Рішення № 137248523, 08.06.2026, Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

Справа № 695/5564/25

номер провадження 2/695/1137/26

08 червня 2026 року м. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Ватажок-Сташинської А.В.,

за участі: секретаря судового засідання Біліченко С.В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Золотоноша у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про стягнення боргу кредитором спадкодавця,

ВСТАНОВИВ:

До Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області звернулось АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (далі позивач) з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (далі відповідачі) заборгованість за кредитним договором № б/н від 28.07.2008 у сумі 78 676 грн 50 коп., що складається із заборгованості за тілом кредиту.

В обґрунтування позову зазначено, що 28.07.2008 ОСОБА_4 власноруч підписала Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг. На підставі укладеного Договору Позичальник отримав платіжний інструмент: кредитну картку номер НОМЕР_1 , строк дії 05/15, тип «Універсальна», що підтверджується випискою по рахунку та довідкою про видані картки, а також інші платіжні інструменти. 11 травня 2021 року Позичальник підписала власноруч Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та погодила умови користування кредитним лімітом. Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг Позичальником підписано власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 № 151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України». Позичальник користувався кредитним лімітом, повертав використану суму кредитного ліміту та сплачував відсотки за користування кредитним лімітом, проте, припинив повертати Позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом. Таким чином, у зв`язку з порушенням зобов`язань Позичальником та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості станом на теперішній час заборгованість Позичальника становить 78 676 грн 50 коп. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується копією Свідоцтва про смерть. 20 жовтня 2025 року ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області по справі №695/4648/25 було витребувано копію спадкової справи до майна ОСОБА_4 , з якої Позивач вперше дізнався, що спадкоємцями померлого Позичальника є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . 08 листопада 2025 року Позивач додатково направив претензії спадкоємцям щодо сплати заборгованості за Договором. Проте, станом на день звернення з даним позовом до суду, заборгованість за Договором не погашена.

Одночасно з позовом представник позивача подав до суду клопотання про витребування доказів від Першої Золотоніської державної нотаріальної контори.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 19.12.2025 відкрито провадження у справі за даним позовом, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 09.02.2026 судом витребувано докази від Золотоніського виробничого відділку Комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» та від відділу «Центр надання адміністративних послуг» виконавчого комітету Золотоніської міської ради.

Ухвалою Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 18.03.2026 судом витребувано докази від Золотоніського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Золотоніському районі Черкаської області Київського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України.

Відповідачі відзиву на позов, заяви із обґрунтованими запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження до суду не надали.

Представник позивача у судовому засіданні, призначеному на 09 год 30 хв 27.05.2026 наполягав на задоволенні позовних вимог, а також вказав, що не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач у судові засідання з розгляду справи не прибули, про причини такої неявки суд не повідомили, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином та завчасно, відповідно до положень ст. 128 Цивільного процесуального коедксу України (далі ЦПК України).

Вживаючи всіх залежних від суду заходів задля повідомлення відповідачів, судом було повідомлено відповідачів про розгляд справи через оголошення на офіційному вебсайті судової влади України.

Таким чином, суд виконав покладений на нього обов`язок інформувати учасників справи про її розгляд.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду, як джерело права.

Оцінюючи можливість розгляду справи за таких обставин, суд виходить з того, що відповідно до ст. 55 Конституції України, ст. 6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини (далі Конвенція) держава має позитивні зобов`язання перед людиною забезпечувати розгляд справи у розумний строк. Особа, яка звертається до суду, має законні очікування, що справу буде розглянуто. Поведінка відповідача не може стати на заваді обов`язку суду розглянути справу.

Однак, з гарантій ст. 6 Конвенції випливає як право позивача на розгляд справи у розумний строк, так і право відповідача знати про судове провадження проти нього.

Суд звертає увагу, що одержання учасником справи належно надісланої судової кореспонденції перебуває поза сферою контролю суду.

Зважаючи на те, що судом вжито всіх залежних від нього заходів щодо повідомлення відповідачів про розгляд справи (за зареєстрованою адресою місця проживання та шляхом розміщення оголошення на офіційному сайті суду), незалежно від того чи отримали відповідачі адресовану їм кореспонденцію, суд вважає, що гарантії ст. 6 Конвенції щодо відповідачів дотримано і справу може бути розглянуто по суті.

Будь-яких заяв від відповідачів не надходило, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості встановити їх правову позицію щодо предмета спору.

Відтак, враховуючи положення ст. 128 ЦПК України, суд висновує, що відповідачі вважаються належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи.

При цьому суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18 березня 2021 року по справі 911/3142/19, відповідно до якої направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважити повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Беручи до уваги ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод Ради Європи від 4 листопада 1950 року, що набрала чинності для України 11.09.1997 року, яка передбачає право кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, також беручи до уваги те, що відповідачі обґрунтованих клопотань про відкладення судового засідання, суду не надали, в силу положень ч. 1 ст. 223 ЦПК України, суд вважає за доцільне продовжити судовий розгляд за відсутності відповідачів.

Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.

У зв`язку з неявкою відповідачів та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судові засідання, в порядку статті 280 ЦПК України, за згодою позивача, суд ухвалив провести розгляд справи за відсутності відповідачів та постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст.223 ЦПК України.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами справи.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає про таке.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_4 28.07.2008 звернулась до АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву, у якій просить АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відкрити рахунок та надати їй кредитний ліміт у сумі 1 000 грн 00 коп., яку підписала власноручним підписом.

На підставі вказаної заяви ОСОБА_4 видано картку № НОМЕР_2 .

11 травня 2021 року ОСОБА_4 підписала паспорт споживчого кредиту власноруч на планшеті, що відповідає вимогам Постанови НБУ від 13.12.2019 № 151 «Про затвердження Положення про застосування цифрового власноручного підпису в банківській системі України» та погодила наступні умови кредитування:

процентна ставка у пільговий період, відсотків річних: 0,00001% річних;

процентна ставка поза межами пільгового періоду, відсотків річних: 42%, 40,08%, 36%;

строк кредитування 12 місяців з пролонгацією.

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» надало ОСОБА_4 у користування грошові кошти у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, у подальшому сума кредитного ліміту змінювалась 12 разів, максимальний розмір 130 000 грн. 00 коп., востаннє 25.06.2024 до розміру 0,00 грн.

У довідці, виданій АТ КБ «ПРИВАТБАНК», зазначено, що на виконання укладеного між сторонами кредитного договору б/н від 28.07.2008 ОСОБА_4 було видано п`ять кредитних карток, остання 18.05.2023 з терміном дії до 08/26.

Згідно з випискою по рахунку та розрахунку заборгованості, ОСОБА_4 користувалась кредитними коштами за час дії договору, знімала кошти, здійснювала відповідні розрахунки за допомогою платіжних карток, вчиняла дії щодо поповнення рахунку.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 від 18.06.2024.

Відповідно до розрахунку заборгованості за договором № б/н від 28.07.2008 за клієнтом ОСОБА_4 станом на 01.12.2025 рахується заборгованість за тілом кредиту на загальну суму 78 676 грн 50 коп.

АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» звернулось до Першої Золотоніської державної нотаріальної контори з претензією кредитора № SAMDN50000068561427 від 07.04.2025, в якій у порядку ст. 1281 ЦК України банк просив, зокрема, включити кредиторські вимоги банку в спадкову масу, повідомити спадкоємців померлого про наявність заборгованості перед банком в сумі 78 676 грн 50 коп., повідомити чи зверталися спадкоємці із заявами про прийняття або відмову від прийняття спадщини, видачу свідоцтва про право на спадщину спадкоємця померлого боржника, повідомити відомості про видані свідоцтва про право на спадщину, та про осіб, які такі свідоцтва отримали.

Відповідно до копії листа нотаріуса Золотоніської державної нотаріальної контори №333/0116 від 24.10.2025 банк повідомлено, що нотаріусом Золотоніської державної нотаріальної контори було заведено спадкову справу №126/2024 щодо спадщини померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та надано її копію.

Із копії спадкової справи №126/2024 вбачається, що після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

У подальшому на адресу відповідачів позивачем було надіслано листи-претензії від 03.11.2025 про сплату заборгованості позичальника ОСОБА_4 , яка складає 78 676 грн 50 коп.

З наданої Першою Золотоніською державною нотаріальною конторою на виконання вимог ухвали суду від 19.02.2025 копії спадкової справи № 126/2024 після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , судом встановлено, що після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у Першій Золотоніській державній нотаріальній конторі була заведена спадкова справа №126/2024.

05 листопада 2024 року до Першої Золотоніської державної нотаріальної контори звернулись ОСОБА_2 мати ОСОБА_4 та ОСОБА_5 син ОСОБА_4 з заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно із Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта № 399787159 від 17.10.2024, ОСОБА_4 на праві приватної власності з 02.08.2023 належить земельна ділянка з кадастровим номером 7121586200:06:004:0545, площею 0,0963 га.

Відповідно до листа Золотоніського виробничого відділку Комунального підприємства «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» від 20.02.2026 №4, наданого на виконання ухвали суду від 09.02.2026, на домоволодіння, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 право власності зареєстроване за: ОСОБА_6 на частини будинку на підставі договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Золотоніської державної нотаріальної контори від 30.07.1993 №2084.

Згідно із повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб №00058314593 від 12.05.2026, наданим на виконання ухвали суду від 18.03.2026, ОСОБА_7 та ОСОБА_6 17.08.1976 уклали шлюб про що 17.08.1996 відділом державної реєстрації актів цивільного стану по м. Золотоноші Золотоніського міськрайонного управління юстиції у Черкаській області було складено відповідний актовий запис №119. Прізвище дружини ( ОСОБА_6 ) після укладення шлюбу ОСОБА_8 .

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що зобов`язання виникають з підстав, передбачених статтею 11 ЦК України, зокрема із договорів.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Згідно з положеннями статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що між ОСОБА_4 та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» існували кредитні правовідносини, які підтверджуються паспортом споживчого кредиту, в якому наявний підпис ОСОБА_4 .

Дослідивши зазначені докази, суд зауважує, що із вищевказаної виписки по картковому рахунку вбачається, що ОСОБА_4 , як позичальник користувалась кредитними коштами та частково виконувала свої зобов`язання щодо повернення цих коштів, тому суд приходить до висновку про наявність кредитних правовідносинах між сторонами.

Статтею 608 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється зі смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

Відповідно до ст. 1216, ст. 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав i обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять всі права i обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав i обов`язків, що зазначені у ст. 1219 ЦК України.

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина 2 статті 1220 ЦК України).

Частиною першою статті 1222 ЦК України визначено, що спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (частина перша статті 1268 ЦК України).

За змістом статей 525 та 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов`язання не допускається.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, правовідносини, що виникли між банком та боржником, який помер, після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку визначеному статтею 1282 ЦК України.

Оскільки кредитні зобов`язання не включені до визначеного ст. 1219 ЦК України переліку зобов`язань, які не входять до складу спадщини, тому зі смертю позичальника зобов`язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, спадкуються спадкоємцями померлого позичальника - спадкодавця в загальному порядку, встановленому законом.

Особливості правового регулювання відносин між кредитором і спадкоємцями боржника регламентуються приписами статей 1281 і 1282 ЦК України.

Відповідно до ст.1281 ЦК України спадкоємці зобов`язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги, та/або якщо вони спадкують майно, обтяжене правами третіх осіб.

Кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги.

Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

Кредитор спадкодавця, який не пред`явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Згідно ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Оскільки зі смертю боржника зобов`язання з повернення кредиту входять до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статті 1282 ЦК України, що до обов`язку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї статті.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора звертає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

За змістом наведених вище норм матеріального права задоволення вимог кредитора спадкоємцями має відбуватись у межах вартості отриманого ними у спадщину майна. У разі неотримання від спадкодавця у спадщину жодного майна особа не набуває статусу спадкоємця і, як наслідок, у неї відсутній обов`язок задовольнити вимоги кредитора померлої особи.

Як роз`яснено Верховним Судом у постановах Верховного Суду від 18 вересня 2019 року у справі № 640/6274/16-ц, від 29 січня 2020 року у справі № 496/4363/15-ц, від 15 липня 2020 року у справі № 645/1566/16-ц, від 04 березня 2020 року у справі № 2609/30529/12 при вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника підлягають встановленню такі обставини:

чи пред`явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами другою та третьою статті 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі частини четвертої статті 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; при дотриманні кредитором строків, визначених статтею 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до частини першої статті 1282 ЦК України.

Відповідно до висновку Верховного Суду України, викладеного у постанові від 12 квітня 2017 року у справі № 6-2962цс16, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина 3 статті 1296 ЦК України). Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Таким чином, хоч отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов`язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови в задоволенні вимог кредитора.

Якщо спадкоємець прийняв спадщину стосовно нерухомого майна, але зволікає з виконанням обов`язку, передбаченого статтею 1297 ЦК України, зокрема, з метою ухилення від погашення боргів спадкодавця, кредитор має право звернутися до нього з вимогою про погашення заборгованості спадкодавця.

Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

У разі смерті позичальника за кредитним договором за наявності спадкоємців відбувається заміна боржника в основному зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину (постанова Верховного Суду України від 17 квітня 2013 року у справі № 6-18цс13, постанова Верховного Суду від 11 липня 2018 року у справі № 2-2519/11 (провадження № 61-9647св18)).

Таким чином, правовідносини, що виникли між позикодавцем і позичальником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між позикодавцем та спадкоємцями позичальника і вирішуються у порядку, передбаченому положеннями ст. 1282 ЦК України.

Відповідно до правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 18.09.2019 у справі №640/6274/16-ц, від 29.01.2020 у справі №496/4363/15-ц, від 19.02.2020 у справі №607/98/17, від 04.03.2020 у справі №2609/30529/12, від 24.11.2021 у справі №615/473/20, обсяг спадкового майна та його вартість повинен доводити спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.

Згідно із копією наданої спадкової справи №126/2024 вбачається, що після смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з заявами про прийняття спадщини звернулись ОСОБА_2 та ОСОБА_3 .

На момент смерті ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , їй на праві приватної власності належали: земельна ділянка з кадастровим номером 7121586200:06:004:0545, площею 0,0963 га та частини домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 .

Судом встановлено наявність порушеного права позивача на повернення кредитних коштів, своєчасне звернення банку з вимогою до спадкоємців померлої ОСОБА_4 , факт прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 відповідачами, як єдиними спадкоємцями та за відсутності інших спадкоємців за законом чи заповітом.

Таким чином, відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у встановленому законом порядку прийняли спадщину після позичальника ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а тому відповідно до ст. 1268 ЦК України зобов`язані задовольнити вимоги кредитора.

Відтак, на підставі викладеного вище, а також враховуючи, що стороною відповідача відзив на позов не надано, жодних доказів щодо вартості успадкованого майна суду відповідачами не надано, тобто жодним чином не спростовано доводи позивача щодо меж відповідальності спадкоємців за боргами спадкодавця, враховуючи загальний розмір заборгованості, а також те, що відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є єдиними спадкоємцями за законом, тобто належними відповідачами у даному спорі, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог АТ КБ «ПРИВАТБАНК».

Відтак, враховуючи, що позов підлягає задоволенню повністю, з відповідачів також на користь позивача належить стягнути витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422 грн 40 коп.

Керуючись ст. 10, 12, 13, 76, 141, 200, 247, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 ) та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ) про стягнення боргу кредитором спадкодавця задовольнити повністю.

Стягнути у рівних частках з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК«ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором №б/н від 28.07.2008 у сумі 78 676 (сімдесят вісім тисяч шістсот сімдесят шість) грн 50 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК«ПРИВАТБАНК» судовий збір у сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК«ПРИВАТБАНК» судовий збір у сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду до Черкаського апеляційного суду протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя А.В. Ватажок-Сташинська