Рішення № 137251146, 05.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 рокуСправа №160/31830/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Конєвої С.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, до Відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій, скасування рішень №047350008573 від 20.06.2025р., №047350008573 від 20.10.2025р. та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

05.11.2025р. через систему "Електронний суд" ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до Відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, до Відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області та просить:

- визнати дії відповідача-2 щодо відмови у призначенні позивачеві пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" викладеному у рішенні про відмову у призначенні пенсії від 20.06.2025 року № 047350008573 протиправними та скасувати рішенні про відмову у призначенні пенсії від 20.06.2025 року № 047350008573;

- визнати дії відповідача-1 щодо відмови у призначенні позивачеві пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" викладеному у рішенні про відмову у призначенні пенсії від 20.10.2025 року № 047350008573 протиправними та скасувати рішенні про відмову у призначенні пенсії від 20.10.2025 року № 047350008573;

- зобов`язати відповідача-2 зарахувати позивачеві до спеціального та пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" період навчання в Павлоградському технікумі Національної гірничої академії України з 01.09.2001 року по 30.06.2005 року;

- зобов`язати відповідача-2 повторно розглянути заяву позивача від 20.06.2025 року про призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків суду.

Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що 12.06.2025р. він звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058), проте, рішенням про відмову у призначенні пенсії №047350008573 від 20.06.2025р. Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відмовило у призначенні позивачеві пенсії за віком відповідно до частини 3 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу роботи та у рішенні зазначено про те, що до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.01.2004 по 22.06.2005, відображений у дипломі серії НОМЕР_1 від 30.06.2005, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні нарахування та сплата страхових внесків до органів Пенсійного фонду України; підтверджений пільговий стаж роботи за фактично відпрацьований час та за результатами атестації робочих місць становить: робота по постанові 202 (25років) -17років 11 місяців 16 днів. На звернення позивача від 30.06.2025р., листом №33968-24569/Щ-01/8-0400/25 від 30.07.2025р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що статтею 11 Закону №1058 визначено перелік осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, особи, які навчаються у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі цим переліком не передбачені; відповідно до статті 38 Закону України Про професійну (професійно-технічну освіту) до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, зараховується час навчання у закладах професійної (професійно-технічної) освіти, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. За викладеного, підстави для зарахування до страхового (з 01.01.2004 по 30.06.2005) та до пільгового стажу роботи для визначення права на пенсію періоду навчання в Павлоградському технікумі Національного гірничого університету на підставі диплому серії НОМЕР_1 від 30.06.2005 відсутні. У зв`язку з тим, що надана пільгова довідка №386 від 03.06.2025 за період роботи з 17.01.2005 по 03.06.2025, яка видана ПАТ ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ Виробничого структурного підрозділу Шахтоуправління Дніпровське, не підтверджена первинними документами, вона підлягає перевірці, проведення якої заплановано на вересень поточного року, за результатами проведеної перевірки матеріали відмовної електронної пенсійної справи будуть переглянуті. В подальшому, рішенням про відмову в перерахунку пенсії №047350008573 від 20.10.2025р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило у призначенні позивачеві пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу відповідно до ч.3 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, при цьому, у рішенні зазначено про те, що за результатами акту перевірки до пільгового стажу зараховано періоди роботи з 15.12.2008 по 17.02.2011; підтверджений пільговий стаж роботи за фактично відпрацьований час та за результатами акту перевірки становить: робота по постанові 202 (25 років) - 20 років 01 місяць 07 днів. Позивач вважає наведені рішення відповідачів-1,2 протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а тому звернувся до суду з даним позовом. В обґрунтування своєї правової позиції позивач посилається на рішення Європейського Суду з прав людини, постанови Верховного Суду та постанови судів апеляційної інстанції. У відповіді на відзив від 06.01.2026р. позивач посилається на ті ж самі обставини, що і у позові.

Ухвалою суду від 15.12.2025р. було відкрито провадження у даній справі, призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами відповідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України та зобов`язано відповідачів-1,2 зокрема надати суду відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву з дотриманням вимог ст.ст. 162, 261 Кодексу адміністративного судочинства України.

24.12.2025р. засобами електронного зв`язку, на виконання вимог вказаної ухвали суду, від відповідача-2 (Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області) надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому останній просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог у повному обсязі посилаючись на те, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області №047350008573 від 20.06.2025р. позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком, так як підтверджений пільговий стаж роботи за фактично відпрацьований час та за результатами атестації робочих місць становить: робота по постанові 202 (25 років) - 17років 11 місяців 16 днів, окрім того, до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.01.2004 по 22.06.2005, відображений у дипломі серії НОМЕР_1 від 30.06.2005, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні нарахування та сплата страхових внесків до органів Пенсійного фонду України.

05.01.2026р. через систему «Електронний суд», на виконання вимог вищевказаної ухвали суду, від відповідача-1 (Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області) надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому останній просив відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі посилаючись на те, що на підставі Акту перевірки пільгового стажу роботи від 12.08.2025 №1200-0901-1/1511, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянуто заяву про призначення пенсії від 12.06.2025 та прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 20.10.2025 № 047350008573; відповідно до розрахунку стажу (Форма РС-право) страховий стаж позивача з урахуванням додаткових років за Списком № 1 становить 20 років 03 місяці 16 днів, що недостатньо для призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч. 3 ст. 114 Закону №1058 (менше 25 років); відповідно до диплому серії НОМЕР_1 , позивач навчався в Павлоградському технікумі Національної гірничої академії України, які на момент навчання позивача, не відносилися до закладів професійної (професійно-технічної) освіти, а належали до вищих навчальних закладів, а можливість зарахування часу навчання до трудового стажу, що дає право на пільги, передбачена лише щодо професійно-технічних навчальних закладів (ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту»), тому відсутні законні підстави для зарахування до пільгового стажу позивача періоду його навчання в Павлоградському технікумі Національної гірничої академії України з 01.09.2001 року по 30.06.2005 року. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач-1 посилається на постанови Верховного Суду.

Згідно до ч.5 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Відповідно до ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Ухвалою суду від 05.06.2026р. було продовжено строк розгляду даної справи до 05.06.2026р.

Отже, рішення у даній адміністративній справі приймається 05.06.2026р. у межах строку, встановленого ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України.

У відповідності до вимог ч.8 ст.262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у даній справі.

12.06.2025р. ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до ч.3 ст.114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», до якої надав, зокрема, трудову книжку, диплом про навчання та довідку, що визначає право на пенсію на пільгових умовах, що підтверджується копією відповідної заяви, наявної у справі, та не заперечується учасниками справи.

Рішенням про відмову у призначенні пенсії №047350008573 від 20.06.2025р. Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області відмовило у призначенні позивачеві пенсії за віком відповідно до частини 3 статті 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку із відсутністю необхідного пільгового стажу роботи та у рішенні зазначено про те, що до страхового стажу не зараховано період навчання з 01.01.2004 по 22.06.2005, відображений у дипломі серії НОМЕР_1 від 30.06.2005, оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу відсутні нарахування та сплата страхових внесків до органів Пенсійного фонду України; підтверджений пільговий стаж роботи за фактично відпрацьований час та за результатами атестації робочих місць становить: робота по постанові 202 (25 років) -17 років 11 місяців 16 днів, що підтверджується змістом його копії, наявної у справі.

На звернення позивача від 30.06.2025р., листом №33968-24569/Щ-01/8-0400/25 від 30.07.2025р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача про те, що статтею 11 Закону №1058 визначено перелік осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, особи, які навчаються у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі та клінічній ординатурі цим переліком не передбачені; відповідно до статті 38 Закону України Про професійну (професійно-технічну освіту) до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, встановлені для відповідної категорії працівників, зараховується час навчання у закладах професійної (професійно-технічної) освіти, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. За викладеного, підстави для зарахування до страхового (з 01.01.2004 по 30.06.2005) та до пільгового стажу роботи для визначення права на пенсію періоду навчання в Павлоградському технікумі Національного гірничого університету на підставі диплому серії НОМЕР_1 від 30.06.2005 відсутні. У зв`язку з тим, що надана пільгова довідка №386 від 03.06.2025 за період роботи з 17.01.2005 по 03.06.2025, яка видана ПАТ ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ Виробничого структурного підрозділу Шахтоуправління Дніпровське, не підтверджена первинними документами, вона підлягає перевірці, проведення якої заплановано на вересень поточного року, за результатами проведеної перевірки матеріали відмовної електронної пенсійної справи будуть переглянуті, що підтверджується змістом наявної у справі копії відповідного листа.

В подальшому, рішенням про відмову в перерахунку пенсії №047350008573 від 20.10.2025р. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області відмовило у призначенні позивачеві пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу відповідно до ч.3 ст.114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, при цьому, у рішенні зазначено про те, що за результатами акту перевірки до пільгового стажу зараховано періоди роботи з 15.12.2008 по 17.02.2011; підтверджений пільговий стаж роботи за фактично відпрацьований час та за результатами акту перевірки становить: робота по постанові 202 (25 років) - 20 років 01 місяць 07 днів, що підтверджується змістом копій відповідного рішення, наявної у справі.

Вказаний спір виник у зв`язку із незгодою позивача: з діями відповідача-2 щодо відмови у призначенні позивачеві пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" викладеною у рішенні про відмову у призначенні пенсії від 20.06.2025 року №047350008573, з діями відповідача-1 щодо відмови у призначенні позивачеві пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" викладеною у рішенні про відмову у призначенні пенсії від 20.10.2025 року № 047350008573, у зв`язку з чим позивач просить захистити його порушене право на належне пенсійне забезпечення шляхом визнання таких дій протиправними, скасування зазначених рішень та зобов`язання відповідача-2 зарахувати позивачеві до спеціального та пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" період навчання в Павлоградському технікумі Національної гірничої академії України з 01.09.2001 року по 30.06.2005 року; повторно розглянути заяву позивача від 20.06.2025 року про призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків суду.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення позову позивача, виходячи з наступного.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом, визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування (далі Закон №1058).

Згідно до ч.3 ст.114 Закону № 1058 працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років, а працівники провідних професій на таких роботах: робітники очисного вибою, прохідники, вибійники на відбійних молотках, машиністи гірничих виймальних машин, сталевари, горнові, агломератники, вальцювальники гарячого прокату, оброблювачі поверхневих дефектів металу (вогневим засобом вручну) на гарячих дільницях, машиністи кранів металургійного виробництва (відділень нагрівальних колодязів та стриперних відділень), - за умови, що вони були зайняті на таких роботах не менше 20 років.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що право на пенсію незалежно від віку мають, зокрема, працівники, безпосередньо зайняті повний робочий день на підземних і відкритих гірничих роботах (включаючи особовий склад гірничорятувальних частин) з видобутку вугілля, сланцю, руди та інших корисних копалин, на будівництві шахт і рудників та в металургії, - за списком робіт і професій, що затверджується Кабінетом Міністрів України, мають право на пенсію незалежно від віку, якщо вони були зайняті на зазначених роботах не менше 25 років.

При цьому, приписами пункту «д» частини третьої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Так, як встановлено судом з матеріалів справи, у період з 01.09.2001р. по 30.06.2005р. ОСОБА_1 навчався в Павлоградському технікумі Національного гірничого університету за спеціальністю «Експлуатація та ремонт гірничого електромеханічного обладнання та автоматичних пристроїв» та здобув кваліфікацію «гірничий технік-електромеханік», що підтверджується копією диплома серії НОМЕР_1 від 30.06.2005р.

Наведений період навчання позивача (окрім періоду проходження виробничої практики з 17.01.2005 по 19.04.2005) не було зараховано пенсійними органами до спеціального та пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки відповідно до диплому серії НОМЕР_1 , позивач навчався в Павлоградському технікумі Національної гірничої академії України, який на момент навчання позивача, не відносився до закладів професійної (професійно-технічної) освіти, а належав до вищих навчальних закладів, а можливість зарахування часу навчання до трудового стажу, що дає право на пільги, передбачена лише щодо професійно-технічних навчальних закладів (ст. 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту»), що підтверджується змістом відзиву відповідача-1 та не заперечується учасниками справи.

Для вирішення даного спору визначальним є встановлення статусу навчального закладу відповідно до законодавства, чинного на момент навчання позивача.

Так, в періоди навчання позивача в Павлоградському технікумі Національного гірничого університету правовідносини у сфері освіти регулювалися Законом України «Про освіту» від 23.05.1991 № 1060-XII.

Відповідно до статті 40 Закону України «Про освіту» професійно-технічна освіта забезпечує здобуття громадянами професії відповідно до їх покликання, інтересів, здібностей, а також допрофесійну підготовку, перепідготовку, підвищення їх кваліфікації.

Згідно статті 41 Закону України «Про освіту» професійними технічними навчальними закладами є: професійно-технічне училище, професійно-художнє училище, професійне училище соціальної реабілітації, училище-агрофірма, училище-завод, вище професійне училище, навчально-виробничий центр, центр підготовки і перепідготовки робітничих кадрів, навчально-курсовий комбінат, інші типи закладів, що надають робітничу професію.

Випускникам професійно-технічних закладів освіти відповідно до їх освітньо-кваліфікаційного рівня присвоюється кваліфікація "кваліфікований робітник" з набутої професії відповідного розряду (категорії).

Отже, професійно-технічна освіта мала на меті підготовку кваліфікованих робітників робітничих професії.

Водночас, відповідно до статті 42 Закону України «Про освіту», вища освіта забезпечує фундаментальну наукову, професійну та практичну підготовку, здобуття громадянами освітньо-кваліфікаційних рівнів відповідно до їх покликань, інтересів і здібностей, удосконалення наукової та професійної підготовки, перепідготовку та підвищення їх кваліфікації.

Відповідно до частин 1, 2 статті 43 Закону України «Про освіту», вищими закладами освіти є: технікум (училище), коледж, інститут, консерваторія, академія, університет та інші.

Відповідно до статусу вищих закладів освіти встановлено чотири рівні акредитації: перший рівень - технікум, училище, інші прирівняні до них вищі заклади освіти; другий рівень - коледж, інші прирівняні до нього вищі заклади освіти; третій і четвертий рівні (залежно від наслідків акредитації) - інститут, консерваторія, академія, університет.

Вищі заклади освіти здійснюють підготовку фахівців за такими освітньо-кваліфікаційними рівнями: молодший спеціаліст - забезпечують технікуми, училища, інші вищі заклади освіти першого рівня акредитації; бакалавр - забезпечують коледжі, інші вищі заклади освіти другого рівня акредитації; спеціаліст, магістр - забезпечують вищі заклади освіти третього і четвертого рівнів акредитації.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 10.10.2019 у справі № 676/5212/17, що підлягає врахуванню адміністративним судом згідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України.

Павлоградський технікум Національного гірничого університету на момент навчання позивача не відносився до закладу професійної (професійно-технічної) освіти, а належав до вищого навчального закладу та після закінчення такого закладу освіти позивач здобув не робітничу професію, а отримав підготовку фахівців за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста, що підтверджується копією диплома серії НОМЕР_1 від 30.06.2005р.

За викладеного, оскільки позивач навчався у вищому закладі освіти, а можливість зарахування часу навчання до трудового стажу, що дає право на пільги, передбачена лише щодо професійно-технічних навчальних закладів (стаття 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту»), проте Павлоградський технікум Національного гірничого університету не був закладом професійної (професійно-технічної) освіти, для зарахування до пільгового стажу позивача періоду його навчання у Павлоградському технікумі Національного гірничого університету відсутні законні підстави.

Наведена позиція також узгоджується і з правовою позицією Третього апеляційного адміністративного суду від 14.10.2025р. у справі №160/15263/25 та від 27.05.2026р. у справі №160/33406/25.

Отже, з урахуванням аналізу вищенаведених норм та встановлених судом обставин справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що відповідачами-1,2 правомірно було відмовлено позивачеві у призначенні пенсії на пільгових умовах згідно ч.3 ст.114 Закону №1058, а, відповідно, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача про визнання дій відповідача-2 щодо відмови у призначенні позивачеві пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" викладеному у рішенні про відмову у призначенні пенсії від 20.06.2025 року №047350008573 протиправними та скасування рішенні про відмову у призначенні пенсії від 20.06.2025 року № 047350008573; про визнання дій відповідача-1 щодо відмови у призначенні позивачеві пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" викладеному у рішенні про відмову у призначенні пенсії від 20.10.2025 року №047350008573 протиправними та скасування рішенні про відмову у призначенні пенсії від 20.10.2025 року № 047350008573, є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

У відповідності до вимог ст. 73 Кодексу адміністративного судочинства України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, за ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок довести ті обставини, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення, покладається на кожну сторону, тобто, у даному випадку, на позивача.

Однак, позивачем не було надано суду жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про протиправність оспорюваних рішень відповідачів-1,2 №046150013986 про відмову в призначенні позивачеві пенсії на пільгових умовах, з урахуванням положень чинного пенсійного законодавства, якими регулюються спірні правовідносини, та встановлених судом обставин у справі.

При цьому, посилання позивача на постанови апеляційних адміністративних судів, наведених у позові є безпідставними, оскільки судом при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин враховуються висновки щодо застосування норм права, викладених лише в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши правомірність дій відповідача-2 щодо відмови у призначенні позивачеві пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" викладеній у рішенні про відмову у призначенні пенсії від 20.06.2025 року №047350008573 та дій відповідача-1 щодо відмови у призначенні позивачеві пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" викладеній у рішенні про відмову у призначенні пенсії від 20.10.2025 року №047350008573, суд приходить до висновку, що пенсійні органи, відмовивши позивачеві у призначенні пенсії на пільгових умовах згідно ч.3 ст.114 Закону №1058, діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано та з врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Отже, судом не встановлено порушень прав позивача при прийнятті оспорюваних рішень відповідачів-1,2 №047350008573 про відмову в призначенні позивачеві пенсії на пільгових умовах, а тому у задоволенні даних позовних вимог позивачеві слід відмовити.

Виходячи з того, що у адміністративного суду відсутні обґрунтовані правові підстави для визнання протиправними дій відповідача-2 щодо відмови у призначенні позивачеві пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" викладеній у рішенні про відмову у призначенні пенсії від 20.06.2025 року №047350008573 та дій відповідача-1 щодо відмови у призначенні позивачеві пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" викладеній у рішенні про відмову у призначенні пенсії від 20.10.2025 року №047350008573, а також і для скасування наведених рішень (основних вимог), а, відповідно, і відсутні підстави для задоволення похідних вимог позивача про зобов`язання відповідача-2 зарахувати позивачеві до спеціального та пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" період навчання в Павлоградському технікумі Національної гірничої академії України з 01.09.2001 року по 30.06.2005 року; повторно розглянути заяву позивача від 20.06.2025 року про призначення пенсії на пільгових умовах незалежно від віку відповідно ч. 3 ст. 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням висновків суду.

Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку про відсутність обґрунтованих правових підстав для задоволення даного адміністративного позову, у зв`язку з чим у задоволенні даного позову позивачеві слід відмовити повністю.

При прийнятті даного рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах "Салов проти України" (заява №65518/01 від06.09.2005; п.89), "Проніна проти України" (заява №63566/00 від18.07.2006; п.23) та "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04 від10. 02.2010; п.58), яка полягає у тому, що принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) 09.12.1994, п.29).

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із того, що відповідно до ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України лише при задоволенні позову судові витрати покладаються на суб`єкта владних повноважень.

Отже, з урахуванням того, що у адміністративного суду відсутні підстави для задоволення позову, судові витрати по сплаті судового збору, понесені позивачем за квитанціями про сплату №Е7ТК-762D-MAAE від 04.11.2025р. та №LK7Z-F8QU-1K1E, слід покласти на позивача за нормами ч.1 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 134, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, до Відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправними дій, скасування рішень №047350008573 від 20.06.2025р., №047350008573 від 20.10.2025р. та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Судові витрати покласти на позивача згідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду може бути оскаржено до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.О. Конєва