Рішення № 137251785, 09.06.2026, Тернівський міський суд Дніпропетровської області

Справа № 194/2114/25

Номер провадження 2/194/103/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2026 року м. Тернівка

Тернівськийміський суд Дніпропетровськоїобласті в складі:

Головуючого судді Соколової Ю.І.,

за участю секретаря судового засідання Григор`євої А.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИВ:

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» звернувся через систему «Електронний суд» до Тернівського міського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 , заборгованість за кредитним договором №177000 від 29.03.2025 у розмірі 21641,04 грн, судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн та витрати на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн. В обґрунтування позову зазначив, що 29.03.2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 177000 в формі електронного документа з використанням електронного підпису. Згідно умов договору, первісний кредитор виконав свій обов`язок та перерахував відповідачу, шляхом ініціювання через банк провайдер, грошові кошти у розмірі 13334,00 грн на банківську картку відповідача. У кредитному договорі сторонами досягнуто згоди з усіх істотних умов кредитного договору в тому числі щодо розміру кредиту, строку, та умов користування кредитом, сплати відсотків за користування кредитом, розміру і типу процентної ставки. 16.04.2025 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» уклали договір факторингу № 16042025, у відповідності до умов якого ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» передає (відступає) ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» приймає належні ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників. Відповідач належним чином не виконав свої зобов`язання за договором, у зв`язку із чим має заборгованість в розмірі 23441,04 грн, з яких: 13334,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 7806,04 грн - заборгованість по відсоткам, 501,00 грн заборгованість по комісії, 1800,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Невиконання відповідачем умов договору стало підставою для пред`явлення в суді цього позову.

Ухвалою Тернівського міського суду Дніпропетровської області від 20.01.2026 року відкрито провадження у справі у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи, призначено справу до розгляду.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив розгляд справи здійснювати у відсутність їх представника, не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач до суду не з`явився, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, причини не явки суду не повідомив, відзив на позов не надав.

Відповідно до ч. 3 ст. 131 ЦПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Згідно з ч.1 ст.280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, але не з`явився в судове засідання без повідомлення причин та не подав будь-яких заперечень проти позову і позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно, повно, об`єктивно оцінивши надані докази та давши їм належну оцінку, суд встановив наступне.

Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. ст. 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 29.03.2025 року між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 177000, шляхом підписання індивідуальної частини електронним підписом «fa04cdc7» згідно умов якого, товариство надало позичальнику кредит у розмірі 13334,00 грн, надається не пізніше наступного дня після укладення Договору в наступному порядку: у розмірі 6172,85 грн. для погашення заборгованості Позичальника за договором про споживчий кредит № 170397 від 06.02.2025 укладеним з Кредитодавцем; у розмірі 3827,65 на № рахунку/картки Позичальника № НОМЕР_1 , у національній валюті; у розмірі 3333,50 грн. шляхом погашення заборгованості Позичальника за комісією, нарахованою згідно п.2.5 індивідуальної частини.

Крім того, відповідно до п.2.3 Договору, проценти за користування кредитом нараховуються за ставкою 390,00% річних. Знижений тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 1,00 гривень. Стандартний (базовий) тариф комісії за управління та обслуговування кредиту складає 100,00 гривень (п.2.4 договору).

Відповідно до п.2.5 договору комісія за надання кредиту складає 3333,50 грн., що нараховується та підлягає сплаті одноразово в день укладення цього Договору за ставкою 25,00% від загальної суми кредиту за рахунок власних коштів Позичальника або за рахунок кредиту, якщо це передбачено п.2.2.1. цієї індивідуальної частини. Загальний строк кредитування складає 84 днів з 29.03.2025 по 21.06.2025. Орієнтовна реальна річна процентна ставка складає 48083,53%річних.

Згідно з п.2.9.1. орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника складає 24479.54 грн.

Договір підписано ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором «fa04cdc7».

Відповідно до довідки від 03.11.2025 року за вих. № 3944/03-12 про проведення взаємозаліку убачається, що ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» перерахувало суму кредиту у розмірі 13334,00 грн, з яких на погашення заборгованості за договором взаємозаліку у розмірі 6172,85 грн, сума перерахування на картковий рахунок Позичальника у розмірі 3827,65 грн та комісії у сумі 3333,50.

Детальні терміни повернення кредиту та сплати процентів визначені в таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком до договору про споживчий кредит № 177000 від 29.03.2025 року.

16 квітня 2025 року ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» уклали договір факторингу № 16042025, у відповідності до умов якого, ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» передає (відступає) ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» приймає належні ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» права вимоги до боржників, вказаними у реєстрі боржників.

Відповідно до реєстру прав вимоги № 6 від 03.09.2025, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» отримало право вимоги до відповідача за кредитним договором № 177000 від 29.03.2025 у розмірі 23441,04 грн.

Згідно розрахунку заборгованості та виписки з особового рахунку за кредитним договором № 177000 від 29.03.2025 року, станом на 01.11.2025 року відповідач має заборгованість у розмірі 23441,04 грн, з яких: 13334,00 грн - заборгованість за основною сумою боргу (тіло кредиту); 7806,04 грн - заборгованість по процентам; 501,00 грн заборгованість за комісією.

Відповідно до відповіді з АТ «ПУМБ» від 18.05.2026 року за № КНО-07.8.5/8520 БТ убачається, що на ім`я ОСОБА_1 в банку була випущена банківська платіжна картка № НОМЕР_2 на яку було зарахування за період з 29.03.2025 по 03.04.2025 у розмірі 3827,65 грн, із зазначенням номеру телефону на який відправляється інформація про підтвердження операцій за платіжною карткою.

Доказів, які б спростовували факт укладення кредитного договору, факт відсутності заборгованості за вказаним договором відповідачем суду надано не було.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до ч. 1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Статті 6 та 627 ЦК України визначають, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про електрону комерцію" електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Частиною 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» визначено, що електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

У відповідності до частин 1, 2 статті 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підпису електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Згідно з ч. 1 ст.7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис».

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного Кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 Цивільного кодексу України).

Водночас, не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі "логін-пароль", або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину тощо) вказується особа, яка створила замовлення.

Аналогічні правові висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19, від 10.06.2021 у справі №234/7159/20, які, відповідно до вимог частини 4 статті 263 Цивільного процесуального кодексу України, суд враховує при виборі і застосуванні норми права до цих спірних правовідносин.

Кредитний договір, на підставі якого позивачем вимагається стягнення заборгованості, про який судом зазначено вище, був укладений в електронній формі із застосуванням одноразового ідентифікатора та наданням персональних даних відповідача.

Отже, виходячи з вищенаведених положень Закону, правових позицій та встановлених обставин справи, суд бере до уваги те, що вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого не можливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, та без здійснення входу ним на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Доказів того, що персональні дані відповідача (копія паспорта громадянина України, РНОКПП, реквізити банківської картки, на яку кредиторами здійснювалось перерахування позичених грошових коштів, номери телефонів, адреса) були використані неправомірно для укладення кредитного договору від його імені, стороною відповідача до суду не надано, відомостей про те, що правомірність укладеного договору оскаржувалася, також суду не надано.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

У частинах першій та другій статті 639 ЦК України зазначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 640 ЦК України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. В ст. 642 ЦК України - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною першою статті 530 ЦК України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 599 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до вимог статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 612 ЦК України передбачено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з ч.1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона ( позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов`язання в наслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов`язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Правові наслідки порушення грошового зобов`язання визначені у статтях 1050, 625 ЦК України, які передбачають відповідальність боржника та зобов`язують його сплатити суму боргу кредитору.

При цьому право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц).

Відповідно до положень ст.ст.512, 514 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, у тому числі внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). При цьому до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі та на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 516 ЦК України).

Отже, враховуючи положення вказаних норм, ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» є новим кредитором у зобов`язанні з відповідачем за Договором № 177000 від 29.03.2025, що був укладений між первісним кредитором ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та відповідачем ОСОБА_1 .

Позивачем надано докази виникнення між сторонами правовідносин, у зв`язку з укладанням ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДІПЛЮС» та ОСОБА_1 29.03.2025 Договором № 177000 та наявності з боку відповідача невиконаних зобов`язань за цим договором.

Внаслідок неналежного виконання зобов`язань за Договором № 177000 від 29.03.2025 заборгованість відповідача, на думку позивача, становить 23441,04 грн, з яких: 13334,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 7806,04 грн - заборгованість по відсоткам, 501,00 грн заборгованість по комісії, 1800,00 грн заборгованість за пенею/штрафами.

Судом встановлено, що згідно умов договору відповідач отримав кредит у розмірі 3827,65 грн, тобто на картковий рахунок відповідач отримав грошові кошти в сумі 3827,65 грн (а.с. 14,29,88). Відповідно до п.2.2.1 Договору у розмірі 6172,85 грн для погашення заборгованості позичальника за договором про споживчий кредит № 170397 від 06.02.2025 року.

Проте, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача 13334,00 грн - заборгованості по тілу кредиту, включаючи до тіла кредиту 3333,50 грн розмір комісії, що не відповідає умовам договору та розміру отриманих відповідачем коштів.

Суд зауважує, що тіло кредиту це основна сума грошей, яку позичальник отримує від банку чи іншої фінансової установи і яку зобов`язується повернути. Ця сума не включає відсотки, комісії та інші додаткові платежі.

Суд констатує, що представником позивача не надано суду доказів на підтвердження обставин, які б свідчили про укладення додаткових угод та отримання відповідачем коштів у більшому розмірі, ніж ті що передбачені кредитним договором.

Приймаючи до уваги те, що відповідач отримавши кредитні кошти в сумі 10000,50 грн, зобов`язання з повернення тіла кредиту не виконав, доказів суду, які б підтверджували виконання зобов`язання з повернення заборгованості за основною сумою боргу в повному обсязі не надав, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягають стягненню заборгованість по тілу кредиту в сумі 10000,50 грн.

Відповідно до ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Судом встановлено, що розмір відсотків за користування кредитними коштами встановлений у кредитному договорі відповідає розміру встановленому в ст. 8 ЗУ «Про споживче кредитування».

Також судом встановлено, що відповідач не надав суду доказів на підтвердження виконання зобов`язання зі сплати процентів за користування кредитними коштами.

Приймаючи до уваги те, що відповідач отримавши кредитні кошти зобов`язання з їх повернення не виконав, відсотки у встановленому договором розмірі не сплатив, ані на користь першого кредитора, ані на користь позивача, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 7806,04 грн - заборгованості по несплаченим відсоткам є законними, обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Підстав вважати, що наданий позивачем розрахунок невірний немає, проценти нараховані в строки, передбачені договором та у належному розмірі. Відповідачем розрахунок не спростований, свого контррозрахунку не надано.

В цій частині вимоги законні та обгрунтовані.

Щодо комісії у розмірі 501,00 грн, суд відмовляє, виходячи з наступного.

Згідно абз. 4 ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Як встановлено судом з умов договору, пунктом 2.5 передбачена комісія за надання кредиту.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду по справі №204/224/21 у постанові від 06 листопада 2023 року, дійшов висновку про те, що якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Приймаючи до уваги те, що ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» не надало доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця пов`язані з видачою кредиту, суд дійшов висновку, що положення п. 2.5 Договору є нікчемними відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовна вимога в частині стягнення з відповідача на користь позивача 501,00 грн заборгованості по комісії до задоволення не підлягає.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за пенею/штрафами, суд зазначає наступне.

Згідно із п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за пенею/штрафами за договором № 177000 про надання споживчого кредиту від 29.03.2025 у розмірі 1800,00 грн.

Вищевказаний договір був укладений 29.03.2025 року, тобто в період дії воєнного стану, таким чином нараховані позивачем штрафи за несвоєчасне виконання зобов`язань відповідно до п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку що позовні вимоги слід задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за договором № 177000 від 29.03.2025 року в розмірі 17806,54 грн, з яких: 10000,50 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 7806,04 грн - заборгованість по процентам.

Таким чином, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, а саме: підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сума боргу у розмірі 10000,50 грн. та проценти у розмірі 7806,04 грн.

З приводу розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи серед іншого, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3ст. 133 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У частині другій статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У частині третій статті 12 та частині першій статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Така правова позиція узгоджується із постановою Верховного Суду від 13 січня 2021 по справі № 596/2305/18.

На підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу надано суду копії: договору про надання правової допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025 разом з протоколом погодження вартості послуг, додаткову угоду № 25771371736 до договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025, акту прийому -передачі наданих послуг, який є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги №10/09/25-02 від 10.09.2025.

Позивачем при подачі позову до суду було заявлено позовні вимоги в загальному розмірі 23441,04 грн, судом задоволено позовні вимоги на суму 17806,54 грн, що становить 76% від ціни позову.

Отже, позивачем доведено розмір понесених ним витрат на правничу допомогу у розмірі 7000,00 грн, проте витрати на правничу допомогу стягуються пропорційно до задоволених вимог, а саме в сумі 5317,42 грн.

Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі 2422,40 грн, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно розміру задоволених позовних вимог в розмірі 1840,13 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 89, 137, 141, 259, 263-265,274, 280-282,352, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження за адресою: 0102 4, м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, р/р НОМЕР_4 в АТ «Універсал банк») заборгованість за Договором № 177000 від 29.03.2025 року у розмірі 17806,54 грн (сімнадцять тисяч вісімсот шість гривень 54 копійок), з яких: 10000,50 грн - заборгованість по тілу кредиту, 7806,04 грн - заборгованість по відсоткам.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ» (ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження за адресою: 01024, м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333, р/р НОМЕР_4 в АТ «Універсал банк») судовий збір у сумі 1840,13 грн (одна тисяча вісімсот сорок гривень 13 копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у сумі 5317,42 грн (п`ять тисяч триста сімнадцять гривень 42 копійки).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня проголошення до Тернівського міського суду Дніпропетровської області.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом 20 днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач та треті особи мають право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Копію рішення направити сторонам.

Повний текст рішення складено 09 червня 2026 року.

Повне найменування учасників справи:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ЮНІТ КАПІТАЛ», ЄДРПОУ 43541163, місцезнаходження за адресою: 01024, м.Київ, бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Ю.І. Соколова