Рішення № 137249087, 09.06.2026, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/2852/26

2/705/2807/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2026 року м. Умань

Суддя Уманського міськрайонного суду Черкаської області Гудзенко Валентина Леонідівна, розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» звернулося до Уманського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтуванні позовних вимог вказано, що 02.01.2020 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №360349745, згідно до умов якого, ОСОБА_1 отримала кредит у розмірі 6000 гривень. Даний кредитний договір було укладено у формі електронного документа з використанням електронного підпису, та ОСОБА_1 підписала його за допомогою одноразового ідентифікатора. В подальшому відповідач збільшила суму кредиту, у зв`язку з чим загальна сума становить 11000 грн. 28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено Договір факторингу №28/1118-01. В подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1. Відповідно до Реєстру прав вимоги № 82 від 11.06.2020 до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №360349745. 05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зобов`язалось відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах права вимоги, а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зобов`язалось їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за відповідну плату. Згідно до Реєстру прав вимоги №10 від 31.07.2023 до даного договору факторингу до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 20.10.2023 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено Договір факторингу №20/10/23-03, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЕЙС» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЕЙС» приймає належні ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників. Відповідно до Реєстру прав вимоги до Договору факторингу, ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 22304,97 грн, з яких: 8495,05 грн - заборгованості по тілу кредиту; 13809,92 грн - сума заборгованості по несплаченим відсоткам за користування кредитом. На підставі наведеного, просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» заборгованість за Кредитним договором №360349745 в розмірі 22304,97 грн, та понесені судові витрати.

Ухвалою Уманського міськрайонного суду від 07.05.2026 у справі відкрите спрощене позовне провадження, а також роз`яснено відповідачу право подати відзив на позовну заяву або пред`явити зустрічний позов до позивача у строк 15 днів з дня отримання копії ухвали суду про відкриття провадження у справі. Розгляд справи по суті вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження, відповідно до ч. 5 ст. 279 ЦПК України без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Сторонам направлено копію ухвали про відкриття провадження.

27.05.2026 на адресу суду надійшов відзив на позов, в якому вказано, що позовні вимоги є необґрунтованими, недоведеними належними та допустимими доказами та такими, що не підтверджують фактичного виникнення та розміру заявленої заборгованості. Позивач не надав первинних банківських документів, які підтверджують фактичне зарахування кредитних коштів відповідачу. Надані позивачем довідки та розрахунки є внутрішніми документами та не підтверджують факту реального надання кредиту. Позивач посилається на укладення електронного кредитного договору із застосуванням одноразового ідентифікатора. Однак у матеріалах справи наявні істотні суперечності: у позовній заяві і в довідці щодо дій позичальника в ІТС зазначений одноразовий ідентифікатор ZZ7253RC, тоді як у кредитному договорі (під електронним підписом) зазначений одноразовий ідентифікатор SJ94T9N4; у кредитному договорі з додатковими угодами зазначена одна процентна ставка (0,83% і 1,66% відповідно), тоді як у довідці щодо дій позичальника застосовується інша (1,7%), а розрахунок заборгованості містить взагалі невідомий відсоток. Такі розбіжності унеможливлюють перевірку факту належного укладення договору та правильності розрахунку заборгованості. При цьому, розрахунки заборгованості сформовані односторонньо позивачем; не підтверджені первинними фінансовими документами; не містять зовнішньої перевірки чи підтвердження банком або платіжною системою. Позивач посилається на набуття права вимоги на підставі договорів відступлення права вимоги (факторингу). Разом із тим сам по собі факт переходу права вимоги не звільняє позивача від обов`язку довести: факт виникнення первинного зобов`язання; фактичне надання кредитних коштів; правильність розрахунку заборгованості; відповідність заявленої до стягнення суми умовам первісного договору. Кредитний договір укладений з первісним кредитором 02.01.2020 строком на 30 днів. До матеріалів справи долучено додаткові угоди від 30.01.2020 та 28.02.2020 про продовження строку кредитування на 28 і 29 днів відповідно. Водночас у розрахунку заборгованості містяться відомості про оплату 13.03.2020 та подальше нарахування відсотків, однак документів про подальшу зміну строку кредитування після 28.02.2020 до матеріалів справи не подано. Позов подано лише 29.04.2026, при цьому сам по собі факт подальшого відступлення права вимоги між кількома кредиторами не змінює обсяг прав кредитора та сам по собі не свідчить про початок нового перебігу позовної давності. Позивач заявляє до стягнення витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000 грн. Разом із тим до матеріалів справи не надано належних та достатніх доказів: оплати послуг; обсягу фактично виконаних робіт; співмірності заявленої суми зі складністю справи та фактичним обсягом наданої допомоги. На підставі вищевикладеного, просить відмовити у задоволенні позовних вимог ТОВ "ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ "ЕЙС про стягнення заборгованості по кредитному договору.

01.06.2026 на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, в якій вказано, що договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами спірного правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між первісним кредитором та відповідачем не був би укладений. Одноразовий персональний ідентифікатор - SJ94T9N4 направлено відповідачу 02.01.2020 о 13:39:53 год. на номер мобільного телефону вказаний в Заявці на отримання грошових коштів НОМЕР_1 , одноразовий персональний ідентифікатор введено відповідачем у відповідне поле інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства 02.01.2020 о 13:40:45 год. Відповідач посилається на те, що одноразові ідентифікатори відрізняються, водночас така обставина не свідчить про відсутність укладення кредитного договору або його непідписання відповідачем. Зазначена різниця пояснюється технічною процедурою підтвердження укладення договору. Зокрема, під час укладення кредитного договору відповідач не встигла ввести перший надісланий одноразовий ідентифікатор у відведений для цього час, у зв`язку з чим системою згенеровано та надано відповідачу новий одноразовий ідентифікатор для підтвердження укладення договору. Саме з цієї причини одноразові ідентифікатори, зазначені у відповідних документах, можуть відрізнятися. При цьому кредитний договір належним чином підтверджений відповідачем шляхом введення наданого одноразового ідентифікатора, що свідчить про належне підписання кредитного договору та погодження відповідачем з його умовами. Відповідно до умов кредитного договору, ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» виконало взяті на себе зобов`язання та ініціювало переказ коштів в загальній сумі 11 000,00 грн. на картковий рахунок відповідача. Крім того, підготовлені розрахунки не суперечать один одному та узгоджуються з іншими письмовими доказами у справі, зокрема із витягами Реєстру прав вимоги № 82 від 11.06.2020 до Договору факторингу № 28/1118-01 від 28.11.2018, Реєстру прав вимоги № 10 від 31.07.2023 до Договору факторингу № 05/0820-01 від 05.08.2020. За весь період перебування права вимоги за вищезазначеними договорами, позивач не здійснив жодних додаткових нарахувань і не застосував жодних штрафних санкцій до боржника. ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та між ТОВ Таліон Плюс укладено Договір факторингу № 28/1118-01, строк дії якого закінчувався 28 листопада 2019 року. В подальшому ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс» уклали ряд додаткових угод: №19 від 28.11.2019, № 26 від 31.12.2020, №27 від 31.12.2021, №31 від 31.12.2022, №32 від 31.12.2023 якими продовжено строк дії договору до 31 грудня 2024 року. Таким чином, з урахуванням визначених строків дії цього договору та додаткових угод до нього, його виконання здійснювалось не одномоментно, а протягом всього часу його дії, з 28.11.2018 по 31.12.2024. Тому, представник позивача, посилаючись на норми чинного законодавства, просив позов задоволити в повному обсязі.

08.06.2026 на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшло заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач вказує, що позивач не надав належних первинних банківських документів, які підтверджують фактичне зарахування кредитних коштів на рахунок відповідача, зокрема банківських виписок, документів банку-емітента платіжної картки або інших документів, які б підтверджували надходження коштів. У відповіді на відзив позивач зазначає, що банк нібито підтвердив виконання платіжного доручення та перерахування коштів. Проте в матеріалах справи відсутня відповідь банку, а також відсутні належні докази надходження такої відповіді до суду та її надання відповідачу. Розрахунок заборгованості, який надав позивач, складений первісним кредитором та не підтверджений первинними бухгалтерськими чи банківськими документами. У матеріалах справи відсутні докази, які дозволяють перевірити правильність нарахування відсотків, порядок їх обчислення та відповідність умовам кредитного договору. Тому наведений розрахунок не може безумовно підтверджувати існування заборгованості саме в заявленому розмірі. До матеріалів справи долучені кредитний договір № 360349745 від 02.01.2020, а також додаткові угоди від 30.01.2020 та 28.02.2020. Водночас у розрахунку заборгованості зазначено останній платіж від 13.03.2020 та нарахування відсотків до 11.06.2020. При цьому жодної додаткової угоди, укладеної після 28.02.2020, або інших документів, які підтверджують продовження строку кредитування після цієї дати, до матеріалів справи не долучено. Позивач посилається на набуття права вимоги за Кредитним договором № 360349745 від 02.01.2020 на підставі договорів факторингу між ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога», ТОВ «Таліон Плюс», ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «ФК «ЕЙС». Водночас до матеріалів справи надано лише витяги з реєстрів прав вимоги (реєстрів боржників), складені позивачем або його правопопередниками. Також посилаючись на строки позовної давності, вказувала що кредитний договір укладений 02.01.2020, остання додаткова угода датована 28.02.2020, а позов подано лише 29.04.2026. Просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

У відповідності до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог на підставі представлених доказів.

Суд, розглянувши подані документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, доходить до наступного висновку.

Частиною першою ст.4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. ст. 12, 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками процесу. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Згідно вимог ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З матеріалів справи судом встановлено, що 02.01.2020 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір №360349745 у формі електронного документа з використанням електронного підпису.

Із кредитного договору вбачається, що він був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який було відправлено на номер мобільного телефону, вказаний відповідачем.

За змістом п. 1.1, 1.2 вказаного договору ОСОБА_1 надається кредит у розмірі 6000 грн, строком на 30 днів.

У пункті 1.4 кредитного договору зазначено, що нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у розмірі 0,83 процентів від суми Кредиту за кожний день користування Кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми Кредиту до закінчення строку Кредиту, визначеного в п.1.3. цього Договору.

Пунктом 4.1 кредитного договору передбачено, що невід`ємною частиною цього Договору є «Правила надання грошових коштів у позику, в тому числі на умовах фінансового кредиту продукту «Смарт» Товариства з обмеженою відповідальністю «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА». Уклавши цей Договір, позичальник підтверджує, що він ознайомлений, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил, текст яких розміщений на сайті товариства: www.moneyveo.ua.

У пункті 4.2 кредитного договору зазначено, що сторони погоджуються, що у випадку користування позичальником кредитом понад строк, встановлений п.1.3 Договору, або додатковими угодами між сторонами, зобов`язання позичальника за цим Договором продовжуються на весь період фактичного користування Кредитом, при цьому у випадку, якщо встановлена п. 1.4 цього Договору процентна ставка менша ніж 1,70 відсотків від суми Кредиту за кожен день користування Кредитом, то правила нарахування процентів за процентною ставкою визначеною п.1.4 1.5 Договору скасовуються з моменту початку їх застосування і до взаємовідносин між сторонами застосовуються правила нарахування процентів за понадстрокове користування Кредитом, а саме 1,70 відсотків за кожен день користування Кредитом, починаючи з дати укладення Договору і до дня повного повернення Кредиту.

Пунктом 4.3 кредитного договору передбачено, що сторони погоджуються що проценти, нараховані згідно п. 4.2 Договору після закінчення строку Кредиту, визначеного в п. 1.3. цього Договору, є процентами що нараховуються за понадстрокове користування грошовими коштами, в розумінні ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України».

02.01.2020 сторони уклали Додаткову угоду до Договору № 360349745 від 02.01.2020, згідно якої домовилися збільшити суму кредиту на суму 5000 грн з 02.01.2020 на строк дії Договору № 360349745 від 02.01.2020 на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути грошові кошти, надані у кредит, та сплатити проценти за користування Кредитом на умовах Договору.

30.01.2020 між сторонами укладено Додаткову угоду до Договору № 360349745 від 02.01.2020, за умовами якої сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов Договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий Кредит за Договором № 360349745 від 02.01.2020, на 28 днів. На дату укладання цієї Додаткової угоди Позичальник сплачує фактично нараховані проценти за користування Кредитом. Починаючи з 01.02.2020 р. позичальник сплачує за користування Кредитом 1,66 відсотків в день від суми Кредиту за Дисконтною процентною ставкою згідно даної Додаткової угоди.

28.02.2020 між сторонами укладено Додаткову угоду до Договору № 360349745 від 02.01.2020 , згідно якої сторони дійшли згоди, у зв`язку з неможливістю виконання позичальником умов Договору та на підставі звернення позичальника, продовжити строк, на який був наданий Кредит за Договором № 360349745 від 02.01.2020 на 29 днів.

ТОВ «Манівео Швидка Фінансова Допомога» належним чином виконало умови договірних зобов`язань за кредитним договором № 3603497450.

Відповідно до розрахунку заборгованості, здійсненого ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», заборгованість відповідачки за кредитним договором за період з 02.01.2020 по 11.06.2020 становить: тіло кредиту 8 495,05 грн, відсотки 12 943,40 грн.

Відповідно до розрахунку заборгованості, здійсненого ТОВ "ТАЛІОН ПЛЮС", з 11.06.2020 по 17.06.2020 відповідачу нараховувалися відсотки з користування кредитом, тому заборгованість відповідачки за кредитним договором становить 22 304,97 грн, з яких: тіло кредиту 8 495,05 грн, відсотки 13809,92 грн.

Водночас самі розрахунки заборгованості та надана виписка з особового рахунку є внутрішніми документами Товариств - ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» та ТОВ «Таліон Плюс», оскільки лише банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженим наказом Мін`юсту від 12.04.12 № 578/5 (далі - Перелік № 578/5), згідно з яким вона віднесена до первинних документів, які фіксують факт виконання господарських операцій та є підставою для записів у регістрах бухгалтерського обліку і податкових документах.

28.11.2018 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» було укладено Договір факторингу №28/1118-01. В подальшому до Договору факторингу 1 укладалися Додаткові угоди, у тому числі щодо продовження терміну дії Договору факторингу 1.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 82 від 11.06.2020 до ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» перейшло право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором №3603497450.

05.08.2020 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» укладено Договір факторингу №05/0820-01, відповідно до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» зобов`язалось відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах права вимоги, а ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» зобов`язалось їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» за відповідну плату.

Згідно до Реєстру прав вимоги №10 від 31.07.2023 до даного договору факторингу до ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» відступлено право грошової вимоги до ОСОБА_1 за Кредитним договором №3603497450.

20.10.2023 між ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» та ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС» укладено Договір факторингу №20/10/23-03, у відповідності до умов якого ТОВ «ФК «ОНЛАЙН ФІНАНС» передає (відступає) ТОВ «ФК «ЕЙС» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЕЙС» приймає належні ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру прав вимоги б/н до Договору факторингу, ТОВ «ФК «ЕЙС» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 в сумі 22304,97 грн, з яких: 8495,05 грн - сума заборгованості по кредиту; 13809,92 грн заборгованість по несплаченим відсотків за користування кредитом.

Отже, ТОВ «Фінансова компанія «ЕЙС», набувши статусу нового кредитора, отримало право пред`явлення вимоги до ОСОБА_1 щодо погашення наявної в неї заборгованості за Кредитним договором №3603497450 на загальну суму 22304,97 грн

Як вбачається з наданих відомостей АТ КБ «ПриватБанк» наданих на виконання ухвали про витребування доказів, ОСОБА_1 було емітовано карту № НОМЕР_2 . 02.01.2020 на вказаний рахунок ОСОБА_1 було зараховано кошти у розмірі 6000 грн та 5000 грн.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію» (надалі Закон).

Статтею 3 ЗУ «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

За змістом частин 3, 4, 6 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до частини 12 статті 11 Закону електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту.

У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Інформаційна система суб`єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції.

Електронні документи (повідомлення), пов`язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи. Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, ст. 36 КПК України та ст. 79 КАС України.

За змістом ст. 12 цього Закону якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: телектронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до положень ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», договір підписаний електронним підписом прирівнюється до договору укладеного у письмовій формі.

Фізична особа повинна надати інформацію про себе, необхідну для вчинення електронного правочину, створення електронного підпису, ідентифікації в інформаційній системі суб`єкта електронної комерції, шляхом введення (створення) особою спеціального набору електронних даних, а також вчинення інших дій у такій системі.

За частиною першою статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 526 ЦК України презюмується, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (статті 610, 611 ЦК України).

За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України).

У постановах Верховного Суду від 29 березня 2023 року у справі № 759/20374/20 (провадження № 61-4425св22), від 30 листопада 2023 року у справі № 382/1621/21 (провадження № 61-13123св23) вказано, що «тлумачення пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України дозволяє стверджувати, що відступлення права вимоги є одним із випадків заміни кредитора в зобов`язанні, яке відбувається на підставі правочину. Відступлення права вимоги не є окремим видом договору, це правочин, який опосередковує перехід права».

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги.

За приписами частини першої статті 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Первісний кредитор у зобов`язанні відповідає перед новим кредитором за недійсність переданої йому вимоги, але не відповідає за невиконання боржником свого обов`язку, крім випадків, коли первісний кредитор поручився за боржника перед новим кредитором (частина перша статті 519 ЦК України).

Положенням ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.

Відповідно до ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.

Кредитний договір з відповідачем у справі укладався 02.01.2020. Водночас суд враховує, що надані позивачем договори факторингу є рамковими угодами та підтверджують згоду їх сторін співпрацювати протягом визначеного проміжку часу, зокрема, з листопада 2018 року по 2024 рік. Позивачем надано підтвердження переходу права вимоги за договорами факторингу.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 не оспорювала укладений між нею та первісним кредитором договір № 360349745 від 02.01.2020 та з позовом про визнання його недійсними в цілому або в частині до суду не зверталася.

У матеріалах справи відсутні докази того, що надання персональних даних здійснено не ОСОБА_1 , а іншою особою, що телефонний номер, з використанням якого здійснювалося підписання електронним підписом з одноразовим ідентифікатором договору, останній не належить.

Верховний суд у постанові від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19 зазначив, що електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Також Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 погодився з тим, що без введення особою логіна і паролю в інтернет-банкінгу (де він обслуговується), які відомі виключно останньому, здійснення його верифікації, передання ним та отримання відповідачами персональних даних від позивача з метою укладення договору, є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно позивача, як і незаконності заволодінням його персональними даними.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Із положень частини другої статті 625 ЦК України слідує, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз указаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.

Із розрахунку заборгованості судом вбачається, що проценти за користування кредитними коштами нараховувалися з 02.01.2020 по 17.06.2020 та розмір заборгованості ОСОБА_1 по кредитному договору, враховуючи здійснені нею проплати, склав 22 304,97 грн.

Слід зазначити, що пунктом 4.3. кредитного договору передбачено, що сторони погодились, що проценти, нараховані після закінчення строку надання кредиту визначеного в п.1.3. договору, є процентами в розумінні ч.2 ст. 625 ЦК України. Відповідно до матеріалів справи, строк кредитування за договором було продовжено шляхом укладення додаткових угод.

Нарахування відсотків поза межами строку кредитування є мірою відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання, передбаченою ч.2 ст. 625 ЦК України, а не відсотками, передбаченими ст. 1050 ЦК України за користування кредитними коштами.

З наведеного слідує, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом обмежене умовами самого кредитного договору та, у даному випадку нараховувати відсотки за користування кредитом слід з 02.01.2020 до 28.03.2020, а після 28.03.2020 кредитодавець втрачає право нараховувати відсотки за користування кредитними коштами, а тому нараховані відсотки поза межами строку кредитування стягненню не підлягають.

Водночас, з матеріалів справи вбачається, що позивач не заявляв вимоги про стягнення з ОСОБА_1 відсотків, передбачених ч.2 ст. 625 ЦК України.

Перевіряючи обґрунтованість заявленої позивачем до стягнення суми заборгованості за кредитним договором по відсотках, суд вважає, що нарахування процентів за користування кредитними коштами в період з 31.01.2020 по 17.06.2020, з посиланням на додаткові угоди щодо продовження строку користування кредитом, здійснено поза межами узгодженого між сторонами строку кредитування.

Суд виходить з того, що невиконання позичальником зобов`язання щодо своєчасного повернення кредиту саме по собі не може розглядатися як відкладальна обставина у розумінні ч. 1 статті 212 ЦК України, оскільки фактично призводить до зміни погоджених сторонами істотних умов договору строку кредитування та розміру процентної ставки. При цьому позивачем не надано доказів укладення додаткових угод з відповідачем.

Фактично застосування положень договору про так звану «автопролонгацію» призводить до нарахування процентів за іншою, значно більшою ставкою та за інший строк користування кредитом, ніж передбачено первісними умовами договору та графіком платежів, що за своєю правовою природою є наслідком порушення позичальником зобов`язання і фактично набуває характеру штрафних санкцій, а не плати за правомірне користування кредитом. За таких обставин підстави для нарахування відсотків після спливу погодженого сторонами строку кредитування відсутні.

Враховуючи умови договору, розмір відсотків за користування кредитними коштами за період з 02.01.2020 року по 30.01.2020 року - в межах строку кредитування 30 днів, який визначено позивачем в розрахунку заборгованості у розмірі 2739 грн є обґрунтованою.

З урахуванням того, що умовами кредитного договору передбачено нарахування процентів за користування кредитом виключно в межах строку кредитування 30 днів, а їх подальше нарахування після спливу цього строку є безпідставним, суд визначає, що належний розмір заборгованості за кредитним договором складається з 11234,05 грн, що складається з заборгованості по тілу кредиту у розмірі 8495,05 грн та заборгованості по несплачених відсотках за користування кредитом у розмірі 2739 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 7 000 грн. суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Частиною 2 статті 137 ЦПК України визначено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

До суду на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано: договір № 20/08/25-01 від 20.08.2025 про надання правової допомоги; додаткову угоду до Договору про надання правничої допомоги № 25770523725 від 20.08.2025; акт прийому-передачі наданих послуг до Договору про надання правничої допомоги.

Верховний Суд у справах № 905/1795/18 і № 922/2685/19 вказував на те, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірність у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України.

Суд, з урахуванням складності справи, спрощеного порядку її розгляду, обсягом виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт, відсутності клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу, з урахуванням принципу розумності та справедливості, вважає вказані витрати є не співмірними зі складністю справи та обсягом вищезазначених наданих адвокатом послуг, що є підставою для визначення витрат на правничу допомогу у розмірі 3525,60 гривень, що буде пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позовні вимоги задоволено частково, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1340,93 грн., виходячи з розрахунку 11234,05 грн. (розмір задоволених позовних вимог) х 2662,40 грн. (ставка судового збору) : 22304,97 грн. (розмір заявлених позовних вимог) = 1340,93 грн., що буде пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 128, 258, 259, 263-265, 274, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ: 42986956, м.Київ, вул..Поправки Юрія, 6, кабінет 13) заборгованість за кредитним договором №360349745 від 02.01.2020 в розмірі 11234,05 грн. (одинадцять тисяч двісті тридцять чотири гривні п`ять копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ: 42986956, м.Київ, вул..Поправки Юрія, 6, кабінет 13) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1340,93 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 3525,60 грн.

Копію рішення направити сторонам.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Суддя В.Л. Гудзенко