Рішення № 137243759, 02.06.2026, Кам'янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа №676/9582/25

Номер провадження 2/676/1662/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ(заочне)

02 червня 2026 року Кам`янець-Подільський міськрайонний суд

Хмельницької області

в складі: головуючого судді Вдовичинського А.В.,

секретаря судового засідання Саламахи А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кам`янець-Подільський справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказує, що 22.10.2023 р. між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний Договір №7191901 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» затверджених наказом №205-ОД від 10.02.2022 року та розміщених їх сайті https://creditplus.ua/ru/documents. Згідно умов Кредитного договору: Сума кредиту (загальний розмір) складає 4 900 грн. (п. 1.3. Кредитного договору); Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Детальні терміни та дата останнього платежу по кредиту (16.10.2024) вказується в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього Договору. ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання перед Відповідачем за Кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 4900,00 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку Відповідача № НОМЕР_1 (довідка ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про перерахування коштів додається). Так, укладаючи Кредитний договір, сторони, передбачили нарахування процентів на наступних умовах: 1.5.1.Стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору. 21.11.2023 року відповідач не здійснив оплату процентів згідно графіку платежу та не повернув тіло кредиту. Позивачем донараховано проценти за 83 календарних днів (26.07.2024 року - 16.10.2024 року ) в межах строку договору відповідно до наступного: 4900,00 грн. * 1,99% = 97,51 грн.*83 календарних днів = 8093,33 грн. 25.07.2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та ТОВ «ФК«ФІНТРАСТ УКРАЇНА», як фактором, було укладено Договір факторингу № 25.07/24-Ф, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором. Про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» повідомило Відповідача шляхом направлення на електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначену при укладенні Кредитного договору відповідного повідомлення. Отже, до ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» відповідно до укладеного Договору факторингу № 25.07/24-Ф від 25.07.2024 року перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі: сума кредиту 4900,00 грн., сума процентів за користування кредитом 8970,92 грн., всього 13 870,92 грн. Станом на дату звернення до суду заборгованість Відповідача по Кредитному договору перед Позивачем не сплачена і складає 4900,00 грн. - тіло кредиту, проценти 8970,92 грн. нараховані проценти первинним кредитором та нараховані позивачем проценти за 83 календарних днів - 8093,33 грн., всього - 21 964,25 грн. Представник позивача просить суд стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» суму заборгованості в розмірі 21 964,25 грн., сплачений судовий збір у розмірі 2422,4 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. В судове засідання представник позивача не з`явився, подав суду заяву про розгляд справи без його участі, просить позов задовольнити, не заперечив щодо винесення заочного рішення по справі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про розгляд справи неодноразово повідомлявся судовими повістками по місцю реєстрації, причини неявки суду не повідомив, відзив на позов суду не подав. Суд вважає за можливе розгляд справи провести без його участі, на підставі наявних в справі доказів із винесенням заочного рішення по справі оскільки відносно цього не заперечив представник позивача в позовній заяві.

Ухвалою суду від 26.01.2026 р. відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 27.04.2026 р. зобов`язано АТ КБ «Приватбанк» надати суду додаткові докази по справі.

Фіксування судового процесу не здійснюється у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України. Вивчивши матеріали справи, суд встановив наступне.

22.10.2023 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та відповідачем за допомогою Інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено в електронній формі Договір № 7191901 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», що розміщенні на сайті https://creditplus.ua/ru/documents та затверджених наказом № 205-ОД від 10.02.2022 року. Згідно умов Кредитного договору: сума кредиту (загальний розмір) складає 4900,00 грн (п. 1.3. Кредитного договору); строк кредиту 360 дні(п.1.4); стандартна процентна ставка 1,99% в день і застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього договору; знижена процентна ставка 1,89% в день та застосується якщо споживач до 21.11.2023 р. або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти у сумі неменше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів або здійснить частково дострокове повернення кредиту…(п.1.5.2).

ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов`язання перед Відповідачем за Кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі 4900,00 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку Відповідача № НОМЕР_1 .

25.07.2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та ТОВ «ФК«ФІНТРАСТ УКРАЇНА», як фактором, було укладено Договір факторингу № 25.07/24-Ф, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за кредитними договорами, в т.ч. за кредитним договором №7191901. Вказані обставини підтверджуються копією договору факторингу, копією витягу з реєстру боржників.

Про відступлення права грошової вимоги за Кредитним договором ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» 25.07.2024 р. повідомило Відповідача шляхом направлення на електронну пошту зазначену при укладенні Кредитного договору відповідного повідомлення, що підтверджується копією повідомлення.

Відповідно до укладеного Договору факторингу № 25.07/24-Ф від 25.07.2024 року перейшло право грошової вимоги до Відповідача за Кредитним договором у розмірі: сума кредиту 4900,00 грн., сума процентів за користування кредитом 8970,92 грн., всього 13 870,92 грн..

Станом на дату звернення до суду заборгованість Відповідача по Кредитному договору перед Позивачем не сплачена і складає 4900,00 грн. - тіло кредиту, проценти 8970,92 грн. нараховані проценти та нараховані Позивачем проценти за 83 календарних днів(з 26.07.2024 р. по 16.10.2024 р.) - 8093,33 грн., всього - 21 964,25 грн.

На виконання ухвали суду від 27.04.2026 року, АТ КБ «Приватбанк» направило суду лист від 06.05.2026 року, отриманого судом 15.05.2026 року з випискою по рахунку № НОМЕР_1 за період з 22.10.2023 року по 22.10.2023 року із змісту якої видно, що зазначена банківська картка дійсно належить відповідачу та на неї 22.10.2023 р. були зараховані кошти в сумі 4900,00 грн.

За приписами ч.1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч.1 ст. 626 ЦК України).

В силу ч.1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч.1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч.1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України). Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі №127/33824/19.

Відповідно до ч.1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиції укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Статтею 525 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.

З врахуванням встановлених судом обставин справи та досліджених доказів, суд дійшов висновку щодо доведеності тверджень позивача про укладеність вищевказаного договору про надання споживчого кредиту між відповідачем та ТОВ «Авентус Україна».

За приписами статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №2-383/2010 зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Матеріали справи не містять та відповідачем не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності договору про надання споживчого кредиту. Зазначений договір недійсним не визнано.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог діючого законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Відповідна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №444/9519/12 (провадження №14-10 цс 18) від 28 березня 2018 року.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі статтею 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Частиною другою статті 517 ЦК України передбачено, що боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні.

За змістом наведених положень закону боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на її погашення первісному кредитору і таке виконання є належним. Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 23 вересня 2015 року у справі №6-979цсі 5.

21.11.2023 року відповідач не здійснив оплату процентів згідно графіку платежу та не повернув тіло кредиту.

Позивачем нараховано проценти за 83 календарних днів (26.07.2024 року - 16.10.2024 року ) в межах строку договору відповідно до наступного: 4900,00 грн. * 1,99% = 97,51 грн.*83 календарних днів = 8093,33 грн..

Виходячи з викладеного, встановивши укладення між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем 22.10.2023 року кредитного договору №7191901 з врахуванням наданих суду позивачем доказів та витребуваних судом, враховуючи, що позивач є належним кредитором до якого перейшло право вимоги у встановленому законодавством порядку, суд прийшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача в частині стягнення заборгованості по кредиту в сумі 4900,00 грн. При цьому суд враховує, що відповідачем договір не оспорено, розмір заборгованості не спростовано.

В той же час суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення відсотків, які хоча і нараховані в межах строку кредитування та з врахуванням процентної ставки встановленої договором задоволенню не підлягають оскільки як встановлено судом в порядку ч.7 ст. 81 ЦПК України шляхом витребування відповіді № 2828444 від 02.06.2026 р. з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела та суми доходів отриманих від податкових агентів, відповідач з жовтня 2023 р. по жовтень 2024 р. перебував на військовій службі.

Відповідно до частини 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» військовослужбовцям, призваним на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, на весь час їх призову, а військовослужбовцям під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, які перебували або перебувають безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (житлового будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля.

Особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій (абзац тринадцятий частини першої статті 1 Закону України «Про оборону України»).

Указом Президента України від 17 березня 2014 року № 303 "Про часткову мобілізацію", затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України "Про часткову мобілізацію"№ 1126-VII від 17.04.2014 року, в Україні оголошено проведення часткової мобілізації.

В Україні особливий період розпочався 18 березня 2014 року і триває на час розгляду справи.

Як встановлено судом відповідач на час укладення кредитного договору та на час нарахування йому відсотків за споживчим кредитом проходив військову службу, таким чином, на відповідача поширюються правові гарантії, визначені п. 15 ст. 14 Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам в сумі 8970,92 грн. нараховані проценти первинним кредитором та нараховані позивачем проценти за 83 календарних днів(з 26.07.2024 р. по 16.10.2024 р.) - 8093,33 грн.,на переконання суду, задоволенню не підлягають.

Згідно п.2 ч.2 ст.137 ЦПК України з результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат розмір сум, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої дороги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних виплат.

На підтвердження факту надання професійної правової допомоги надано договір про надання правової допомоги №10/12-2024 від 10.12.2024 року , копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю, заявкою №13668 на виконання доручення до Договору №10/12-2024 від 10.12.2024 року, копію ордера на надання правничої допомоги, рахунком про оплату №13668-16/12-2025 від 16.12.2025 року, за змістом яких видно, що правова допомога надана на загальну суму 10 000,00 грн..

Відповідачем клопотань про зменшення витрат на правову допомогу не заявлялося, а тому вимоги позивача в частині стягнення з відповідача витрат на правову допомогу підлягають до часткового задоволення пропорційно до задоволених позовних вимог в розмірі 2230,90 грн.(4900,00 грн. х 10 000,00 грн. : 21 964,25 грн. = 2230,90 грн.).

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України з відповідача підлягають стягненню на користь позивача витрати по сплаті судового збору в розмірі пропорційно до задоволених позовних вимог також 540,40 грн. (4900,00 грн. х 2422,40 грн. : 21 964,25 грн. = 540,40 грн.).

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 76, 81, 137, 141, 263-265, 268, 280 ЦПК України, ст. ст. 526, 527, 530, 611, 634, 1049, 1050, 1054 ЦК України, суд,

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ; зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» (код ЄДРПОУ 44559822; місцезнаходження: вул.Набережно-Корчуватська, буд.27, приміщення 2, м.Київ, 03045): заборгованість за договором № 7191901 про надання споживчого кредиту від 22.10.2023 р. в сумі 4900,00 грн. заборгованості за кредитом; 540,40 грн. судового збору; 2230,90 грн. витрат на правову допомогу.

Відповідач має право подати до суду заяву про перегляд заочного рішення в порядку встановленому ст.ст.284-285 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

На рішення позивачем може бути подано апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Повний текст рішення виготовлено 08.06.2026 р.

Суддя Кам`янець-Подільського

міськрайонного суду Вдовичинський А.В.