Рішення № 137251525, 09.06.2026, Інгулецький районний суд м. Кривого Рогу

г Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області

Справа № 214/891/26

Номер провадження 2/213/1348/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2026 року місто Кривий Ріг

Інгулецький районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області в складі судді Мазуренка В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08 жовтня 2018 року між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладений договір про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку №94818727000, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у сумі 40 359,00 грн зі сплатою процентів за користування коштами. Кредитор виконав умови договору та надав відповідачу у користування грошові кошти. Відповідач умови договору з повернення кредиту, сплати відсотків та комісії не виконав.

На підставі укладеного між АТ «УКРСИББАНК» і ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» договору факторингу від 17 лютого 2020 року №160 позивач отримав право вимоги до відповідача за вищезазначеним кредитним договором. Просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за кредитним договором у розмірі 52 590,45 грн.

ОСОБА_1 подала відзив, згідно з яким позовні вимоги не визнає. Зазначає, що останній платіж за кредитом здійснено у 2019 році. Після цього жодних платежів вона не здійснювала, додаткових угод до кредитного договору не укладала. Тому вважає, що строк позовної давності до заявлених вимог сплив. Крім того, посилається на те, що позивачем не доведено факт укладення кредитного договору саме нею та набуття позивачем права вимоги за кредитним договором. Просить відмовити у задоволенні позову.

У судове засідання сторони не викликались.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Згідно з ч.5 ст.279 ЦПК України суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Клопотання учасників провадження до суду про розгляд справи з викликом сторін до судового засідання не надходило.

20 квітня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі. Її розгляд призначено в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає встановленими такі обставини.

08 жовтня 2018 року між АТ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_1 укладено договір №94818727000 про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит для особистих потреб у розмірі 40 359,00 грн (40 000,00 грн шляхом перерахування на поточний рахунок відповідача, 260,00 грн на сплату страхового платежу за договором добровільного страхування, 99,00 грн на оплату разової комісії за надання кредиту) зі строком повернення не пізніше 08 жовтня 2022 року, процентна ставка 67 % річних.

Згідно з п. 3.11 договору позичальник сплачує банку комісії відповідно до умов договору та додатку № 1 до договору, який є його невід`ємною частиною.

Підписавши анкету-заяву, паспорт споживчого кредиту, договір з графіком платежів, визначення сукупної вартості кредиту, відповідач зобов`язався договір виконувати.

Позичальник, в порушення вимог кредитного договору свої зобов`язання з виконання належним чином взятих на себе зобов`язань за цим договором, не виконав, що потягло за собою виникнення заборгованості за кредитом.

Відповідно до розрахунку заборгованості, складеного АТ «УКРСИББАНК», заборгованість за кредитним договором становить 52 590,45 грн: 37 764,18 грн тіло кредиту, 13 326,27 грн проценти, 1 500,00 грн комісія.

17 лютого 2020 року між АТ «УКРСИББАНК» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №160, на підставі якого позивач набув права грошової вимоги до боржників, зокрема до ОСОБА_1 за кредитним договором №94818727000 на загальну суму 52 590,45 грн (номер запису в реєстрі боржників 48).

Отримання кредитних коштів, наявність та розмір заборгованості підтверджується також випискою з особового рахунку відповідача.

Наявність заборгованості відповідачем не спростована.

Викладеним обставинам відповідають правовідносини, що витікають із зобов`язань за кредитним договором, а також щодо наслідків неналежного виконання зобов`язань.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитору грошові кошти (кредит) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Згідно з ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Частиною 2 вказаної статті передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Встановлено, що сторонами визначені істотні умови договору, в тому числі сума кредиту, строк кредитування та дата повернення кредиту, відсоткова ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту. Підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 засвідчила, що погодилася на отримання у кредит коштів саме на умовах, що визначені договором.

Доведеною також є обставина отримання відповідачем грошових коштів у порядку та на умовах, що визначені кредитним договором.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 ст. 611 ЦК України передбачає, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Згідно зі ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

Приписами ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Судом встановлено, що позивачем підтверджений факт укладення відповідачем кредитного договору з первісним кредитором, порушення нею взятих на себе зобов`язань, набуття позивачем права вимоги до відповідача за цим договором. Відповідач користувався кредитними коштами, проте належним чином умови договору щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість.

Разом з тим судом надано оцінку доводам відповідача щодо непідтвердження позивачем укладення договору саме відповідачем.

Суд вважає, що ОСОБА_1 не доведено, що нею не укладався кредитний договір. У відзиві містяться доводи лише про те, що позивачем не підтверджено укладення договору саме відповідачем, проте доказів на спростування аргументів позивача не надано.

Доказів того, що персональні дані відповідача (дані паспорта громадянина України, картки фізичної особи-платника податків, реквізити поточного рахунку, на який первісним кредитором здійснено перерахування грошових коштів, адреси місця проживання) були неправомірно використані для укладення договору від її імені, відповідачем до суду не надані, як і не надано доказів того, що ОСОБА_1 зверталася до правоохоронних органів із відповідною заявою про вчинення стосовно неї шахрайських дій чи оскарження нею правомірності укладеного договору. Враховуючи умови надання кредитних коштів, суд зазначає, що саме боржник має доступ до свого рахунку і він мав можливість представити суду виписку зі свого рахунку на підтвердження відсутності надходження коштів від кредитора. Зважаючи на це, доводи відповідача про те, що позивач не надав доказів на підтвердження укладення кредитного договору саме відповідачем, спростовуються матеріалами справи, а невизнання самим відповідачем факту укладення договору не обґрунтоване стороною відповідача за допомогою належних та допустимих доказів.

Тому суд вважає, що відповідачем не спростовано факт підписання ОСОБА_1 кредитного договору, не доведено, що правочин вчинено не нею, а іншою невстановленою особою.

Крім того, суд зазначає, що аргументи відзиву мають суперечливий характер: відповідач посилається на здійснення платежів за договором і одночасно зазначає про недоведеність позивачем факту укладення договору саме відповідачем.

З огляду на викладене суд вважає, що позивачем підтверджено укладення відповідачем з первісним кредитором кредитного договору, що відповідачем не спростовано.

Суд також відхиляє доводи відповідача щодо непідтвердження набуття позивачем права вимоги до ОСОБА_1 з огляду на таке.

Відповідно до ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Така заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.516 ЦК України).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відступлення права вимоги за своєю суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором.

Таким чином, укладаючи відповідний договір факторингу сторони визначають конкретний перелік зобов`язань, право вимоги за якими переходять до нового кредитора.

З метою визначення переліку таких зобов`язань сторони складають та погоджують відповідний реєстр, який є документальним підтвердженням переходу права вимоги за відчужуваними договорами.

До позову додано витяг з реєстру боржників до договору факторингу № 160 від 17 лютого 2020 року, де боржником зазначено відповідача. Витяг містять ідентифікуючі ознаки кредитного договору, суму та складові заборгованості, що відступається.

Тому твердження відповідача про те, що позивачем не підтверджено набуття права вимоги за договором №94818727000, є необґрунтованими.

Доказів погашення у повному обсязі заборгованості первісному кредитору відповідачем також не надано.

Отже, позивачем підтверджено перехід до нього права вимоги до відповідача.

На підставі договору факторингу позивач набув права вимоги до відповідача за договором про надання споживчого кредиту з можливістю відкриття карткового рахунку.

Встановлено, що відповідач не виконав зобов`язання за договором, вчасно отримані в кредит кошти не повернув, відсотки за користування такими коштами не сплатив, заборгованість не погашена.

Відповідно до ч.1 ст.1048 та ч.1 ст.1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюється договором. Отже, припис абзацу 2 ч.1 ст.1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. З аналізу зазначених норм матеріального права видно, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється.

Встановлено, що заборгованість за процентами нарахована відповідачу в межах граничного строку кредитування, тому суд погоджується з розміром нарахованих процентів.

Щодо вимоги про стягнення комісії суд дійшов таких висновків.

Законом України «Про споживче кредитування» законодавець залишив за кредитодавцем можливість встановлення комісії під час укладення кредитних договорів.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця (у тому числі за ведення рахунків), які сплачуються споживачем, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, розраховані на дату укладення договору про споживчий кредит, які є обов`язковими для укладення договору про споживчий кредит, а також за послуги кредитного посередника (за наявності). У разі якщо витрати на додаткові чи супутні послуги кредитодавця, отримання яких є обов`язковим для укладення договору про споживчий кредит, або кредитного посередника (за наявності) не були включені до загальних витрат за споживчим кредитом, платежі за ці послуги не підлягають сплаті споживачем.

Споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені у договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит (ч. 6 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції станом на дату виникнення спірних правовідносин).

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» не забороняє встановлення у договорі про споживчий кредит комісій та інших обов`язкових платежів за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності) (крім тих, які згідно із законом надаються безоплатно) для отримання, обслуговування і повернення кредиту за умови зазначення про них в договорі та врахування в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, а також включення їх до загальних витрат за споживчим кредитом.

Пунктом 3.11 договору передбачено, що позичальник сплачує банку комісії відповідно до умов договору та додатку № 1 до договору, який є його невід`ємною частиною.

Укладений відповідачем договір про споживчий кредит та графік платежів, який є додатком до нього, не містить умов про зобов`язання позичальника сплачувати комісію. Комісія за надання кредиту у розмірі 99,00 грн сплачена за рахунок тіла кредиту. Додаток № 1 до договору містить перелік комісій, які можуть нараховуватися банком, зокрема комісії за надання послуг з управління кредитом при використанні кредиту при простроченні чергового платежу у розмірі до 500,00 грн. При цьому умови нарахування цієї комісії не є конкретизованими та сплата такої комісії не включена у графік платежів.

Законом України «Про споживче кредитування» передбачено право кредитодавця встановлювати у договорі про споживчий кредит комісії. Згідно з ч.2 ст.8 цього Закону такі комісії пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, обслуговуванням кредитної заборгованості, розрахунково-касовим обслуговуванням, юридичним оформленням.

За своєю правовою природою комісія, можливе нарахування якої передбачено додатком № 1 до договору, не є комісією в розумінні Закону України «Про споживче кредитування», а є платежем, що підлягає сплаті споживачем у разі невиконання передбачених договором обов`язків, тобто мірою відповідальності за неналежне виконання умов договору.

Оскільки сплата комісії, включеної до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом, умовами укладеного відповідачем договору не передбачена, ОСОБА_1 не зобов`язана сплачувати таку комісію.

Тому вимоги про стягнення комісії задоволенню не підлягають.

З огляду на викладене, 750,00 грн, які згідно з випискою з рахунку сплачені відповідачем на погашення заборгованості за комісією, підлягають зарахуванню у суму погашення заборгованості за процентами.

Отже, сплачені відповідачем 750,00 грн комісії спрямовується в рахунок погашення заборгованості за процентами. Таким чином, розмір заборгованості за процентами становить 12 576,27 грн (13 326,27 750,00).

Таким чином позовні вимоги є частково обґрунтованими.

З огляду на те, що відповідачем заявлено про застосування позовної давності, судом перевірено строки звернення до суду.

Статтею 256 ЦК України визначено, що позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно зі ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку (ч.1 ст.264 ЦК України).

Нормами частини 3-5 статті 267 ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до пункту 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до статті 29 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» з метою запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19 та з урахуванням рішення Державної комісії з питань техногенно-екологічної безпеки та надзвичайних ситуацій від 10 березня 2020 року Кабінетом Міністрів України прийнято 11 березня 2020 року постанову «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» за №211, якою установлено з 12 березня до 03 квітня 2020 року на усій території України карантин. У подальшому Кабінет Міністрів України неодноразово його продовжував.

У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі 679/1136/21 зазначено, що: «У пункті 12 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року № 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)».

Згідно з п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, чинним по 03 вересня 2025 року включно, у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Викладеними вище нормами передбачено продовження позовної давності щодо вимог, за якими перебіг позовної давності не закінчився під час дії карантину, та зупинення перебігу позовної давності на строк дії воєнного стану.

Встановлений на території України карантин з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) діяв з 12 березня 2020 року до 30 червня 2023 року.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-ІХ від 24 лютого 2022 року «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому неодноразово продовжувався та триває по цей час.

Закон України від 30 березня 2020 року № 540-IX щодо продовження строків позовної давності на час дії карантину набрав чинності 02 квітня 2020 року.

Таким чином, законом передбачено продовження позовної давності щодо вимог, за якими перебіг позовної давності не закінчився станом на 02 квітня 2020 року.

Як видно з матеріалів справи, позовна заява подана до суду 29 січня 2026 року, останнє погашення за кредитом відбулося 09 вересня 2019 року, строк повернення кредиту не пізніше 08 жовтня 2022 року.

Таким чином, перебіг позовної давності щодо позовних вимог станом на 02 квітня 2020 року не закінчився, із закінченням строку дії карантину до 03 вересня 2025 року включно зупинився.

Отже, судом встановлено, що позовні вимоги заявлені у межах строку позовної давності.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню: стягненню заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 50 340,45 грн, з яких: тіло кредиту 37 764,18 грн; заборгованість за процентами 12 576,27 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір у розмірі 2 548,45 грн (95,72 %).

Згідно з пунктом 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України врегульовано порядок розподілу витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. ч. 4-6 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів мірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до матеріалів справи судові витрати позивача на професійну правничу допомогу становлять 8 000,00 грн.

Встановлено, що правова допомога позивачу фактично була надана, відповідачем не подано клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу.

З урахуванням часткового задоволення позовних вимог підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 657,60 грн (95,72 %).

Керуючись ст. ст. 207, 512, 514, 525, 526, 530, 638, 639, 610, 611, 1048-1049, 1050, 1054, 1077, 1082 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 247, 263-265, 274, 279, 354, 355 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №94818727000 від 08 жовтня 2018 року у розмірі 50 340 (п`ятдесят тисяч триста сорок) грн 45 коп., з яких: тіло кредиту 37 764,18 грн; заборгованість за процентами 12 576,27 грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судовий збір у розмірі 2 548,45 грн та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 657,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено в день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», адреса: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28, м. Львів, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Дата складення повного судового рішення 09 червня 2026 року.

Суддя В.В. Мазуренко