Рішення № 13725256, 07.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 53/807.02.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛС"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім УКРСПЕЦРЕАЛІЗАЦІЯ"

про стягнення 28 755,32 грн.

                                                                                                    Суддя Грєхова О. А.

Представники сторін:

від позивача: Царенко Ю. І. - представник за довіреністю № б/н від 08.12.2010 року

від відповідача: не з’явились

СУТЬ СПОРУ :                    

Заявлено позов про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім УКРСПЕЦРЕАЛІЗАЦІЯ" заборгованості за Договором транспортного експедирування від 30.07.2010 в розмірі 28 755,32 грн., в тому числі 27250,00 грн. основного боргу, 1258,95 грн. пені, 246,37 грн. 3% річних.

Позивач вказує, що відповідно до укладеного між сторонами договору позивачем надано на користь відповідача послуги з перевезення вантажу на суму 27250,00 грн. Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що, в порушення умов договору, зобов’язання з оплати послуг відповідач не виконав.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2010 порушено провадження по справі № 53/8, розгляд справи призначено на 24.01.2011.

В судовому засіданні 24.01.2011, відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України, оголошено перерву до 07.02.2011.

          Представник позивача в судовому засіданні 07.02.2011 позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вважає їх правомірними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідач в судове засідання 07.02.2011 не з’явився, вимоги ухвали суду від 21.12.2010 не виконав, про причини неявки суду невідомо. Клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило.

При цьому, суд вважає достатніми матеріали справи для слухання справи у відсутності відповідача відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

На виконання вимог ст. 81-1 ГПК України складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

У судовому засіданні 07.02.2011 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача та відповідача, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

30.07.2010 між позивачем та відповідачем було укладено Договір транспортного експедирування, відповідно до умов якого експедитор (позивач) організовує за рахунок і за плату замовника (відповідач) послуги по перевезенню вантажу з місця відвантаження, м Київ, вул. Бориспільська, 9 до місця призначення, м. Київ, СК «Чайка». (п. 1.1 Договору).

Згідно з п. 2.1. Договору роботи відповідно до даного договору виконуються експедитором на підставі заявки, що є невід’ємною частиною даного договору. Обсяг та строки виконання робіт визначається відповідно до заявки замовника (п. 2.2.).

Відповідачем була подана заявка № 07/28-02 на перевезення вантажу.

На виконання Договору від 30.07.2010 та заявки № 1 позивачем було здійснено перевезення вантажу. На підтвердження надання послуг відповідачу на суму 27250,00 грн. позивач надав суду належним чином завірену копію акту надання послуг транспортному експедируванню вантажу від 02.08.2010. (оригінал оглянутий в судовому засіданні). Акт надання послуг транспортному експедируванню вантажу від 02.08.2010. підписаний обома сторонами у справі та належним чином оформлений.

Згідно з п. 4.2 Договору оплата робіт виконавцю здійснюється шляхом безготівкового переказу на банківський рахунок виконавця протягом 14 банківських днів з дати виконання робіт. Датою виконання робіт вважається дата зазначена в акті виконаних робіт.

Позивач виставляв відповідачу рахунок-фактуру № 347 від 05.08.2010 на оплату за надані послуги в розмірі 27250,00 грн.

Відповідно до п. 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено, що сторони погодили строк виконання зобов’язання щодо оплати вартості отриманих послуг (п. 4.2 Договору)

Однак, відповідач, як у строк встановлений в Договорі, так і на дату прийняття рішення, свого обов’язку щодо оплати за надані послуги на суму 27250,00 грн. не виконав.

Таким чином заборгованість відповідача становить 27250,00 грн.

Частина 1 статті 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

          Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

          Згідно з частиною 2 статті 509 ЦК України зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

          Пункт 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачає, що підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є, зокрема, договори та інші правочини.

          Відповідно до частини 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

          Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Статтею 306 ГК України встановлено, що перевезенням вантажів визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Допоміжним видом діяльності, пов'язаним з перевезенням вантажу, є транспортна експедиція.

Статтею 316 ГК України встановлено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

          Згідно з частиною 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень.

          Доказів належного виконання зобов’язання щодо оплати послуг відповідач не подав.

          Отже, факт порушення відповідачем договірних зобов’язань підтверджується матеріалами справи.

          Згідно з статтями 525, 526 ЦК України зобов’язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

          Тому, позовну вимогу про стягнення з відповідача основної заборгованості у розмірі 27250,00 грн. суд вважає обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 1258,95 грн.

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов’язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання, настають наслідки, передбачені договором або законом.

Дії відповідача є порушенням грошових зобов’язань, тому є підстави для застосування встановленої законодавством відповідальності.

Згідно зі ст. 546 ЦК України виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов’язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій –неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Як вбачається з пункту 5.2 Договору за несвоєчасне перерахування коштів замовник сплачує на користь експедитора пеню у розмірі подвійної ставки НБУ за кожний день прострочення платежу від суми цього Договору.

Таким чином, суд задовольняє вимогу позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 1258,95 грн., відповідно до розрахунку позивача.

          Позивач заявив про стягнення з відповідача 246,37 грн. –3% річних.

          Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

З огляду на викладене, суд вважає вимоги позивача в частині стягнення 3% річних в сумі 246,37 грн. відповідно до розрахунку позивача.

Відповідно до статті 49 ГПК України при частковому задоволенні позову державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 33, 49, 80, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім УКРСПЕЦРЕАЛІЗАЦІЯ" (03110, м. Київ, вул. Пироговського, 19, корпус 6, ідентифікаційний код 33829204) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "КЛС" (03115, м. Київ, вул. Святошинська, 3, код ЄДРПОУ 31725997) 27250 (двадцять сім тисяч двісті п’ятдесят) грн. 00 коп. основного боргу, 1 258 (одна тисяча двісті п’ятдесят вісім) грн. 95 коп. пені, 246 (двісті сорок шість) грн. 37 коп. 3% річних, 287 (двісті вісімдесят сім) грн. 55 коп. державного мита та 236 грн. (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Суддя                                                                                           Грєхова О.А.

Повне рішення складено 10.02.2011