Рішення № 13724997, 08.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 3/708.02.11 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування»

До Закритого акціонерного товариства «Українська екологічна страхова

компанія»

Про стягнення 6702,74 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

Від позивача Лавренко Н.О. по дов. № 04/01-11_Л від 04.01.2011

Від відповідача Бондаренко Р.В. по дов. № 02.11.2010/2 від 02.11.2010

На підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 03.02.2011 було оголошено перерву до 08.02.2011.

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування»про стягнення з Закритого акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»5848,80 грн. виплаченого страхового відшкодування за договором добровільного майнового страхування наземного транспорту в порядку регресу, 513,50 грн. пені, 215,51 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 124,03 грн. 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №СLA-0304 від 24.04.2009 внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (надалі ДТП) виплачено страхове відшкодування автомобіля марки Honda CR-V, реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування»та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки Opel Ascona, реєстраційний номер НОМЕР_2 ОСОБА_1, яким скоєно ДТП, застрахована відповідачем на підставі договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (поліс № ВС/8065900), а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків покладається на відповідача.

Відповідач у поданому 02.02.2011 відзиві проти позову заперечує, оскільки винною особою у ДТП є ОСОБА_1, а відтак ОСОБА_1 є особою відповідальною за збиток, заподіяний автомобілю Honda CR-V, д.н. НОМЕР_1, що належить страхувальнику/власнику ОСОБА_2 Відповідно до ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Як вбачається з матеріалів справи, власник автомобіля Honda CR-V, д.н. НОМЕР_1, який за отриманням страхового відшкодування до ЗАТ «Українська екологічна страхова компанія»не звертався, оскільки застрахував свій автомобіль у ТДВ «Страхова компанія «ВіДі-Страхування»по договору добровільного страхування транспортного засобу. Відповідний страховий випадок настав і було сплачено суму страхового відшкодування у розмірі 5 858,80 грн. (платіжне доручення № 1797 від 02.09.2009). Таким чином права страхувальника на отримання суми страхового відшкодування внаслідок ДТП - не порушені. П. 37.4. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик має право здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам, організаціям, що надають послуги з ремонту пошкодженого майна, лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодування збитків. ТДВ «Страхова компанія «ВіДі-Страхування»не є стороною за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів та не є особою, яка постраждала внаслідок ДТП, а отже, між ЗАТ «Українська екологічною страховою компанією»та ТДВ «Страхова компанія «ВіДі-Страхування», відсутні будь-які правовідносини (договірні чи переддоговірні). Чинним законодавством не передбачено право регресу за договором обовязкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів у особи страховика, який сплатив страхове відшкодування за майновим видом страхування. При цьому у ст. 38 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено випадки регресних позовів страховика та Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ). Предявляючи позовні вимоги до ЗАТ «Української екологічної страхової компанії», ТДВ «Страхова компанія «ВіДі-Страхування»діє як страховик від власного імені, а не представляє інтереси МТСБУ. Таким чином встановлено виключний перелік тих випадків, коли виникає право у Страховика та МТСБУ подати регресний позов, але при цьому, право регресу одного страховика до іншого страховика умовами даного Закону не передбачено. Враховуючи викладене просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні 08.02.2011, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з довідки Відділу забезпечення діяльності підрозділів ДПС УДАІ ГУМВС України в Одеській області № 044339 та постанови Київського районного суду м. Одеси у справі №3-4559 2009 року, 17.07.2009 о 16 год. 10 хв. на просп. М.Жукова в м. Одесі, ОСОБА_1, керуючи автомобілем Опель державний номер НОМЕР_2, порушив вимоги п. 13-1 Правил дорожнього руху України не врахував дорожню обстановку, не обрав безпечну дистанцію, внаслідок чого скоїв зіткнення з автомобілем Хонда державний номер НОМЕР_1, який рухався попереду в прямому попутному напрямку. Від зіткнення транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Постановою Київського районного суду м. Одеси у справі №3-4559 2009 року, ОСОБА_1. визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України та накладено штраф у розмірі 380 грн.

Внаслідок вказаної ДТП було пошкоджено автомобіль Honda CR-V, державний номер НОМЕР_1.

Пошкоджений автомобіль був застрахований ОСОБА_2 у позивача на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №СLA-0304 від 24.04.2009.

Відповідно до звіту № 07-035 від 30.07.2009, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Honda CR-V, державний номер НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження при ДТП становить 5824,78 грн.

Стаття 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»визначає, що оцінка майна, майнових прав (далі - оцінка майна) - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону (далі - нормативно-правові акти з оцінки майна), і є результатом практичної діяльності суб'єкта оціночної діяльності.

Суб'єктами оціночної діяльності є, зокрема суб'єкти господарювання - зареєстровані в установленому законодавством порядку фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, а також юридичні особи незалежно від їх організаційно-правової форми та форми власності, які здійснюють господарську діяльність, у складі яких працює хоча б один оцінювач, та які отримали сертифікат суб'єкта оціночної діяльності відповідно до цього Закону.

Проведення оцінки майна є обов'язковим у випадку визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Згідно ст. 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності - суб'єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється печаткою та підписом керівника суб'єкта оціночної діяльності.

Кваліфікаційне свідоцтво оцінювача (далі - кваліфікаційне свідоцтво) є документом, який підтверджує достатній фаховий рівень підготовки оцінювача за програмою базової підготовки для самостійного проведення оцінки майна. Форми кваліфікаційних свідоцтв оцінювача встановлюються Фондом державного майна України.

Кваліфікаційне свідоцтво видається Фондом державного майна України спільно з навчальним закладом, на базі якого проводилася підготовка та складався кваліфікаційний іспит, на підставі відповідного рішення Екзаменаційної комісії.

Відповідно до ст. 18 Закону сертифікат суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання (далі - сертифікат) є документом, що засвідчує право суб'єкта оціночної діяльності на внесення його до Державного реєстру суб'єктів оціночної діяльності, які здійснюють оціночну діяльність у формі практичної діяльності з оцінки майна та які визнані суб'єктами оціночної діяльності за напрямами оцінки майна, що в ньому зазначені.

Рішення про видачу сертифіката приймається Фондом державного майна України (стаття 19 Закону).

Звіт № 07-035 від 30.07.2009 здійснений оцінщиком ОСОБА_3, який має достатній фаховий рівень оцінювача, який у встановленому законодавством порядку має відповідні свідоцтва та сертифікат.

Згідно рахунку-фактури № ДМхЗУ-000178 від 28.07.2009 та акту виконаних робіт вартість відновлювального ремонту Honda CR-V, державний номер НОМЕР_1 наданого ТОВ «Віді Дрім Моторз», склала 5858,80 грн.

На підставі договору страхування, розміру вартості ремонту автомобіля та акту виконаних робіт 28.08.2009 було складено страховий акт № АС-001763 та розраховано суму страхового відшкодування.

Так, страховим актом № АС-001763 від 28.08.2009 позивачем визнано подію страховою та вирішено виплатити страхове відшкодування в розмірі 6358,80 грн.,з яких 5858,80 грн. вартість відновлювального ремонту та 500 грн. витрати страхувальника (оплата експертизи, розширеної довідки ДАІ, послуги евакуатора тощо).

Зазначені кошти позивачем були перераховані, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями № 1797 від 02.09.2009 та № 80 від 15.01.2010.

Статтею 27 Закону України «Про страхування»та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 6358,80 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується сторонами, транспортний засіб Opel Ascona, реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Honda CR-V, державний номер НОМЕР_1, належить ОСОБА_1.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Таким чином, за змістом вказаної норми, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципу вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем Opel Ascona, реєстраційний номер НОМЕР_2 встановлена у судовому порядку.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з статтею 1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобовязати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Разом з тим, з матеріалів справи вбачається, що між Закритим акціонерним товариством «Українська екологічна страхова компанія» та ОСОБА_1 було укладено договір (поліс) № ВС/8065900 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, відповідно до якого відповідач взяв на себе зобовязання відшкодувати шкоду заподіяну, зокрема, майну третім особам під час ДТП, яка сталася за участю забезпеченого транспортного засобу Opel Ascona, реєстраційний номер НОМЕР_2 і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 Вказаним договором передбачено, що строк дії договору з 00:00 год. 16.06.2009 до 15.06.2010 включно, ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну становить 25 000,00 грн., франшиза 510,00 грн.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, зокрема, втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 вказаного Закону передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до звіту № 07-035 від 30.07.2009, матеріальний збиток, завданий власнику автомобіля Honda CR-V, державний номер НОМЕР_1 внаслідок його пошкодження при ДТП становить 5824,78 грн.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Пунктом 2 полісу ВС/8065900 передбачено, що франшиза складає 510,00 грн.

Відповідно до пункту 35.1 статті 35 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»для отримання страхового відшкодування особа, яка має право на відшкодування, подає страховику (або якщо страховик невідомий - МТСБУ) відповідну заяву. У заяві про виплату страхового відшкодування має міститися: найменування страховика, до якого подається заява, або МТСБУ; назва (для юридичної особи), прізвище, ім'я, по батькові (для фізичної особи) заявника, його місцезнаходження або місце проживання; зміст майнової вимоги заявника щодо відшкодування завданих збитків; інформація про вже здійснені взаєморозрахунки осіб, відповідальність яких застрахована, та потерпілих; обставини, якими заявник обґрунтовує свою вимогу, та докази, що підтверджують її відповідно до законодавства; розмір шкоди; підпис заявника і дата подання заяви.

Позивачем було вручено відповідачу 16.03.2010, про що свідчить відповідна відмітка з реєстраційних штампом вхідної кореспонденції відповідача за № 813/10-3, регресну вимогу вих. № 15/04/8.04/075-10 від 15.03.2010 на виплату страхового відшкодування в порядку регресу, в якій просив перерахувати на його рахунок відшкодування в розмірі 6358,80 грн. До вказаного листа були додані необхідні документи для здійснення такої виплати.

Проте, відповідач у місячний строк з дня отримання вказаної вимоги з доданими до неї документами суми страхового відшкодування не виплатив.

Згідно з пунктом 37.1 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідачем не спростовано належними засобами доказування обставин на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

Розглядаючи спір по суті суд також зазначає, що частиною п'ятою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого.

Оскільки, відповідач не довів факт того, що шкоду транспортному засобу Honda CR-V, державний номер НОМЕР_1 було завдано внаслідок непереборної сили або умислу його водія, та не надав доказів сплати відшкодування заподіяної шкоди на користь власника зазначеного автомобіля та беручи до уваги те, що розмір збитків розраховується виходячи із вартості матеріального збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, ліміту відповідальності та за вирахуванням суми франшизи, тому вимоги позивача щодо стягнення з відповідача страхового відшкодування підлягають частковому задоволенню в розмірі 5314,78 грн. (5824,78 грн. (вартість матеріального збитку відповідно до звіту № 07-035 від 30.07.2009) 510,00 грн.(франшиза)).

Вимоги позивача в частині стягнення страхового відшкодування в розмірі 534,02 грн. не підлягають задоволенню.

Також, позивач просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 513,50 грн. (за період з 17.04.2010 по 13.10.2010).

Відповідно до п. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобовязання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 343 Господарського кодексу України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 37.2 статті 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування з вини страховика або МТСБУ особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє у період, за який нараховується пеня.

Розрахунок розміру пені на суму боргу в розмірі 5314,78 грн. (за період з 17.04.2010 по 13.10.2010):

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення

5314.7817.04.2010 - 07.06.20105210.2500 %0.056 %155,22

5314.7808.06.2010 - 07.07.2010309.5000 %0.052 %83,00

5314.7808.07.2010 - 09.08.2010338.5000 %0.047 %81,69

5314.7810.08.2010 - 13.10.2010657.7500 %0.042 %146,70

Вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 466,61 грн. обґрунтовані та підлягають задоволенні та відповідно в позові в частині розміру пені 46,89 грн. слід відмовити, оскільки безпідставно нараховані на суму страхового відшкодування в розмірі 5848,80 грн.

В звязку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті страхового відшкодування, позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути на свою користь 215,51 грн. збитків від зміни індексу інфляції та 3% річних в розмірі 124,03 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобовязання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За наступними розрахунками суду розмір 3% річних становить 112,70 грн.:

Сума боргу (грн.)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів

5314.7817.04.2010 - 30.12.20102583 %112,70

За таких обставин позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 112,70 грн. 3% річних обґрунтовані та підлягають задоволенню та відповідно в частині розміру 3% річних в розмірі 11,33 грн. слід відмовити, оскільки безпідставно нараховані на суму страхового відшкодування в розмірі 5848,80 грн.

За розрахунками суду розмір інфляційних втрат на суму 5314,78 грн. за період з 17.04.2010 по 30.12.2010 становить 239,17 грн., проте враховуючи те, що заявлена позивачем сума інфляційних втрат розрахована позивачем на суму страхового відшкодування в розмірі 5848,80 грн. в сумі 215,51 грн. не перевищує суми інфляційних втрат за розрахунками суду, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача 215,51 грн. збитків від зміни індексу інфляції.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідач доказів на спростування обставин, повідомлених позивачем, не надав.

З огляду на вищевикладене, позові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування»обґрунтовані та підлягають задоволенню частково.

Витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Закритого акціонерного товариства «Українська екологічна страхова компанія»(м. Київ, вул. Димитрова, 5-В, код ЄДРПОУ 30729278) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Страхова компанія «ВіДі-Страхування»(Київська область, Києво-Святошинський район, с. Софіївська Борщагівка, вул. Велика Кільцева, 56, код ЄДРПОУ 35429675) суму страхового відшкодування в розмірі 5 314 (пять тисяч триста чотирнадцять) грн. 78 коп., 466 (чотириста шістдесят шість) грн. 61 коп. пені, 215 (двісті пятнадцять) грн. 51 коп. збитків від зміни індексу інфляції, 112 (сто одинадцять) грн. 70 коп. 3% річних, 61 (шістдесят одну) грн. 09 коп. витрат по сплаті державного мита та 215 (двісті пятнадцять) грн. 11 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

СуддяСівакова В.В. Рішення підписано 09.02.2011