Рішення № 137250895, 08.06.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Провадження № 2/522/2632/26

Справа № 522/2324/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року м. Одеса

Приморський районний суд м. Одеси

у складі: судді - Бондар В.Я.,

за участю секретаря судового засідання Костинюк В.В.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні у м. Одесі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 19.02.2024 звернулось до Приморського районного суду м.Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №78516553 в розмірі 17 687,61 грн та за кредитним договором №5242965 в розмірі 3 160 грн.

Позивач мотивує свої вимоги тим, що 07.02.2023 між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №78516553. Внаслідок укладення договору факторингу позивач набув право вимоги до відповідача. Заборгованість відповідача становить 17 687,61 грн, з яких: 5 500 грн заборгованість за основним боргом; 12 187,61 грн заборгованість за відсотками. 27.02.2023 між ТОВ «Маніфою» та ОСОБА_1 укладено договір позики №5242965. Внаслідок укладення договору факторингу позивач набув право вимоги до відповідача. Заборгованість за таким договором становить 3 160 грн, з яких: 1 000 грн заборгованість за основним боргом; 2 160 грн заборгованість за відсотками.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа надійшла у провадження судді Павлик І.А.

Ухвалою від 27.02.2024 провадження у справі відкрите, справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження.

Приморським районним судом м.Одеси 02.12.2024 ухвалено заочне рішення, яким позову задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЄАПБ» заборгованість за договором позики №78516553від 07.02.2023 у сумі 17 687,61 грн та витрати по оплаті судового збору у розмірі 3 028 грн.

ОСОБА_1 23.12.2024 подала заяву про перегляд заочного рішення в результаті розгляду якої ухвалою від 15.01.2025 заяву задоволено частково. Скасовано заочне рішення від 02.12.2024 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Позиція відповідача по суті справи викладена у заяві про перегляд заочного рішення, у якій ОСОБА_1 вказує, що кредитні договори не містять підпису відповідачки, вимоги про нарахування та сплату процентів є завищеними, не відповідає передбаченим засадам справедливості, добросовісності, розумності. На думку відповідача додані докази не свідчать про перехід прав вимоги до позивача, також вказує на відсутність доказів перерахування коштів.

Ухвалою від 03.02.2025 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

На підставі розпорядження керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси №1139/26 від 27.04.2026 на виконання Рішення зборів суддів Приморського районного суду м. Одеси від 20.03.2026 та з метою дотримання розумних строків розгляду справи, по справі було проведено 27.04.2026 повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями в результаті якого справа 28.04.2026 передана судді Бондарю В.Я.

Ухвалою Приморського районного суду від 28.04.2026 справу прийнято до провадження судді Бондаря В.Я. та призначеного до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з призначенням судового засідання на 02.06.2026.

У судове засідання 02.06.2026 учасники справи не з`явилися, про час, дату та місце судового розгляду повідомлені належним чином, причин неявки суду не повідомили, з клопотаннями про відкладення розгляду справи до суду не зверталися.

Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Повне судове рішення виготовлене 08 червня 2026 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, приходить до наступних висновків.

Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог.

Судом встановлено, що 07 лютого 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір позики №78516553, відповідно до якого сума кредиту становить 5 100 грн строк кредитування 30 днів, відсотки за користування кредитом встановлені у розмірі 2,5% в день. Рахунок зазначений позичальником: НОМЕР_1 (а.с.9-10).

Додатковою угодою №78516553 сторони збільшили розмір позики до 5 500 грн (а.с.7).

14 червня 2021 року між Товариства з обмеженою відповідальністю «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №14/06/21, згідно якого фактор зобов`язується передати клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за кредитними договорами (а.с.115-118).

Позивачем долучено реєстр божників №9 від 23.08.2023 укладений між ТОВ «1 безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ЄАПБ», згідно якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за договором №7856553 від 07.02.2023 (а.с.119-122).

Згідно розрахунку заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 за договором №78516553 від 07.02.2023 становить 17 687,61 грн, з яких: 5 500 грн основний борг; 12 187,61 грн відсотки (а.с.18).

27 лютого 2023 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Маніфою» та ОСОБА_1 укладено договір позики №5242965, відповідно до якого сума кредиту становить 1 000 грн строк кредитування 80 днів, відсотки за користування кредитом встановлені у розмірі 3% в день. Рахунок зазначений позичальником: НОМЕР_1 (а.с.24-28).

13 липня 2023 року між Товариства з обмеженою відповідальністю «Маніфою» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» було укладено договір факторингу №13-07/2023, згідно якого фактор зобов`язується передати клієнту суму фінансування, а клієнт зобов`язується відступити факторові права вимоги за кредитними договорами (а.с.124-128).

Позивачем долучено реєстр божників від 13.07.2023 укладений між ТОВ «Маніфою» та ТОВ «ЄАПБ», згідно якого до позивача перейшло право вимоги до відповідача за договором №5242965 (а.с.129-131).

Згідно розрахунку заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 за договором №5242965 від 27.02.2023 становить 3 160 грн, з яких: 1 000 грн основний борг; 2 160 грн відсотки (а.с.39).

Підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, як передбачено статтею 11 ЦК України.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частина перша статті 509 ЦК України).

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України).

Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Аналіз вказаних норм свідчить, що частина перша статті 514 ЦК України регулює відносини між первісним кредитором та новим кредитором. Дійсність вимоги (суб`єктивного права) означає належність первісному кредитору того чи іншого суб`єктивного права та відсутності законодавчих або договірних заборон (обмежень) на його відступлення. У разі, зокрема, коли право вимоги не виникло (наприклад у разі нікчемності чи недійсності договору) або яке припинене до моменту відступлення (зокрема, внаслідок платежу чи зарахування) чи існують законодавчі заборони (або обмеження), то така вимога не переходить від первісного до нового кредитора. Тобто, відступлення права вимоги (цесія) в такому випадку не має розпорядчого ефекту. Проте це не зумовлює недійсність договору між первісним кредитором та новим кредитором, тому що правовим наслідком відсутності критеріїв дійсності права вимоги є цивільно-правова відповідальність первісного кредитора перед новим кредитором.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

На підтвердження видачі коштів ОСОБА_1 позивач просив витребувати докази.

На виконання ухвали про витребування доказів від АТ КБ «ПриватБанк» 19.01.2026 надійшла відповідь про неможливість надати відповідь у зв`язку з неможливістю ідентифікації особи (а.с.139).

20.03.2026 до суду надійшла відповідь АТ КБ «ПриватБанк» у якій вказано про неможливість ідентифікувати особу ОСОБА_1 (РНОКП НОМЕР_2 ) (а.с.142).

Маска картки та РНОКПП ОСОБА_1 зазначені в ухвалі про витребування доказів правильно, відповідно до зазначеного у договорах позики.

Постанова КЦС ВС від 30.08.2023 у справі № 753/20537/18, містить висновок про те, що виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідачі відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості.

У постановах від 14 березня 2018 року у справі № 654/4006/14-ц (провадження № 61-2247св18), від 30 червня 2020 року в справі № 554/12083/15 (провадження № 61-2049св19) та від 25 травня 2021 року у справі № 554/4300/16-ц (провадження №61-3689св21) суд касаційної інстанції також виходив із того, що виписки із банківських рахунків є належними і допустимими доказами надання кредитних коштів позичальнику.

Відтак, інформація, яка надійшла з АТ КБ «Приват Банк» не підтверджує зарахування на картковий рахунок ОСОБА_1 07.02.2023 та 27.02.2023 коштів у розмірі 5 500 грн, а 27.02.2023 1 000 грн, що свідчить про не виконання кредиторами умов договору в частині надання кредитних коштів.

За таких підстав, суд дійшов висновку, що у ТОВ «ФК «ЄАПБ» відсутнє право вимоги до ОСОБА_1 у зв`язку з чим у задоволенні позову слід відмовити.

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

З огляду на вищевикладене, відсутні підстави наводити доводи іншим аргументам учасників справи.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 5, 12, 30, 43, 76, 81, 84, 89, 95, 223, 235, 241, 258, 259, 263-265, 268, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625015, м. Київ, вул. Симона Петлюри, буд. 30) до ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договорам залишити без задоволення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Одеського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 08 червня 2026 року.

Суддя В.Я.Бондар