Ухвала суду № 137249209, 04.06.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/10635/26

Провадження № 1-кс/344/4317/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2026 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника ОСОБА_5 , розглянувши у судовому засіданні клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_4 , в межах кримінального провадженя, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62026140150000280 від 06.04.2026, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5. ст. 407 КК України,

В С Т А Н О В И В:

Слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_4 , в обґрунтування якого покликався на те, що слідчими П`ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62026140150000280 від 06.04.2026, у якому ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №69/2022 «Про загальну мобілізацію» ОСОБА_4 27.02.2026 призваний ІНФОРМАЦІЯ_1 на військову службу за призовом під час мобілізації до Національної Гвардії України.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 НГУ № 63 від 28.02.2026 солдата ОСОБА_4 зараховано до списків особового складу військової частини НОМЕР_1 НГУ і на всі видити забезпечення, а також, призначено на посаду стрільця 1 відділення 3 стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 НГУ.

Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.

Проходячи військову службу у вищевказаній військовій частині солдат ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11,16, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 1, 4 Дисциплінарного статуту Збройних сил України повинен був свято і беззаперечно дотримуватися Конституції України і Законів України, Військової присяги, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, дорожити честю і гідністю військовослужбовця, берегти військову честь і поважати гідність інших людей, не допускати негідних вчинків, виконувати свої службові обов`язки, які визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, та дотримуватися вимог статутів Збройних Сил України.

Про введення в дію воєнного стану солдату ОСОБА_4 достеменно було відомо, оскільки Указ Президента України № 64/2022 оголошено за допомогою засобів масової інформації та доведено до населення країни.

Зазначено, що 14.03.2026, близько 20 год. 30 хв. солдат ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, без поважних причин, самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 НГУ, що знаходиться в АДРЕСА_1 , та на військову службу більше не повернувся і незаконно, без поважних причин, перебуває поза розташуванням військової частини НОМЕР_1 НГУ по теперішній час.

Таким чином, солдат ОСОБА_4 14.03.2026, близько 20 год. 30 хв., діючи умисно, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, проходячи військову службу за призовом під час мобілізації, з метою тимчасово ухилитися від виконання обов`язків військової служби, в умовах воєнного стану, без поважних причин, самовільно залишив розташування військової частини НОМЕР_1 НГУ, що знаходиться в АДРЕСА_1 , та на військову службу більше не повернувся і незаконно, без поважних причин, перебуває поза розташуванням військової частини НОМЕР_1 НГУ по теперішній час, чим вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 407 КК України - самовільне залишення військової частини військовослужбовцем без поважних причин, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

У клопотані вказано, що 04.06.2026 солдат ОСОБА_4 прибув до П`ятого слідчого відділу (з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління ДБР, розташованого у місті Львові та надав свої показання, щодо його відношення до подальшого проходження військової служби у Збройних Силах України.

Прокурор у судовому засіданні клопотання підтримав, покликаючись на викладені у ньому обставини, просив клопотання задовольнити.

Підозрюваний та його захисник у судовому заперечили клопотання. Просили врахувати, що ОСОБА_4 належить до релігійної групи Свідків Єгови, у якій виконує обов`язки священника (старійшини). 27 лютого 2026 року ОСОБА_4 був затриманий військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_2 у позапроцесуальний спосіб без складення будь-якого протоколу адміністративного затримання та без видачі повістки. Утримуючи ОСОБА_6 без жодної правової підстави, начальник вказаного РТЦК та СП приховав факт його відмови від військової служби під час мобілізації через релігійні переконання та не видаючи під особистий підпис повістки на призов під час мобілізації і не оголошуючи жодного рішення про відправку до військової частини, силою доставив його до однієї із Військових частин, розташованих на території Івано-Франківської області.

Захисник підозрюваного вважає, що стороною обвинувачення надана помилкова кваліфікація інкримінованого злочину, яка завищує фактичну відповідальність. Сторона обвинувачення стверджує, що ОСОБА_4 нібито прийняв військову службу, а згодом, через «страх виконувати бойові завдання» ухилився від проходження військової служби. Але, в силу своїх релігійних переконань ОСОБА_4 не лише ніколи не погоджувався прийняти військову службу, але зовсім не проходив військової служби і не приймав обов`язків військової служби. У даному випадку мала місце провокація злочину зі сторони працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 , які всупереч пункту 89 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 № 560, приховали як факт наявності у ОСОБА_4 права на бронювання, так і його сумлінної відмови. Відповідне правове обґрунтування викладено в адміністративному позові ОСОБА_4 до ІНФОРМАЦІЯ_2 та ВЧ1241, розгляд якого на даний час здійснюється Івано-Франківським окружним адміністративним судом (справа № 300/1296/26). Також сторона обвинувачення не надала документів, які б могли переконати «об`єктивного спостерігача» у причетності ОСОБА_4 до правопорушення у вигляді «нез`явлення вчасно на службу без поважних причин військовослужбовцем». Відтак, пред`явлену підозру сторона захисту вважає необґрунтованою.

Також сторона захисту не погоджується з наведеними у клопотанні ризиками, вважає їх безпідставними. Про існування кримінального провадження проти себе ОСОБА_4 вперше дізнався лише 19 травня 2026 року, коли отримав поштою одразу три повістки, виписані минулою датою та повідомленням про підозру. Того ж самого дня адвокат ОСОБА_4 зателефонував слідчим та повідомив про готовність прибути за викликом та 04 червня 2026 року ОСОБА_4 за усним викликом слідчого з`явився для проведення слідчої дії - допиту та пред`явлення підозри. ОСОБА_4 ніколи не переховувався від правоохоронних органів чи ВЧ: місце проживання, телефон та місце роботи залишається незмінним. ОСОБА_4 , захищаючи свої права, користується виключно правовими засобами - дії ІНФОРМАЦІЯ_2 та НОМЕР_2 оскаржені ним у судовому порядку до Івано-Франківського окружного адміністративного суду. Він сумлінно виконував свій військовий обов`язок перед Державою, про що свідчить своєчасність оновлення облікових даних.

Сторона захисту просить врахувати моральні якості підозрюваного, який має бездоганну репутацію, є глибоко віруючою людиною. ОСОБА_4 позитивно характеризується за місцем роботи та проживання. Підозрюваний працює сімейним лікарем в установі, яка має статус критичної інфраструктури. Його пацієнти, яких понад 800, під особистий підпис заявили про його високі моральні якості, релігійність та репутацію.

ОСОБА_4 проживає у будинку своїх батьків, за увесь час розслідування не змінював місця свого проживання, відстань від місця проведення розслідування є незначною, а тому ОСОБА_4 завжди може прибувати за викликом слідчого чи суду, має дружину та двох літніх батьків, яким допомагає фізично. Його мати, зокрема, страждає на клінічну депресію і потребує його догляду.

У разі визнання наявності будь-якого з ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, та обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, на підставі ч. 5 ст. 182 КПК України, сторона захисту просить визначити розмір застави у сумі 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

П`ятим слідчим відділом (з дислокацією у м. Івано-Франківську) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові, проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62026140150000280 від 06.04.2026.

У вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Як слідує з матеріалів клопотання, підозрюваний ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Антонівка Тлумацького району Івано-Франківської області, громадянин України, українець, з середньою спеціальною освітою, одружений, який зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 , який проходить військову службу за призовом під час мобілізації на посаді стрільця 1 відділення 3 стрілецького взводу стрілецької роти стрілецького батальйону військової частини НОМЕР_1 НГУ, у військовому званні солдат, раніше не судимий.

Можлива причетність до вчинення ОСОБА_4 злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, а саме: висновком та матеріалами службового розслідування військової частини НОМЕР_1 НГУ вказаного факту, відповідно до яких солдат ОСОБА_4 визнаний таким, який вчинив злочину, передбачений ч. 5 ст. 407 КК України, поясненнями військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 НГУ, довідкою проходження ОСОБА_7 ВЛК, іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 4 ч.2 ст.183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Прокурром наведено навність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам підозрюваного:

переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_4 неодноразово викликався слідчим у порядку ст. ст. 133, 135 КПК України, однак, жодного разу на виклик слідчого не з`явився та не повідомив про причини свого неприбуття, як і не з`явився до інших правоохоронних органів, військової частини у якій проходив службу, чи до ТЦК та СП за місцем проживання, з метою повідомлення про факт його незаконного перебування за межами розташування військової частини та повернення на військову службу. Тобто, ОСОБА_4 , починаючи із 04.12.2025 і по 07.04.2026 фактично переховувався від правоохоронних органів та місце його знаходження слідству не було відоме. Вищенаведене беззаперечно свідчить про те, що після вручення ОСОБА_4 повідомлення про підозру без застосування стосовно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, останній намагатиметься переховуватися від органу досудового розслідування та суду, з метою уникнення суворого покарання;

перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, що підтверджується тим, що підозрюваний, розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або вчинити інші обманні дії, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування;

незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що обвинувачений може вплинути на свідків, які разом з ним проходили військову службу в одній військовій частині, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій;

вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний вчинив самовільне залишення військової частини, тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану, до 07.04.2026 переховувався від органу досудового розслідування, що вказує на схильність останнього до вчинення кримінальних правопорушень, у тому числі триваючих.

Беручи до уваги вищевикладене, враховуючи, що злочин вчинено під час дії воєнного стану, тяжкість покарання, яке загрожує підозрюваному ОСОБА_4 , а саме позбавлення волі на строк від п`яти до десяти років, а також те, що ОСОБА_4 може переховуватись від органу досудового розслідування, а також вчитити інше кримінальне правопорушення, з метою забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків, які передбачені у ст. 194 КПК України, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, вчиненню іншого кримінального правопорушення чи продовженню кримінального правопорушення, у якому підозрюється, що зазначено у пунктах 1, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Таким чином, до підозрюваного ОСОБА_4 доцільно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден інший запобіжний захід не може забезпечити вирішення завдань кримінального процесу.

На підставі викладеного, проаналізувавши надані сторонами докази та дані про особу підозрюваного, слідчий суддя, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

При визначенні ОСОБА_4 альтернативного запобіжного заходу у виді застави слідчий суддя, поряд з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з рішеннями Європейський суд з прав людини від 26.01.1993 року у справі «В. проти Швейцарії», у рішенні від 08.01.2009 року у справі «Мангурас проти Іспанії».

Розмір застави, у відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, мотив кримінального правопорушення, тяжкість злочинів, у яких підозрюється ОСОБА_4 , особу підозрюваного, а тому необхідно визначити підозрюваному ОСОБА_4 заставу у розмірі 52 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 173 056 (сто сімдесят три тисячі п`ятдесят шість) гривень. На переконання слідчого судді, саме такий розмір застави обумовлений тим ступенем довіри до підозрюваного, при якому перспектива втрати застави буде для ОСОБА_4 необхідним і достатнім стримуючим фактором, щоб не допустити невиконання ним процесуальних обов`язків та запобігти здійсненню дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 131,132, 176-178, 182-184, 193, 194,197, 199, 202, 205, 309, 369-372, 395 КПК України,

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування - до 31 липня 2026 року включно.

ОСОБА_4 взяти під варту в залі суду.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_4 здійснювати у Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№ 12)».

Визначити заставу у вигляді 52 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 173 056 (сто сімдесят три тисячі п`ятдесят шість) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКСУ України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265). Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 наступні обов`язки:

прибувати до слідчого, прокурора та суду за першою їх вимогою;

без дозволу слідчого, прокурора чи суду не відлучатись із території військової частини НОМЕР_1 НГУ;

дотримуватись вимог несення військової служби;

утримуватись від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні;

здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Ухвала слідчого судді підлягає до негайного виконання після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1

Повний текст ухвали складено 08.06.2026 року.