Рішення № 13724807, 02.02.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 9/45302.02.11

За позовом                    Об’єднання підприємств «Український музичний альянс»

До                              Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатіс-Сіті»

Про                              стягнення відрахувань (відсотків) у розмірі 123164,61 грн.

Суддя: Бондаренко Г.П.

Представники сторін:

Від позивача Неволіна А.Ю. (дов. № б/н від 01.09.2010 р.); Турубанов О.І. (дов. б/н від 13.12.2010 р.)

Від відповідача не з`явився

В судовому засіданні 02.02.2011 р. відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Об’єднання підприємств «Український музичний альянс»(далі по тексту –позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатіс-Сіті»(далі по тексту –відповідач) про стягнення заборгованості по виплаті відрахувань (відсотків) на загальну суму 14420,91 грн., із них 14403,00 грн. відрахувань (відсотків), 2,85 грн. процентів річних та 15,06 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.11.2010р. порушено провадження у справі № 9/453 та призначено справу до розгляду на 16.12.2010р.

14.12.2010 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва від позивача надійшли письмові пояснення, а саме обґрунтування того, які обставини можуть підтвердити відомості, зазначені в клопотанні позивача про витребування доказів, а саме дані обставини мають значення для обчислення ціни позову.

В судовому засіданні 16.12.2010 року представник позивача надав усні пояснення по справі, вимоги ухвали суду від 18.11.2010 року у справі виконав частково. Подав клопотання про витребування додаткових доказів по справі та обгрунтування необхідності витребування додаткових доказів у справі.

Дослідивши у судовому засіданні подане позивачем клопотання суд дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання частково згідно з поданими позивачем виписками з даних митної статистики за період з січня по вересень 2010 року які свідчать про ввезення товару на митну територію України, виписки з даних митної статистики за інший період позивач суду не надав, а отже відповідно до ст. 38 Господарського процесуального кодексу України суд дійшов до висновку про необхідність витребування у Регіональної інформаційної митниці (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11-г) відомості про факти митного оформлення Товариством з обмеженою відповідальністю «Сатіс-Сіті»(ЄДРПОУ 35391914) товарів, визначених додатком до Постанови Кабінету Міністрів України № 992 від 27.06.2003 року, з кодом згідно з УКТЗЕД 8520 (крім товарних підкатегорій 8520 20 00 00 та 8520 90 10 00), 8521 (крім товарної підкатегорії 8521 1010 00), 8525 40, 8527 13, 8527 21, 8527 31, 8528 та 8523 (крім виробів групи 37 крім товарної підкатегорії 8523 30 00 00, ввезених ним у митному режимі імпорту в період з серпня по вересень 2010 року із зазначенням: номеру вантажно-митної декларації; дати митного оформлення; коду товару згідно з УКТЗЕД; назви (опису) товару; вартості товару у гривнях, заявленої Товариством з обмеженою відповідальністю «Сатіс-Сіті»(фактурна вартість).

В судове засідання 16.12.2010 р. представник відповідача не з’явився, вимоги ухвали Господарського суду м. Києва від 18.11.2010 р. не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштової кореспонденції відповідачеві.

Ухвалою суду від 16.12.2010 р. було витребувано зазначені вище документи від митних органів, а розгляд справи відкладено на 13.01.2011р., в зв’язку з необхідністю витребування додаткових доказів у справі та неявкою в судове засідання представників відповідача у справі.

04.01.2011 року через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва на виконання ухвали від 16.12.2010 р. Регіональною інформаційною митницею була надана інформація стосовно митного оформлення відповідача у митному режимі імпорту товарів за товарними підпозиціями: 852090, 852190, 852812, 852821 та товарними підкатегоріями: 8520909000, 8521900000, 8527131000, 8527139900, 8527212090, 8527319100, 8527319800, 8528122000, 8528125210, 8528125210, 8528125400, 8528125610, 8528128900, 8528219000 згідно з УКТЗЕД (інформація щодо митного оформлення товарів за товарною під позицією 852540 та позицією 8523 відсутня) у період з 01.01.10 р. по 30.09.10 р. станом на 28.12.10 р.

В судовому засіданні 13.01.2011 р. було розглянуто заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог, одержану судом через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва 12.01.11 р. представник позивача надав усні пояснення по справі, відповідач у судове засідання не з’явився. Подана заява про збільшення розміру позовних вимог приймається судом та розгляд справи здійснюється відповідно до заявлених позовних вимог у заяві про збільшення позовних вимог за № 01-11/01/11.

Відповідач в судове засідання 13.01.11р. повторно не з’явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою суду від 13.01.2011 р. розгляд справи відкладено на 02.02.2011 р., в зв’язку з неявкою в судове засідання представників відповідача у справі, які не мали можливості ознайомитися з заявою про збільшення позовних вимог, яка надіслана на адресу відповідача тільки 12.01.2011 р.

В судове засідання 02.02.2011 р. представник відповідача не з’явився, вимог ухвали Господарського суду м. Києва від 13.01.2011 р. не виконав, про поважні причини неявки в суд не повідомив. Представник позивача надав усні пояснення по справі, позовні вимоги підтримані в повному обсязі.

Враховуючи те, що неявка представника відповідача в судове засідання не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами ст. 75 ГПК України.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази за власним переконанням, яке ґрунтується на вимогах закону, Господарський суд міста Києва –

В СТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, позивач є єдиною організацією колективного управління, уповноваженою здійснювати збирання і розподіл між суб’єктами авторського права і (або) суміжних прав коштів від відрахувань (відсотків) виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, що підтверджується свідоцтвом № 2/У від 20.12.2007 р., виданим позивачеві Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, та листом Державного департаменту № 16-07/4975 від 30.08.2010 р.

Частиною 5 ст. 42 Закону України «Про авторське право і суміжні права»встановлено, що виплата винагороди виробникам фонограм і відеограм та іншим особам, які мають авторське право і (або) суміжні права, за передбачені частиною другою цієї статті відтворення, здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах.

Розміри зазначених у частинах другій і четвертій цієї статті відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, визначаються Кабінетом Міністрів України. Ці кошти виробниками та імпортерами обладнання і (або) матеріальних носіїв перераховуються визначеним Установою організаціям колективного управління (далі - уповноваженим організаціям). Зібрані кошти розподіляються міжорганізаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Імпортери перераховують ці кошти уповноваженій організації під час ввезення товару на митну територію України, а виробники - у кінці кожного місяця після реалізації обладнання і матеріальних носіїв.

Відповідно до виписок з даних митної статистики та супровідного листа від 05.11.2010 року №16-07/33-дск Державного департаменту інтелектуальної власності, отриманих позивачем від Департаменту 05.11.2010 року, відповідач є імпортером матеріальних носіїв, ввезення на митну територію України яких передбачає виплату відрахувань.

Порядок здійснення відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, затверджено наказом Міністерства освіти і науки України, Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Державної податкової адміністрації України № 780/123/561 від 24.11.2003 р.

Відповідно до п. 7 Порядку під час ввезення на митну територію України обладнання і (або) матеріальних носіїв імпортери відповідно до розміру відрахувань, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 992 від 27.06.2003 р., перераховують суми відрахувань уповноваженим організаціям, про що надсилають цим організаціям підписану керівником імпортера довідку щодо сплати відрахувань імпортером обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, за формою, визначеною в додатку 1 цього Порядку.

Розмір відрахувань виробниками та імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких у домашніх умовах можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 992 від 27.06.2003 р. Згідно з додатком до зазначеної Постанови для імпортерів обладнання з кодом згідно з УКТЗЕ, 8521, 8520, 8527 13 розмір відрахувань становить 3% вартості такого обладнання, зазначеної у зовнішньоекономічному договорі (контракті).

Як встановлено судом, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сатіс-Сіті»імпортувало на митну територію України обладнання, із застосуванням яких можна здійснити відтворення творів і виконань, зафіксованих у фонограмах і (або) відеограмах, що підтверджується даними наданими на вимогу суду митними органами.

Відповідно до відомостей, наданих Регіональною інформаційною митницею, на вимогу ухвали суду, позивач подав заяву про збільшення позовних вимог, відповідно до якої просить суд стягннути з відповідача 115401,61 грн. відрахувань, 1848,15 грн. - 3 % річних, 5914,85 грн. - інфляційних нарахувань.

Так, відповідно до відомостей, наданих Регіональною інформаційною митницею фактурна вартість названого обладнання, ввезеного відповідачем на митну територію України за період з 05.03.2010 р. по 27.08.2010 р. у митному режимі імпорту складає 3846720,44 грн.

Зазначена обставина підтверджується наявними у матеріалах справи даними митної статистики щодо імпорту матеріальних носіїв та обладнання за відповідними кодами, наданими на запит суду Регіональною інформаційною митницею (на електронному носії) та Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.

Визначення фактурної вартості товару наведено у п. 4 Інструкції про порядок заповнення вантажно-митної декларації, затвердженої Наказом Державної митної служби України № 307 від 09.07.1997 р., відповідно до якою вактурною вартістю товарів є ціна товарів, які переміщуються через митний кордон України, зазначена в рахунку-фактурі (рахунку-проформі).

Згідно п. 7 Порядку декларування митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, та подання відомостей для її підтвердження, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 1766 від 20.12.2006 р., для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товарів декларант зобов"язаний надати: зовнішньо-економічний договір (контракт) і додатки до нього; рахунок-фактуру (інвойс) або рахунок-проформу тощо.

Частиною 2 статті 266 Митного Кодексу України встановлено, що основним методом визначення митної вартості є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Тобто фактурна вартість товару є його митною вартістю у разі, якщо остання визначається декларантом відповідно до зовнішньоекономічного договору (контракту).

Матеріали справи не місять відомостей, що відповідач під час ввезення на митну територію України матеріальних носіїв сплатив необхідні відрахування у передбачених законодавством розмірах.

Таким чином, загальна сума відрахувань (відсотків) обов"язок виплати яких прокладено на відповідача становить 115401,61 грн. (з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог № 01-11/01/11 від 11.01.2011 р.).

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги Позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

          Відповідно до ч. 4 ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні право", виплата винагороди виробникам фонограм і відеограм та іншим особам, які мають авторське право і (або) суміжні права, за передбачені частиною другою цієї статті відтворення, здійснюється у формі відрахувань (відсотків) від вартості обладнання і (або) матеріальних носіїв виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, із застосуванням яких можна здійснити відтворення виключно в особистих цілях у домашніх умовах творів, зафіксованих у фонограмах і відеограмах, крім:

а) професійного обладнання та (або) матеріальних носіїв, не призначених для використання в домашніх умовах;

б) обладнання і матеріальних носіїв, що експортуються за митну територію України;

в) обладнання і матеріальних носіїв, що ввозяться фізичною особою на митну територію України виключно в особистих цілях і без комерційної мети.

          Як встановлено ч. 5 ст. 42 Закону України "Про авторське право і суміжні права", розміри зазначених у частинах другій і четвертій цієї статті відрахувань (відсотків), що мають сплачуватися виробниками та (або) імпортерами обладнання і матеріальних носіїв, визначаються Кабінетом Міністрів України. Ці кошти виробниками та імпортерами обладнання і (або) матеріальних носіїв перераховуються визначеним Установою організаціям колективного управління (далі - уповноваженим організаціям). Зібрані кошти розподіляються між організаціями колективного управління, які є на обліку в Установі, на основі договорів, які уповноважені організації укладають з усіма організаціями колективного управління. Імпортери перераховують ці кошти уповноваженій організації під час ввезення товару на митну територію України, а виробники - у кінці кожного місяця після реалізації обладнання і матеріальних носіїв.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України суб‘єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов‘язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов‘язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.ст. 526, 530 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов’язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Як встановлено судом, відповідач не виплатив позивачу відрахування у розмірі 115401,61 грн., у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість.

Відповідач в судові засідання жодного разу не з’явився, доказів проти існування боргу перед позивачем або інших заперечень щодо позовних вимог не надав та не надіслав.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За вказаних обставин, суд вважає обгрунтованою та доведеною вимогу позивача про стягнення з відповідача 115401,61 грн. суми відрахувань.

Разом з тим, позивач просить суд стягнути з відповідача 1848,15 грн. –3% річних та 5914,85 грн. –інфляційних втрат.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст. 625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов’язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 3% річних ґрунтуються на ст. 625 Цивільного кодексу України, а відповідач є таким, що прострочив виконання грошового зобов’язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі.

За таких обставин, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги про стягнення з відповідача 115401,61 грн. основного боргу по виплаті відрахувань, 1848,15 грн. –3% річних та 5914,85 грн. - інфляційних втрат.

Згідно з ч. 1 ст. 46 ГПК України державне мито сплачується чи стягується в доход державного бюджету України в порядку і розмірі, встановлених законодавством України.

Відповідно до п.-п. а) п. 2 ст. 3 Декрету Кабінету Міністрів України № 7-93 від 21.01.1993 р. «Про державне мито»розмір ставки держмита із позовних заяв майнового характеру, що подаються до господарських судів України, становить 1% ціни позову, але не менше 6 та не більше 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно із заявою про збільшення розміру позовних вимог ціна позову становить 123164,61 грн., сума державного мита з якої складає 1 231,64 грн.

Як передбачено ст. 49 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, державне мито покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Державне мито, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати державного мита.

Таким чином, з відповідача в доход Державного бюджету підлягає стягненню 1231,64 грн. державного мита.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити повністю.

2.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатіс-Сіті»(01030 м. Київ, вул. Чапаєва, 10, код ЄДРПОУ 35391914) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Об’єднання підприємств «Український музичний альянс»(04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 1-5, прим. 814, код ЄДРПОУ 31815383) 115401,61 (сто п’ятнадцять тисячі чотириста одна) гривня 61 коп. –відрахувань, 1848,15 (одна тисяча вісімсот сорок вісім) гривень 15 коп. –3% річних, 5914,85 (п’ять тисяч дев’ятсот чотирнадцять) гривень 85 коп. –інфляційних втрат.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сатіс-Сіті»(01030 м. Київ, вул. Чапаєва, 10, код ЄДРПОУ 35391914) з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, в доход Державного бюджету України 1231,64 (одна тисяча двісті тридцять одна) гривня 64 коп. –державного мита та 236,00 (двісті тридцять шість) гривень 00 коп. –витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Після набрання рішенням законної сили видати накази.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя

Г.П. Бондаренко

Дата підписання рішення 07.02.2011 р.