Ухвала суду № 137244218, 09.06.2026, Деснянський районний суд м. Чернігова

Справа № 750/16959/24

Провадження № 6/750/208/26

У Х В А Л А

09 червня 2026 року м. Чернігів

Деснянський районний суд м. Чернігова в складі:

судді - Рахманкулової І.П.,

секретаря Левченка К.С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні заяву Державної судової адміністрації України про заміну способу і порядку виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 березня 2025 року в справі № 750/16959/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про стягнення нарахованої, але не виплаченої пенсії в порядку спадкування,

в с т а н о в и в:

у травні 2026 року Державна судова адміністрація України з використанням засобів поштового зв`язку звернулася до суду із заявою, в якій просить змінити спосіб виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 березня 2025 року в справі № 750/16959/24, в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області до Державного бюджету України судового збору в сумі 1211 грн. 20 коп. шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області сплатити судовий збір у сумі 1211 грн. 20 коп. на користь Державного бюджету України.

Обґрунтовано заяву, зокрема, тим, що на виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 березня 2025 року в справі № 750/16959/24 в частині стягнення судового збору в розмірі 1211 грн. 20 коп. було видано виконавчий лист, стягувачем за яким є Державна судова адміністрація України. Державна судова адміністрація України пред`явила виконавчий документ на виконання до органу державної виконавчої служби. Однак, орган державної виконавчої служби повернув виконавчий лист на підставі пункту 9 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження», у зв`язку з тим, що виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, оскільки виконання даного рішення суду має здійснюватися центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування. Державна судова адміністрація України пред`явила виконавчий документ до виконання органу Державної казначейської служби України. Проте, зазначений виконавчий документ був повернутий органом казначейства без виконання, у зв`язку з тим, що відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» дія цього Закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за яким є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належить до комунальної власності. Таким чином, Державна судова адміністрація України, як стягувач, в межах наданих Законом повноважень, здійснила всіх заходів, спрямованих на забезпечення виконання судового рішення, однак з причин, які не залежать від стягувача, а саме у зв`язку з тим, що ані органи казначейства, ані органи державної виконавчої служби, на яких Законом покладені обов`язки щодо примусового виконання судових рішень, не можуть виконати вказане рішення суду, а тому його виконання є ускладненим та неможливим.

Враховуючи викладене, існує необхідність у заміні способу і порядку виконання судового рішення шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області сплатити судовий збір у сумі 1211 грн. 20 коп. на користь Державного бюджету України.

У судове засідання представник стягувача Державної судової адміністрації України не з`явився, просив заяву розглянути за його відсутності.

Представник боржника - Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлений завчасно та належним чином, причин неявки суду не повідомив, заяв або клопотань не подав.

ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду заяви повідомлений завчасно та належним чином, причин неявки суду не повідомив, заяв або клопотань не подав.

На підставі частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив таке.

Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 березня 2025 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про стягнення нарахованої, але не виплаченої пенсії в порядку спадкування задоволено повністю. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь ОСОБА_1 недоотриману суму пенсії, яка входить до складу спадщини після смерті ОСОБА_2 , в сумі 207388 грн. 91 коп. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь держави судовий збір у сумі 1211 грн. 20 коп. (а.с. 49-51).

На виконання вказаного судового рішення стягувачу Державній судовій адміністрації України було видано виконавчий лист про стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь держави судовий збір у сумі 1211 грн. 20 коп. (а.с. 63-64).

Вказаний виконавчий лист стягувачем було пред`явлено на виконання до органу державної виконавчої служби, однак 23 січня 2026 року головний державний виконавець Сидоренко Я.О. повернула його на підставі пункту 9 частини четвертої статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 66-67).

Також, стягувачем було пред`явлено вказаний виконавчий лист на виконання до Головного управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області.

Однак, листом № 04-17-10/2273 від 26.03.2026 Головне управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області повернуло вказаний виконавчий лист без виконання, у зв`язку з тим, що у Головного управління Пенсійного фонду України у Чернігівській області не має у органах Казначейства відкритих рахунків, з яких можливо було б стягнути кошти. Крім того, відповідно до частини другої статті 2 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» дія цього закону не поширюється на рішення суду, стягувачем за якими є державний орган, державне підприємство, орган місцевого самоврядування, підприємство, установа, організація, що належить до комунальної власності (а.с. 65).

Статтею 1291 Конституції України визначено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

У частині четвертій статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що за рішеннями про стягнення судового збору, про накладення штрафу (як засобу процесуального примусу) стягувачем є Державна судова адміністрація України.

Абзацом першим частини першої статті 435 ЦПК України передбачено, що за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Відповідно до частини третьої статті 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з частиною третьою статті 33 Закону України «Про виконавче провадження» за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення або роблять його неможливим, сторони, а також виконавець за заявою сторін або державний виконавець з власної ініціативи у випадку, передбаченому Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про встановлення або зміну способу і порядку виконання рішення.

У постановах Верховного Суду України від 25.11.1995 у справі № 6-1829цс15, Верховного Суду від 10.06.2019 у справі № 350/426/16-ц, від 05.09.2018 у справі № 2-749/11/2229 визначено, що поняття «спосіб і порядок» виконання судового рішення мають спеціальне значення, яке розраховане на виконавче провадження. Вони означають визначену рішенням суду послідовність і зміст вчинення виконавчих дій державним виконавцем. Спосіб виконання судового рішення - це спосіб реалізації та здійснення способу захисту, що встановлено статтею 16 Цивільного кодексу України. Під зміною способу виконання рішення суду слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у спосіб, раніше встановлений.

Зміна способу і порядку виконання рішення полягає у заміні одного заходу примусового виконання іншим.

При вирішенні питання про зміну (встановлення) способу виконання суд повинен з`ясувати обставини, що свідчать про абсолютну неможливість виконання рішення.

З урахуванням системного тлумачення вказаних норм права, зміна способу і порядку виконання, за доведеності зазначених у цих нормах підстав, повинна відбуватися в межах вимог того позову, стосовно якого було ухвалено відповідне судове рішення, яке перебуває на примусовому виконанні.

Водночас, процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення не передбачає зміну судового рішення по суті, обрання нового способу захисту порушеного права, а полягає лише у вирішенні питання про вжиття нових заходів для належного виконання рішення та захисту порушеного права у визначений раніше спосіб.

Враховуючи викладене, у зв`язку з неможливістю виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 березня 2025 року в справі № 750/16959/24 в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь держави судового збору у сумі 1211 грн. 20 коп., існує необхідність у заміні способу і порядку виконання зазначеного рішення шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області сплатити судовий збір у сумі 1211 грн. 20 коп. на користь Державного бюджету України, у зв`язку з чим наявні підстави для задоволення заяви.

Керуючись статтями 258-261, 353, 354, 355, 435 ЦПК України, суд-

у х в а л и в :

Заяву Державної судової адміністрації України про заміну способу і порядку виконання рішення суду в справі № 750/16959/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про стягнення нарахованої, але не виплаченої пенсії в порядку спадкування задовольнити.

Змінити спосіб виконання рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 04 березня 2025 року в справі № 750/16959/24 в частині стягнення з Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на користь держави судового збору у сумі 1211 грн. 20 коп. шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області сплатити судовий збір у сумі 1211 грн. 20 коп. на користь Державного бюджету України.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена до Чернігівського апеляційного суду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя І.П. Рахманкулова