Рішення № 13725085, 02.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/45202.02.11 За позовом          Об’єднання підприємств «Український музичний альянс»

До                     Товариства з обмеженою відповідальністю «Аміталь»

Про                    стягнення відрахувань 299536,90 грн.

                                                                                 Суддя Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача                    Неволіна А.Ю. (дов. б/н від 01.09.2010р.); Турубанов О.І. (дов. б/н від 01.09.2010р.)

Від відповідача          не з’явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України, в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Об’єднання підприємств «Український музичний альянс»(далі по тексту –позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Аміталь»(далі по тексту –відповідач) про стягнення заборгованості по виплаті відрахувань (відсотків) на загальну суму 284469,88 грн., із них 284126,31 грн. відрахувань (відсотків), 49,22 грн. процентів річних та 294,35 грн. інфляційних втрат.

Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням відповідачем зобов’язань за ввезення матеріальних носіїв за кодом згідно з УКТЗЕД 8523, у зв’язку з чим утворилась заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2010 року позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 9/452, розгляд справи призначено на 16.12.2010 року.

В судовому засіданні 16.12.2010 року представник позивача надав усні пояснення по справі, 14.12.2010 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва подав пояснення, а саме обґрунтування того, які обставини можуть підтвердити відомості, зазначені в клопотанні позивача про витребування доказів, зокрема нададуть змогу обчислити позивачеві ціну позову, виходячи з даних щодо завезення товару на митну територію України.

Дослідивши у судовому засіданні вказане клопотання представника позивача, суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання частково згідно з поданими позивачем виписками з даних митної статистики за період з серпня по вересень 2010 року, виписки з даних митної статистики за інший період позивач суду не надав, а отже і не довів той факт, що відповідачем такі товари взагалі за цей період ввозилися на митну територію України, а тому відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України суд витребовує у Регіональної інформаційної митниці відомостей про факти митного оформлення ТОВ «Аміталь»товарів, визначених кодом згідно з УКТЗЕД 8523 (крім виробів групи 37 (крім товарної під категорії 852330 00 00), ввезених ним у митному режимі імпорту в період з серпня по вересень 2010 року, із зазначенням:

Номеру вантажно-митної декларації;

Дати митного оформлення;

Коду товарів згідно з УКТЗЕД;

Назви (опису) товару;

Вартості товару у гривнях, заявленої ТОВ «Аміталь»(фактурна вартість).

Ухвалою суду від 16.12.2010 року розгляд справи відкладено на 13.01.2011р., в зв’язку з необхідністю витребування доказів у справі та неявкою в судове засідання представників відповідача у справі.

04.01.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва Регіональною інформаційною митницею була надана інформація стосовно митного оформлення ввезення товарів товарної позиції 8523 згідно з УКТЗЕД за період з 30.09.2010 року станом на 29.12.2010 року.

В судовому засіданні 13.01.2011 року було розглянуто заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, одержану судом через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва 12.01.2010 року, представник позивача надав усні пояснення по справі, відповідач в судове засідання не з’явився. Подана заява про збільшення розміру позовних вимог приймається судом та розгляд справи здійснюється відповідно до заявлених позовних вимог у заяві про збільшення позовних вимог за №01-10/10/11.

Ухвалою суду від 13.01.2011 року розгляд справи було відкладено на 02.02.2011 року в зв’язку з неявкою в судове засідання представників відповідача, які не ознайомлені з заявою про збільшення позовних вимог, яка надіслана на адресу відповідача тільки 12.01.2011 року.

В судове засідання 02.02.2011 року представник відповідача в судове засідання не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду міста Києва у справі 9/452 від 13.01.2011 року не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив. Представник позивача надав усні пояснення по справі, в яких підтримав позовні вимоги.

Відповідач повідомлявся ухвалами суду про час та місце розгляду даної справи, про що свідчать повідомлення про вручення поштової кореспонденції, які отримані уповноваженою особою відповідача у справі, проте відзиву на позовну заяву та жодного витребуваного судом доказу не подав, в судові засідання своїх представників не направляв, заявлені позовні вимоги не заперечив.

Враховуючи те, що нез’явлення представника Відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані сторонами матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва –

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено матеріалами справи, позивач є єдиною організацією колективного управління, уповноваженою Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України здійснювати збір та розподіл між суб’єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснювати відтворення творів та виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, відповідно до свідоцтва №2/У від 20.12.2007 року та листа Департаменту №16-07/4975 від 30.08.2010 року.

Частиною 5 ст. 42 Закону України «Про авторське право і суміжні права»встановлено, що виплата винагороди виробникам фонограм і відеограм та іншим особам, які мають авторське право і (або) суміжні права, за передбачені частиною другою цієї статті відтворення, здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах.

Розміри зазначених у частинах другій і четвертій цієї статті відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, визначаються Кабінетом Міністрів України. Ці кошти виробниками та імпортерами обладнання і (або) матеріальних носіїв перераховуються визначеним Установою організаціям колективного управління (далі - уповноваженим організаціям). Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Імпортери перераховують ці кошти уповноваженій організації під час ввезення товару на митну територію України, а виробники - у кінці кожного місяця після реалізації обладнання і матеріальних носіїв.

Відповідно до виписок з даних митної статистики та супровідного листа від 05.11.2010 року №16-07/33-дск Державного департаменту інтелектуальної власності, отриманих позивачем від Департаменту 05.11.2010 року, відповідач є імпортером матеріальних носіїв, ввезення на митну територію України яких передбачає виплату відрахувань.

Згідно з додатком до Постанови Кабінету міністрів України №992 від 27.06.2003 року «Про розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах»для імпортерів матеріальних носіїв з кодом згідно УКТЗЕД 8523 (крім товарної під категорії 8523 30 00 00) розмір відрахувань встановлений за ставкою 5% вартості таких носіїв, зазначеної у зовнішньоекономічному договорі (контракті).

Згідно з п. 7 Порядку здійснення відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, затвердженого Наказом Міністерства освіти і науки України, Державного комітету України, Державного комітету України з питань регулярної політики та підприємництва, Державної податкової адміністрації України №780/123/561 від 24.11.2003 року, під час ввезення на митну територію України обладнання і (або) матеріальних носіїв імпортери відповідно до розміру відрахувань, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2003 року №992, перераховують суми відрахувань уповноваженим організаціям, про що надсилають цим організаціям підписану керівником імпортера довідку щодо сплати відрахувань, за формою, визначеною в додатку 1 цього Порядку.

Проте відповідач всупереч встановленим положенням законодавства, імпортуючи зазначене обладнання і матеріальні носії, не сплатив необхідні відрахування та не надав позивачу зазначених вище довідок.

Як встановлено судом, відповідно до відомостей (даних) органів державної митної служби України відповідачем за період з 01.08.2010 року по 30.09.2010 року, станом на 29.12.2010 року, було ввезено на територію України матеріальні носії за кодом згідно з УКТЗЕД 8523, фактурна вартість якого склала 5682535,21 грн.

Визначення фактурної вартості товару наводиться у п. 4 Інструкції про порядок заповнення вантажно-митної декларації, затвердженої Наказом Державної митної служби України №307 від 09.07.1997 року, відповідно до якої фактурною вартістю товарів є ціна товарів, які переміщуються через митний кордон України, зазначена в рахунок-фактурі.

Згідно з п. 7 порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №17766 від 20.12.2006 року, для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов’язаний надати: зовнішньоекономічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс); тощо.

Частиною 2 ст. 266 Митного Кодексу України встановлено, що основним методом визначення митної вартості є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Тобто фактурна вартість товару є його митною вартістю у разі, якщо остання визначається декларантом відповідно до зовнішньоекономічного договору (контракту).

Позивач направляв відповідачу в додатку №1 від 10.01.2011 року розрахунок за ввезення на митну територію України матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити передбачені ч.2 ст. 42 Закону України «Про авторське право і суміжні права».

Таким чином, загальна сума відрахувань (відсотків) складає 284126,76 грн.

Зазначена обставина підтверджується наявними у матеріалах справи даними митної статистики щодо імпорту матеріальних носіїв та обладнання за відповідними кодами, наданими на запит суду Регіональною інформаційною митницею (на електронному носії) та Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.

Доказів оплати відрахувань (відсотків) відповідачем не надано.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні право", виплата винагороди виробникам фонограм і відеограм та іншим особам, які мають авторське право і (або) суміжні права, за передбачені частиною другою цієї статті відтворення, здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах, крім:

а) професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, не призначених для використання в домашніх умовах;

б) обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за митну територію України;

в) обладнання і матеріальних носіїв, що ввозяться фізичною особою на митну територію України виключно в особистих цілях і без комерційної мети.

          Як встановлено ч. 5 ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права", розміри зазначених у частинах другій і четвертій цієї статті відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, визначаються Кабінетом Міністрів України. Ці кошти виробниками та імпортерами обладнання і (або) матеріальних носіїв перераховуються визначеним Установою організаціям колективного управління (далі - уповноваженим організаціям). Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Імпортери перераховують ці кошти уповноваженій організації під час ввезення товару на митну територію України, а виробники - у кінці кожного місяця після реалізації обладнання і матеріальних носіїв.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як встановлено судом, відповідач не виплатив позивачу відрахування у розмірі 284126,76 грн., виходячи з обчислення цих відрахувань з вартості завезеного на митну територію України товару, в зв’язку з чим у відповідача виникла перед позивачем заборгованість.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з’явився, доказів проти існування боргу перед позивачем або інших заперечень щодо позовних вимог не надав та не надіслав.

За вказаних обставин, суд вважає обґрунтованою та доведеною вимогу позивача про стягнення з відповідача 284126,76 грн. суми відрахувань.

Разом з тим, позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов’язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги Позивача щодо стягнення з Відповідача 3% річних ґрунтуються на законі (ст. 625 Цивільного кодексу України), а Відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов’язання, оскільки його обов’язок з такої оплати виник з моменту ввезення товару на митну територію України (відповідно до ч. 5 ст. 42 Закону України «Про авторське право та суміжні права»), позовні вимоги Позивача в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення 284126,76 грн. основного боргу, 12388,31 грн. інфляційних втрат, 3021,83 грн. 3% річних.

Згідно з ч. 1 ст. 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Відповідно до п.-п. а) п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 р. “Про державне мито”розмір ставки держмита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України, становить 1% ціни позову, але не менше 6 та не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із заявою про збільшення розміру позовних вимог ціна позову становить 299536,90 грн., сума державного мита з якої складає 2995,37 грн.

Як передбачено ст. 49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Таким чином, з відповідача в доход Державного бюджету підлягає стягненню 2995, 37 грн. державного мита.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст.4, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аміталь»(01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 13, оф. 509; код ЄДРПОУ37044703) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем на користь Об’єднання підприємств «Український музичний альянс»(04053, м. Київ, вул. Артема, 1-5, приміщення 814; код ЄДРПОУ31815383) 284126 (двісті вісімдесят чотири тисячі сто двадцять шість) грн. 76 коп. основного боргу, 12388 (дванадцять тисяч триста вісімдесят вісім) 31 коп. інфляційних втрат, 3021 (три тисячі двадцять одна) грн. 83 коп. 3% річних.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аміталь»(01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 13, оф. 509; код ЄДРПОУ37044703) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, в доход Державного бюджету України 2995 (дві тисячі дев’ятсот дев’яносто п’ять) грн. 37 коп. державного мита та 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. витрат на оплату інформаційно-технічного забезпечення судового процесу.

4.          Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

5.          Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

СуддяГ.П.Бондаренко Рішення підписано 07.02.2011 року