Рішення № 137241806, 16.02.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 465/9329/25

Провадження № 2/450/994/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого-судді Мельничук І. І.

секретаря судового засідання Дикої О. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

в с т а н о в и в:

представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача на користь позивача суму заборгованості за Кредитним договором № 00-9868602 від 23.07.2024 року у розмірі 21 734,00 грн., а також сплачений судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 23.07.2024 між ТОВ "Макс Кредит" та відповідачем ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 00-9868602 на суму 6 900,00 грн. Для отримання кредиту Відповідач зареєструвався на сайті кредитодавця та отримав доступ до Особистого кабінету. У процесі реєстрації він пройшов процедуру ідентифікації та верифікації, дотримуючись підказок відповідного сайту кредитодавця. Після цього відповідач ознайомився з чинною редакцією Правил надання коштів у позику, заповнив свої персональні ідентифікаційні дані, визначені як обов?язкові, та вказав суму коштів, яку бажає отримати. Кредитний договір підписано відповідачем шляхом введення одноразового ідентифікатора 95292, що є належним і допустимим способом підтвердження волевиявлення сторони на укладення правочину. Після здійснення акцепту позичальником, кредитодавець наклав на кредитний договір кваліфікований електронний підпис уповноваженого працівника із кваліфікованою електронною позначкою часу. 20.01.2025 між первісним кредитором та позивачем укладено договір факторингу №20012025-МК/Ейс, відповідно до умов якого останньому відступлено право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором. У порядку та на умовах, визначених у договорі факторингу, позивач зобов`язався передати (сплатити) первісному кредитору суму фінансування, а первинний кредитор зобов`язався відступити позивачу Права Вимоги за укладеними кредитними договорами згідно реєстру, в обсязі та на умовах, що існують на дату відступлення Прав Вимоги. Зважаючи на те, що відповідач належним чином не виконав свого зобов`язання щодо повернення коштів, виникла заборгованість у розмірі 21 734,00 грн., яка складається з 6 900,00 грн. заборгованості за тілом та 14 834,00 грн. заборгованості за відсотками. У зв`язку із вищенаведеним, позовні вимоги підтримує, просить задоволити. Крім цього, долучив клопотання про витребування у АТ КБ «ПриватБанк» інформації, що містить банківську таємницю.

Ухвалою судді Франківського районного суду м. Львова від 13.11.2025 року матеріали позовної заяви передано за підсудністю до Пустомитівського районного суду Львівської області, які надійшли 30.12.2025 року.

Ухвалою від 02.01.2026 року відкрито провадження у справі, а розгляд такої вирішено проводити у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Відповідачу встановлено п`ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.

Ухвалою від 02.01.2026 року клопотання представника позивача ТзОВ «ФК «ЕЙС» Поляков О. В. про витребування доказів задоволено. Витребувано у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, що містить банківську таємницю.

20.01.2026 року на адресу суду надійшла відповідь на вимоги ухвали суду від 02.01.2026 року від АТ КБ«ПриватБанк», згідно якої на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_1 та повідомлено, що по рахунку НОМЕР_2 було зарахування коштів на суму 6 000,00 грн. від 23.07.2024 р.

У вказаний строк відповідач не надав суду відзиву на позовну заяву, відповідно до вимог ст. 178 ЦПК України, без поважних причин. У матеріалах справи відсутні клопотання сторін про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Враховуючи наведене, відповідно до ч. 8 ст. 178 та ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до вимог ч. 2 г ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.

Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати належних йому процентів.

Відповідно до ст. 3 ЗУ «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

В силу ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

У відповідності до ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію», електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, в тому числі електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Судом встановлено, що 23.07.2024 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Макс Кредит» договір кредитної лінії № 00-9868602.

Кредитний договір № 00-9868602 від 23.07.2024 року був підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора 95292. У такий спосіб кредитний договір був укладений в Інформаційно-телекомунікаційній системі ТОВ «Макс Кредит» в електронній формі. Викладене у повній мірі узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.

Відповідно до умов кредитного договору ТОВ «Макс Кредит» зобов`язалося надати відповідачу кредит у розмірі 6000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, строком 360 днів.

Також відповідачем підписано паспорт споживчого кредиту.

ТОВ «Макс Кредит» виконало своє зобов`язання за кредитним договором та надало відповідачу грошові кошти у розмірі 6000,00 грн., шляхом перерахування коштів на банківську картку відповідача № НОМЕР_3 , яка також вказана ним у кредитному договорі, що підтверджується випискою по рахунку наданою АТ КБ «ПриватБанк» 20.01.2026 року.

20.01.2025 ТОВ «Макс Кредит» та ТОВ «ФК «Ейс» уклали договір факторингу №20012025-МК/Ейс, за умовами якого ТОВ «Макс Кредит» зобов`язався відступити на користь ТОВ «ФК «Ейс» вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а ТОВ «ФК «Ейс» зобов`язався їх прийняти та передати грошові кошти за плату на умовах, визначених цим договором.

Однак, відповідач неналежним чином виконував грошові зобов`язання, тому у нього виник борг за кредитним договором № 00-9868602 від 23.07.2024 в загальному розмірі 21 734,00 грн., який складається з: сума заборгованості по кредиту в розмірі 6900,00 грн.; заборгованість по несплаченим відсотках в розмірі 14 834,00 грн., штрафні санкції в розмірі 3 000,00 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості та випискою з особового рахунка.

Проте позивачем не заявлено позовних вимог про стягнення штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. ст.12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених ст. 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ЦПК України, доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Між сторонами по справі виникли правовідносини, які регулюються Законом України «Про електронну комерцію», ЦК України.

Відповідно до п. 5 ч. 1ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч. 2 ст.6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до ч. 4, ч. 6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Згідно з ч. 8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до цього Закону, за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.ст.525,526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, а зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054ЦК України позичальник зобов`язується повертати кредит та сплачувати проценти за користування ним у розмірах та на умовах, встановлених договором. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути кредит частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Згідно з ч. 2ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Згідно ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); 2) правонаступництва; 3) виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); 4) виконання обов`язку боржника третьою особою.

Відповідно до ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Всупереч ч. 1 ст.81 ЦПК України відповідач не подав жодного доказу на підтвердження того, що він належним чином виконав грошові зобов`язання за кредитним договором № 00-9868602 від 23.07.2024, укладеним з ТОВ «Макс Кредит». Тому у нього виник борг в загальному розмірі 21 734,00 грн.

Аналіз письмових доказів свідчить про те, що ТОВ «ФК «Ейс» у встановленому порядку набуло прав та обов`язків кредитодавця за кредитним договором № 00-9868602 від 23.07.2024, укладеним відповідачем з ТОВ «Макс Кредит». У матеріалах цивільної справи відсутні докази на підтвердження того, що відповідач добровільно погасив борг за вказаним договором.

Разом з тим, суд зазначає, щодо вимог про стягнення комісії, суд зазначає наступне.

Згідно з п.1.6 Договору , кредитодавець одноразово нараховує комісію за надання кредиту у розмірі 15,00% від суми кредиту, що складає 900,00 грн., яку позичальник зобов`язаний сплатити на умовах визначених п. 3.4 Договору.

Відповідно до п. 3.5 Договору, позичальник зобов?язаний здійснити оплату Комісії за надання кредиту та повернути суму кредиту в останній день строку кредитування, яка є датою остаточного повернення Кредиту, а саме: «18» липня 2025 р.

Частинами 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 по справі 363/1834/17зауважила, що, виходячи з припису частини третьої статті 55 Закону № 2121-ІІІ, банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку (пункт 29 постанови).

Недотримання вказаних принципів призводить до порушення прав та інтересів учасників цивільного обороту. Виконання позичальником умов кредитного договору, встановлених із порушенням зазначених принципів, не приводить ці умови у відповідність до засад цивільного законодавства (пункт 31 постанови).

Таким чином, суд не вбачає підстав для задоволення вимог в частині стягнення заборгованості за комісією у розмірі 900,00 грн., яка включена безпосередньо до суми заборгованості по кредиту.

Враховуючи вищенаведене, позов необхідно задоволити частково, та стягнути з відповідача заборгованість за Кредитним договором № 00-9868602 від 23.07.2024 року у розмірі 20 834,00 грн., яка складається з 6 000,00 грн. заборгованості за тілом та 14 834,00 грн. заборгованості за відсотками.

Щодо розподілу судових витрат суд зазначає наступне.

В той же час суд не вбачає підстав для покладення на відповідача 7000,00 грн. понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу, оскільки зі змісту поданих на підтвердження вказаних обставин документів вбачається, що договір про надання правничої допомоги № 20/08/25-01 від 20.08.2025, додаткова угода № 25770857123 до договору від 20.08.2025, акт прийому-передачі наданих послуг підписані позивачем та керуючим АБ «Соломко та партнери» Соломко О. В., в той час як скерована до суду позовна заява підписана не останнім, а директором ТзОВ «ФК «Ейс» Поляковим О.В., який представляє інтереси позивача, а не адвокатом Тараненко А.І., тому надання останнім правничої професійної допомоги позивачу у цій справі є не доведеним належними доказами, що позбавляє суд можливості стягнути такі витрати з відповідача.

Відповідно до ст.141 ЦПК України, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню понесені ним і документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору пропорційно задавленим позовним вимогам у сумі 2 322,09 грн.

Керуючись ст.5,76-81,83,95,141,247,265,354-355 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ: 42986956) заборгованість за Кредитним договором № 00-9868602 від 23.07.2024 року у розмірі 20 834,00 грн. (двадцять тисяч вісімсот тридцять чотири гривні 00 копійок).

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «ЕЙС» (код ЄДРПОУ: 42986956) витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 322,09 грн. (дві тисячі триста двадцять дві гривні 09 копійок).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду через суд першої інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 16.02.2026 року.

Суддя: І. І. Мельничук