Рішення № 137246403, 09.06.2026, Радомишльський районний суд Житомирської області

Справа № 289/442/26

Номер провадження 2/289/863/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2026 м. Радомишль

Радомишльський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Сіренко Н.С.,

за участі секретаря судового засідання Василенко О.М .,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи Служби у справах дітей Радомишльської міської ради Житомирської області, про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаною позовною заявою, в якій просить суд розірвати шлюб, укладений між ним та ОСОБА_2 , визначити місце проживання малолітньої доньки ОСОБА_3 з батьком та стягнути аліменти на утримання дитини в розмірі частини всіх доходів відповідача.

Свої вимоги мотивує тим, що у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу він та ОСОБА_2 проживали з 2014 року. Від фактичних шлюбних відносин ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася донька ОСОБА_3 . 13.10.2025 між сторонами було укладено шлюб. Крім того позивач зазначає, що під час спільного проживання без реєстрації шлюбу між сторонами часто виникали непорозуміння, в більшості випадків через зловживання відповідачкою алкогольними напоями. Під час спільного проживання сторін були періоди, коли вони проживали окремо, після чого знову жили разом, намагаючись зберегти відносини. Ще до реєстрації шлюбу у відповідачки виникали неприйнятні інциденти з приводу неналежного виконання нею батьківських обов`язків, позивач зі свого боку робив все від нього залежне щоб зберегти сім`ю та забезпечити дитину належними умовами зростання та розвитку. Після виявлення позивачем факту подружньої зради з боку відповідачки, ним було прийнято остаточне рішення припинити сімейні відносини.

В кінці жовтня 2025 року, коли відповідачка в черговий раз пропала і не з`являлася додому, а донька ОСОБА_4 захворіла, позивач змушений був забрати доньку проживати до себе у м. Радомишль остаточно. При цьому позивач вказує, що відповідачка до сьогодні належних висновків щодо зміни способу свого життя не зробила і позивач вважає, що їх сімейне життя не склалося, кожен з них має різні погляди на шлюб та сім`ю і подальше збереження сім`ї суперечить інтересам кожного з них, а в першу чергу інтересам дитини. Сторони не ведуть спільне господарство, не підтримують шлюбні стосунки, примирення між ними неможливе. Та в зв`язку з тим, що дитина перебуває на утриманні позивача він просить стягнути з відповідача аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 .

Ухвалою судді від 19.03.2026 справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, надано сторонам строк на подачу відзиву, відповіді на відзив, та за клопотанням позивача від Служби у справах дітей Радомишльської міської ради Житомирської області витребувано висновок щодо забезпечення належних умов та можливість проживання доньки ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 (а.с.27-28).

Ухвалою від 16.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 27.04.2026 (а.с.47) та за клопотанням представника позивача було відкладене на 01.06.2026 в зв`язку з ненадходженням висновку Служби у справах дітей про можливість залишення дитини проживати з батьком (а.с.59,60).

22.04.2026 від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшла заява, в якій вона просить розглядати справу без її участі, позовні вимоги визнає в повному обсязі та зазначає, що згідна на розірвання шлюбу, не заперечує проти проживання дитини з батьком ОСОБА_1 , зобов`язується сплачувати аліменти на утримання дитини згідно ч. 2 ст. 182 СК України. Щодо судових витрат просить суд покласти їх на позивача, враховуючи її перебування на стаціонарному лікуванні (а.с.54).

21.05.2026 від Служби у справах дітей Радомишльської міської ради Житомирської області надійшло рішення №1911 від 19.05.2026 про визначення місця проживання малолітньої дитини та письмовий висновок про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 з батьком ОСОБА_1 (а.с 77-79).

Сторони, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явилися, від представника позивача надійшла заява в якій вона просить суд розглянути справу без її участі та участі позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі (а.с.81).

Розгляд справи здійснюється без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Вивчивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що з 13.10.2025 сторони перебувають в шлюбі, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 (а.с.8).

Я вбачається з позовної заяви та не заперечується відповідачем, у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 проживали з 2014 року. Від фактичних шлюбних відносин ІНФОРМАЦІЯ_1 у сторін народилася дочка ОСОБА_3 . 13.10.2025 між сторонами було укладено шлюб. Під час спільного проживання без реєстрації шлюбу між сторонами часто виникали непорозуміння, були періоди, коли вони проживали окремо, після чого знову жили разом, намагаючись зберегти відносини. Наразі позивачем прийнято остаточне рішення припинити сімейні відносини. Кожен з них має різні погляди на шлюб та сім`ю і подальше збереження сім`ї суперечить інтересам кожного з них, а в першу чергу інтересам дитини. Сторони не ведуть спільне господарство, не підтримують шлюбні стосунки, примирення між ними неможливе.

Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України, суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, що мають істотне значення. Згідно ст. 51 Конституції України та ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді дружини і чоловіка, примус до шлюбу не допускається.

Оскільки, перебуваючи у шлюбі сторони не змогли створити сім`ї, на теперішній час сторони проживають окремо, спільного господарства не ведуть, подружні відносини між ними припинені, подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечить інтересам сторін, суд приходить до висновку, що сім`я розпалась остаточно. Відповідно до ч. 3 ст. 105 Сімейного Кодексу України, шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду, беручи до уваги вимоги ст. 110 Сімейного Кодексу.

Визнання відповідачем пред`явленого позову в частині розірвання шлюбу не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб. Сторони не бажають проживати разом і подальше збереження шлюбу суд вважає суперечило б інтересам кожної сторони.

Таким чином, суд вважає, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі чоловіка та дружини, після розірвання шлюбу не будуть порушені особисті та майнові права сторін.

Приймаючи до уваги встановлені судом обставини, суд приходить до висновку, що позов в частині розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про визначення місця проживання дитини, судом встановлено наступне.

З витягу з реєстру територіальної громади слідує, що ОСОБА_1 з 16.06.2021 значаться зареєстрованими за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.7 на звороті).

Згідно копії Декларації про вибір лікаря, який надає первинну медичну допомогу №0001-6359-3310 від 14.11.2025 законний представник пацієнта ОСОБА_1 обрав для ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , лікаря КНП ЦЕНТР ПМСД Радомишльської міської ради по місцю фактичного проживання за адресою: АДРЕСА_1 (а. с.9).

Відповідно до характеристики Полянківського ліцею Баранівської міської ради, ОСОБА_3 29.09.2025 була відрахована зі складу здобувачів освіти 6 класу Полянківського ліцею за заявою матері. За час навчання дитина характеризується позитивно, проживала з мамою ОСОБА_2 , однак останнім часом не реагувала на дзвінки зі школи і зв`язок зі школою підтримували бабуся (по лінії мами) а тато, який підтримував зв`язок з класним керівником у телефонному режимі, цікавився навчанням доньки, приймав участь у її вихованні та матеріальному забезпеченні (а.с.10).

З характеристики Радомишльського опорного ліцею №2 Житомирської області відносно ОСОБА_3 вбачається, що дитина навчається у закладі з жовтня 2025 року. Дівчинка зарекомендувала себе з позитивної сторони, виховується і проживає з татом, який відповідально ставиться до виконання батьківських обов`язків. Мама дитини у навчально-виховному процесі участі не бере, зв`язок зі школою не підтримує (а.с.10 на звороті).

Відповідно до письмового висновку виконавчого комітету Радомишльської міської ради Житомирської області, як органу опіки та піклування, про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затвердженого рішенням виконавчого комітету Радомишльської міської ради Житомирської області №1911 від 19.05.2026, орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання малолітньої дитини з батьком. З вказаного висновку слідує, що на даний час малолітня дитина ОСОБА_3 проживає разом з батьком за адресою: АДРЕСА_1 , де для гармонійного проживання, розвитку, навчання та відпочинку дитини створені всі належні матеріально-побутові умови. Дитина проживає вдвох із батьком ОСОБА_1 . Зі слів батька, мати дитини ОСОБА_2 належним чином не займається вихованням та утриманням дитини, участі у її повсякденному житті практично не бере. За словами батька основний догляд, виховання та забезпечення потреб дитини здійснює він самостійно. В свою чергу мати дитини ОСОБА_2 , звернулась з заявою, в якій не заперечує щоб її дитина ОСОБА_3 проживала разом з батьком за його місцем проживання (а.с.77-79).

Відповідно до ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого ч. 5 ст. 157 цього Кодексу.

Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого ч. п`ятою цієї статті (ч. 1 ст. 157 СК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 160 СК України, місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.

Частиною 1 ст. 161 СК України визначено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Згідно з частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до абз. 2 п. 11 Постанови Пленуму ВСУ №18 від 18.12.2009 «Про судове рішення у цивільній справі», оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів та осіб, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, а якщо були, то вказати, чи є залучений у справі відповідач відповідальним за це.

Зверненню до суду з позовом про визначення місця проживання дитини має передувати спір між батьками дитини щодо місця її проживання.

При цьому той з батьків, хто звертається до суду з таким позовом має довести, що дійсно батьки не можуть досягнути згоди щодо місця проживання дитини і з цього приводу між ними існує спір.

Суд звертає увагу, що у даній справі цей спір щодо місця проживання дитини був ініційований батьком дитини, з яким дитина і так фактично проживала і продовжує проживати. Мати дитини ОСОБА_2 не заперечує проти цього, не вимагала та не вимагає зміни її місця проживання, підтвердивши цим, що сторони дійшли домовленості щодо проживання дочки саме з позивачем.

За встановлених обставин у суду відсутні підстави вважати, що на час звернення позивача до суду з вимогою про визначення місця проживання дитини між батьками існував спір, тому суд приходить до висновку, що факт порушення прав, про що стверджує позивач, відсутній, підстав для визначення у судовому порядку місця проживання дитини немає і в цій частині підстави для задоволення позову відсутні.

Висновок суду узгоджується із судовою практикою Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України), яка у цій категорії справ є сталою та сформованою, а відмінність залежить лише від доказування (див. постанови Верховного Суду від 10.07.2024 справа № 127/16211/23, від 15.01.2025 у справі№ 755/15383/23).

Щодо вимоги позивача про стягнення аліментів на утримання дитини, суд приходить до наступного висновку.

Згідно матеріалів справи, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (а.с.8 на звороті). Малолітня дитина ОСОБА_3 на даний час проживає разом з батьком, що підтверджується матеріалами справи та не заперечується відповідачем.

Статтею 51 Конституції України передбачені права дітей на матеріальне утримання з боку батьків та кожен із подружжя має рівні права і обов`язки у шлюбі та сім`ї.

Відповідно до ст. ст. 3, 18, 27 Конвенції про права дитини (ратифікована Постановою ВР України №789-Х11 від 27.02.1991), батьки зобов`язані утримувати дітей до повноліття та несуть відповідальність за виховання, розвиток і утримання дитини; у всіх діях щодо дітей … першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, духовного і соціального розвитку дитини.

Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають із вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

Відповідно ст. 180 Сімейного Кодексу України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Частиною 3 ст. 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Нормами ч. 1 ст. 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Враховуючи, що дочка сторін проживає спільно з батьком, який нею опікується постійно, об`єктивно несе більші витрати на її утримання та враховуючи наведені вище обставини у їх сукупності, беручи до увагу визнання заявлених вимог відповідачем, суд приходить до висновку, що розмір аліментів, який необхідно стягнути з відповідача на користь позивача на утримання дитини належить визначити в заявленому позивачем розмірі щомісячно, починаючи з часу пред`явлення позовної заяви до суду, відповідно до ст. 191 СК України, до досягнення дитиною повноліття, у відповідності до ст. 180 СК України.

При цьому суд враховує, що позивач та відповідач не позбавлені права в разі зміни матеріального чи сімейного стану звернутися до суду з позовом про зміну розміру аліментів в порядку ст. 192 СК України.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах суми платежу за один місяць.

Судові витрати підлягають стягненню у відповідності до правил встановлених ст. 141 ЦПК України, згідно якої судовий збір покладається на сторони пропорційно задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду було сплачено судовий збір 2130,92 грн. за дві вимоги немайнового характеру: розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України, у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при подачі позову.

З урахуванням того, що відповідачем до початку розгляду справи по суті було подано заяву, в якій вона зазначила, що позов визнає, та судом задоволено вимогу про розірвання шлюбу, суд вважає за необхідне повернути позивачу з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого ним при поданні позову за позовну вимогу про розірвання шлюбу, тобто 532,73 грн. та 532,73 грн. стягнути з відповідача на користь позивача.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України стягнути з ОСОБА_2 судовий збір в дохід держави в розмірі 1064,96 грн. за задоволення вимоги про стягнення аліментів.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 354, 355 ЦПК України, ст.ст. 7, 141, 160, 161, 180-183 СК України, Конвенцією ООН «Про права дитини» від 20.11.1989, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ), за участю третьої особи Служби у справах дітей Радомишльської міської ради Житомирської області (місцезнаходження: Майдан Соборний, 12, м. Радомишль, Житомирський р-н, Житомирська обл., 12201) про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів - задовольнити частково.

Розірвати шлюб, укладений між громадянами України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який зареєстрований 13.10.2025 Цифровим офісом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), актовий запис № 890.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 06.03.2026 до досягнення дитиною повноліття.

У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_3 разом з батьком ОСОБА_1 - відмовити.

Допустити негайне виконання судового рішення в межах платежу за один місяць.

Повернути ОСОБА_1 з державного бюджету 50% судового збору за одну вимогу, тобто у розмірі 532,73 грн. (сплаченого згідно квитанції 4674-1580-8353-4288 від 19.02.2026 за дві вимоги в сумі 2130,92 грн.).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 50% сплаченого ним при зверненні до суду судового збору за вимогу про розірвання шлюбу у сумі 532,73 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в сумі 1065,46 грн.

Рішення суду про розірвання шлюбу, після набрання ним законної сили, надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення, для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.

Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Житомирського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя Наталія СІРЕНКО