Рішення № 13724694, 28.01.2011, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 41/55328.01.11 За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ортос Ессет Менеджмент»що діє від свого імені в інтересах та за рахунок активів закритого недиверсифікованого пайового венчурного інвестиційного фонду «Бізнес Актив»Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ортос Ессет Менеджмент»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «Автосервіс УНТЛ»

простягнення 5770,17 грн.

Суддя Спичак О.М.

Представники сторін:

від позивача: Горщар С.В.дов. № б/н від 08.11.2010 року;

від відповідача: не зявився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ортос Ессет Менеджмент»що діє від свого імені в інтересах та за рахунок активів закритого недиверсифікованого пайового венчурного інвестиційного фонду «Бізнес Актив»Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ортос Ессет Менеджмент»звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосервіс УНТЛ» про стягнення 2457,97 грн. основного боргу, 1189,79 грн. пені, 725,13 грн. інфляційних втрат, 1228,99 грн. штрафу, 168,29 грн. 3% річних.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача сплачене державне мито та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, як новий кредитор на підставі договору № БА-35/09 про відступлення права вимоги від 24.11.2009 року набув права вимоги по договору довгострокового постачання № 1480 від 16.08.2008 року, який був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація Спецторг»(первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автосервіс УНТЛ»(боржник) за яким боржник в повному обсязі та у встановлені строки зобовязання, щодо оплати коштів за поставлений товар не здійснив.

Ухвалою від 02.12.2010 року було порушено провадження по справі та призначено її розгляд на 20.12.2010 року.

В судовому засіданні 20.12.2010 року представник позивача подав документи на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі та надав усні пояснення по справі, відповідно до яких позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 20.12.2010 року не зявився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

У звязку з неявкою в судове засідання представника відповідача, а також, у звязку з необхідністю витребування додаткових доказів, ухвалою від 20.12.2010 року розгляд справи було відкладено на 28.01.2011 року.

В судовому засіданні 28.01.2011 року представник позивача надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких просив суд позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 28.01.2011 року вдруге не зявився, вимоги попередніх ухвал не виконав, про причину неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого Господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 28.01.2011 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16 серпня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація Спецторг», іменоване надалі «Постачальник»(первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Автосервіс УНТЛ», іменоване надалі «Покупець» (відповідач) був укладений договір довгострокового постачання № 1480 (далі Договір), відповідно до пункту 1.1 якого постачальник зобовязався на протязі дії Договору поставляти покупцю товар за його замовленням окремими партіями за цінами та в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є невідємною частиною Договору (далі - товар), а покупець зобовязався приймати товар та оплачувати його на встановлених Договором умовах.

Відповідно до пункту 4.1 Договору ціни товару вважаються остаточно визначеними сторонами у видатковій накладній на момент постачання (передавання) товару.

Згідно з пунктом 5.1 Договору покупець зобовязаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію товару у встановлений сторонами термін.

24 листопада 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Корпорація Спецторг»(цедент) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ортос Ессет Менеджмент», що діє від свого імені в інтересах та за рахунок активів закритого недиверсифікованого пайового венчурного інвестиційного фонду «Бізнес Актив»Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ортос Ессет Менеджмент»(далі цесіонарій, позивач) було укладено договір № БА-35/09 про відступлення права вимоги (далі Договір 1), пунктом 1.1 якого сторони узгодили, що в порядку та на умовах, визначених цим Договором, цедент відступає цесіонарієві, а цесіонарій набуває права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосервіс УНТЛ»(ЄДРПОУ 34761289) (балі боржник), належні цеденту відповідно до Договору довгострокового постачання № 1480 від 16.08.2007 року (далі основний Договір).

Відповідно до пункту 1.2 Договору 1 за основним Договором відступаються наступні права вимоги: право вимоги повернення заборгованості (частини або повної суми) за основним Договором (далі заборгованість); право вимагати сплати неустойки (пені, штрафів, інфляційних втрат, трьох процентів річних, курсової різниці та інших санкцій та платежів) у випадку невиконання або несвоєчасного виконання боржником зобовязань за основним Договором щодо заборгованості.

Згідно з пунктом 2.1 Договору 1 на момент укладення даного Договору грошові зобовязання боржника за основним Договором становлять 2457,97 грн. з урахуванням ПДВ.

Пунктом 2.2 Договору 1 сторони узгодили, що ціна прав, що відступаються цедентом цесіонарію, складає 2457,97 грн.

На виконання умов Договору, цедент (первісний кредитор) поставив відповідачу товар на загальну суму 3457,97 грн., що засвідчується видатковими накладними № И-022161 від 17 липня 2008 року на суму 999,55 грн., № И-022166 від 17 липня 2008 року на суму 656,33 грн., № И-022328 від 18 липня 2008 року на суму 679,76 грн., № И-022617 від 22 липня 2008 року на суму 1122,33 грн. та довіреністю на отримання товарно матеріальних цінностей серія ЯПЗ № 529905 від 17 липня 2008 року.

В свою чергу, відповідач частково розрахувався за поставлений товар на суму 1000,00 грн., що підтверджується банківською випискою від 04.12.2008 року, у звязку з чим у відповідача виникла заборгованість в сумі 2457,97 грн.

24 листопада 2009 року позивач (цесіонарій) надіслав на адресу відповідача повідомлення про заміну кредитора у зобовязанні, яке було отримано останнім 02.12.2009 року, на доказ чого надано опис вкладення у цінний лист та повідомлення про вручення поштового відправлення.

В подальшому, 04 січня 2010 року позивач направив на адресу відповідача претензію № б/н, відповідно до якої просив останнього погасити існуючу заборгованість, яка була отримана уповноваженим представником відповідача, що засвідчується описом вкладення у цінний лист та повідомленням про вручення поштового відправлення, однак вищезазначена вимога залишена відповідачем без задоволення та належного реагування.

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем не надав, а тому загальна заборгованість відповідача перед позивачем становить 2457,97 грн.

Згідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до статті 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 2457,97 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст. ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобовязань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобовязань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до частин 2 статті 549 Цивільного кодексу України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 10.3 Договору у випадку прострочення оплати товару покупець зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за кожний календарний день періоду прострочення платежу, а також пеню,нараховану на суму заборгованості за кожний календарний день періоду прострочення сплати платежу у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, без обмеження строків її нарахування та звернення до суду за її стягненням.

Згідно з пунктом 10.6 Договору при простроченні оплати більше одного місяця, постачальник має право, крім стягнення передбачених п.10.3 суми боргу та пені, додатково стягнути з покупця штраф у розмірі 50 (пятдесяти) відсотків від суми заборгованості.

Позивач керуючись пунктами 10.3 та 10.6 Договору за прострочення строків сплати заборгованості за поставлений товар, нарахував та просить стягнути з відповідача штраф у сумі 1228,99 грн. та пеню у розмірі 1189,79 грн.

Виходячи з положень статті 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до п. 3 ч. 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з частиною 3 статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Беручи до уваги значно великий розмір штрафу, господарський суд вважає за необхідне використати надане йому право та зменшити його розмір до 491,59 грн. (20%)

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням дати сплати встановленої у накладних, прострочення по сплаті грошового зобовязання та дат здійснених поставок, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню частково в сумі 1188,57 грн., перерахунок якої здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач на підставі статті 625 Цивільного кодексу України нарахував та просить стягнути з відповідача за несвоєчасну оплату поставленого товару 3% річних в сумі 168,29 грн. та 725,13 грн. інфляційних втрат.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат, з урахуванням дати сплати встановленої у накладних, прострочення по сплаті грошового зобовязання та дат здійснених поставок, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних підлягають задоволенню повністю в сумі 168,29 грн., а позовні вимоги в частині стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково в сумі 712,81 грн., перерахунок яких здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Автосервіс УНТЛ» (місцезнаходження: 03142, м. Київ, Святошинський р н, вул. Службова, буд. 5, код ЄДРПОУ 34761289) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ортос Ессет Менеджмент» що діє від свого імені в інтересах та за рахунок активів закритого недиверсифікованого пайового венчурного інвестиційного фонду «Бізнес Актив»Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія з управління активами «Ортос Ессет Менеджмент»(місцезнаходження: 04114, м. Київ, вул. Полупанова, буд. 21, код ЄДРПОУ 35847272) 2 457 (дві тисячі чотириста пятдесят сім) грн. 97 коп. - основного боргу, 1 188 (одну тисячу сто вісімдесят вісім) грн. 57 коп. пені, 491 (чотириста девяносто одну) грн. 59 коп. штрафу, 712 (сімсот дванадцять) грн. 81 коп. інфляційних втрат, 168 (сто шістдесят вісім) грн. 29 коп. 3% річних, 101 (сто одну) грн. 76 коп. - державного мита та 235 (двісті тридцять пять) грн. 45 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя О.М. Спичак

Дата підписання рішення

07.02.2011 року