Рішення № 137249269, 08.06.2026, Онуфріївський районний суд Кіровоградської області

справа № 399/15/26

провадження № 2/399/158/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року смт Онуфріївка

Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі

головуючого судді Шульженко В.В.,

при секретарі судового засідання Москаль Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічний позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» про захист прав споживача фінансових послуг,-

встановив:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом в якому просив з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" заборгованість за Кредитним договором №7603476 від 20.02.2024 року у розмірі 31475,66 грн., яка складається з наступного: 15353,96 грн. - заборгованість по кредиту; 16121,70 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 покласти на відповідача.

В обґрунтування позову зазначено, що 20.02.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 7603476 на суму 24000,00 грн.

Оскільки Кредитний договір укладено в електронній формі, порядок його укладення регулюється положеннями Закону України «Про електронну комерцію», який визначає особливості оформлення таких правочинів.

Позивачем у позові розписано послідовний порядок дій відповідача, які останньою здійснено для укладення електронного Договору про надання споживчого кредиту, його підписання та отримання кредиту.

На виконання умов Кредитного договору, 20.02.2024 первісний кредитор ініціював переказ коштів безготівковим зарахуванням через ТОВ «ПЕЙТЕК» на платіжну картку № НОМЕР_1 -ХХХХ-9210 відповідача.

Кредитодавець виконав свої зобов`язання щодо надання грошових коштів у повному обсязі, що підтверджується повідомленням від ТОВ «ПЕЙТЕК» з відміткою та листом №12102/24-Е від 27.11.2024 з відміткою ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА».

23.10.2024 між первісним кредитором та ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» укладено Договір факторингу № 23.10/24-Ф (далі Договір Факторингу 1), відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.

Таким чином, відповідно до Реєстру Боржників №Б/Н від 23.10.2024 до Договору Факторингу 1 та Акту прийому-передачі Реєстру Боржників від 23.10.2024 до Договору Факторингу 1, до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» перейшло право вимоги до відповідача.

16.05.2025 між ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивачем укладено Договір факторингу №16/05/25-Е (далі Договір Факторингу 2) відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором.

Відповідно до Реєстру Боржників № Б/Н від 16.05.2025 за Договором Факторингу 2 від ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача на загальну суму 88428,61 грн. Факт переходу прав вимог за кредитними договорами, які зазначені у Реєстрі Боржників № Б/Н від 16.05.2025 до позивача підтверджується Актом прийому-передачі Реєстру Боржників за Договором Факторингу 2.

При укладенні Кредитного договору між первісним кредитором та відповідачем були узгоджені розмір кредиту, грошова одиниця, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі відповідача на укладення електронного Кредитного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

З огляду на викладене, відповідач під час укладення Кредитного договору ознайомився з його текстом та змістом, зокрема з графіком щомісячних платежів за кредитним договором та паспортом споживчого кредиту. Жодних заперечень щодо уточнення або зміни викладення умов Кредитного договору відповідачем не висловлювалося, а також він погодився, що зміст Кредитного договору не порушує його законних прав та інтересів, що підтверджується його електронним підписом.

У період відступлення права грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором між кредиторами, розмір заборгованості за цим договором на момент кожного відступлення права вимоги зазначався у Реєстрі боржників. Витяги з кожного відповідного Реєстру боржників, на підставі якого здійснювалося відступлення права вимоги за Кредитним договором, додано до позовної заяви.

Розрахунок заборгованості, підготовлений первісним кредитором за Кредитним договором додано до позовної заяви.

ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» та позивач не здійснювали жодних нарахувань за Кредитним договором.

У період перебування права вимоги у ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зі сторони відповідача не здійснювалося погашення заборгованості за Кредитним договором.

Станом на дату подання позовної заяви на рахунки позивача не надходило жодного платежу на погашення заборгованості відповідача за Кредитним договором.

Згідно з умовами Кредитного договору відповідач зобов`язується вчасно повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом в порядку, визначеному Кредитним договором. Незважаючи на це, відповідач не виконав свого обов`язку та не повертав наданий йому кредит в строки, передбачені Кредитним договором.

Враховуючи вищезазначене, загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем, на момент подання позовної заяви, за Кредитним договором, становить 88428,61 грн, яка складається з: 23090,22 грн - заборгованість по тілу кредиту; 53338,39 грн - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом; 12000,00 грн заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). Дана сума також підтверджується випискою з особового рахунку за період 16.05.2025 - 01.11.2025.

Проте в подальшому позивачем було подано заяву про зменшення розміру позовних вимог.

Ухвалою суду від 16.01.2026 відкрито провадження у справі за даним позовом. Клопотання задоволено. Розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у відповідності до ч. 5 ст. 279 ЦПК України. Клопотання про витребування доказів, задоволено частково. Витребувано від АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» інформацію зазначену в ухвалі. Зазначено строки протягом яких сторони по справи мають право надати відповідні процесуальні документи.

20.02.2026 до суду надійшла зустрічна позовна заява про захист прав споживача фінансових послуг. В якій ОСОБА_1 просила визнати недійсним кредитний договір № 7603476 від 20.02.2024, застосувати наслідки недійсності кредитного договору шляхом зарахування всіх сплачених нею платежів по кредитному договору (тіла кредиту, процентів, комісій, штрафних санкцій (пені, штрафів) тощо) на загальну суму 15232,00 грн. в рахунок погашення тіла кредиту. Під час розподілу судових витрат між сторонами зменшити розмір заявлених ТОВ «ФК «ЕЙС» витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування зустрічного позову зазначено зокрема, що ТОВ «ФК «Ейс» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Згідно з доданими ТОВ «ФК «Ейс» до своєї позовної заяви документами кредитного договору №7603476 від 20.02.2024 року вони були підписані майже одночасно - 20.02.2024 року, а саме: паспорт споживчого кредиту одноразовим ідентифікатором PQ8307 о 12:28:08, кредитний договір одноразовим ідентифікатором C9518 о 12:28:27. А згідно з доданим ТОВ «ФК «Ейс» до своєї позовної заяви повідомлення ТОВ «Пейтек» від 13.11.2024 року за вих. N?20241113-1/1 останнє перерахувало на її рахунок 24000,00 грн. 20.02.2024 року о 12:29:10. Таким чином, фактично менше ніж за одну хвилину ОСОБА_1 мала ознайомитись з текстовими документами специфічного змісту загальним обсягом більше шести аркушів з обох сторін з установленими в них обов?язковими для неї, як споживача фінансових послуг, умовами, у зв`язку із чим вона не мала реальної можливості з ними ознайомитися перед укладенням договору.

Згідно з доданою ТОВ «ФК «Ейс» до своєї позовної заяви карткою обліку договору (розрахунком заборгованості) ОСОБА_1 по кредитному договору №7603476 від 20.02.2024 року було сплачено платежів на загальну суму 15232,00 грн.

Оспорюваний кредитний договір підлягає визнанню недійсним у цілому із застосуванням наслідків недійсності кредитного шляхом зарахування всіх сплачених останньою платежів по кредитному договору (тіла кредиту, процентів, комісій, штрафних санкцій (пені, штрафів) тощо) на загальну суму 15232,00 грн. в рахунок погашення тіла кредиту.

Відповідно до п.5 ч. 3 ст. 18 Закону України від 12.05.1991 року №1023-ХIII «Про захист прав споживачів» несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищені, не відповідає передбаченим у ч. 3 ст. 509 та ч.ч. 1 і 2 ст. 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Згідно з пунктом 1.9 розділу 1 кредитного договору №7603476 від 20.02.2024 року орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату його укладення складає за стандартною процентною ставкою за весь строк користування кредитом - 103110,35% річних, а за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки - 82744,15% річних.

А відповідно до доданої ТОВ «ФК «Ейс» до своєї позовної заяви картки обліку договору (розрахунку заборгованості) нарахована по кредитному договору заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом становить 53338,39 грн. більше ніж в 2,3 рази перевищує заборгованість по тілу кредиту в розмірі 23090,22 грн.

Таким чином, встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України від 12.05.1991 року N?1023-ХI «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов?язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, у зв?язку з чим кредитний договір в цій частині підлягає визнанню недійсним.

Згідно з підпунктами 1.5.1, 1.5.2 пункту 1.5 розділу 1 кредитного договору та доданою ТОВ «ФК «Ейс» до позовної заяви карткою обліку договору (розрахунком заборгованості) заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом була нарахована за зниженою процентною ставкою 1,87% в день за період з 20.02.2024 року до 06.03.2024 року та за стандартною процентною ставкою 2,20% в день з 07.03.2024 року до закінчення строку кредиту.

Разом з тим, Законом України від 22.11.2023 року N?3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023 року, внесено зміни до Закону України від 15.11.2016 року N?1734-VIII «Про споживче кредитування», яким статтю 8 доповнено частиною п`ятою такого змісту: «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %». Водночас, згідно з пунктом 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України Закону України від 15.11.2016 року N?1734-VIII «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності вказаного Закону, встановлено такі обмеження щодо максимальної денної процентної ставки: - протягом перших 120 днів не більше 2,5%, - протягом наступних 120 днів не більше 1,5%.

Відповідно до пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 22.11.2023 року N?3498-IX дія пункту 5 розділу І цього Закону поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом. При цьому, згідно з пунктом 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону У країни від 22.11.2023 року № 3498-IX надавачам фінансових послуг, не зазначеним у пункті З цього розділу (тобто всім фінансовим установам, крім банків, - Прим. позивача), та надавачам допоміжних послуг протягом 30 днів з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність та документи у відповідність з вимогами цього Закону.

Отже, починаючи з 25.12.2023 року (наступний день після набрання Законом України від 22.11.2023 року N?3498-IX чинності), максимальний розмір денної процентної ставки за договором не міг перевищувати 1%.

Водночас, надавачі фінансових послуг, яким є і первинний кредитор ТОВ «Авентус Україна», при укладенні кредитного договору зобов`язувалося привести свою діяльність у відповідність до вищевказаних змін.

Перехідні положення законів мають на меті забезпечити плавний перехід від чинного правового регулювання до нового, що запроваджується, та повинні узгоджуватися з приписами прикінцевих положень щодо набрання чинності відповідним законом або його окремими нормами. Саме такі норми тимчасового та локального характеру, як правило, і включаються до перехідних положень.

Відповідно до частини другої розділу І «Прикінцеві та перехідні положення» згаданого Закону України від 22.11.2023 року № 3498-IX, дія пункту 5 розділу І (який стосується змін до Закону України Закону України від 15.11.2016 року № 1734-VIII «Про споживче кредитування») поширюється також на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів було продовжено після набрання чинності Законом.

Таким чином:

?положення пункту 2 розділу І та пункту 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.11.2016 року № 1 734-VIII «Про споживче кредитування застосовуються виключно до кредитних договорів, укладених до 24 грудня 2023 року, якщо строк їх дії було продовжено після цієї дати;

?натомість до кредитних договорів, укладених після 24 грудня 2023 року, підлягає застосуванню частина п`ята статті 8 Закону України від 15.11.2016 року № 1734-VIII «Про споживче кредитування», якою встановлено, що максимальна денна процентна ставка не може перевищувати 1%, розрахованих згідно з частиною четвертою цієї ж статті.

Тому оскільки кредитний договір укладено 20.02.2024 року, то при його укладенні мають бути застосовані норми законодавства, чинні на дату їх укладення, зокрема щодо частини п`ятої статті 8 Закону України від 15.11.2016 року № 1734-VIII «Про споживче кредитування» (в редакції Закону України від 22.11.2023 року № 3498-IX), згідно з якою встановлено максимальна денна процентна ставка не може перевищувати 1%. При цьому положення пункту 2 розділу II та пункту 17 розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.11.2016 року N?1734-VIII «Про споживче кредитування» не можуть бути застосовані до кредитного договору № 7603476 від 20.02.2024.

Згідно з частиною п`ятою статті 12 Закону України від 15.11.2016 року N?1734-VIII «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Таким чином, умови кредитного договору N?7603476 від 20.02.2024 року щодо процентної ставки 1,87% в день за період з 20.02.2024 року до 06.03.2024 року та 2,20% в день з 07.03.2024 року до закінчення строку кредиту є нікчемними та не можуть бути застосовані для обчислення розміру заборгованості за користування кредитом.

Позивачем за зустрічним позовом зазначено у позовній заяві положення Закону України від 03.09.2015 року N?675-VIII «Про електронну комерцію» та зазначено, що з урахуванням особливостей електронного кредитного договору N?7603476 від 20.02.2024, щодо виконання якого до ОСОБА_1 поданий позов ТОВ «ФК «Ейс», їх укладання в електронному вигляді було можливе через інформаційно-комунікаційну систему первинного кредитора ТОВ «Авентус Україна» лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього договору, і лише тоді електронна форма вказаного кредитного договору прирівнюється до письмової. Проте ТОВ «ФК «Ейс» не подало суду допустимі та достовірні докази часу та способу генерування одноразових ідентифікаторів, їх направлення ОСОБА_1 , як позичальнику, підтвердження пропозиції щодо укладення вищезазначеного кредитного договору у електронній формі або їх отримання та використання у інформаційно-телекомунікаційній системі первинного кредитора при підписанні вказаного електронного договору одноразовими ідентифікаторами від її імені. Подані ж ТОВ «ФК «Ейс» разом з позовною заявою паперові копії вищезазначеного електронного кредитного договору не дозволяють перевірити (верифікувати) достовірність та справжність інформації, яка в ньому зазначена, а також не підтверджують визначений у наведених нормах статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» порядок укладання електронних правочинів, отримання ОСОБА_1 як позичальником, від первинного кредитора одноразових ідентифікаторів електронного підпису, та підписання ними текстів вказаного кредитного договору, що є необхідним для встановлення факту їх укладення.

Крім цього, додані позивачем ТОВ «ФК «Ейс» до своєї позовної заяви докази не підтверджують алгоритму укладення в електронній формі кредитного договору, оскільки паперова копія вказаного договору не містять всієї необхідної інформації, що надає можливість перевірити її достовірність відповідно до визначених у статті 89 ЦПК України критеріїв доказування, а саме: про використання інформаційно-телекомунікаційної системи для укладення кредитного договору у електронній формі ОСОБА_1 , як позичальником, погодження умов вищезазначеного кредитного договору його сторонами, процедури підписання цього договору електронними підписами.

Таким чином, за відсутності достовірних даних про підписання в електронній формі ОСОБА_1 та первинним кредитором ТОВ «Авентус Україна» кредитного договору даний договір є неукладеним та не може мати правових наслідків виникнення на його підставі кредитних правовідносин.

В зустрічній позовній заяві позивач клопотала про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката та зазначила, що на підтвердження витрат позивача за первісним позовом на професійну правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн. надано: договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 року, укладений між ТОВ «ФК «Ейс» та Адвокатським бюро «Соломко та партнери», додаткову угоду № 25771113537 до договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 року, акт прийому-передачі наданих послуг від 01.11.2025 року.

Враховуючи вимоги ч.ч. 4-5 ст. 137 ЦПК України, розмір відшкодування судових витрат повинен бути співмірним із ціною позову, тобто не має бути явно завищеним. При цьому предметом позову ТОВ «ФК «Ейс» є стягнення заборгованості за кредитним договором, судова практика щодо спірних правовідносин за яким є сталою та не передбачає застосування великого масиву нормативно-правових актів. Справа є малозначною в силу вимог процесуального закону і за фактичними обставинами не є складною, а матеріали справи не містять великої кількості документів, на дослідження та збирання б яких адвокат витратив значний час. Тому даний цивільно-правовий спір для кваліфікованого юриста не повинен представляти значну складність, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, обсягом та змістом наданих адвокатських послуг і виконаних робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт. До того ж суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (пункт 61 постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1795/18). З огляду на вищезазначене, суд при вирішенні справи під час розподілу судових витрат між сторонами має зменшити розмір заявлених ТОВ «ФК «Ейс» витрат на правничу допомогу.

27.02.2026 ухвалою суду зустрічний позов ОСОБА_1 до ТОВ «ФК «ЕЙС» про захист прав споживача фінансових послуг, прийнято до спільного розгляду з первісним позовом ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Вимоги за зустрічним позовом об`єднано в одне провадження з первісним позовом. Постановлено перейти від розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до розгляду справи за правилами загального позовного провадження у цивільній справі за позовом ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Призначено підготовче засідання з повідомленням (викликом) учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подачі відзиву на зустрічну позовну заяву.

12.03.2026 позивачем за первісним позовом подано заяву про зменшення розміру позовних вимог в якому останній просив стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС" заборгованість за Кредитним договором №7603476 від 20.02.2024 року у розмірі 31475,66 грн., яка складається з наступного: 15353,96 грн. - заборгованість по кредиту; 16121,70 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, а саме: судовий збір у розмірі 2662,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в сумі 7000,00 покласти на відповідача. В обґрунтування зазначено, що провівши аналіз нарахованих відсотків за кредитним договором, позивач має намір зменшити розмір позовних вимог до 31475,66 грн.

12.03.2026 представником ТОВ «ФК «ЕЙС» подано відзив на зустрічну позовну заяву в якій останній просив у задоволенні позовних вимог за зустрічною позовною заявою відмовити повністю.

В обґрунтування відзиву зазначено пункти Договору, а також, що 20.02.2024 р. ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 7603476. Зокрема, відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Первісного кредитора - https://creditplus.ua/documents , ознайомився з актуальною редакцією Правил надання грошових коштів у позику оприлюднених у вільному доступі. Після цього добровільно без примусу чи тиску відповідач заявив про бажання отримання коштів, зареєструвався на Сайті, під час чого пройшов процедуру ідентифікації/верифікації, керуючись підказками Сайту кредитодавця, тобто вказав свої особисті персональні ідентифікаційні дані. Ідентифікація споживача в ІКС Товариства здійснюється при вході споживача в Особистий кабінет/ мобільний застосунок "CreditPlus", в порядку передбаченому Договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний споживачем при вході (в т.ч через месенджери), та/або шляхом перевірки правильності введення відповідно пароля входу до Особистого кабінету/Мобільного застосунку "CreditPlus".

ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», перед прийняттям рішення щодо видачі кредитних коштів та укладання Договору, перевірило особисті дані відповідача з метою ідентифікації.

Відповідно до п.9.8 підписуючи цей Договір, споживач підтверджує, що: перед укладенням цього Договору йому була в чіткій та зрозумілій формі надана інформація:

а) за спеціальною формою (паспорт споживчого кредиту) відповідно до ст.9 Закону України «Про споживче кредитування;

б) вказана в ч.1, 2 ст.7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії» та розміщена на Веб-сайті;

- він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», (далі Правила), що розміщені на Веб-сайті, повністю розуміє їх, погоджується з ними і зобов`язується неухильно їх дотримуватися;

- дані, що стосуються його особи (дані паспорту, РНОКПП, ПІБ, місце проживання, інше), зазначені в преамбулі, та реквізитах сторін цього Договору є актуальними, правильними та відповідають дійсності. Споживач погоджується, що наявність помилок та/або неточностей, та/або описок в таких даних, не впливають на зобов`язання споживача, передбачені цим Договором.

Твердження представника про те, що відповідачка не ознайомлена з умовами кредитування є безпідставними. Це зумовлено тим, що укладення договору без попереднього ознайомлення з зазначеними Правилами було б технічно неможливим, оскільки процес оформлення договору передбачає обов`язкове підтвердження факту ознайомлення з ними.

Тобто, на момент укладення договору у відповідача була можливість і відмовитись від укладення даного договору, але ОСОБА_1 погодилася з даними умовами, отримала грошові кошти та користувалася ними.

Відповідачем не додано доказів, які б свідчили про невідповідність умов кредитного договору № 7603476 від 20.02.2024 вимогам законодавства та про несправедливість його умов.

Представником ТОВ «ФК «ЕЙС» зазначено положення ч.3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» та зазначено, що договір було укладено в електронній формі та підписано за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений.

Відповідач ознайомившись з усіма істотними умовами оферти надав згоду шляхом направлення повідомлення Товариству, яке підписується відповідно до абзацу 2 статті 12 Закону України «Про електронну комерцію, а саме: шляхом введення у спеціальному полі під акцептом, який містить усі істотні умови Договору, одноразового ідентифікатору, який відповідає вимогам п. 3 ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та натиснення іконки «відправити/підписати». Вказана іконка могла стати активною лише після введення одноразового ідентифікатора. Зазначений ідентифікатор згенерований Товариством в Інформаційно телекомунікаційній системі та був надісланий відповідачу в СМС повідомленні.

Електронний підпис одноразовий ідентифікатор C9518 введено 20.02.2024 о 12:28:27, зокрема дана інформація підтверджується Розділом 10 Кредитного договору та Додатком №1 до нього. Введення позичальником одноразового ідентифікатора відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Кредитний договір підписаний відповідачем з використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» та за відсутності належних доказів про те, що Договір укладено іншою особою, можна дійти обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для визнання відповідного договору недійсними.

Будучи обізнаним із умовами кредитування, відповідачка свої зобов`язання належним чином не виконала, у зв`язку з чим утворилася заборгованість, яка підлягає стягненню за тілом кредиту та відсотками на користь позивача, який набув право вимоги первинного кредитора згідно договору факторингу.

Доводи відповідача правильність таких висновків не спростовують, оскільки не містять доказів, які б підтверджували, що він не використовував одноразовий ідентифікатор для підписання електронної форми кредитного договору, та, фактично, зводяться до нерозуміння природи договору, що відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 19.03.2021 №904/2073/19, не звільняє споживача послуг, як сторону зобов`язання, від його виконання.

Щодо тверджень відповідача про подання позивачем електронних копій електронних доказів представником ТОВ «ФК «ЕЙС» зазначено, що необхідно відрізняти примірник електронного документа, який є оригіналом, від електронної копії. У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або у разі його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожен електронний примірник вважається оригіналом електронного документа (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Тому якщо створюється електронний документ на комп`ютері чи ноутбуці, а потім зберігається на інший носій (флеш-накопичувач, картка, диск), то відповідно до Закону «Про електронні документи та електронний документообіг», збережений примірник буде оригіналом електронного документа. Зазначено постанову Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29.03.2021 р. у справі №554/5090/16-к (провадження №51-1878кмо21), якою розтлумачено порядок оцінки електронного доказу та його допустимості. Один і той же електронний документ може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом екземпляри електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом і датою створення. Відповідно до приписів ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», у випадку його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожен електронний примірник вважається оригіналом електронного документа, де матеріальний носій є способом збереження інформації, який має значення тільки тоді, коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія.

Відповідач стверджує: «Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в ч. 2.ст 18 цього Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків.». Доводи позивача щодо нібито несправедливих умов кредитного договору є безпідставними та не ґрунтуються на положеннях самого договору.

Представником відповідача за зустрічним позовом зазначено, що відповідно до пункту 9.8 Кредитного договору, підписуючи цей Договір, Споживач підтверджує, що до його укладення йому було надано в чіткій, зрозумілій та доступній формі всю необхідну інформацію, передбачену законодавством України, зокрема інформацію за спеціальною формою паспорт споживчого кредиту відповідно до статті 9 Закону України «Про споживче кредитування», а також інформацію, передбачену частинами 1 та 2 статті 7 Закону України «Про фінансові послуги та фінансові компанії», яка також розміщена на офіційному веб-сайті кредитодавця. Підписанням цього Договору Споживач підтверджує, що він ознайомлений з усіма умовами Правил надання коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту, Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС УКРАЇНА» (далі Правила), які розміщені на веб-сайті Товариства, повністю їх розуміє, погоджується з ними та зобов`язується неухильно їх дотримуватися.

Також Споживач підтверджує, що всі дані, що стосуються його особи, зокрема паспортні дані, реєстраційний номер облікової картки платника податків, прізвище, ім`я та по батькові, місце проживання та інші відомості, зазначені у преамбулі та реквізитах сторін цього Договору, є актуальними, достовірними та відповідають дійсності. Споживач погоджується з тим, що наявність можливих технічних помилок, неточностей або описок у таких даних не впливає на дійсність його зобов`язань за цим Договором.

Крім того, відповідно до статті 15 Закону України «Про споживче кредитування» та пункту 4.3 Кредитного договору, позичальник мав право протягом 14 (чотирнадцяти) календарних днів з моменту укладення Договору відкликати свою згоду на його укладення без зазначення причин. Однак відповідач зазначеним правом не скористався, із заявою про відмову від кредитного договору до кредитодавця не звертався, від отриманого кредиту не відмовлявся та за роз`ясненням умов договору не звертався, що свідчить про добровільне та усвідомлене прийняття ним умов кредитування.

Отже, положення договору узгоджуються з чинним законодавством України, умови нарахування відповідають передбаченим договором, а сам договір був укладений добровільно, з дотриманням принципу добросовісності.

Відповідач здійснював часткові платежі на виконання умов кредитного договору, що свідчить про усвідомлення факту існування зазначеного договору та визнання зобов`язань за ним. Сплата відсотків, нарахованих за кредитним договором № 7603476 від 20.02.2024, підтверджує не лише наявність заборгованості, але й згоду ОСОБА_1 з умовами цього договору. Таким чином, наведені обставини є належним та достатнім доказом того, що Відповідач був ознайомлений з умовами кредитного договору та прийняла їх.

Отже, зробивши часткову оплату з метою виконання умов договору, відповідач вчинив конклюдентні дії щодо визнання договору і, відповідно, щодо правомірності вимог позивача за кредитним договором.

Щодо доведеності розміру заборгованості за кредитним договором представник ТОВ «ФК «ЕЙС» зазначено пункти Договору та те, що відповідач під час укладення Кредитного договору ознайомився з його текстом та змістом, у тому числі з графіком щомісячних платежів за кредитним договором, паспортом споживчого кредиту. Позивачем на підтвердження своїх позовних вимог надано розрахунок заборгованості створений та підписаний ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА». Даний документ є належним, повним та вичерпним доказом заборгованості, оскільки він охоплює всі необхідні обчислення сум, які стягуються. Зокрема, містить таблицю з даними та обчисленнями, з яких можна зрозуміти яким чином отримано результат відповідно до вимог ст.ст. 12, 81 ЦПК України. До позовної заяви долучено належну копію Розрахунку заборгованості, який відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність.

Умови кредитного договору відповідають вимогам Закону України «Про захист прав споживачів», зокрема, при укладенні договору відповідачу надано в повному обсязі всю необхідну інформацію щодо умов кредитування, розміру загальної вартості кредиту, його вартісну величину. Підписавши кредитний договір, позичальник надав свою згоду на сплату усіх зазначених у них платежів (процентів та винагороди), які були визначені за взаємною згодою сторін та недійсними не визнані.

Нарахування процентів здійснювалось в наступному порядку:

Порядок обчислення (нарахування) процентів здійснюється відповідно до наступної формули: проценти (обчислення за день користування кредитом) = «база для розрахунку процентів, з урахуванням умов п.3.2 Договору» помножити на «процентну ставку вказану в п.1.5, яка діє у відповідний період строку кредиту, з урахуванням умов Договору» (Пункт 3.1. Кредитного договору).

- в період з 20.02.2024 по 02.03.2024 нарахування процентів здійснювалось за зниженою процентною ставкою, тобто 24000.00 грн. (тіло кредиту)* 1,87 % = 448.80 грн. в день (Пункт 1.5.2. Договору).

- 03.03.2024 відповідач відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «АВЕНТУС» вніс суму в розмірі 6732,00 грн., чим погасив проценти за користування кредитними коштами в розмірі -5834,40 грн. та тіло в розмірі-897,60грн.

- в період з 07.03.2024 по 04.07.2024 нарахування процентів здійснювалось за стандартною процентною ставкою, тобто 23102, 40 грн. (тіло кредиту)*2,20% = 508.25 грн. в день (Пункт 1.5.1. Договору).

20.03.2024 відповідач відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «АВЕНТУС» вніс суму в розмірі 3000,00 грн., чим погасив проценти за користування кредитними коштами.

21.03.2024 відповідач відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «АВЕНТУС» вніс суму в розмірі 5500,00 грн., чим погасив проценти за користування кредитними коштами розмірі-12,18 грн.

Нарахування відсотків здійснено у повній відповідності до умов Кредитного договору, а саме 120 днів, що відповідає умовам погоджених сторонами. Відповідач до укладення вищезазначеного Договору, був належним чином ознайомлений з усіма його істотними умовами, включаючи порядок та розмір нарахування відсотків. Факт ознайомлення та згоди з умовами ОСОБА_1 підтвердила шляхом підписання Договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію».

Договір кредитної лінії № 7603476 укладений 20.02.2024 р., тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», відповідно, денна процентна ставка у відповідності до чинного законодавства не може перевищувати 1 %.

Оскільки в розрахунку застосовується процентна ставка 1,87 % та 2,20% , позивачем подано заяву на зменшення позовних вимог.

Таким чином відповідно Закону України «Про споживче кредитування» нарахування відсотків здійснюються наступним чином:

- в період з 20.02.2024 по 03.03.2024 - нарахування процентів має здійснюватися наступним чином: 24 000,00 грн. (тіло кредиту)*1,00 (процентна ставка)/100 = 240,00 грн. в день, то проценти нароховані за даний період становлять 3120,00 грн.

Таким чином загальна сума заборгованості становить 27120, що складається з тіла в розмірі 24000,00 грн. та процентів нарахованих за даний період в сумі 3120,00 грн.

03.03.2024 відповідач відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «АВЕНТУС» вніс суму в розмірі 6732,00 грн., чим погасив проценти за користування кредитними коштами в розмірі -3120,00 грн. та тіло в розмірі-3612,00грн. Таким чином, тіло боргу становить 20388,00 грн.

В період з 04.03.2024 по 20.03.2024 - нарахування процентів має здійснюватися наступним чином: 20388,00 грн. (тіло кредиту)*1,00 (процентна ставка)/100 = 203,88 грн. в день, то проценти нараховані за даний період становлять 3465,96 грн. Таким чином загальна сума заборгованості становить 23853,96 що складається з тіла в розмірі 20388,00 грн та процентів нарахованих за даний період в сумі 3465,96 грн.

20.03.2024 відповідач відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «АВЕНТУС» вніс суму в розмірі 3000.00 грн., чим погасив проценти за користування кредитними коштами. Тому загальна сума заборгованості становить 20853,96 грн.

21.03.2024 відповідач відповідно до розрахунку заборгованості ТОВ «АВЕНТУС» вніс суму в розмірі 5500.00 грн., чим погасив проценти за користування кредитними коштами в розмірі 465,96 грн. та тіло в розмірі - 5034,04 грн.

Таким чином, тіло боргу становить 15353,96 грн.

В період з 22.03.2024 по 04.07.2024 - нарахування процентів має здійснюватися наступним чином: 15353,96 грн. (тіло кредиту)*1,00 (процентна ставка)/100 = 153,54 грн. в день, то проценти нараховані за даний період становлять 16121,70 грн. Таким чином загальна сума заборгованості становить 31475,66 що складається з тіла в розмірі 15353,96 грн та нарахованих процентів за даний період в сумі 16121,70 грн.

Отже, позивач стягує не 76428,61 грн., а 31475,66 грн. у зв`язку з перерахуванням процентів відповідно до ЗУ «Про споживче кредитування».

Позивач вважає розмір витрат на професійну правничу допомогу обґрунтованим, та таким, що підлягають задоволенню, оскільки адвокат виконав належну та достатню кількість роботи, яка була необхідна для належного представництва інтересів клієнта. Надані послуги відповідають обсягу виконаних завдань, а їх вартість є обґрунтованою та необхідною для ефективного захисту прав та інтересів клієнта.

Ухвалою суду від 19.03.2026 встановлено позивачу за зустрічним позовом строк для подання відповіді на відзив. Встановлено відповідачу за зустрічним позовом строк на подання заперечення. Прийнято заяву позивача за первісним позовом про зменшення розміру позовних вимог та постановлено подальший судовий розгляд проводити з урахуванням зазначеної заяви. Клопотання позивача за зустрічним позовом, задоволено та витребувано від ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» докази зазначені в даній ухвалі.

03.04.2026 ОСОБА_1 подано відповідь на відзив у якій остання зазначила, що у поданому до суду першої інстанції відзиві на зустрічну позовну заяву ТОВ «ФК «Ейс» посилається на те, що, на його думку, оспорюваний кредитний договір підписаний нею за допомогою одноразового паролю ідентифікатора, що відповідає вимогам ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» та підтверджує укладання між сторонами вказаного спірного правочину.

Разом з тим, із системного аналізу норм ст. 12 зазначеного Закону вбачається, що з урахуванням особливостей спірного електронного кредитного договору його укладання ОСОБА_1 в електронному вигляді було можливе через інформаційно-комунікаційну систему первинного кредитора ТОВ «Авентус Україна» лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього договору, і лише тоді електронна форма вказаного кредитного договору прирівнюється до письмової. Зазначено постанову Верховного суду.

Стверджуючи, що начебто положення спірного кредитного договору узгоджуються з чинним законодавством України, умови нарахування відсотків відповідають передбаченим договором, а сам договір був укладений добровільно, з дотриманням принципу добросовісності, відповідач ТОВ «ФК «Ейс» у відзиві на зустрічну позовну заяву помилково посилається на те, що факт часткової оплати ОСОБА_1 з метою виконання умов цього договору якимось чином підтверджує правомірність його вимог до неї про стягнення заборгованості.

При цьому у поданих до суду відзиві та у заяві про зменшення позовних вимог відповідач ТОВ «ФК «Ейс» визнав, що оскільки спірний кредитний договір укладено 20.02.2024 року, тобто після внесення змін до Закону України від 15.11.2016 року N?1734-VIII «Про споживче кредитування» Законом України від 22.11.2023 року N?3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023 року, згідно з яким встановлено, що максимальна денна процентна ставка не може перевищувати 1%.

Тому розмір уточнених позовних вимог до ОСОБА_1 становить 31475,66 грн., а не 76428,61 грн., як було зазначено в первинній позовній заяві.

Таким чином, умови спірного кредитного договору щодо процентної ставки 1,87% в день за період з 20.02.2024 року до 06.03.2024 року та 2,20% в день з 07.03.2024 року до закінчення строку кредиту є нікчемними згідно з приписами частини третьої статті 6 ЦК України, ч. 5 ст. 12 Закону України від 15.11.2016 року N?1734-VIII «Про споживче кредитування» та ст. 18 Закону України від 12.05.1991 року N?1023-ХII «Про захист прав споживачів», що повністю спростовує наведені відповідачем ТОВ «ФК «Ейс» доводи.

З огляду на це, саме по собі таке зменшення розміру позовних вимог тільки підтверджує наведені у зустрічній позовній заяві позовні вимоги про нікчемність спірного кредитного договору та не може автоматично реанімувати або якимось іншим дивом зробити дійсними положення вказаного договору, які втратили дійсність в силу закону.

Щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката Максимова В.А. зазначила, що не зважаючи на зменшення розміру первинних позовних вимог Товариства з 76428,61 грн. до 31475,66 грн., тобто в 2,43 рази або на 59% від первинного розміру, відповідач залишив без змін свої первинні вимоги щодо стягнення з останньої на його користь заявлену суму витрат на професійну правничу допомогу по даній справі в розмірі 7000,00 грн. Керуючись встановленим у цивільному судочинстві згідно з п. 6 ч. 3 ст. 2 та ст. 11 ЦПК України принципом пропорційності, враховуючи завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливість предмета спору, ціну позову, складність справи, значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, вважаю, що з урахуванням зменшення в 2,43 рази розміру первинних позовних вимог, розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу по даній справі також підлягає пропорційному зменшенню в 2,43 рази до 2880,66 грн.

06.04.2026 відповідачем за зустрічним позовом подано заперечення на відповідь на відзив у якому останній просив у задоволенні позовних вимог за зустрічною позовною заявою відмовити повністю.

В обґрунтування позову зазначено, що на підтвердження факту укладення електронного кредитного договору та дотримання вимог щодо цілісності і незмінюваності електронного документа слід врахувати особливості функціонування інформаційно-комунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», а також правове регулювання укладення електронних правочинів.

Кредитний договiр з споживачем укладається в електроннiй формi за допомогою ПС Товариства, доступ до якої забезпечується через Веб сайт (мобiлъний додаток «CreditPlus»)/Мобiльний додаток «Pluscard. З метою укладення Кредитного договору, сторонами здiйснюються дiї, які зазначено в цьому запереченні. Аналіз наданого порядку отримання кредитних коштів дає змогу встановити та підтвердити факт направлення електронного договору позичальнику, спосіб його передачі, а також забезпечення цілісності й незмінності електронного документа після його укладення.

Щодо твердження позивача про нікчемність кредитного договору зазначено, що посилання позивача на те, що кредитний договір є недійсним з підстави встановлення процентної ставки, яка перевищує 1 % на день, є безпідставними та такими, що не відповідають вимогам законодавства.

Ч. 1 ст. 21 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено граничний розмір процентної ставки за споживчим кредитом не більше 1 % на день. Вказана норма має імперативний характер та спрямована на обмеження максимально допустимого розміру процентів, однак не передбачає недійсності кредитного договору або умови про проценти в цілому у разі її порушення.

Відповідно до ст.217 Цивільного кодексу України, недійсність окремої частини правочину не тягне недійсності правочину в цілому, якщо він міг бути вчинений без цієї частини. У даному випадку перевищення процентної ставки встановленого законом максимуму є порушенням лише в частині розміру процентів, а не істотних умов договору загалом.

Відповідач, як правонаступник первісного кредитора, усунув порушення, привівши розрахунок заборгованості у відповідність до вимог закону та заявивши до стягнення проценти виключно у межах 1 % на день. Таким чином, на момент розгляду справи відсутні будь-які правові наслідки порушення, на які посилається позивач.

Крім того, відповідач фактично отримав кредитні кошти, користувався ними та не заперечує самого факту виникнення зобов`язання, що відповідно до ст. ст. 11, 526, 629 ЦК України підтверджує існування дійсного договірного зобов`язання і виключає можливість визнання договору недійсним з формальних підстав.

Закон обмежує максимальний розмір процентів, але не визнає договір недійсним. Порушення усунуте, проценти заявлені в межах 1 %, тому підстав для недійсності договору немає.

Отже, перевищення граничного розміру процентної ставки, встановленого законом, не є самостійною та достатньою підставою для визнання кредитного договору недійсним, а тягне лише відмову у стягненні процентів у частині, що перевищує дозволений законом розмір. Підстави для задоволення вимог позивача про недійсність договору відсутні.

Щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу відповідач стверджує, що позивач за первинним позовом не обґрунтував понесення витрат на професійну правничу допомогу. До позовної заяви долучено свідоцтво адвоката Соломко О. В., довіреність надана ТОВ "ФК "ЕЙС", договір про надання правничої допомоги, додаткову угоду до договору про надання правничої допомоги, акт прийому-передачі виконаних робіт. Позивачем долучено акт прийому-передачі виконаних робіт, що свідчить про належне виконання наданих послуг, а отже робота адвоката виконана належним чином.

21.04.2026 від ТОВ "ФК "ЕЙС" на виконання вимог ухвали суду від 19.03.2026 надійшла відповідь у якій повідомлено, що при поданні позовної заяви до суду, до її складу додано документ, який наразі витребовується в оригіналі, а саме: Кредитний договір №7603476 від 20.02.2024. Необхідно відрізняти примірник електронного документа, який є оригіналом, від електронної копії. У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або у разі його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожен електронний примірник вважається оригіналом електронного документа (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Тому якщо створюється електронний документ на комп`ютері чи ноутбуці, а потім зберігається на інший носій (флеш-накопичувач, картка, диск), то відповідно до Закону «Про електронні документи та електронний документообіг», збережений примірник буде оригіналом електронного документа. Зокрема, постановою Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29.03.2021 р. у справі №554/5090/16-к (провадження №51 1878кмо21) розтлумачено порядок оцінки електронного доказу та його допустимості. Один і той же електронний документ може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом екземпляри електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом і датою створення. Відповідно до приписів ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», у випадку його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожен електронний примірник вважається оригіналом електронного документа, де матеріальний носій є способом збереження інформації, який має значення тільки тоді, коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія. Звертаємо увагу суду, що позивачем при поданні позовної заяви долучений витребуваний судом доказ.

Ухвалою суду від 07.05.2026 закрито підготовче провадження у даній цивільній справі. Призначено справу до судового розгляду по суті за правилами загального позовного провадження.

У судове засідання сторони по справі не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

У первісній позовній заяві представник позивача просив проводити розгляд справи без участі представника позивача.

У зустрічній позовній заяві позивач просила розглянути справу за її відсутності на підставі наявних у суду матеріалів.

За правилами ч.3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

За положеннями другого речення ч.5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Ознайомившись із заявами по суті справи, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках. За положеннями ч.3 ст.12 ЦПК України, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Щодо первісного позову ТОВ «Споживчий центр» суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що 20.02.2024 відповідач ознайомився з паспортом споживчого кредиту, підписавши його електронним підписом.

При цьому суд зазначає, що паспорт споживчого кредиту, є тією інформацією, яка надається споживачу до укладення договору про споживчий кредит (Стандартизована форма), викладений у формі відповідно до Додатку 1 до Закону України «Про споживче кредитування».

20.02.2024 року між відповідачем за первісним позовом та ТОВ «Авентус Україна» укладений Договір № 7603476 про надання споживчого кредиту.

Пунктом 1.1 Договору передбачено, що укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт або Мобільний застосунок "CreditPlus". Ідентифікація Споживача в ІКС Товариства здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет/ Мобільний застосунок "CreditPlus", в порядку передбаченому Договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний Споживачем при вході(в т.ч через месенджери), та/або шляхом перевірки правильності введення відповідно Пароля входу до Особистого кабінету/Мобільного застосунку "CreditPlus". При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ Мобільного застосунку "CreditPlus".

Договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє протягом строку, вказаного в п.1.4. Договору (включно), а у випадку, якщо після закінчення вказаного строку, за Договором будуть наявні невиконані грошові зобов`язання, Договір продовжує діяти до повного виконання споживачем зобов`язань за ним (п. 9.2 Договору).

Пунктом 9.6 Договору передбачено порядок укладення Договору та створення електронних підписів Сторін.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до п.5 ч.1 ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення електронного договору.

Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Умовами Договору передбачено, що на умовах, встановлених Договором, Товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов`язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Сума кредиту (загальний розмір) складає: 24000,00 гривень. Тип кредиту кредит. Строк кредиту 360 дні (день). Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 15 днів. Детальні терміни(дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі іменується Графік платежів) , що є Додатком №1 до цього Договору. Графік платежів розраховується з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки, виходячи з припущення, що споживач виконає свої обов`язки на умовах та у строки, визначені в Договорі (п. 1.1 1.4 Договору).

Відповідно до п. 1.5 та його підпункті у Договорі зокрема передбачено, що тип процентної ставки - фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти відповідно до наступних умов: - стандартна процентна ставка становить 2,20% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору. - знижена процентна ставка 1,87 % в день та застосовується відповідно до умов зазначених у даному підпункті.

Мета отримання кредиту: споживчі (особисті) потреби (п. 1.6 Договору).

За умовами цього Договору передбачено зокрема, що кошти кредиту надаються Товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, уключаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_2 (п. 2.1 Договору).

Пунктом 2.2 Договору передбачено зокрема, що сума кредиту (його частина) перераховується Товариством протягом двох календарних днів з моменту укладення цього Договору. Дати надання кредиту: 20.02.2024 року або 21.02.2024 року.

Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту (загального розміру) за реквізитами, згідно п. 2.1. Договору. Кредит вважається погашеним в день отримання Товариством коштів в погашення заборгованості за кредитом (п. 2.4 - 2.5 Договору).

Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод факт/факт, що зазначено в п. 3.1 Договору.

Пунктом 9.11 Договору передбачено, що всі додатки до цього Договору підписані сторонами є невід`ємною частиною Договору.

Разом з договором також надано Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, яка є Додатком №1 до вказаного Договору та підписана сторонами правочину.

З Таблиці вбачається 24 платежі, кількість днів у кожному розрахунковому періоді - 15, загальна кількість днів 360. Також відображено суми платежів за кожен розрахунковий період та зазначено, що якщо споживачем не будуть виконані умови Договору для отримання зниженої процентної ставки, розміри платежів, що зазначені в Графіку платежів будуть перераховані за стандартною процентною ставкою, в зв`язку з чим будуть мати наступні значення: 1. усього сума платежів за розрахунковий період складе - 214080,00 грн. 2. усього сума процентів за користування кредитом складе - 190080,00 грн. 3. реальна річна процентна ставка складе - 103110,35 % річних; 4. загальна вартість кредиту складе - 214080,00 грн.

З Картки обліку Договору (розрахунок заборгованості) ТОВ «Авентус Україна» за вищевказаним договором, позичальник ОСОБА_1 , вбачається, що відповідач має загальну заборгованість 88428,61 грн. З даного розрахунку вбачається, що відповідач за первісним позовом здійснювала платежі за вищевказаним Договором.

На підтвердження перерахування відповідачу коштів позивачем за первісним позовом додано довідку ТОВ «ПЕЙТЕК» від 13.11.2024 № 20241113-1/1, де за порядковим номером 1898 зазначено відомості щодо ОСОБА_1

23.10.2024 між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» укладено Договір факторингу № 23.10/24-Ф, що підтверджується копією даного договору з додатками.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до зазначеного Договору факторингу ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» набуло права грошової вимоги до відповідача в загальній сумі 88428,61 грн., що підтверджується копією витягу з реєстру боржників та копією акта прийому передачі.

16.05.2025 між ТОВ «ФК «Онлайн фінанс» та ТОВ ФК «ЕЙС» укладено Договір факторингу № 16/05/25-Е, що підтверджується копією даного договору з додатками.

Відповідно до витягу з Реєстру боржників до зазначеного Договору факторингу ТОВ ФК «ЕЙС» набуло права грошової вимоги до відповідача в загальній сумі 88428,61 грн., що підтверджується копією витягу з реєстру боржників та копією акта прийому передачі.

З виписки з особового рахунку за кредитним договором № 7603476 від 20.02.2024 створеної ТОВ ФК «ЕЙС» вбачається, що розмір заборгованості відповідача за первісним позовом складає 88428,61 грн., при цьому позивач просив стягнути в первинному позові .

В подальшому, врахувавши обґрунтування ОСОБА_1 зазначені в зустрічному позові та враховуючи внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування» (денна процентна ставка у відповідності до чинного законодавства не може перевищувати 1 %), позивачем за первісним позовом проведено аналіз нарахованих відсотків та перераховано їх, що детально розписано у відзиві на зустрічний позов та подано заяву про зменшення розміру позовних вимог у якій останній просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором №7603476 від 20.02.2024 року у розмірі 31475, 66 грн., яка складається з наступного: 15353,96 грн. - заборгованість по кредиту; 16121,70 грн. - заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

На виконання вимог ухвали суду від АТ «Універсал Банк» до суду надійшов лист в якому повідомлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано платіжну карту № НОМЕР_3 , до листа додано виписку по рахунку за період 20.02.2024-25.02.2024. З виписки вбачається, що на рахунок відповідача 20.02.2024 надійшли кошти в розмірі 24000,00 грн.

Таким чином, первісний кредитор виконав свої зобов`язання та надав відповідачу кредит у розмірі 24000,00 грн. на зазначену ним у договорі картку, що самою ОСОБА_1 не заперечується.

Щодо вимог за зустрічним позовом зазначає наступне.

З обґрунтування зустрічного позову та враховуючи подану відповідь на відзив за первісним позовом ОСОБА_1 зазначила, що документами кредитного договору підписані майже одночасно, а згідно з доданим ТОВ «ФК «Ейс» до своєї позовної заяви повідомлення ТОВ «Пейтек» останнє перерахувало на її рахунок 24000,00 грн. Фактично менше ніж за одну хвилину ОСОБА_1 мала ознайомитись з текстовими документами специфічного змісту загальним обсягом більше шести аркушів з обох сторін з установленими в них обов?язковими для неї, як споживача фінансових послуг, умовами, у зв`язку із чим вона не мала реальної можливості з ними ознайомитися перед укладенням договору. Оспорюваний кредитний договір підлягає визнанню недійсним у цілому із застосуванням наслідків недійсності кредитного шляхом зарахування всіх сплачених останньою платежів по кредитному договору (тіла кредиту, процентів, комісій, штрафних санкцій (пені, штрафів) тощо) на загальну суму 15232,00 грн. в рахунок погашення тіла кредиту. Встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України від 12.05.1991 року N?1023-ХI «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов?язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, у зв?язку з чим кредитний договір в цій частині підлягає визнанню недійсним. Згідно з підпунктами 1.5.1, 1.5.2 пункту 1.5 розділу 1 кредитного договору та доданою ТОВ «ФК «Ейс» до позовної заяви карткою обліку договору (розрахунком заборгованості) заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом була нарахована за зниженою процентною ставкою 1,87% в день за період з 20.02.2024 року до 06.03.2024 року та за стандартною процентною ставкою 2,20% в день з 07.03.2024 року до закінчення строку кредиту. Разом з тим, Законом України від 22.11.2023 року N?3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023 року, внесено зміни до Закону України від 15.11.2016 року N?1734-VIII «Про споживче кредитування», яким статтю 8 доповнено частиною п`ятою такого змісту: «Максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %». Починаючи з 25.12.2023 року (наступний день після набрання Законом України від 22.11.2023 року N?3498-IX чинності), максимальний розмір денної процентної ставки за договором не міг перевищувати 1%. Водночас, надавачі фінансових послуг, яким є і первинний кредитор ТОВ «Авентус Україна», при укладенні кредитного договору зобов`язувалося привести свою діяльність у відповідність до вищевказаних змін. Оскільки кредитний договір укладено 20.02.2024 року, то при його укладенні мають бути застосовані норми законодавства, чинні на дату їх укладення, зокрема щодо частини п`ятої статті 8 Закону України від 15.11.2016 року № 1734-VIII «Про споживче кредитування» (в редакції Закону України від 22.11.2023 року № 3498-IX), згідно з якою встановлено максимальна денна процентна ставка не може перевищувати 1%. Згідно з ч. 5 ст. 12 Закону України від 15.11.2016 року N?1734-VIII, умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Таким чином, умови кредитного договору N?7603476 від 20.02.2024 року щодо процентної ставки 1,87% в день та 2,20% в день до закінчення строку кредиту є нікчемними та не можуть бути застосовані для обчислення розміру заборгованості за користування кредитом. Позивачем за зустрічним позовом зазначено у позовній заяві положення Закону України «Про електронну комерцію», що з урахуванням особливостей електронного кредитного договору їх укладання в електронному вигляді було можливе через інформаційно-комунікаційну систему первинного кредитора ТОВ «Авентус Україна» лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього договору, і лише тоді електронна форма вказаного кредитного договору прирівнюється до письмової. Проте ТОВ «ФК «Ейс» не подало суду допустимі та достовірні докази часу та способу генерування одноразових ідентифікаторів, їх направлення ОСОБА_1 , як позичальнику, підтвердження пропозиції щодо укладення вищезазначеного кредитного договору у електронній формі або їх отримання та використання у інформаційно-телекомунікаційній системі первинного кредитора при підписанні вказаного електронного договору одноразовими ідентифікаторами від її імені. Подані ж ТОВ «ФК «Ейс» разом з позовною заявою паперові копії вищезазначеного електронного кредитного договору не дозволяють перевірити (верифікувати) достовірність та справжність інформації, яка в ньому зазначена, а також не підтверджують визначений у наведених нормах статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» порядок укладання електронних правочинів, отримання ОСОБА_1 як позичальником, від первинного кредитора одноразових ідентифікаторів електронного підпису, та підписання ними текстів вказаного кредитного договору, що є необхідним для встановлення факту їх укладення. Крім цього додані позивачем ТОВ «ФК «Ейс» до своєї позовної заяви докази не підтверджують алгоритму укладення в електронній формі кредитного договору, оскільки паперова копія вказаного договору не містять всієї необхідної інформації, що надає можливість перевірити її достовірність відповідно до визначених у статті 89 ЦПК України критеріїв доказування, а саме: про використання інформаційно-телекомунікаційної системи для укладення кредитного договору у електронній формі ОСОБА_1 , як позичальником, погодження умов вищезазначеного кредитного договору його сторонами, процедури підписання цього договору електронними підписами. Таким чином, за відсутності достовірних даних про підписання в електронній формі ОСОБА_1 та первинним кредитором ТОВ «Авентус Україна» кредитного договору даний договір є неукладеним та не може мати правових наслідків виникнення на його підставі кредитних правовідносин.

У відповіді на відзив на зустрічний позов ОСОБА_1 зазначено позицію, що відповідає обґрунтуванню зустрічного позову та додатково зазначено, що у поданих до суду відзиві та у заяві про зменшення позовних вимог відповідач ТОВ «ФК «Ейс» визнав, що оскільки спірний кредитний договір укладено 20.02.2024 року, тобто після внесення змін до Закону України від 15.11.2016 року N?1734-VIII «Про споживче кредитування» Законом України від 22.11.2023 року N?3498-IX «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023 року, згідно з яким встановлено, що максимальна денна процентна ставка не може перевищувати 1%.

Тому розмір уточнених позовних вимог до ОСОБА_1 становить 31475,66 грн., а не 76428,61 грн., як було зазначено в первинній позовній заяві.

Таким чином, умови спірного кредитного договору щодо процентної ставки 1,87% в день за період з 20.02.2024 року до 06.03.2024 року та 2,20% в день з 07.03.2024 року до закінчення строку кредиту є нікчемними згідно з приписами частини третьої статті 6 ЦК України, ч. 5 ст. 12 Закону України від 15.11.2016 року N?1734-VIII «Про споживче кредитування» та ст. 18 Закону України від 12.05.1991 року N?1023-ХII «Про захист прав споживачів», що повністю спростовує наведені відповідачем ТОВ «ФК «Ейс» доводи.

З огляду на це, саме по собі таке зменшення розміру позовних вимог тільки підтверджує наведені у зустрічній позовній заяві позовні вимоги про нікчемність спірного кредитного договору та не може автоматично реанімувати або якимось іншим дивом зробити дійсними положення вказаного договору, які втратили дійсність в силу закону.

Усталеним в судовій практиці та цивілістичній доктрині є поділ недійсних правочинів на нікчемні та оспорювані.

У ЦК України закріплений підхід, при якому оспорюваність правочину конструюється як загальне правило. Навпаки, нікчемність правочину має місце тільки у разі, коли існує пряма вказівка закону про кваліфікацію того або іншого правочину як нікчемного.

Відповідно до ч.5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» в редакції яка діяла на момент укладення Кредитного договору передбачено, що умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними. Договір про споживчий кредит, укладений з порушенням вимог частини першої цієї статті, є нікчемним.

Відповідно до ч.1 ст. 12 цього Закону (у редакції, що діяла на момент укладення договору) передбачено, що у договорі про споживчий кредит зазначаються: 1) найменування та місцезнаходження кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), прізвище, ім`я, по батькові та місце проживання споживача (позичальника); 2) тип кредиту (кредит, кредитна лінія, кредитування рахунку тощо), мета отримання кредиту; 3) загальний розмір наданого кредиту; 4) порядок та умови надання кредиту; 5) строк, на який надається кредит; 6) необхідність укладення договорів щодо додаткових та/або супутніх послуг третіх осіб, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту (за наявності); 7) види забезпечення наданого кредиту (якщо кредит надається за умови отримання забезпечення); 8) процентна ставка за кредитом, її тип (фіксована чи змінювана), порядок її обчислення, у тому числі порядок зміни, та сплати процентів; 9) денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов`язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит. У разі відсутності у кредитодавця інформації про вартість певної додаткової та/або супутньої послуги, що надається споживачу третьою особою під час укладення договору про споживчий кредит, орієнтовна вартість такої послуги визначається відповідно до пункту 7 частини третьої статті 9 цього Закону. Усі припущення, використані для обчислення орієнтовної реальної річної процентної ставки та/або орієнтовної загальної вартості кредиту, повинні бути зазначені; 10) порядок повернення кредиту та сплати процентів за користування споживчим кредитом, власних комісій та інших платежів (за наявності), включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, у вигляді графіка платежів (у разі кредитування у вигляді кредитування рахунку, кредитної лінії графік платежів може не надаватися); 11) інформація про наслідки прострочення виконання зобов`язань зі сплати платежів, у тому числі розмір неустойки, процентної ставки, інших платежів, які застосовуються чи стягуються при невиконанні зобов`язання за договором про споживчий кредит; 12) порядок та умови відмови від надання та одержання кредиту; 13) порядок дострокового повернення кредиту; 14) відповідальність сторін за порушення умов договору; 15) право споживача на звернення до Національного банку України у разі порушення кредитодавцем, новим кредитором та/або колекторською компанією законодавства у сфері споживчого кредитування, у тому числі порушення вимог щодо взаємодії із споживачами при врегулюванні простроченої заборгованості (вимог щодо етичної поведінки), а також на звернення до суду з позовом про відшкодування шкоди, завданої споживачу у процесі врегулювання простроченої заборгованості.

При цьому, враховуючи предмет зустрічного позову ОСОБА_1 серед іншого просила застосувати наслідки недійсності кредитного договору шляхом зарахування всіх сплачених нею платежів по кредитному договору в рахунок погашення тіла кредиту. Тобто, як видно із зазначеного остання не погоджується із нарахованими процентами, оскільки просить їх зарахувати до тіла кредиту.

Проте, як зазначено вище умовами Договору передбачено нарахування процентів,при цьому не враховано первісним кредитором положення Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-ІХ, яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування», що 24.12.2023 набрав чинності.

Позивач за первісним позовом (відповідач за зустрічним позовом) під час розгляду справи надав суду докази самостійного приведення нарахувань у відповідність до вимог Закону № 3498-IX. Кредитор здійснив повний перерахунок заборгованості за відсотками, обмеживши їх нарахування граничним розміром 1% за кожен день користування кредитом, та відповідно зменшив розмір своїх первісних позовних вимог.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України, сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частиною п`ятою статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» та статтею 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено правові наслідки включення до договору умов, що обмежують права споживача або є нечесними. Проте, інститут нікчемності правочину застосовується тоді, коли невідповідність закону є абсолютною та не може бути усунута.

У даному випадку, оскільки: 1. кредитор добровільно відмовився від стягнення надмірно нарахованих відсотків (понад 1% на день); 2. фактичне стягнення коштів за ставками 1,87% та 2,20% не здійснюється і не вимагається у судовому порядку; 3. права позивача за зустрічним позовом як споживача на момент ухвалення рішення є повністю захищеними проведеним перерахунком

Суд доходить висновку, що спірні умови договору в частині визначення процентної ставки не можна визнати нікчемними в цілому. Добровільне виправлення кредитором помилки та подання заяви про зменшення позовних вимог повністю нівелює порушення прав споживача, яке мало місце при укладенні договору.

Оскільки право кредитора на отримання відсотків у межах закону (до 1% на день) збережено, вимоги позивача за зустрічним позовом про зарахування абсолютно всіх проведених платежів виключно в тіло кредиту є безпідставними та такими, що ведуть до порушення балансу інтересів сторін і безпідставного збагачення позичальника. Сплачені кошти підлягають зарахуванню згідно з черговості, встановленої статтею 19 Закону України «Про споживче кредитування», але виходячи із перерахованого (коректного) розміру відсотків.

У зв`язку з вищевикладеним, оскільки відповідач за зустрічним позовом усунув невідповідність умов договору вимогам Закону № 3498-IX шляхом подання заяви про зменшення позовних вимог та перерахунку суми боргу, підстави для задоволення зустрічного позову про визнання умов договору нікчемними та перерахунку всіх коштів у тіло кредиту відсутні.

Слід зазначити, що позивач за зустрічним позовом зазначає, що документами кредитного договору №7603476 від 20.02.2024 року підписані майже одночасно - 20.02.2024 року, а саме: паспорт споживчого кредиту одноразовим ідентифікатором PQ8307 о 12:28:08, кредитний договір одноразовим ідентифікатором C9518 о 12:28:27. А згідно з доданим ТОВ «ФК «Ейс» до своєї позовної заяви повідомлення ТОВ «Пейтек» останнє перерахувало на її рахунок 24000,00 грн. 20.02.2024 року о 12:29:10. Таким чином, фактично менше ніж за одну хвилину ОСОБА_1 мала ознайомитись з текстовими документами специфічного змісту загальним обсягом більше шести аркушів з обох сторін з установленими в них обов`язковими для неї, як споживача фінансових послуг, умовами, у зв`язку із чим вона не мала реальної можливості з ними ознайомитися перед укладенням договору.

Однак суд не погоджується з вказаними доводами відповідача з огляду на таке. Пунктом 1.1 Договору передбачено, що укладення цього Договору здійснюється Сторонами за допомогою ІКС Товариства, доступ до якої забезпечується Споживачу через Веб-сайт або Мобільний застосунок "CreditPlus". Ідентифікація Споживача в ІКС Товариства здійснюється при вході Споживача в Особистий кабінет/ Мобільний застосунок "CreditPlus", в порядку передбаченому Договором та/або Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону Споживача, вказаний Споживачем при вході(в т.ч через месенджери), та/або шляхом перевірки правильності введення відповідно Пароля входу до Особистого кабінету/Мобільного застосунку "CreditPlus". При цьому, Споживач самостійно і за свій рахунок забезпечує і оплачує технічні, програмні і комунікаційні ресурси, необхідні для організації каналів доступу і підключення до Веб-сайту/ Мобільного застосунку "CreditPlus".

Для укладення зазначеного договору ОСОБА_1 повинна була здійснити послідовний алгоритм дій, що відображено відповідачем за зустрічним позовом у відзиві.

Посилання відповідача за первісним позовом на те, що між підписанням кредитного договору та отриманням коштів минув незначний проміжок часу, як на підставу неможливості належного ознайомлення з умовами договору, суд оцінює критично.

Враховуючи етапи та послідовність дій, яку повинна була здійснити ОСОБА_1 для укладення договору можна дійти висновку, що остання мала достатній час для ознайомлення з умовами договору та всіма необхідними документами.

Зазначений часовий інтервал стосується виключно етапу виконання кредитодавцем своїх зобов`язань щодо перерахування грошових коштів після укладення договору, а не етапу погодження його умов.

Отже, сам по собі короткий проміжок часу між підписанням договору та перерахуванням коштів не може свідчити про порушення прав відповідача як споживача або бути підставою для визнання договору недійсним.

Щодо тверджень позивача за первісним позовом про подання електронних та укладення електронного договору і його підписання суд зазначає наступне.

Позивачем подано позов та додатки до нього через систему «Електронний суд» та подані додатки, як електронні докази, які судом в подальшому роздруковані.

Необхідно відрізняти примірник електронного документа, який є оригіналом, від електронної копії. У разі надсилання електронного документа кільком адресатам або у разі його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожен електронний примірник вважається оригіналом електронного документа (ч. 2 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг»). Тому якщо створюється електронний документ на комп`ютері чи ноутбуці, а потім зберігається на інший носій (флеш-накопичувач, картка, диск), то відповідно до Закону «Про електронні документи та електронний документообіг», збережений примірник буде оригіналом електронного документа. Така позиція відповідає судовій практиці. Зокрема, постановою Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29.03.2021 р. у справі №554/5090/16-к (провадження №51-1878кмо21) розтлумачено порядок оцінки електронного доказу та його допустимості. Один і той же електронний документ може існувати на різних носіях. Всі ідентичні за своїм змістом екземпляри електронного документа можуть розглядатися як оригінали та відрізнятися один від одного тільки часом і датою створення. Відповідно до приписів ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», у випадку його зберігання на кількох електронних носіях інформації кожен електронний примірник вважається оригіналом електронного документа, де матеріальний носій є способом збереження інформації, який має значення тільки тоді, коли електронний документ виступає речовим доказом. Головною особливістю електронного документа є відсутність жорсткої прив`язки до конкретного матеріального носія.

Таким чином, позивачем при поданні позовної заяви долучені електронні докази.

Щодо підписання Договору слід зазначити, що п. 9.6 Договору передбачено порядок укладення Договору та створення електронних підписів сторін.

Судом встановлено, що відповідачем за первісним позовом зазначений Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором C9518, 20.02.2024 12:28:27 / ОСОБА_1 /

При цьому, пунктом 9.6 Договору зокрема передбачено, що електронний підпис Товариства створюється на Договорі шляхом накладення аналогу власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиску печатки Товариства, що відтворені засобами електронного копіювання, за зразком попередньо узгодженим Сторонами в укладеному між Сторонами Договорі про використання аналогу власноручного підпису для вчинення правочинів.

Судом встановлено, що аналог власноручного підпису уповноваженої особи Товариства та відтиск печатки наявні на Договорі.

Таким чином, на підставі вищевикладеного та в сукупності наданих сторонами у справі доказів судом встановлено, що позов ТОВ «ФК «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості підлягає задоволенню в повному обсязі, у задоволені зустрічного позову слід відмовити як безпідставного та необґрунтованого.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право на справедливий судовий розгляд.

Згідно з ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частинами 1 та 3 статті 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судому передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК.

Відповідно до ч. 1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч.1 ст.1055 ЦК України).

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у п.3 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України.

Тобто, дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки, характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статей 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

У частині 1 статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 611 ЦК України регламентує, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Згідно з статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Згідно з ч.ч.1 - 2 ст. 10561 ЦК України, процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, зваживши у сукупності подані докази по справі, суд дійшов висновку, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку банку не повернуті, що свідчить про порушення його прав.

Тому, позивач за первісним позовом вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

На підставі вищевикладеного, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами, суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність позивачем позовної вимоги за первісним позовом про стягнення заборгованості за вищевказаним Кредитним договором, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, у розмірі 31475,66 грн., у зв`язку з чим, позов слід задовольнити повністю. В задоволені зустрічного позову слід відмовити повністю.

Вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правову допомогу у розмірі 7000 грн, суд враховує наступне.

Згідно з ч. 1, п.1 ч. 3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1-4 ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися (ч.3ст. 141 ЦПК України).

Відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Дана позиція є усталеною і підтверджується численними постановами Верховного Суду, зокрема у справах № 923/560/17, № 329/766/18, № 178/1522/18.

Відповідач за первісним позовом (позивач за зустрічним) просила зменшити розмір, що зазначено вище по тексту рішення. У відповіді на відзив зазначила, що керуючись встановленим у цивільному судочинстві згідно з п. 6 ч. 3 ст. 2 та ст. 11 ЦПК України принципом пропорційності, враховуючи завдання цивільного судочинства, забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами, особливість предмета спору, ціну позову, складність справи, значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, вважаю, що з урахуванням зменшення в 2,43 рази розміру первинних позовних вимог, розмір понесених витрат на професійну правничу допомогу по даній справі також підлягає пропорційному зменшенню в 2,43 рази до 2880,66 грн.

До позовної заяви представник позивача за первісним позовом на обґрунтування розміру понесених витрат на професійну правничу допомогу подав копії документів:

- Договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 укладеним між Адвокатським бюро «Соломко та Партнери» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» разом з Додатком № 1 до нього;

- Додаткову угоду № 25771113537 до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025 укладеного між Адвокатським бюро «Соломко та Партнери» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» в якій зазначено щодо відповідача за первісним позовом;

- Акт прийому передачі наданих послуг (даний акт є невід`ємною частиною до Договору про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025) в якому зазначено, що послуги надано на загальну суму 7000,00 грн., зазначено чітко надані правові та юридичні послуги, кількість годин, вартість послуг.

- копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю Соломко О.В.;

- довіреність від 11.08.2025 якою ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» уповноважила адвоката Соломко О.В. бути їх представником.

Вказані докази підтверджують факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу та їх розмір в сумі 7000,00 грн.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист правлюдини іосновоположних свобод1950 року. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. Відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Висновки щодо підтвердження витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги, зроблені також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі №826/1216/16, додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Верховний Суд у постанові від 25.07.2023 року у справі №340/4492/22 дійшов висновку, що наявність або відсутність заперечень процесуального опонента проти відшкодування витрат на професійну правничу допомогу має значення лише для розв`язання питання про співмірність судових витрат на правову допомогу, заявлених до відшкодування. Водночас, це не впливає на обов`язок перевіряти заявлені витрати на відповідність іншим критеріям.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, однак, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 137 ЦПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка зазначає про неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Для визначення суми відшкодування необхідно послуговуватися критеріями реальності адвокатських витрат (установлення їхньої дійсності та необхідності) та розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін.

Визначаючи у даній справі розмір судових витрат, понесених позивачем за первісним позовом на правничу допомогу адвоката, за встановлених обставин, суд виходить з того, що предмет спору в цій справі не є складним, та не потребує вивчення великого обсягу фактичних даних, обсяг і складність складених процесуальних документів також не є значними, враховуючи принцип співмірності та розумності судових витрат, критерії реальності адвокатських послуг, а також розумності їхнього розміру, суд вважає за можливе зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу до суми 4000,00 грн. Саме такий розмір витрат на професійну правничу допомогу, на переконання суду є справедливим та обґрунтованим, співмірним зі складністю цієї справи та наданим адвокатом обсягом послуг, а також не суперечитиме принципу розумності судових витрат.

ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» подано позовну заяву до суду через систему «Електронний суд».

При цьому, слід зазначити, що в ч.2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» зазначено, що за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана юридичною особою ставка судового збору складає 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що в даній ситуації становить 3328,00 грн.

Проте, нормами ч.3 ст. 4 зазначеного Закону передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, в зв`язку з подачею позивачем позову через систему «Електронний суд» ними сплачено судовий збір в розмірі 2662,40 грн.

Питання розподілу судових витрат слід вирішити відповідно до положень статті 141 ЦПК України, якими, крім іншого, передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, на підставі чого, враховуючи що позов задоволено повністю, суд дійшов висновку, що судові витрати, що складаються з судового збору, сплаченого позивачем в розмірі 2662,40 грн., слід стягнути з відповідача на користь позивача.

При складенні повного рішення, суд застосовує положення другого речення ч.5 ст. 268 ЦПК України та, зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі 1519/2-5034/11.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 76-81, 89, 141, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за Договором № 7603476 про надання споживчого кредиту від 20.02.2024 у розмірі 31475,66 грн. (тридцять одна тисяча чотириста сімдесят п`ять гривень 66 коп.).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2662,40 гривень витрати на правову допомогу в розмірі 4000 грн.(чотири тисячі гривень 00 коп.).

В задоволені зустрічного позову ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» про захист прав споживача фінансових послуг відмовити в повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційна скарга подається в порядку визначеному пп.15.5 п.5 Розділу ХІІ Перехідні положення ЦПК України.

Відомості про учасників справи:

Позивач (відповідач за зустрічним позовом): Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (ЄДРПОУ 42986956), місцезнаходження: 02094 місто Київ вул. Поправки Юрія буд. 6 каб. 13.

Відповідач (позивач за зустрічним позовом): ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду складено 08.06.2026.

Суддя Онуфріївського районного суду

Кіровоградської області В.В. Шульженко