Рішення № 137253329, 09.06.2026, Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

(додаткове)

09 червня 2026 рокуСправа №459/4025/25 Провадження № 2-др/451/10/26

Радехівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді Магонь О.З.

секретаря судового засідання Федорук І.Б.

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Радехів заяву представника позивача ТОВ «ІННОВА-НОВА» - адвоката Андрущенка Михайла Валерійовича про ухвалення додаткового рішення у цивільній справі 459/4025/25 за позовом ТОВ «ІННОВА-НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

установив:

2 червня 2026 року до Радехівського районного суду Львівської області надійшла заява адвоката Андрущенка Михайла Валерійовича про ухвалення додаткового рішення, в якій він просить визнати поважними та поновити ТОВ «ІННОВА-НОВА» строк на звернення до Суду із заявою про винесення додаткового судового рішення та стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , судові витрати за надання ТОВ «ІННОВА-НОВА» (попередня назва ТОВ «ІННОВА ФІНАНС») професійної правничої допомоги адвоката у розмірі 5 000,00 гривень.

В обґрунтування заяви зазначає, що 21 травня 2026 року Радехівським районним судом Львівської області було винесено судове рішення у справі 459/4025/25 за позовом ТОВ «ІННОВА-НОВА» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Разом з тим, при зверненні до Суду, Позивач на виконання вимог ст. 175 ЦПК України зазначав, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які Позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи складає 7 422,40 грн. та складається з: витрати на оплату судового збору у розмірі 2 422,4 грн. (з урахуванням понижувального коефіцієнту 0.8 відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»); витрати на правову допомогу у розмірі 5 000,00 гривень. В подальшому: представник Позивача, адвокат Андрущенко М. В. поінформував Позивача про винесене Судом рішення та необхідність оплати витрат його послуг за Договором про надання правничої допомоги №06-05/2025 від 06.05.2025. Позивач сплатив адвокату Андрущенку М. В. витрати за надання правової допомоги у цій справі відповідно до Договору №06-05/2025 про надання правничої допомоги від 06.05.2025 та заявки про надання послуг за цим Договором, що підтверджується платіжною інструкцією. 01.06.2026 між Сторонами було укладено Акт приймання-передачі наданих послуг до Договору №06-05/2025 про надання правничої допомоги від 06.05.2025, що також додається до цієї заяви. Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 120 ЦПК України, строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом. Відповідно до ч. 3 ст. 124 ЦПК України, якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день. Згідно із ч. 1 ст. 127 ЦПК України, Суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Позивач акцентує увагу Суду на тому, що закінчення строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення у цій справі припадало на 31.05.2026 (неділя) та за приписами ч. 3 ст. 124 ЦПК України переноситься на 01.06.2026 (понеділок). З огляду на викладене, Позивач просить Суд визнати поважними причини пропуску встановленого ч. 8 ст. 141 ЦПК України строку на подання заяви про ухвалення додаткового рішення та поновити його. На підтвердження понесених Товариством витрат на правничу допомогу у цій справі, Позивач долучає наступні докази: Договір про надання правничої допомоги; заявку про надання послуг за Договором правничої допомоги; платіжну інструкцію; Акт приймання-передачі послуг за Договором правничої допомоги. Також Позивач звертає увагу Суду на правову позицію, викладену в постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року по справі №275/150/22, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони із обґрунтуванням недотримання вимог щодо співмірності витрат із складністю справи, обсягом і часом виконання робіт. Суд, керуючись принципами диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу з власної ініціативи. Принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин 5, 6 ст. 137 ЦПК, за змістом яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення (а.с.200-201).

2 червня 2026 року, автоматизованою системою документообігу суду Д-3, судді Магонь О.З. передані згадані вище матеріали справи, для розгляду (а.с.212).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином ( а.с.213 зворот, 214 зворот-215).

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини справи, дослідивши матеріали справи та докази, подані адвокатом Андрущенком М.В. на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що заява про відшкодування судових витрат, підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Стаття 246 ЦПК України регламентує, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною першою цієї статті, суд вирішує питання про судові витрати без повідомлення учасників справи. Якщо суд вважатиме за необхідне, для вирішення питання про судові витрати він може призначити судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Відповідно до частини 1 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Згідно із частиною 3 статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

За змістом статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, окрім іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (ч.1-4 ст.137 ЦПК України).

Суд також враховує положення частини шостої статті 137 ЦПК України, за якими обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі №904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 141 ЦПК України передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в позові - на позивача, у разі часткового задоволення - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).

В постанові Верховного Суду від 19.02.2020 (справа №755/9215/15-ц) зазначено, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10.12.2009 у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26.02.2015 у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Зазначене узгоджується з правовим висновком, наведеним в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2020 року у справі № 329/766/18 (провадження № 61-6627св20).

Вимоги частини восьмої статті 141 ЦПК України заявником дотримані.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач подав наступні документи:

- копія Договору про надання правничої допомоги №06-05/2025 від 6 травня 2025 року (а.с.202-204);

- копія заявки №3433703697 про надання послуг від 04 листопада 2025 року (а.с.205);

- копія платіжної інструкції від 27 травня 2026 року (а.с.206).

- копія Акта №3433703697 приймання-передачі наданих послуг №04/26 (а.с.207).

Касаційний цивільний суд Верховного Суду у постанові від 13 березня 2025 року у справі № 275/150/22 вказав, що, виходячи з принципів диспозитивності та змагальності, суд не вправі зменшувати суму витрат на професійну правничу допомогу з власної ініціативи, а таке питання може бути вирішене лише за клопотанням іншої сторони за умови доведення неспівмірності цих витрат зі складністю справи, обсягом наданих послуг та результатами розгляду.

Враховуючи вищенаведене, порядок та тривалість розгляду справи, предмет та ціну позову, об`єм наданих послуг адвокатом, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та часткове задоволення позовних вимог, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 700,00 грн (із розрахунку 5 000,00*94:100 = 4 700,00). є справедливими і співмірними зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).

Таким чином, оскільки заява про стягнення судових витрат надійшла до Радехівського районного суду Львівської області після ухвалення рішення суду, тому існує необхідність ухвалення додаткового рішення.

Керуючись ст.ст. 133, 137, 141, 246, 258-259, 263-265, 270 ЦПК України, суд,

ухвалив:

задовольнити частково заяву представника позивача ТОВ «ІННОВА-НОВА» - адвоката Андрущенка Михайла Валерійовича.

Стягнути із ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ТОВ «ІННОВА-НОВА» (код ЄДРПОУ: 44127243, місцезнаходження: вулиця Верхній Вал, будинок 10, поверх 2, офіс 5, м. Київ, 04071) понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4 700 (чотири тисячі сімсот) гривень 00 копійок.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий суддяМагонь О. З.

Рішення суду виготовлено 09.06.2026.