Рішення № 137244108, 08.06.2026, Чемеровецький районний суд Хмельницької області

№ справи687/386/26

№2/687/398/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2026 року селище Чемерівці Чемеровецький районний суд Хмельницької області у складі головуючого - судді Борсука В.О., розглянув цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

У квітні 2026 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог вказує, що 18.03.2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» (далі - ТОВ «МІЛОАН») та відповідачем було укладено договір про споживчий кредит № 102254882. На виконання умов укладеного договору позикодавцем перераховано грошові кошти на рахунок позичальника.

29.07.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (далі - ТОВ «ФК «Кредит-Капітал») було укладено договір відступлення прав вимоги № 110-МЛ/Т, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлися боржниками ТОВ «МІЛОАН», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором № 102254882 від 18.03.2024 року.

Оскільки в порушення умов договору відповідач у встановлені строки кредит та інші, передбачені договором, платежі не сплатила, позивач вимушений звернутися з цим позовом до суду та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у сумі 33630,62 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 8000,00 грн.

08.04.2026 року відкрито провадження у даній справі та розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними в справі матеріалами.

Відповідачем відзиву на позовну заяву подано не було, також до суду не надходило клопотань про слухання справи у порядку загального позовного провадження.

Суд у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі анкети-заяви на кредит № 102254882 від 18.03.2024 року, між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит № 102254882 від 18.03.2024 року.

Так, кредитодавець зобов`язується на умовах, визначених договором, на строк 101 день, який складається з пільгового (11 днів, що завершується 29.03.2024 року) та поточного (90 днів, що завершується 27.06.2024 року) періодів, надати позичальнику грошові кошти у сумі 10600,00 грн, а позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом, та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені договором. Дата повернення кредиту 27.06.2024 року (п.п. 1.1, 1.2, 1.3, 1.3.1, 1.3.2, 1.4 договору).

Комісія за надання кредиту 1060,00 грн, яка нараховується за ставкою 10,00% від суми кредиту одноразово в момент видачі кредиту. Проценти за користування кредитом протягом пільгового періоду 1982,20 грн, які нараховуються за ставкою 1,70% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом пільгового періоду. Проценти за користування кредитом протягом поточного періоду 21942,00 грн, які нараховуються за ставкою 2,30% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом протягом поточного періоду. Тип процентної ставки фіксована (п.п. 1.5.1, 1.5.2, 1.5.3, 1.6 договору).

Згідно з п. 2.1 договору кредитні кошти надаються позичальнику безготівково на рахунок з використанням карти № НОМЕР_1 *37.

Відповідно до п. 2.2.1 договору позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом.

У пункті 2.3 договору визначено порядок пролонгації строку кредитування.

Відповідно до п. 2.3.1 договору позичальник має право неодноразово продовжувати та/або поновлювати пільговий період та збільшувати строк кредитування на таких саме умовах, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил. Для продовження/поновлення пільгового періоду та збільшення строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені цим п. 2.3 договору та розділом 6 Правил, у т.ч. сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту в розмірі, що визначається змістом додаткового договору/додаткової угоди, що підписується позичальником у зв`язку із пролонгацією та певну частку заборгованості за договором (якщо передбачено додатковою угодою/договором). Комісія за управління та обслуговування кредиту нараховується в момент підписання додаткового договору/угоди.

Вказаний договір про споживчий кредит № 102254882 від 18.03.2024 року підписано відповідачем шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором: 578156, а також погоджено графік платежів за даним договором.

Позивач свої зобов`язання виконав, надавши відповідачу кредит шляхом перерахування на платіжну картку відповідача № НОМЕР_2 грошових коштів у розмірі 10600,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 85107279 від 18.03.2024 року, а також випискою про рух коштів по рахунку, який був відкритий для обслуговування банківської картки № НОМЕР_2 , витребуваною судом з АТ «ТАСКОМБАНК».

Окрім того, 25.03.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 укладено додаткову угоду № 85588176 від 25.03.2024 року до договору про споживчий кредит № 102254882 від 18.03.2024 року. Відповідно до умов додаткової угоди сторони продовжили строк кредитування на 15 днів, тобто до 12.07.2024 року. Денна процентна ставка становить 2,13%.

Вказана додаткова угода підписана відповідачем шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором: 3456, а також погоджено новий графік платежів за даним договором.

29.07.2024 року між ТОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» було укладено договір відступлення прав вимоги № 110-МЛ/Т, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «МІЛОАН», включно і до відповідача за кредитним договором № 102254882 від 18.03.2024 року.

Так, відповідно до витягу з реєстру боржників до договору відступлення прав вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло права грошової вимоги до відповідача в сумі 33630,62 грн, з яких: 9540,00 грн залишок по тілу кредиту; 23030,62 грн залишок по відсотках; 1060,00 грн залишок по комісії.

Відповідно до розрахунку заборгованості заборгованість відповідача перед позивачем складає 33630,62 грн, з яких: 9540,00 грн - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 23030,62 грн - прострочена заборгованість за сумою відсотків; 1060,00 грн - прострочена заборгованість за комісією за видачу кредиту.

Доказів на спростування факту укладення вказаного договору та отримання кредитних коштів відповідачем не надано.

У ч.ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України визначено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом ст. 634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ст. 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 зазначеного Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 вказаного Закону).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею (ч. 6 ст. 11 вказаного Закону).

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 вказаного Закону).

Статтею 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Разом з цим, перевіряючи правомірність нарахування відсотків за користування кредитними коштами за даним кредитним договором суд дійшов висновку про таке.

Загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні відповідно до міжнародно-правових стандартів у цій сфері визначені Законом України «Про споживче кредитування».

Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» від 22.11.2023 року, що набрав чинності 24.12.2023 року доповнено статтю 8 Закону України «Про споживче кредитування» частиною 5, якою встановлено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Частиною 2 розділу 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» встановлено, що дія п. 5 розділу І цього Закону (яким, зокрема, доповнено п. 17 розділ IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування») поширюється на договори про споживчий кредит, укладені до набрання чинності цим Законом, якщо строк дії таких договорів продовжено після набрання чинності цим Законом.

Даний кредитний договір № 102254882 укладено 18.03.2024 року, тобто після внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування», а тому строк дії п. 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону «Про споживче кредитування» не поширюється на вказаний кредитний договір.

Разом з тим, зі змісту положень ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» вбачається, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Так, аналізуючи наданий розрахунок заборгованості, суд проходить до висновку, що в період з 19.03.2024 року по 12.07.2024 року включно, нарахування відсотків за користування кредитом здійснювалося за процентними ставками у розмірі 1,70%, 2,30% в день, що не відповідає вимогам Закону України «Про споживче кредитування».

Окрім того, позивач нарахував відповідачу комісію за надання кредиту у розмірі 1060,00 грн та комісію за управління та обслуговування кредиту у розмірі 1060,00 грн.

Щодо нарахування комісії за надання кредиту та комісії за управління та обслуговування кредиту суд дійшов до наступних висновків.

Основні засади цивільного законодавства визначені у ст. 3 ЦК України.

До цих засад віднесено свободу договору (п. 3), справедливість, добросовісність та розумність (п. 6).

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживача. Якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінено або визнано недійсним. Положення, що було визнане недійсним, вважається таким з моменту укладення договору.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з ч. 2 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Свобода договору не є абсолютною (необмеженою): вона існує в рамках норм чинного законодавства, а дії сторін договору мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору.

Норми чинного законодавства також закріплюють презумпцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована.

Умовами кредитного договору можуть визначатися додаткові (акцесорні) зобов`язання сторін. При цьому правові та організаційні засади споживчого кредитування встановлюють право споживача на справедливі умови кредитного договору.

Закон України «Про споживче кредитування» визначає право кредитодавця отримувати винагороду за супутні з наданням кредиту послуги, зокрема комісію за надання, обслуговування кредиту, у разі якщо такі послуги дійсно були надані банком позичальнику. Водночас, банкам забороняється встановлювати платежі, які споживач має сплатити на користь банку за дії, які банк здійснює на власну користь, або за дії, які споживач здійснює на користь банку. Також на позивача не може бути покладений обов`язок сплачувати платежі, за отриманням яких він до кредитодавця фактично не звертався.

Загальною підставою визнання правочину недійсним є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог закону щодо його дійсності, які встановлені ст. 203 ЦК України. Нікчемним є правочин, недійсність якого прямо встановлена законом.

Умови договору про надання споживчого кредиту, що передбачають здійснення платежів за дії, які не є послугою, або здійснення платежів, які заборонені законом, є нікчемними.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 09.12.2019 року у справі № 524/5152/15-ц.

Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 06.11.2023 року у справі № 204/224/21 зазначив, що якщо в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), та не узгоджено їх зі споживачем, то такі умови є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Із матеріалів справи слідує, що умовами договору надання грошових коштів у кредит, а саме п.п. 1.5.1, 2.2.1, 2.3.1 договору, передбачено стягнення комісії за надання кредиту, яка нараховується за ставкою 10,00% від суми наданого кредиту, що складає 1060,00 грн, а також комісії за управління та обслуговування кредиту, яка нарахована позивачем та сплачена відповідачем, у розмірі 1060,00 грн.

Однак, у кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, що пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, за які встановлена комісія. Відтак умови кредитного договору про сплату відповідачем на користь кредитодавця комісій є нікчемними, внаслідок чого сума нарахованої комісії за надання кредиту у розмірі 1060,00 грн та сума нарахованої комісії за управління та обслуговування кредиту у розмірі 1060,00 грн не можуть бути стягнуті з відповідача на користь позивача ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». У зв`язку із цим позовні вимоги в частині стягнення 1060,00 грн комісії за надання кредиту задоволенню не підлягають, а 1060,00 грн комісії за управління та обслуговування кредиту, що сплачено відповідачем, суд вважає за необхідне віднести в рахунок погашення заборгованості за тілом кредиту.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.10.2024 року у справі № 582/202/22.

Таким чином, наданий судом розрахунок заборгованості в частині нарахування відсотків за користування кредитом в період з 19.03.2024 року по 12.07.2024 року за процентними ставками 1,70% та 2,30%, а також в частині нарахування комісій не відповідає закону.

За таких обставин суд, реалізуючи свій процесуальний обов`язок, вважає за необхідне навести власний розрахунок заборгованості за кредитним договором.

Так, у період з 19.03.2024 року по 25.03.2024 року включно заборгованість відповідача за нарахованими відсотками становить 742,00 грн (7 днів х 106,00 грн (1% від тіла кредиту 10600,00 грн).

25.03.2024 відповідачем здійснено платіж в погашення суми заборгованості у загальному розмірі 3180,00 грн, з яких: 742,00 грн слід віднести у погашення заборгованості по відсотках, а решту 2438,00 грн - у погашення заборгованості по тілу кредиту.

Таким чином, розмір основного боргу з 26.03.2024 року становить 8162,00 грн та складається із: тіла кредиту 8162,00 грн (10600,00 грн 2438,00 грн), відсотків 0,00 грн.

У період з 26.03.2024 року по 12.07.2024 року включно заборгованість відповідача за нарахованими відсотками становить 8896,58 грн (109 днів х 81,62 грн (1% від тіла кредиту 8162,00 грн).

Таким чином, розмір основного боргу станом на 12.07.2024 року становить 17058,58 грн та складається із: тіла кредиту 8162,00 грн, відсотків 8896,58 грн.

Відповідач власних розрахунків не надала.

Отже, судом встановлено, що боржник належним чином зобов`язання по поверненню кредитних коштів не виконала, в результаті чого виникла заборгованість за договором про споживчий кредит № 102254882 від 18.03.2024 року, право вимоги за яким, на підставі договору відступлення прав вимоги № 110-МЛ/Т від 29.07.2024 року, перейшло до ТОВ «ФК «Кредит-Капітал». Загальна сума заборгованості відповідача перед ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» за вказаним кредитним договором становить 17058,58 грн, яка складається з: простроченої заборгованості за сумою кредиту - 8162,00 грн, простроченої заборгованості за відсотками 8896,58 грн, що підлягає стягненню з відповідача на користь ТОВ «ФК «Кредит-Капітал».

Сукупність наведених доказів, наданих позивачем та їх належна оцінка дають суду підстави для задоволення заявлених позивачем вимог частково.

При розподілі судових витрат, суд враховує пропорційність задоволених позовних вимог. Позов заявлено з ціною 33630,62 грн, а задоволено на суму 17058,58 грн, тобто на 50,72% (17058,58х100:33630,62). Таким чином, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у сумі 1350,37 грн (2662,40х50,72:100).

При вирішенні питання про відшкодування позивачеві понесених витрат на правничу допомогу в загальній сумі 8000,00 грн суд виходить з такого.

Судом встановлено, що 01.07.2025 року укладено договір про надання правової (правничої) допомоги № 0107.

За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з актом № Д/20713 наданих послуг від 09.03.2026 року та детальним описом наданих послуг від 09.03.2026 року сторони погодили надання правових послуг по стягненню заборгованості з ОСОБА_1 на загальну суму 8000,00 грн.

Отже, з огляду на те, що позов задоволено частково (50,72%) суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути судові витрати на правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених вимог в розмірі 4057,60 грн (8000,00х50,72:100).

Керуючись ст.ст. 526, 1049-1054, 1077-1082 ЦК України, ст.ст. 6-16, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» (за реквізитами: код ЄДРПОУ 35234236, НОМЕР_3 , банк отримувача - АТ «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК», МФО 300614, адреса: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28 м. Львів, 79018) заборгованість за кредитним договором № 102254882 від 18.03.2024 року в розмірі 17058,58 грн. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» судові витрати у виді судового збору у розмірі 1350,37 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4057,60 грн.

В решті частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Хмельницького апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», місцезнаходження: вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корпус 28 м. Львів, 79029, код ЄДРПОУ 35234236.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстрована АДРЕСА_1 .

Суддя Борсук В.О.