Рішення № 137246439, 08.06.2026, Черняхівський районний суд Житомирської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 293/555/26

Провадження № 2/293/582/2026

08 червня 2026 рокуселище Черняхів

Черняхівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Проценко Л.Й.,

за участю секретаря судового засідання Ничипорук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

І. Короткий зміст позовних вимог

22.04.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», в особі директора Ґедзь О.В., через систему «Електронний суд» звернулось до Черняхівського районного суду Житомирської області з позовною заявою, за змістом якої проситьстягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром маркет» загальну суму заборгованості за договором кредиту №71185941 в розмірі 9822,16 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 11.09.2025 між ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та до ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит №71185941, за умовами якого позикодавець надав відповідачу грошові кошти в сумі 3000,00грн., строком на 28 днів зі сплатою процентів у розмірі 0,324%, які нараховуються щоденно на залишок заборгованості за тілом кредиту, сплатою комісії за надання кредиту в розмірі 15,00% від суми наданого кредиту (що у грошовому виразі складає 450,00 грн). Договір підписано електронним підписом позичальника, шляхом використання одноразового ідентифікатора.

16.10.2025 між позикодавцем та відповідачем укладено додаткову угоду № 15933101 до договору позики №71185941, за умовами якої сторони домовилися збільшити строк кредитування на 15 днів, в результаті чого строк кредитування становитиме 43 дні. Додатковий договір підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора.

В подальшому ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром маркет» уклали договір факторингу №25/02/26 від 25.02.2026, за умовами якого ТОВ «Фінпром маркет» набув право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором про надання коштів кредит №71185941від 11.09.2025.

Позивач вказує, що внаслідок неналежного виконання прийнятих на себе зобов`язань з повернення кредиту у відповідача утворилась заборгованість за кредитним договором в загальному розмірі 9822,16 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу 3000,00 грн; заборгованість за процентами 459,72 грн.; заборгованість за комісією 362,44 грн.; заборгованості за пенею/неустойкою 6000,00 грн.

Зазначені кошти представник позивача просить стягнути з відповідача в судовому порядку. Крім того, просить стягнути судові витрати у виді сплаченого судового збору та витрати понесені на професійну правничу допомогу в розмірі 4500,00 грн.

ІІ. Процедура та позиції сторін

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 22.04.2026 справа №293/55/26 передана судді Проценко Л.Й.

На виконання вимог ч.8 ст. 187 ЦПК України, 27.04.2026 суд отримав відомості про зареєстроване місце проживання відповідача ОСОБА_1 (а.с.50).

28.04.2026 суд постановив ухвалу, якою прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Розгляд справи постановив здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Судове засідання суд призначив на 02.06.2026 (а.с.54-55).

Суд також ухвалою від 28.04.2026 задовольнив клопотання представника позивача про витребування доказів (а.с.55).

28.04.2026 від відповідача через систему «Електронний суд» надійшов відзив на позовну заяву, в якій просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, зокрема, вказуючи на те, що матеріали справи не містять належних доказів зарахування коштів на його рахунок, та підтвердження належності рахунку саме йому, а також не отримував жодних повідомлень про відступлення права вимоги (а.с.51-52)

04.05.2026 до суду надійшла відповідь на відзив представника позивача, в якій просять позовні вимоги ТОВ «Фінпром маркет» задовольнити в повному обсязі (а.с.61-62).

10.05.2026 відповідач через систему «Електронний суд» подав клопотання про долучення доказів у справі та додаткові пояснення у справі, які просив врахувати під час вирішення справи; у разі встановлення заборгованості зменшити розмір неустойки, штрафних санкцій та витрат на правничу допомогу.

20.05.2026 АТ КБ «Приватбанк» надало витребувані докази, які містять інформацію про зарахування на картковий рахунок відповідача 3000,00 грн (а.с.91-92).

02.06.2026 сторони в судове засідання не з`явились. Про розгляд справи повідомлялись встановленим порядком. Представник позивача Ткаченко Ю.О. надіслав до суду заяву про розгляд справи у його відсутності (а.с. 67).

Оскільки явка відповідача судом не визнавалась обов`язковою, участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.8 ст.178 ЦПК України.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Згідно з ч.5 ст.268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

ІІІ. Фактичні обставини справи та докази на їх підтвердження

11.09.2025 між ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 укладено договір про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71185941 (а.с.16 зворот -25).

Відповідно до п. 2.1. договору, позикодавець зобов`язується передати позичальнику у власність грошові кошти, на погоджений умовами договору строк, шляхом їх перерахування на банківський рахунок позичальника, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів у день закінчення строку кредиту, або достроково, та сплатити кредитодавцю плату від суми кредиту та комісію за надання кредиту.

За умовами договору сума позики становить 3000,00 грн., дата надання кредиту 11.09.2005, строк кредиту 28 днів, процентна ставка/день 0,324 % (фіксована), дата повернення кредиту 08.10.2025, денна процентна ставка/день - 0,859%; процентна ставка за понадстрокове користування позикою (її частиною) за день, - 4,00%, комісія за надання кредиту 15,00%.

Договір підписано електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора електронного підпису 32652.

07.10.2025 між позикодавцем та відповідачем укладено додаткову угоду № 15933101 до договору позики №71185941, за умовами якої сторони домовилися збільшити строк договору до 43 днів. Додатковий договір підписаний електронним підписом позичальника, відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора 23628.

Згідно довідки ТОВ «Європейська платіжна система» від 05.03.2026 та копії платіної інструкції, на платіжну картку № НОМЕР_1 , отримувач ОСОБА_2 , перераховані кошти у розмірі 3000,00 грн від ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» (а.с. 30-31).

Відповідно до листа АТ КБ «Приватбанк» на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 та згідно виписки: 11.09.2025 на його карту перераховані кошти в розмірі 3000,00 грн (а.с.91-92).

В подальшому ТОВ «1Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінпром маркет» уклали договір факторингу №25/02/26 від 25.02.2026, за умовами якого ТОВ «Фінпром маркет» набуло право грошової вимоги до фізичних осіб боржників в тому числі за договором про надання коштів кредит №71185941 від 11.09.2025 (а.с.32-35).

Відповідно до реєстру прав вимоги №25/02/26, позивач набув права грошової вимоги до відповідача в сумі 9822,16 грн, з яких: за основною сумою боргу 3 000,00 грн; за процентами 459,72 грн.; за комісією 362,44 грн.; за пенею/неустойкою 6000,00 грн.(а.с.36-37).

Згідно розрахунку заборгованості, поведеного ТОВ «Фінпром маркет» станом на 26.03.2026 ОСОБА_1 має заборгованість у сумі 9822,16 грн (а.с.5).

ІV. Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, мотиви суду

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вільного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України та ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За правилами ч.1 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 3 ст.203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Відповідно до положень ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.628, 629 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду (ч.1 ст.638 ЦК України).

Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ч.2 ст.638 ЦК України).

За правилом ч.1 ст.205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до положень ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у тому числі електронних, а також якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).

Відповідно до положень ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч.2 ст.1054 та ч.2 ст.1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ст.1055 ЦК України).

Особливості укладення кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст.3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч.3 ст.11 цього Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону).

За правилами ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Згідно із ч.6 ст.11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст.12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом ч.8 ст.11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст.12 цього Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст.525 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання або одностороння заміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Згідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

В ч.2 ст.625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу та розмір процентів, встановлений договором.

Відповідно до ч.1 ст.625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконанням ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Судом встановлено, що відповідач з умовами кредитного договору ознайомлений, підписав його електронним одноразовим підписом, однак умови договору виконував не належним чином.

Факт отримання кредитних коштів відповідачем не спростований, матеріали справи не містять доказів погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором.

Пунктом 1 ч.1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч.1 ст.513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 520 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Як встановлено судом та не спростовано відповідачем право грошової вимоги заборгованості за договором про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71185941 перейшло до позивача ТОВ «Фінпром маркет».

З огляду на викладене вище, позовні вимоги ТОВ «Фінпром маркет» про стягнення з відповідача заборгованості за тілом кредиту в розмірі 3000,00 грн. та відсотками в розмірі 459,72 грн., що нараховані в межах строку дії договору кредиту є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості за пенею/неустойкою у розмірі 6000,00грн., суд зазначає наступне.

Пунктом 2.2.4 договору сторони погодили сплату процентів за понад строкове користування кредитом в розмірі 4,00% в день.

Відповідно до ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

24.02.2022 Верховна Рада України затвердила Указ Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022. Воєнний стан в Україні введено на всій території України та діє до теперішнього часу.

Відповідно до пункту 18 розділу Прикінцеві та перехідні положення Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Тобто в період існування особливих правових наслідків - протягом дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування, до позичальника застосовуються особливі наслідки звільнення від сплати неустойки (штрафу, пені) за прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) кредитних зобов`язань.

Аналогічний правовий висновок, щодо аналізу п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, викладений у постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №910/10901/23, який, відповідно до положень ч.4 ст.263 ЦПК України, судом застосовується під час ухвалення судового рішення у подібній справі.

Кредитний договір укладено під час дії воєнного стану, отже на правовідносини, які склались між сторонами поширюється дія п.18 Перехідних положень ЦК України.

Верховний Суд у своїй постанові від 31.01.2024 №183/7850/22 (61-14740св23) зазначив тлумачення п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, що свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань: в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ч.2 ст.625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Отже, суд вважає, що нарахування процентів за понад строкове користування кредитом у розмірі 4,00% в день є неустойкою за невиконання грошового зобов`язання відповідачем, тому вимоги позивача про стягнення заборгованості за пенею у розмірі 6000,00грн. є неправомірними, а відтак задоволенню не підлягають.

Суд також вважає безпідставною вимогою ТОВ «Фінпром маркет» щодо стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 362,00грн. з огляду на наступне.

10.06.2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

Виходячи з аналізу вимог п.4 ч.1 ст. 1,ч.2 ст.8, ч.1 ст.1, ст. 47 Закону України «Про банки і банківську діяльність», роз`яснень Великої Палати Верховного Суду щодо застосування ст.11 Закону України «Про споживче кредитування», які викладені у постанові від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19 така форма витрат, як комісія за надання кредиту, існує на законодавчому рівні, визначається кожним банком (фінансовою установою) індивідуально та затверджується внутрішніми актами.

Водночас, п.2.2.4 про надання коштів у кредит (з комісією за надання кредиту) №71185941 не містить зазначення переліку банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з наданням кредиту, а також позивачем не надано доказів їх надання відповідачу.

З вказаних підстав, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог позивача про стягнення комісії за надання кредиту.

Відповідно до норм закріплених у ст.81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Проаналізувавши встановлені фактичні обставини у справі, оцінивши представлені в силу статті 81 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «Фінпром маркет» підлягають частковому задоволенню на загальну суму 3459,72грн, з яких: 3000,00 грн - заборгованість за кредитом, 459,72 грн - заборгованість за процентами.

V. Розподіл судових витрат

Відповідно до положень статті 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно із частиною 2 та частиною 4 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При цьому, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 по справі № 826/1216/16 визначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 17.02.2021 (провадження №61-44217св18), витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано договір про надання правничої допомоги№ 25-08/25/ФП від 25.08.2025, укладеного із адвокатом Ткаченко Ю.О. (а.с.39-40), витяг з акту №10ФП приймання-передачі наданої правничої допомоги №25-08/25ФП від 25.08.2025 (а.с.43), акт приймання-передачі справ на надання правничої допомоги (а.с.43 -44 зворот).

Враховуючи категорію і складність даної справи, зміст заявлених позивачем позовних вимог, обсяг робіт виконаних адвокатом, обсяг наданих послуг, значимість спору для сторін, часткове задоволення позовних вимог, суд вважає, що розмір витрат, понесених позивачем на правничу допомогу, який підлягає стягненню з відповідача становить 1584,90 грн (35,22% х 4500,00грн).

Крім того, на підставі ч.1 ст. 141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача судові витрати у вигляді судового збору пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 937,70 грн.

Керуючись ст. 89, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України,суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити часткво.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет» заборгованість за договором кредиту №71185941 від 11.09.2025 у розмірі 3459 (три тисячі чотириста п`ятдесят дев`ять) гривень 72 копійки, витрати зі сплаті судового збору в розмірі 937 (дев`ятсот тридцять сім) гривень 70 копійок та витрати на правничу допомогу в розмірі 1584,90 (одна тисяча п`ятсот вісімдесят чотири) гривні 90 копійок.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Позивач:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром маркет», адреса місцезнаходження: 08205, Київська область, м.Ірпінь, вул. Садова, 31/33, код ЄДРПОУ 43311346

Відповідач:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3

Повне рішення складено та підписано 08.06.2026

Головуюча суддя Людмила ПРОЦЕНКО