Ухвала суду № 137252234, 08.06.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 623/2015/21

Провадження № 2-зз/638/13/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Цвіри Д.М.,

за участю секретаря судового засідання Горохи С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання представника Акціонерного товариства «РВС Банк» про скасування заходів забезпечення позову,-

ВСТАНОВИВ:

27.11.2025, представник Акціонерного товариства «РВС Банк» звернувся до Шевченківського районного суду м. Харкова з заявою, відповідно до змісту якої просить суд:

- заходи по забезпеченню позову, які були вжиті до подачі позову ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області №623/2015/21 від 31.05.2021 року у вигляді заборони вчиняти будь-які дії скасувати.

В обґрунтування поданої заяви заявник зазначає, що 31.05.2021 року ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області №623/2015/21, винесеною до подачі позову, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову було задоволено, а саме:

- Накладено заборону у вигляді заборони Акціонерному товариству «РВС Банк» вчиняти будь які дії зі зміни фактичного стану, проведення перереєстрації, продажу, передачі в оренду або користування тощо об`єкту іпотечного договору № 102-054/1 від 18.09.2008 року, а саме нежитлових будівель цілісного майнового комплексу бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 1354,3 м.кв., який складається з: житлового будинку під літ. А-3, дерев`яного, обкладеного цеглою; літнього будинку під літ.А-1, дерев`яного; літнього будинку під літ. А-2, дерев`яного; літнього будинку під літ. А-3, дерев`яного; літнього будинку під літ.А-4, дерев`яного; літнього будинку під літ. А-5, дерев`яного; літнього будинку під літ. А-6, дерев`яного; літнього будинку під літ. А-7, дерев`яного; літнього будинку під літ. А-8, дерев`яного; літнього будинку під літ. А-9, дерев`яного; літнього будинку під літ. А-10, дерев`яного; літнього будинку під літ. А-11, дерев`яного; літнього будинку під літ. А-12, дерев`яного; літнього будинку під літ. А-13, дерев`яного, битовки під літ. Б, дерев`яної; медпункту під літ. В, дерев`яного; павільйону під літ. Г, залізного; павільйону під літ. Д, залізного; сторожки під літ. Ж, цегляної, площею 10,7 кв.м.; більярдної під літ. З, дерев`яної; душової під літ. Е, цегляної; льоху під літ. Л, цегляного; гаражу під літ. М., залізного; гаражу під літ. Н, залізного; гаражу під літ. О, залізного; гаражу під літ. П., залізного; гаражу під літ. Р, залізного, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 16.06.2021 року №623/2244/21 відкрито провадження в цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до АТ «РВС Банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Відповідно до рішення ВРП від 20.04.2023 року №399/0/15-23 «Про зміну територіальної підсудності судових справ окремих судів Харківської області з 01.05.2023 року змінена територіальна підсудність судових справ Ізюмського міськрайонного суду Харківської області - Дзержинському районному суду міста Харкова ( Шевченківський районний суд м. Харкова).

За таких обставин цивільну справу №623/2244/21 за позовом ОСОБА_1 до АТ «РВС Банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно з Ізюмського міськрайонного суду Харківської області передано Дзержинському районному суду міста Харкова ( Шевченківський районний суд м. Харкова).

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.08.2024 року у цивільній справі №623/2244/21 в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно було відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 13.11.2025 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.08.2024 року у цивільній справі №623/2244/21 залишено без змін.

Приймаючи до уваги, що у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «РВС БАНК» повністю відмовлено і рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.08.2024 року у цивільній справі №623/2244/21 набрало законної сили, заходи забезпечення позову вжиті відповідно до ухвали Ізюмського міськрайонного суду Харківської області №623/2015/21 від 31.05.2021 року, винесеної до подачі позову, підлягають скасуванню.

Клопотання представника Акціонерного товариства «РВС Банк» про скасування заходів забезпечення позову, передано судді Цвірі Д.М. 28.11.2025.

Доповідною від 28.11.2025, головуючий по справі, звернулася до керівника апарату Ізюмського міськрайонного суду Харківської області з вимогою, надати матеріали справи №623/2015/21, для розгляду поданого клопотання.

Листом від 10.12.2026, керівника апарату Ізюмського міськрайонного суду Харківської області повідомила, повідомила, що справа № 623/2015/21 (в двох томах) надіслана до Дзержинського районного суду міста Харкова 29.12.2023 року. Провадження в справі № 2-3/45/2021 та 2-зз/3/2021 надіслані в ХАС 19.07.2021. На сьогоднішній день справи до Ізюмського міськрайонного суду не повернулись.

Доповідною від 21.01.2026, головуючий по справі, звернулася до керівника апарату Ізюмського міськрайонного суду Харківської області з вимогою, надати матеріали справи №623/2015/21, для розгляду поданого клопотання.

Окрім того, доповідною від 22.01.2026, головуючий по справі, звернулася до голови Шевченківського районного суду м. Харкова з вимогою, надати матеріали справи №623/2015/21, для розгляду поданого клопотання.

Листом від 12.02.2026, головний спеціаліст повідомила, що надати цивільну справу №623/2015/21 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «РВС Банк» про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, та скасування державної реєстрації права власності на майно, не має можливості, оскільки вищевказану справу передано до загальної канцелярії 04 лютого 2026 року для направлення до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на виконання ухвали від 12 січня 2026 року судді Синельникова Є.В.

19.02.2026, представником Акціонерного товариства «РВС Банк», подано додаткові пояснення, якими просили суд:

- клопотання АТ «РВС Банк» про скасування заходів забезпечення позову у справі №623/2015/21 задовольнити, обґрунтовуючи тим, що додаткові пояснення подаються у зв`язку з тим, що заходи забезпечення позову, які 31.05.2021 року вжиті ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області №623/2015/21 мають бути скасовані, оскільки на даний час змінилися фактичні обставини та підстави, з якими заявник пов`язував застосування таких заходів.

Так, на підставі рішення Правління Національного банку України від 30 грудня 2025 року № 488-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Акціонерного товариства «РВС Банк» відкликано банківську ліцензію та розпочато процедуру ліквідації АТ «РВС Банк». (дивитись за посиланням https://bank.gov.ua/ua/legislation/Decision_30122025_488-rsh ).

Відповідно до наказу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 31.12.2025 року №311 «Про початок процедури ліквідації АТ «РВС Банк» та делегування повноважень ліквідатору банку» розпочато процедуру ліквідації АТ «РВС Банк».

Згідно до зазначеного рішення Правління Національного банку України та наказу Фонд гарантування вкладів фізичних осіб розпочав ліквідацію Банку строком на три роки з 5 січня 2026 року до 4 січня 2029 року включно. Уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб з делегуванням усіх повноважень ліквідатора Банку, визначених Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», зокрема, статтями 37, 38, 47-52, 521, 53 Закону, призначено Караченцева Артема Юрійовича строком на три роки з 5 січня 2025 року до 4 січня 2029 року включно.

Процедура виведення з ринку і ліквідації банку регулюються нормами Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», який є спеціальним відносно інших законодавчих актів України у даних правовідносинах.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу України з процедур Банкрутства законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом не поширюється на банки, які виводяться з ринку або ліквідуються відповідно до Законів України «Про банки і банківську діяльність», «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Відповідно до п. 16 ч. 1 статті 19 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» джерелами формування коштів Фонду гарантування вкладів є кошти, що надійшли від банків, процедура тимчасової адміністрації або ліквідації яких здійснюється Фондом, у межах затверджених кошторисів витрат, на відшкодування витрат, понесених Фондом на виведення їх з ринку.

За приписами ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду в разі делегування їй всіх або частини повноважень Фонду має право:

1) вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку; 2) укладати від імені банку будь-які договори (вчиняти правочини), необхідні для забезпечення операційної діяльності банку, здійснення ним банківських та інших господарських операцій, з урахуванням вимог, встановлених цим Законом; 10) зупиняти розподіл капіталу банку чи виплату дивідендів у будь-якій формі.

Фонд гарантування вкладів є єдиним розпорядником коштів, акумульованих у процесі його діяльності.

В силу ст. 3 вказаного Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд гарантування вкладів є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків у випадках, встановлених цим Законом.

Під час ліквідації банку уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Кошти, одержані в результаті ліквідації та реалізації майна банку, спрямовуються уповноваженою особою Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на задоволення вимог кредиторів у черговості передбаченій статтею 52 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Частиною 5 ст. 20 Закону визначено, що на майно Фонду не може бути накладений арешт, а також застосовані способи забезпечення позову.

Пунктом 7 ч. 2 ст. 46 цього Закону (Наслідки початку процедури ліквідації банку) прямо визначено, що «з дня початку процедури ліквідації банку втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) будь- яким майном (активами), у тому числі коштами банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень (у тому числі арештів, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) на майно (активи), у тому числі кошти банку, не допускається».

Згідно ч. 18 ст. 51 Закону не допускається забезпечення позову шляхом встановлення заборони або обов`язку Фонду, банку, віднесеному до категорії неплатоспроможних, банку, що ліквідується відповідно до цього Закону, їх посадовим особам, іншим особам під час реалізації Фондом майна (активів) банку, віднесеного до категорії неплатоспроможних, вчиняти певні дії або шляхом встановлення обов`язку для таких осіб утримуватися від вчинення певних дій.

Також частинами 4, 6 ст. 150 ЦПК України визначено, що не допускається забезпечення позову шляхом:

накладення арешту на майно (активи) або грошові кошти неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), а також на майно (активи) або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, його посадовим особам, у тому числі уповноваженим особам Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку.

Процедура заявлення вимог кредиторів до банку, що ліквідується, передбачена частиною 1 статті 49 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», згідно з якою Фонд гарантування вкладів фізичних осіб припиняє приймання вимог кредиторів після закінчення 30 днів з дня опублікування відомостей про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку. Будь-які вимоги, що надійшли після закінчення цього строку, вважаються погашеними, крім вимог вкладників у межах гарантованої Фондом гарантування вкладів фізичних осіб суми відшкодування за вкладами. Отже, відкликання Національним банком України банківської ліцензії АТ «РВС Банк», початок процедури його ліквідації як юридичної особи, зумовлює для позивача настання відповідних правових наслідків, зокрема, виникнення спеціальної процедури пред`явлення майнових вимог до банку та їх задоволення в порядку та черговості, передбаченої Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

При цьому задоволення вимог окремого кредитора, заявлених поза межами ліквідаційної процедури банку, у тому числі на підставі судового рішення, не допускається, оскільки в такому випадку активи з банку виводяться, а заборгованість третіх осіб перед банком збільшується, що порушує принцип пріоритетності зобов`язань неплатоспроможного банку за вкладами фізичних осіб, гарантованими Фондом гарантування вкладів фізичних осіб.

При цьому вищезазначені обмеження стосуються всіх без виключення вимог кредиторів банку, що ліквідується, незалежно від моменту виникнення відповідного грошового зобов`язання останнього». Вимоги кредиторів задовольняються в порядку визначеному Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», що не є предметом та підставами цього позову.

Саме такий висновок викладено у постанові КГС Верховного суду від 20.03.2018р. у справі № 910/3226/17.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 02 березня 2018 року у справі № 910/8297/17.

Таким чином введення процедури ліквідації АТ «РВС Банк» зумовлює обов`язкове скасування заходів забезпечення позову в силу прямої вказівки в законі.

При цьому, скасування арешту щодо майна банку, який перебуває в процесі ліквідації, визначається саме вказаним законом «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Доповідною від 12.05.2026, головуючий по справі, звернулася до голови Шевченківського районного суду м. Харкова з вимогою, надати матеріали справи №623/2015/21, для розгляду поданого клопотання.

26.05.2026 та 04.06.2026, представником Акціонерного товариства «РВС Банк», подано через систему «Електронний суд» заяву, якою просив суд:

- прискорити розгляд заяви АТ РВС БАНК про скасування заходів забезпечення позову у справі № 633/2015/21 (номер основної справи 623/2244/21), обґрунтована тим, що за заявою позивача ОСОБА_1 про застосування заїходів забезпечення позову до подання позовної заяви, ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 31.05.2021 року у справі №623/2015/21, застосовано заходи забезпечення позову шляхом заборони Акціонерному товариству «РВС Банк» вчиняти будь які дії зі зміни фактичного стану, проведення перереєстрації, продажу, передачі в оренду або користування тощо об`єкту іпотечного договору № 102-054/1 від 18.09.2008 року, а саме нежитлових будівель цілісного майнового комплексу бази відпочинку « ІНФОРМАЦІЯ_1 », загальною площею 1354,3 м.кв. (наведено детальний опис), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до рішення ВРП від 20.04.2023 року №399/0/15-23 «Про зміну територіальної підсудності судових справ окремих судів Харківської області з 01.05.2023 року змінена територіальна підсудність судових справ Ізюмського міськрайонного суду Харківської області - Дзержинському районному суду міста Харкова ( Шевченківський районний суд м. Харкова). За таких обставин цивільну справу №623/2244/21 передано Дзержинському районному суду міста Харкова (Шевченківський районний суд м. Харкова).

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.08.2024 року у цивільній справі №623/2244/21 в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 13.11.2025 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.08.2024 року у цивільній справі №623/2244/21 залишено без змін.

Постановою Верховного суду у складі Касаційного цивільного суду від 18.03.2026 у справі № 623/2244/21 Касаційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року залишено без змін.

27.11.2025 АТ РВС БАНК звернувся з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову. 19.02.2026 банком подано додаткові пояснення щодо додаткових підстав скасування заходів забезпечення.

Зокрема, 05.01.2026 в банку розпочато процедуру ліквідації. Згідно п.7 ч.2 ст. 46 Закону України Про систему гарантування вкладів фізичних осіб «з дня початку процедури ліквідації банку втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) будь яким майном (активами), у тому числі коштами банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень (у тому числі арештів, заборони прийняття рішень про продаж або про вчинення інших дій з продажу) на майно (активи), у тому числі кошти банку, не допускається».

27.03.2026 справу направлено з Касаційного цивільного суду до Шевченківського районного суду м. Харкова.

Таким чином, з 2021 року продовжує діяти обмеження власнику у розпорядженні власним майном, при тому що у задоволенні позову щодо вказаного майна відмовлено аж до суду найвищої інстанції.

Заява банку про скасування заходів забезпечення позову дотепер не призначена до розгляду, що створює істотні перешкоди для володіння власним майном банку, а також істотно перешкоджає ліквідаційній процедурі банку.

Станом на 08.06.2026, відомостей про те, що матеріали цивільної справи №623/2015/21 повернулися до Шевченківського районного суду, у головуючого по справі, немає.

Заявник у судове засідання не з`явився, про дату та час судового засідання повідомлений своєчасно та належним чином.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов наступного висновку.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).

Згідно з частинами першою та другою статті 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це тимчасове обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Заява про забезпечення позову повинна містити, зокрема, обґрунтування необхідності забезпечення позову (пункт 3 частини першої статті 151 ЦПК України).

Обґрунтування необхідності забезпечення позову полягає у доказуванні обставин, з якими пов`язано вирішення заяви про забезпечення позову. Крім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести відповідність (адекватність) засобу забезпечення позову.

У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову. Зокрема позов забезпечується забороною вчиняти певні дії. При цьому вид забезпечення позову має бути співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має пересвідчитися, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Під час розгляду заяви про забезпечення позову суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20) зазначено, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) виснувала, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Тому суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом залежно від конкретного випадку. Під час вжиття заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 201/9686/23 (провадження № 61-18173св23).

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 10 травня 2022 року у справі № 910/8298/21 із посиланням на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 16 серпня 2018 року у справі № 910/1040/18, зазначено, що у випадку звернення особи до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Судом встановлено, що 31.05.2021 року ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області №623/2015/21, винесеною до подачі позову, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову було задоволено.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.08.2024 року у цивільній справі №623/2244/21 в задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню та скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного суду від 13.11.2025 року рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28.08.2024 року у цивільній справі №623/2244/21 залишено без змін.

Постановою Верховного суду у складі Касаційного цивільного суду від 18.03.2026 у справі № 623/2244/21 Касаційну скаргу позивача залишено без задоволення, рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 28 серпня 2024 року та постанову Харківського апеляційного суду від 13 листопада 2025 року залишено без змін.

З огляду на наведене, повно та всебічно дослідивши обставини справи щодо застосування у цій справі заходів забезпечення позову, перевіривши їх доказами, які оцінено на предмет належності, допустимості, достовірності, достатності та взаємного зв`язку, установивши наявність спору між учасниками справи щодо відповідного майна, який наразі вирішений, суд дійшли обґрунтованого висновку про необхідність задоволення клопотання представника та скасувати заходи забезпечення позову.

Керуючись ст.158, 260, 261, 353 355 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника Акціонерного товариства «РВС Банк» про скасування заходів забезпечення позову - задовольнити.

Заходи по забезпеченню позову, які були вжиті до подачі позову ухвалою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області №623/2015/21 від 31.05.2021 року у вигляді заборони вчиняти будь-які дії скасувати.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на ухвалу суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Примірник ухвали про скасування заходів забезпечення позову невідкладно після набрання такою ухвалою законної сили надсилається заявнику, всім особам, яких стосуються заходи забезпечення позову і яких суд може ідентифікувати, а також державним та іншим органам, які повинні були та (або) виконували ухвалу про забезпечення позову, для здійснення ними відповідних дій щодо скасування заходів забезпечення позову.

Головуючий Д.М.Цвіра