Рішення № 137250103, 08.06.2026, Святошинський районний суд міста Києва

СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/10416/26

пр. № 2/759/9597/26

08 червня 2026 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Петренко Н.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (49001, м. Дніпро, пров. Ушинського, 1,оф. 105 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

І. Зміст позовних вимог

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» в особі свого представника адвоката Журавльова С. Г. звернулося до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у загальному розмірі 18 666,10 грн та судових витрат.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 31.05.2019 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» та ОСОБА_1 було укладено Кредитний Договір № 55-011-850-2-19-Г відповідно до умов якого позичальнику було надано кредитні кошти на споживчі цілі. Кредитний договір складається з індивідуальної частини та публічної частини Правил обслуговування клієнтів в АТ «МЕГАБАНК». Банк свої зобов`язання виконав у повному обсязі, проте відповідач належним чином та у встановлені строки грошові кошти не повернув, внаслідок чого утворилася прострочена заборгованість.

У подальшому право вимоги за цим кредитним договором перейшло від АТ «МЕГАБАНК» до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» на підставі Договору про відступлення прав вимоги № GL1N426240 від 03.09.2024 року. 27.12.2024 року між ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» та ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» було укладено Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги, за яким позивач набув статусу нового кредитора щодо зобов`язань відповідача. Станом на дату відступлення сформувалася заборгованість у розмірі 18 666,10 грн. Додаткових нарахувань позивачем не здійснювалось. На підставі викладеного позивач просить стягнути вказану заборгованість та витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн. .

ІІ. Процесуальні рішення у справі.

Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 22 квітня 2026 року відкрито провадження у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу запропоновано надати відзив.

ІІІ. Позиції учасників судового провадження

02 червня 2026 року через підсистему «Електронний суд» представник відповідача адвокат Сікора Н.Є. подала відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Заперечення обґрунтовані тим, що наданий позивачем розрахунок заборгованості є одностороннім арифметичним документом, який не відображає деталізації за весь період дії договору, не є первинним бухгалтерським документом та не доводить факт видачі й розмір заборгованості. Також представник відповідача заперечувала проти задоволення витрат на професійну правничу допомогу позивача в розмірі 11 200,00 грн, посилаючись на те, що дана справа є типовою та не потребувала значних часових витрат.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, категорію та складність справи, враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів та доводів сторін.

ІV. Фактичні обставини встановлені судом

Судом встановлено, що 31 травня 2019 року між Акціонерним товариством «МЕГАБАНК» (первісний кредитор) та відповідачем ОСОБА_1 було укладено Кредитний Договір № 55-011-850-2-19-Г.

АТ «МЕГАБАНК» повністю і належним чином виконало свої зобов`язання за Кредитним договором, надавши ОСОБА_1 грошові кошти, що підтверджується виписками з особового рахунку клієнта.

Відповідно до п. 3.3.4 укладеного Кредитного договору, Кредитодавець має право без згоди Позичальника відступити свої права за цим договором третім особам.

03 вересня 2024 року між АТ «МЕГАБАНК» та ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «МУСТАНГ ФІНАНС» було укладено Договір № GL1N426240 про відступлення прав вимоги. Перехід права вимоги відбувся за результатами відкритих торгів (аукціону), а повний розрахунок між компаніями підтверджується платіжною інструкцією № 66895 від 31.07.2024 року.

27 грудня 2024 року між ТОВ «ФК «МУСТАНГ ФІНАНС» та Позивачем ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» укладено Договір № 1/12 про відступлення прав вимоги. Повний розрахунок за цим договором підтверджено серією платіжних інструкцій: № 1074 від 27.12.2024 р., № 1091 від 31.01.2025 р. та № 1822 від 22.09.2025 р.

Згідно з Додатком № 1 до Договору № 1/12 (Реєстру боржників) право вимоги до відповідача ОСОБА_1 за Кредитним договором № 55-011-850-2-19-Г перейшло до нового кредитора ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ».

Встановлено, що загальний розмір невиконаних зобов`язань відповідача становить 18 666,10 грн. ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» жодних додаткових штрафних санкцій, пені, комісій чи додаткових відсотків після набуття права вимоги відповідачу не нараховував. Заборгованість складається з:

заборгованості за тілом кредиту (в тому числі простроченої) 10 247,19 грн;

заборгованості зі сплати нарахованих відсотків за користування кредитом 8 418,91 грн.

V. Норми права, які підлягають застосуванню та мотиви суду, щодо оцінки аргументів наведених учасниками справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як вбачається з ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі.

У відповідності до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст. 1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Одним з основних принципів цивільного судочинства є змагальність сторін (стаття 12 ЦПК України). Статтею 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У спірних правовідносинах саме на позивача покладено обов`язок довести суду факт укладення між сторонами кредитного договору або отримання права вимоги за цим договором та прострочення виконання позичальником взятих на себе зобов?язань, а на відповідача - обов`язок спростувати розмір існуючої заборгованості.

Статтею 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України).

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови ВС від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Суд аналізує твердження представника відповідача про те, що надана довідка-розрахунок є одностороннім документом, який не доводить суму заборгованості та факт отримання коштів, і відхиляє їх з огляду на таке.

Позивачем, окрім розрахунку заборгованості, надано копію Кредитного договору та виписки з особового рахунку клієнта за весь період нарахувань. Виписка з рахунку є належним та достатнім первинним документом, що фіксує рух коштів, підтверджує факт надання кредиту позичальнику та розмір заборгованості. Окрім того, право вимоги перейшло до позивача у фіксованому розмірі, сформованому станом на дату відступлення, і новий кредитор не здійснював жодних додаткових нарахувань

Принцип змагальності покладає на відповідача обов`язок спростувати надані позивачем докази у разі незгоди з ними. Проте відповідач, заперечуючи проти позову, не надав суду жодного альтернативного контррозрахунку, не надав доказів повного або часткового погашення кредиту чи виписок з власних рахунків, які б свідчили про відсутність чи інший розмір боргу

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить висновку, що позивачем повністю доведено факт виникнення кредитного зобов`язання та наявність перед ТОВ «ФК ЄВРОКРЕДИТ» простроченої заборгованості в сумі 18 666,10 грн. Позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

З урахуванням вищевикладеного, суд за результатами повного, всебічного дослідження матеріалів позовної заяви, на основі достатньої сукупності належних, допустимих та достовірних доказів доходить висновку, що позивачем доведено факт виникнення між АТ «МЕГАБАНК» та відповідачем кредитного зобов`язання, виконання АТ «МЕГАБАНК» свого зобов`язання за кредитним договором, порушення відповідачем свого зобов`язання за кредитним договором.

На підставі викладеного суд доходить висновку про необхідність задоволення позовних вимог у повному обсязі.

V. Розподіл судових витрат.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. За змістом п. 1 ч. 3 ст. 133 та ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами

Позивач просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 200,00 грн, надавши договір про надання правничої допомоги та акт приймання-передачі наданих послуг

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із складністю справи, часом, витраченим адвокатом, та обсягом наданих послуг. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності та розумності розміру адвокатських витрат, запобігаючи необґрунтованому та неспівмірному стягненню коштів з іншої сторони

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання або заперечень іншої сторони. Представник відповідача у поданому відзиві заявила клопотання про відмову у задоволенні витрат на правничу допомогу, мотивуючи це тим, що дана справа є типовою, незначною за складністю та не потребувала значних часових витрат

Оцінивши характер спірних правовідносин, обсяг виконаних адвокатом позивача робіт (підготовка типової позовної заяви у сфері кредитних спорів), враховуючи принципи розумності, пропорційності та співмірності, суд вважає за необхідне частково задовольнити заперечення відповідача та зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає стягненню з відповідача, до 6 000,00 грн, оскільки початкова сума у 11 200,00 грн є надмірною для даної категорії справ

Щодо судового збору, то відповідно до ст. 141 ЦПК України, у зв`язку із задоволенням позову, судовий збір у розмірі 2 662,40 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі.

Керуючись ст. 509, 526, 546, 612, 1054 Цивільного кодексу України, керуючись ст. 12, 81, 89, 141, 263-265, 280-282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (49001, м. Дніпро, пров. Ушинського, 1,оф. 105 ) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» ( код ЄДРПОУ: 40932411, місцезнаходження: Україна, 49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105) заборгованість за Кредитним договором № 55-011-850-2-19-Г від 31.05.2019 року в розмірі 18 666,10 грн (вісімнадцять тисяч шістсот шістдесят шість гривень 10 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ЄВРОКРЕДИТ» (ідентифікаційний код юридичної особи: 40932411, місцезнаходження: Україна, 49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, пров. Ушинського, буд. 1, офіс 105) судові витрати у загальному розмірі 8 662,40 грн (вісім тисяч шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок), що складаються з

витрат по сплаті судового збору в розмірі 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 копійок)

витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн (шість тисяч гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.О. Петренко