Рішення № 137253151, 10.06.2026, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/576/26

Провадження №2/443/642/26

РІШЕННЯ

іменем України

10 червня 2026 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі

головуючого судді Павліва А.І.,

секретар судового засідання Стасів С.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до територіальної громади села Межиріччя в особі Жидачівської міської ради про визнання права власності на будинок в порядку спадкування за заповітом,

встановив:

Стислий виклад позиції сторін.

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Яременко І.О. подав до суду позовну заяву до територіальної громади села Межиріччя в особі Жидачівської міської ради, в якій просить визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог щодо предмета спору покликається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла родичка позивача ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшло право на земельну частку (пай) на території Зарічанської сільської ради Жидачівського району Львівської області, площею 2,38 га, що належало покійній на підставі сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЛВ № 120452/10228 від 28.05.1997. Також у склад спадщини увійшло право власності на 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 , що належало покійній на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого Жидачівською районною державною адміністрацією 11.07.1997. Після смерті ОСОБА_3 спадщину прийняла її рідна сестра ОСОБА_2 , звернувшись із відповідною заявою у Жидачівську державну нотаріальну контору, внаслідок чого нотаріусом заведено спадкову справу № 274, а 07.08.2000 їй видано свідоцтво про право на спадщину за законом відносно земельної частки (паю). ІНФОРМАЦІЯ_2 померла тітка позивача ОСОБА_2 . Після її смерті відкрилася спадщина, до складу якої, окрім іншого, увійшло право власності на 1/3 частину житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 , що належало покійній на підставі свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого Жидачівською районною державною адміністрацією 11.07.1997. Окрім того, у склад спадщини увійшла 1/3 частина житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 , що ОСОБА_2 успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_4 згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.08.1997. Також у склад спадщини увійшла 1/3 частина житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами в АДРЕСА_1 , що ОСОБА_2 успадкувала після смерті своєї сестри ОСОБА_3 . Таким чином, ОСОБА_2 фактично була власницею згаданого цілого житлового будинку. Окрім позивача, інших спадкоємців за заповітом чи осіб, які б мали право на обов`язкову частку у спадщині не було. Чоловік покійної ОСОБА_4 помер значно швидше, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 . Оскільки ОСОБА_1 постійно проживав із ОСОБА_2 на час відкриття спадщини, не заявляв про відмову від спадщини, то на підставі ч.3 ст.1268 Цивільного кодексу України, він вважається таким, що прийняв спадщину. Рішенням Жидачівського районного суду Львівської області від 30.09.2022 за позивачем визнано в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 право на земельну частку (пай) на території Зарічанської сільської ради згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серії ЛВ №14830 від 07.08.2000. Згодом позивач вирішив юридично оформити спадкові права на житловий будинок по АДРЕСА_1 , а тому 12.03.2026звернувся до приватного нотаріуса Стрийського районного нотаріального округу з метою отримання свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , однак нотаріус відмовив через відсутність правовстановлюючих документів на спадковий житловий будинок.

Позивач та його представник у судове засідання не з`явилися, однак представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи за їх відсутності та підтримання позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоч повідомлений про дату, час і місце його проведення належним чином, про причини неявки суд не повідомив, клопотання про розгляд справи за його відсутності не подав, правом на подання відзиву не скористався.

Заяви, клопотання, подані учасниками справи.

Представником позивача подано клопотання про витребування доказів (а.с.34), заяву про розгляд підготовчого засідання за відсутності позивача та його представника, закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду (а.с.66), заява про відкладення розгляду справи (а.с.62), заяву про розгляд справи за відсутності позивача та його представника і підтримання заявлених вимог у повному обсязі (а.с.72).

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою від 24.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено її до відкритого підготовчого засідання в порядку загального позовного провадження (а.с.29-30).

Ухвалою підготовчого засідання від 24.04.2026 витребувано докази та оголошено перерву у підготовчому засіданні (а.с.35-36).

Ухвалою підготовчого засідання від 22.05.2026 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.63).

Зважаючи на вимоги статей 211, 223 та частини 2 статті 247 ЦПК України, судом 05.06.2026 проведено розгляд справи за відсутності учасників справи та без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

З урахуванням ухвалення цього рішення за відсутності учасників справи, датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення.

Позиція суду.

Суд, з`ясувавши обставини, на які сторона позивача посилається як на підставу позовних вимог, всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, надавши оцінку кожному доказу окремо та зібраним у справі доказам у цілому, доходить висновку, що позов підлягає задоволенню повністю виходячи з такого.

Фактичні обставини, встановлені судом, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини.

Відповідно до матеріалів спадкової справи № 223, заведеної після смерті ОСОБА_3 , 27.09.1996 заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину подала ОСОБА_2 . Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 20.08.1997, спадкоємцем майна ОСОБА_4 є ОСОБА_2 . Спадкове майно, на яке видано свідоцтво складається з 1/3 частини житлового будинку і господарських будівель, що знаходиться по АДРЕСА_1 (а.с.8, 44-51).

Свідоцтвом про право особистої власності на жилий будинок від 11.07.1997 встановлено, що цілий житловий будинок разом з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований в АДРЕСА_1 дійсно належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 в рівній долі кожен (а.с.48).

Згідно з матеріалами спадкової справи № 274, заведеної після смерті ОСОБА_3 , 07.08.2000 заяву про видачу свідоцтва подала ОСОБА_2 . Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 07.08.2000, спадкоємцем майна ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_2 . Спадкове майно, на яке видано свідоцтво складається з права приватної власності на землю (середню земельну частку) площею 2,38 га, що розташована на території Зарічанської сільської ради Жидачівського району (а.с.9, 52-60).

За змістом заповіту від 17.01.2003, складеного у с. Заріччя Жидачівського району Львівської області, ОСОБА_2 заповіла все належне їй майно ОСОБА_1 (а.с.12).

ОСОБА_2 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 в с. Межиріччя Жидачівського району Львівської області, що підтверджується свідоцтвом про смерть від 16.11.2007 (а.с.10).

Довідкою Жидачівської міської ради №289 від 22.07.2022 встановлено, що ОСОБА_2 була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 до дня своєї смерті, що наступила ІНФОРМАЦІЯ_2 . На день смерті в даному будинку був постійно прописаний її племінник ОСОБА_1 , котрий продовжує проживати у будинку на сьогоднішній день. Секретарем Зарічанської сільської ради від імені ОСОБА_2 посвідчено заповіт за № 1 від 17.01.2003. На день смерті заповідача заповіт не змінено і не скасовано (а.с.11).

Відповідно до витягу зі Спадкового реєстру №69601290 від 28.07.2022 після смерті ОСОБА_2 спадкові справи не заводилися, свідоцтва про право на спадщину не видавалися (а.с.13).

Рішенням Жидачівського районног суду Львівської області від 30.09.2022, яке набрало законної сили 10.11.2022, визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 право на земельну частку (пай) на території Зарічанської сільської ради, площею 2,38 умовних кадастрових гектари, згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) Серія ЛВ 14830 від 07.08.2000 (а.с.14-18, https://reyestr.court.gov.ua/Review/106685159).

За змістом Технічного паспорта від 05.02.2026 за адресою: АДРЕСА_1 знаходиться житловий будинок «А-1», загальною площею 78,7 кв.м., житловою площею 52,2 кв.м., разом з приналежними господарськими будівлями і спорудами (гаражем «Б», сараєм «В», сараєм «Г», навісом «Д», хвірткою № 1, воротами № 2, огорожею № 6, огорожею № 7, колодязем «к», вимощенням «І») (а.с.20-24).

Приватним нотаріусом Стрийського районного нотаріального округу Львівської області 12.03.2026 відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , оскільки відсутні правовстановлюючі документи на майно (а.с.26).

Зміст спірних правовідносин.

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з наявністю у позивача права власності на майно у порядку спадкування за заповітом та перешкоди у належному юридичному оформленні цього права у позасудовому порядку через невизнання його нотаріусом, який відмовив позивачу у видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину.

Норми права, які застосував суд.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами, підлягають застосуванню норми Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Так, згідно з приписами частини 1 статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

За змістом частини 1 статті 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї (частини 1, 3 статті 1268 ЦК України).

Нормою статті 392 ЦК України передбачено, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Також, судом враховано положення статей 1216, 1218, 1220, 1233, 1296 ЦК України, які визначають поняття спадкування, склад спадщини, відкриття спадщини, поняття заповіту та право спадкоємця на одержання свідоцтва про право на спадщину.

Мотивована оцінка наведених сторонами аргументів щодо наявності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено на підставі безпосередньо досліджених та оцінених наявних у справі доказів, що ОСОБА_2 на час відкриття спадщини (день її смерті) належало право приватної власності на цілий житловий будинок АДРЕСА_1 , оскільки 1/3 частина цього будинку їй належала відповідно до свідоцтва про право особистої власності на жилий будинок від 11.07.1997, 1/3 частину будинку вона успадкувала після смерті ОСОБА_4 , що підтверджується відповідним свідоцтвом про право на спадщину за законом від 20.08.1997 і на 1/3 частину будинку вона набула право власності у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 .

За життя ОСОБА_2 зробила особисте розпорядження на випадок своєї смерті, склавши заповіт, яким належне на час смерті майно заповіла ОСОБА_1 .

З огляду на час смерті ОСОБА_2 спадкування відбулося за правилами, встановленими ЦК України. ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем, визначеним у заповіті та в силу приписів частини 3 статті 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину, оскільки постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини та не заявляв про відмову від спадщини. Фактичних даних про наявність інших спадкоємців, які б претендували на спадщину в силу вимог закону, матеріали справи не містять.

Таким чином, суд доходить переконання, що ОСОБА_1 має обґрунтоване право власності на цілий житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 , однак позбавлений можливості юридично оформити це право у визначений законом позасудовий спосіб у нотаріуса через відмову останнього у вчиненні нотаріальних дій.

Враховуючи наведене у сукупності, зважаючи на невизнання особистого майнового права позивача та належну обґрунтованість позовних вимог, суд вважає, що позов слід задовольнити повністю.

На підставі статей 392, 1216, 1218, 1223, 1233, 1235, 1236, 1268, 1269 Цивільного кодексу України та керуючись статтями 10, 19, 81, 89, 200, 206, 259, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до територіальної громади села Межиріччя в особі Жидачівської міської ради (місцезнаходження: Львівська область, Стрийський район, м.Жидачів, вул. Шашкевича, 2, ідентифікаційний код юридичної особи 04056167) про визнання права власності на будинок в порядку спадкування за заповітом задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_2 на житловий будинок «А-1», загальною площею 78,7 кв.м., житловою площею 52,2 кв.м., разом з господарськими будівлями та спорудами гаражем «Б», сараєм «В», сараєм «Г», навісом «Д», хвірткою № 1, воротами № 2, огорожею № 6, огорожею № 7, колодязем «к», вимощенням «І», який розташований по АДРЕСА_1 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Дата складення повного судового рішення 10 червня 2026 року.

Головуючий суддя А.І. Павлів