВАЛА

іменем України

"10" червня 2026 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі головуючого - судді Вуїва О.В.,

за участю: секретаря судового засідання Москаленко С.Л., представника позивача Лисенка Д.В., представника відповідача Могили С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вознесенську цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі №473/520/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2026 року ТОВ «Українські фінансові операції» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому вказувало, що 20 вересня 2024 року ТОВ «Лінеура Україна» уклало з ОСОБА_1 . Договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №4982269.

Відповідно до договору ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язалося надати та надало ОСОБА_1 кредит у розмірі 10 000 грн зі строком користування коштами протягом 360 днів, який в свою чергу зобов`язався щомісячно частинами (відповідно до узгодженого графіку) повертати кредит, повернувши його в повному обсязі не пізніше 14 вересня 2025 року, а також сплачувати проценти за користування ним у розмірі 1 % на день від суми залишку заборгованості за кредитом.

02 червня 2025 року ТОВ «Лінеура Україна» уклало з ТОВ «Українські фінансові операції» Договір факторингу №02-1/06/2025, за яким первісний кредитор відступив позивачу право грошової вимоги до ОСОБА_1 за зобов`язаннями, що виникли з кредитного договору №4982269 від 20 вересня 2024 року.

Позичальник свої зобов`язання жодному з кредиторів належним чином не виконав, у зв`язку з чим виникла заборгованість у загальному розмірі 43 290 грн, у тому числі:

-заборгованість за кредитом 10 000 грн;

-заборгованість за процентами 33 290 грн.

Вказану заборгованість позивач просив стягнути з відповідача у повному обсязі.

Заочним рішенням Вознесенського міськрайонного суду від 26 березня 2026 року вимоги ТОВ «Українські фінансові операції» задоволено частково.

28 травня 2026 року відповідач ОСОБА_1 (від імені та в інтересах якої діяв його представник ОСОБА_2 ) звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, мотивуючи заяву тим, що відповідач не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, оскільки суд направляв йому повістку за місцем реєстрації, а не за адресою фактичного проживання (інформація щодо якої була відома позивачу та міститься в матеріалах справи). У зв`язку з цим ОСОБА_1 був позбавлений можливості подати відзив на позовну заяву, прийняти участь у розгляді справи та іншим чином реалізувати свої процесуальні права.

Також відповідач зазначав, що рішення підлягає скасуванню, оскільки: суд не дослідив оригіналів документів, копії яких були долучені позивачем до матеріалів справи, на предмет їх цілісності та незмінюваності, можливості редагування (зокрема оригінал кредитного договору); матеріали справи не містять доказів надсилання кредитодавцем позичальнику примірника кредитного договору з метою ознайомлення останнього зі змістом правочину; кредитний договір не містить підпису позичальника; матеріали справи не містять доказів перерахування кредитодавцем кредиту на рахунок позичальника; позичальник не погоджується з розміром нарахованих процентів.

Також відповідач просив поновити йому строк на подачу заяви про перегляд заочного рішення з підстави невчасного отримання копії судового рішення.

Ухвалою суду від 01 червня 2026 року відповідачу поновлено строк на подачу заяви про перегляд заочного рішення. Цією ж ухвалою заяву про перегляд заочного рішення призначено до судового розгляду на 09 червня 2026 року.

В судовому засіданні, яке проводилося без участі відповідача ОСОБА_1 , його представник ОСОБА_2 заяву про перегляд заочного рішення підтримав. При цьому додатково пояснив, що сторона відповідача визнає як факт заповнення ОСОБА_1 формуляра на сайті кредитодавця із зазначенням інформації, необхідної для отримання кредиту, накладення позичальником підпису шляхом проставлення отриманого ним одноразового ідентифікатора на невідомому документі, так і отримання ним кредитних коштів у розмірі 10 000 грн. Проте позичальник не отримував екземпляр кредитного договору та був позбавлений можливості ознайомитися з його змістом, у тому числі з умовами щодо встановлення та розміру плати за користування кредитом (процентів), не підписував його, а тому не погоджується з нарахованими процентами, однак не заперечує проти повернення (стягнення з нього) тіла кредиту.

Представник позивача ОСОБА_3 як в поданому запереченні на заяву про перегляд заочного рішення, так і в судовому засіданні проти задоволення заяви про перегляд заочного рішення заперечував, вказуючи на те сторона відповідача не довела наявності передбачених ч. 1 ст. 288 ЦПК України обставин, які в сукупності є підставою для скасування судового рішення, зокрема не долучила до своєї заяви жодних доказів, які мають істотне значення для вирішення спору та не були предметом судового дослідження. У той же час, зазначеним у заяві про перегляд заочного рішення обставинам та доказам суд вже надав свою оцінку під час розгляду справи та ухвалення заочного рішення, підстави для їх переоцінки на час розгляду заяви відсутні.

Заслухавши пояснення представника позивача ОСОБА_3 , представника відповідача Могили С.М., дослідивши матеріали заяви про перегляд заочного рішення та інші матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Згідно ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Прийнявши належно оформлену заяву про перегляд заочного рішення, суд невідкладно надсилає її копію та копії доданих до неї матеріалів іншим учасникам справи. Одночасно суд повідомляє учасникам справи про дату, час і місце розгляду заяви.

Заява про перегляд заочного рішення повинна бути розглянута протягом п`ятнадцяти днів з дня її надходження (ст. 286 ЦПК України).

Заява про перегляд заочного рішення розглядається в судовому засіданні. Неявка осіб, належним чином повідомлених про дату, час і місце засідання, не перешкоджає розгляду заяви (ч. 1 ст. 287 ЦПК України).

Згідно ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

Таким чином, закон встановлює дві обставини, що в своїй сукупності є підставою для скасування судом заочного рішення, а саме:

-відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин;

-докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

З матеріалів справи вбачається, що суд направляв відповідачу судову повістку як за місцем його реєстрації, що відповідає вимогам ч.ч. 7, 8 ст. 128 ЦПК України, так і за місцем його фактичного проживання. Зокрема, як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з довідкою про причини повернення відправлення (а.с. 128) судова повістка також була надіслана відповідачу за місцем його фактичного проживання (за адресою: АДРЕСА_1 ), однак була повернута без вручення з відміткою про те, що адресат відмовився від отримання поштового відправлення.

Що стосується інших доводів заяви про перегляд заочного рішення, то в цій частині суд вважає необхідним зазначити наступне:

1) Суд не погоджується з доводами заяви про перегляд заочного рішення в тій частині, що ОСОБА_1 не укладав та не підписував кредитний договір.

Вказаній обставині суд надав оцінку у своєму рішенні, враховуючи дії відповідача, направлені на укладення договору, у тому числі входження позичальника до електронної комунікаційної системи кредитодавця, заповнення ним відповідного формуляра із наданням кредитодавцю усієї інформації про свою особу (повного імені, паспортних даних, індивідуального податкового коду, поштової та електронних адрес, контактних абонентських номерів телефону, номера платіжного засобу), а також накладення на договорі отриманого від кредитодавця цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, тобто вчинення передбаченого ст.ст. 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» алгоритму дій, направлених на укладення електронного правочину.

При цьому, без реєстрації позичальника на сайті кредитодавця та входу до свого особистого кабінету, а також формування заявки на отримання кредиту, без отримання позичальником смс-повідомлення із зазначенням одноразового ідентифікатора для підписання договору та введення ідентифікатора з метою підписання правочину договір між сторонами не був би укладений. Тому вчинення позичальником вказаного алгоритму дій свідчить про те, що сторони досягли усіх істотних умов правочину та уклали договір. Аналогічні правові висновки висловлював й Верховний Суд у подібних справах, зокрема у постановах від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 10 червня 2021 року у справі № 234/7159/20, від 18 червня 2021 року у справі № 234/8079/20, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, від 12 серпня 2022 року у справі № 234/7297/20 та багатьох інших.

Водночас, в судовому засіданні представник відповідача визнав як факт заповнення ОСОБА_1 формуляра на сайті кредитодавця із зазначенням інформації, необхідної для отримання кредиту, так і накладення позичальником підпису на певному документі шляхом проставлення отриманого ним одноразового ідентифікатора. Твердження останнього про те, що відповідач не ознайомлювався зі змістом кредитного договору, який міг бути в подальшому змінений та відредагований кредитодавцем, а також не підписував правочин, суперечать наданим в судовому засіданні поясненням, матеріалам справи та не підтверджені жодними доказами;

2) В частині доводів про відсутність в матеріалах справи доказів здійснення переказу кредитодавцем кредитних коштів на банківську картку ОСОБА_1 суд надав оцінку у рішенні про те, що така обставина знайшла своє повне підтвердження довідкою АТ КБ «ПриватБанк» від 06 березня 2026 року №20.1.0.0.0/7-260304/59124-БТ (а.с. 131-132). Водночас, вказаний факт був визнаний в судовому засіданні представником відповідача;

3) Доводи в частині незгоди відповідача з розміром нарахованих процентів суд не приймає до уваги, оскільки сторони кредитного договору узгодили у ньому плату за користування кредитними коштами (проценти). При стягненні заборгованості за процентами суд перевірив надані позивачем розрахунки та стягнув проценти з урахуванням умов кредитного договору (з урахуванням узгодженої процентної ставки та в межах встановленого строку кредитування). Стороною відповідача не надано свого розрахунку (контррозрахунку) заборгованості за процентами, що б спростував надані позивачем або здійснені судом розрахунки;

4) Суд під час розгляду справи дослідив наявні в матеріалах справи докази та не мав підстав сумніватися у їх достовірності (у тому числі щодо відповідності паперових копії електронних доказів їх оригіналам). Не зазначено таких фактів та обставин й у заяві про перегляд заочного рішення.

За встановленого, відповідач не довів, що він не був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, а також те, що докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи, не надав відповідних (жодних) доказів, що б спростували доводи позову повністю або в частині, тобто не довів передбачених ч. 1 ст. 288 ЦПК України обставин, що в їх сукупності є підставою для скасування заочного рішення, а тому в задоволенні заяви про перегляд заочного рішення слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 258-260, 287-288 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення по цивільній справі №473/520/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Розяснити учасникам справи, що відповідно ч. 4 ст. 287 ЦПК України у разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно після його проголошення.

Суддя: О.В.Вуїв