Рішення № 137248027, 09.06.2026, Березнівський районний суд Рівненської області

Справа № 681/450/26

Номер провадження 2/555/838/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" червня 2026 р. м.Березне

Березнівський районний суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Собчука А.Ю.,

за участі секретаря судового Стасюк І.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в м. Березне цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , у якому просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 08.08.2025-100002257 від 08 серпня 2025 року у розмірі 20 670 грн, яка, за розрахунком, що міститься в матеріалах справи, складається з: 6 000 грн основного боргу, 7 455 грн процентів, 6 000 грн процентів за ст. 625 ЦК України та 1 215 грн комісій.

Також позивач просив покласти на ОСОБА_1 судові витрати. У позовній заяві зазначено, що позивачем сплачено судовий збір у сумі 2 662 грн 40 коп., а докази щодо витрат на професійну правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення рішення.

Позов обґрунтовано тим, що 08.08.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 08.08.2025-100002257 в електронній формі. Із матеріалів справи вбачається, що договір укладався в електронній формі, а його складовими є оферта, заявка, акцепт, паспорт споживчого кредиту та інші документи, сформовані в інформаційній системі кредитодавця.

Позивач ТОВ «Споживчий центр» зазначає, що за договором відповідачу було надано кредитні кошти, а саме 08.08.2025 - перший транш у сумі 4 500 грн, а 07.09.2025 за додатковим договором - другий транш у сумі 1 500 грн, унаслідок чого загальна сума кредиту становила 6 000 грн.

Зобов`язання за вказаним договором відповідач ОСОБА_1 належним чином не виконав, у зв`язку із чим станом на 25.03.2026 утворилася заборгованість у розмірі 20 670 грн.

Ухвалою суду від 12 травня 2026 року справу прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження.

Представник позивача у позовній заяві просив розглядати справу за відсутності позивача та його представника, не заперечував проти заочного розгляду справи та зазначив, що докази щодо понесених витрат на правничу допомогу будуть подані протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення.

Відповідач про розгляд справи повідомлявся належним чином. Відзив на позов не подав.

Судом вживалися заходи щодо належного повідомлення відповідача про розгляд справи: на адресу його місця проживання було направлено рекомендоване поштове відправлення із судовою повісткою про день, час та місце судового засідання, а також розміщено оголошення про виклик відповідача в судове засідання на офіційному вебсайті «Судова влада України».

Суд, виконуючи вимоги ст. 280 ЦПК України, враховуючи, що відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з`явився в судове засідання без поважних причин та без повідомлення причин, не подав відзив, а позивач не заперечує проти заочного вирішення справи, ухвалив провести заочний розгляд справи.

При цьому відсутність відзиву на позов із запереченнями відповідача суд не розцінює як визнання позовних вимог, оскільки подання заперечень на позов є правом, а не обов`язком відповідача і не звільняє позивача від доведення обставин, на які він посилається, як це передбачено ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з розглядом справи за відсутності сторін фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши подані представником позивача документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення.

Судом установлено, що 08.08.2025 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 08.08.2025-100002257 в електронній формі.

Із заявки та акцепту вбачається, що позичальником є ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , для підписання та укладення кредитного договору використано одноразовий ідентифікатор «E638», надісланий на фінансовий номер відповідача. У матеріалах справи також наявні відомості, що відповідач ОСОБА_1 під час укладення договору пройшов ідентифікацію через BankID.

Відповідно до статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом оферти та акцепту, а якщо правочин має бути підписаний, моментом його підписання є, зокрема, використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором. За статтями 205, 207 ЦК України правочин може вчинятися у письмовій, у тому числі електронній, формі, а такий правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в електронному документі.

Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду неодноразово звертав увагу на те, що у спорах, пов`язаних з укладенням кредитних договорів в електронній формі, суд має перевіряти належність ідентифікації позичальника, факт направлення та використання одноразового ідентифікатора, зв`язок цієї дії з укладенням конкретного договору, а також підтвердження фактичного надання кредитних коштів. Такий підхід узгоджується з правовими висновками, викладеними, зокрема, у постановах Верховного Суду від 23.03.2020 у справі № 404/502/18, від 09.09.2020 у справі № 732/670/19, від 07.10.2020 у справі № 127/33824/19 та від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19.

Згідно з умовами кредитного договору № 08.08.2025-100002257 від 08.08.2025 ОСОБА_1 було надано кредит у сумі 4 500 грн строком на 217 днів з датою повернення 12.03.2026.

За умовами договору процентна ставка «Стандарт» становила 1 % за день протягом перших трьох чергових періодів, а ставка «Економ» - 0,5 % за день у наступних періодах. Також договором передбачалися комісія, пов`язана з наданням кредиту, та комісія за обслуговування кредитної заборгованості.

Факт надання першого траншу кредиту у розмірі 4 500 грн підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-2603 від 26.03.2026, у якому зазначено, що 08.08.2025 о 18:54:56 на платіжну картку клієнта № НОМЕР_2 було успішно перераховано 4 500 грн за договором кредиту № 08.08.2025-100002257.

Крім того, 07.09.2025 між сторонами укладено додатковий договір до кредитного договору № 08.08.2025-100002257, за яким за ініціативою позичальника суму кредиту було збільшено до 6 000 грн шляхом надання другого траншу у сумі 1 500 грн. Для підписання додаткового договору відповідачем використано одноразовий ідентифікатор «K176».

Факт надання другого траншу кредиту у розмірі 1 500 грн підтверджується листом ТОВ «Універсальні платіжні рішення» № 1-2603 від 26.03.2026, у якому зазначено, що 07.09.2025 о 14:26:00 на платіжну картку клієнта № НОМЕР_2 було успішно перераховано 1 500 грн за договором кредиту № 08.08.2025-100002257.

Таким чином, матеріалами справи підтверджено, що загальна сума фактично наданого відповідачу ОСОБА_1 кредиту становить 6 000 грн.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник - повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, 629 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином і в установлений строк, а договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Оскільки відповідач ОСОБА_1 доказів належного виконання зобов`язань суду не надав, а представник позивача ТОВ «Споживчий центр» довів факт укладення договору, надання кредиту та наявність неповернутого основного боргу, вимога про стягнення 6 000 грн основного боргу є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Щодо процентів суд зазначає таке.

Із розрахунку заборгованості станом на 25.03.2026 вбачається, що позивач ТОВ «Споживчий центр» нарахував відповідачу ОСОБА_1 проценти за користування кредитом у сумі 7 455 грн.

За змістом договору, заявки, додаткового договору та паспорта споживчого кредиту ці проценти є погодженою сторонами платою за користування кредитом у межах строку кредитування. Відповідач ОСОБА_1 доказів їх сплати або неправильності поданого розрахунку не надав.

Враховуючи умови договору, строк кредитування, збільшення суми кредиту до 6 000 грн, фактичне отримання відповідачем коштів за двома траншами та відсутність спростування розрахунку, вимога про стягнення 7 455 грн процентів підлягає задоволенню.

Разом із тим суд не вбачає підстав для задоволення вимог про стягнення 135грн. комісії та 1080 грн. додаткової комісії.

Із матеріалів справи вбачається, що договором № 08.08.2025-100002257 від 08 серпня 2025 року передбачено комісію, пов`язану з наданням кредиту, а також комісію за обслуговування кредитної заборгованості. Зокрема, комісія за обслуговування кредитної заборгованості визначена як плата за інформаційну підтримку позичальника по телефону, в особистому кабінеті та на відділеннях, забезпечення можливості здійснювати платежі онлайн, відновлення забутого паролю, інформування про дати сплати чергового платежу, консультаційні послуги та інші подібні дії.

Водночас у матеріалах кредитного договору одночасно зазначено, що кредитодавець не надає додаткових та/або супутніх послуг. Представник позивача ТОВ «Споживчий центр» не довів, які саме конкретні платні послуги були фактично замовлені або надані відповідачу ОСОБА_1 понад дії, які кредитодавець і так зобов`язаний забезпечувати в межах виконання договору та вимог Закону України «Про споживче кредитування».

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 13.07.2022 у справах № 363/1834/17 та № 496/3134/19 зазначила, що для оцінки правомірності умови договору про комісію за обслуговування кредиту вирішальним є не її назва, а зміст і правова природа відповідного платежу; сама по собі така умова не є нікчемною автоматично, однак можливість її застосування та стягнення залежить від відповідності закону, змісту договору та доведеності фактичних підстав для нарахування плати.

ТОВ «Споживчий центр» не надало належних і достатніх доказів на підтвердження правомірності стягнення 1 215 грн комісій, у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Не підлягає задоволенню і вимога про стягнення 6 000 грн процентів за ст. 625 ЦК України.

Із матеріалів справи вбачається, що договором передбачено, що позичальник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитодавця зобов`язаний сплатити суму заборгованості з урахуванням процентів річних відповідно до ст. 625 ЦК України у розмірі, визначеному договором, зокрема 170000 % річних від суми заборгованості, із застосуванням договірного обмеження розміру таких процентів за день.

Разом із тим пункт 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у чинній редакції передбачає, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник у разі прострочення виконання грошового зобов`язання за договором, за яким йому було надано кредит або позику, звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Строк повернення кредиту настав 12.03.2026, тобто під час дії в Україні воєнного стану. Отже, вимога позивача ТОВ «Споживчий центр» про стягнення з відповідача процентів за ст. 625 ЦК України, нарахованих за прострочення виконання грошового зобов`язання за кредитним договором, є безпідставною.

Крім того, заявлені до стягнення проценти за ст. 625 ЦК України у сумі 6 000 грн дорівнюють сумі основного боргу, тоді як позивач ТОВ «Споживчий центр» одночасно просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 7 455 грн договірних процентів за користування кредитом.

За таких обставин стягнення додаткових 6 000 грн як відповідальності за прострочення виконання грошового зобов`язання не відповідало б принципам розумності, справедливості та пропорційності цивільно-правової відповідальності.

Отже, у задоволенні позову в частині стягнення 6 000 грн процентів за ст. 625 ЦК України слід відмовити.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню: з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Споживчий центр» слід стягнути 6 000 грн основного боргу та 7 455 грн процентів за користування кредитом, усього 13 455 грн, а в частині стягнення 1 215 грн комісій і 6 000 грн процентів за ст. 625 ЦК України слід відмовити.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить із такого.

За загальним правилом, визначеним статтею 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Разом із тим, відповідно до частини дев`ятої статті 141 ЦПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Оскільки спір у даній справі виник унаслідок неналежного виконання відповідачем ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, а саме неповернення отриманих кредитних коштів та несплати процентів у передбачений договором строк, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача ТОВ «Споживчий центр» судового збору у повному обсязі.

Інших фактичних даних, які мають значення для справи, немає.

На підставі викладеного, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 133, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-280, 281, 282 ЦПК України, статтями 205, 207, 509, 525, 526, 530, 610, 612, 629, 1048, 1049, 1054 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» заборгованість за кредитним договором № 08.08.2025-100002257 від 08 серпня 2025 року у загальному розмірі 13 455 (тринадцять тисяч чотириста п`ятдесят п`ять) гривень, з яких: 6 000 (шість тисяч) гривень основний борг; 7 455 (сім тисяч чотириста п`ятдесят п`ять) гривень проценти за користування кредитом.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Заочне рішення може бути переглянуто Березнівським районним судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, установлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: 01032, м. Київ, вул. Саксаганського, 133-А, електронна адреса: info@sgroshi.com, номер телефону: НОМЕР_3.

Відповідач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя А.Ю. Собчук