Ухвала суду № 137241765, 30.04.2026, Пустомитівський районний суд Львівської області

Справа № 450/5074/24

Провадження № 2-др/450/14/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2026 року Пустомитівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Мельничук І. І.

при секретарі Дикій О. Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Пустомити заяву представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Кісь Олени Романівни про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі № 450/5074/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та визнання недійсним та скасування державної реєстрації, -

в с т а н о в и в :

в провадженні Пустомитівського районного суду Львівської області знаходилася цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та визнання недійсним та скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень на земельну ділянку, в якому представник позивача звернувся до суду з позовом, в якому просить суд визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області № 394-10/2021 від 03.11.2021 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність гр. ОСОБА_1 для БОЖБ в с. Старе Село» в частині затвердження гр. ОСОБА_1 технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), яка розташована на території АДРЕСА_1 та передачі у власність гр. ОСОБА_1 земельної ділянки, площею 0,1982 га, кадастровий номер 4623687100:01:002:0344 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (код згідно КВЦП3 - 02.01.), яка розташована в АДРЕСА_1 ; визнати недійсною та скасувати державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( з відкриттям розділу), індексний номер 62269753 від 14.12.2021 року на земельну ділянку гр.-ки ОСОБА_1 , площею 0,1982 га з кадастровим номером з 4623687100:01:002:0344, здійснену державним реєстратором Левандовською I. Ч. на підставі рішення Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області № 394-10/2021 від 03.11.2021 року; скасувати запис про державну реєстрацію прав на земельну ділянку з кадастровим номером - 4623687100:01:002:0344, в тому числі шляхом скасування записів в Поземельних книгах: видалення земельної ділянки з кадастровим номером - 4623687100:01:002:0344 з національної кадастрової системи (НКС) та Державного земельного кадастру (ДЗК), а саме: перенести до архівного шару відомостей земельного кадастру; стягнути з відповідачів на користь позивача судові витрати, в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 11.03.2026 року постановлено цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та визнання недійсним та скасування державної реєстрації залишити без розгляду.

12.03.2026 року на адресу суду представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Кісь О. Р. скеровано заяву про винесення додаткового рішення, в якій вона просить суд ухвалити додаткове рішення суду, яким стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу адвоката в сумі 24 000 грн., яке мотивує тим, що 11.03.2026 року Пустомитівським районним судом Львівської області задоволено заяву представника позивача та винесено ухвалу про залишення позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Давидівської сільської ради про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та визнання недійсним та скасування державної реєстрації прав та обтяжень на земельну ділянку без розгляду. При подачі відзиву на позовну заяву відповідачем зазначено, що орієнтовна сума судових витрат за надання правничої допомоги буде становити 20 000 грн. Проте здійснивши повний розрахунок витрат на правничу допомогу такий становить 24 000 грн. При ухваленні рішення про залишення позовної заяви без розгляду, судом не прийнято рішення про повернення витрат на надання правничої допомоги відповідачу. Відповідачем здійснено оплату правничої допомоги адвоката, що відповідно до ст. 79 ЦПК є судовими витратами, та відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК підлягали стягненню з позивача на користь відповідача.

07.04.2026 року представником позивача ОСОБА_3 адвокатом Сидорак Н. Б. подано заперечення на заяву про ухвалення додаткового рішення, в яких вона просить відмовити у задоволенні заяви відповідача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Свої заперечення представник позивача мотивує тим, що відповідачем не дотримано вимог процесуального закону щодо попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, передбаченого статтею 134 ЦПК України, що позбавило позивача можливості завчасно оцінити заявлені витрати та заперечити їх розмір на початковій стадії розгляду справи. У зв`язку з цим позивач вважає, що відсутні правові підстави для їх подальшого стягнення. Крім того, у запереченнях зазначено, що заявлений відповідачем розмір витрат на правничу допомогу є завищеним та не відповідає фактичному обсягу виконаних адвокатом робіт. Позивач вказує, що у справі відбулося лише кілька судових засідань, при цьому справа не розглядалася по суті, що свідчить про відсутність значного обсягу складної правничої роботи. Таким чином, заявлена сума витрат є неспівмірною зі складністю справи та витраченим часом. Також представник позивача наголошує, що залишення позову без розгляду було зумовлено поважними причинами, а саме тяжким станом здоров`я позивачки, яка перебувала на тривалому лікуванні та після оперативного втручання, що підтверджується медичними документами. Вказані обставини свідчать про об`єктивну неможливість продовження розгляду справи та виключають наявність недобросовісної процесуальної поведінки з боку позивача. Окремо зазначено, що вимоги відповідача про відшкодування витрат у розмірі 24 000,00 грн є неспівмірними, необґрунтованими та такими, що фактично спрямовані на отримання надмірної компенсації, яка не відповідає критеріям розумності та справедливості, визначеним статтями 137, 141 ЦПК України та судовою практикою Верховного Суду.

Відповідно до статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою осіб, які беруть участь у справі, чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання.

Позивач ОСОБА_3 та його представник адвокат Сидорак Н. Б. у судове засідання не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце судового засідання.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Кісь О.Р., у судове засідання не з`явилися, однак останній через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи у їх відсутності, додатково вказав, що заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу просить задоволити повністю.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до таких висновків.

Судом встановлено, що ухвалою Пустомитівського районного суду Львівської області від 11.03.2026 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та визнання недійсним та скасування державної реєстрації залишено без розгляду.

При ухваленні рішення, судом не вирішувалось питання щодо судових витрат на професійну правничу допомогу, які були понесені відповідачем за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та визнання недійсним та скасування державної реєстрації. 12.03.2026 року представником відповідача на адресу суду була подана заява про стягнення судових витрат та за правничу допомогу.

Відповідно до ч. 3 ст. 257 ЦПК України в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету.

Згідно ст.246 ЦПК України, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше двадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 270 цього Кодексу.

Положеннями статті 59 Конституції України передбачено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Відповідно до ч.1, п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування розміру понесених витрат на правничу допомогу у розмірі 24 ,00,00 грн. до матеріалів справи надано копії наступних документів: Договору про надання правової допомоги від 07.02.2025 року; розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу; квитанції до прибуткового ордера № 11 від 11.03.2026 року; ордеру серії ВС № 1344820 від 10.02.2025 року.

Згідно розрахунку суми гонорару за надану правничу допомогу вбачається, що адвокатом, Кісь О. Р., яка діє на підставі Свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 015, що видане на підставі рішення атестаційної палати Львівської кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури від 03.07.2013 року № 4 Телюк Галині Петрівні, надано правничу допомогу у представництві інтересів відповідача у цивільній справі № 450/5074/24 у Пустомитівському районному суді Львівської області, а саме послуги: первинна консультація, кількістю 1 год., вартістю 2000 грн., сумою за послугу 2000 грн.; ознайомлення з матеріалами справи, кількістю 1 год., вартістю 2000 грн., сумою за послугу 2000 грн.; підготовка відзиву на позовну заяву, кількістю 3 год., вартістю 2000 грн., сумою за послугу 6000 грн.; підготовка та участь у судових засіданнях, кількістю 7 год., вартістю 2000 грн., сумою за послугу 14 000 грн., всього 24 000,00 грн., а фактично сплачено 24 000,00 грн., що підтверджується копією квитанції до прибуткового ордера № 11 від 11.03.2026 року.

Надаючи оцінку доводам представника відповідача про наявність правових підстав для відшкодування витрат на правову допомогу за рахунок позивача суд виходить з наступного.

Залишення заяви без розгляду на підставі заяви позивача - це форма закінчення розгляду справи без ухвалення рішення. Зазначена процесуальна дія - це диспозитивне право позивача, передбачене нормами ЦПК України.

Розподіл витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду регламентується ст. 142 ЦПК України.

Нормами статті 142 ЦПК України передбачено, що у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача. У випадках, встановлених частинами третьою п`ятою цієї статті, суд може вирішити питання про розподіл судових витрат протягом п`ятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду, рішення про задоволення позову у зв`язку з його визнанням, за умови дотримання відповідною стороною вимог частини дев`ятої статті 141 цього Кодексу.

Відповідно до частини дев`ятої статті 141 ЦПК України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами, або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 44 ЦПК України встановлено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Залежно від конкретних обставин суд може визнати зловживанням процесуальними правами дії, що суперечать завданню цивільного судочинства, зокрема: 1) подання скарги на судове рішення, яке не підлягає оскарженню, не є чинним або дія якого закінчилася (вичерпана), подання клопотання (заяви) для вирішення питання, яке вже вирішено судом, за відсутності інших підстав або нових обставин, заявлення завідомо безпідставного відводу або вчинення інших аналогічних дій, що спрямовані на безпідставне затягування чи перешкоджання розгляду справи чи виконання судового рішення; 2) подання декількох позовів до одного й того самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, або подання декількох позовів з аналогічним предметом і з аналогічних підстав, або вчинення інших дій, метою яких є маніпуляція автоматизованим розподілом справ між суддями; 3) подання завідомо безпідставного позову, позову за відсутності предмета спору або у спорі, який має очевидно штучних характер; 4) необґрунтоване або штучне об`єднання позовних вимог з метою зміни підсудності справи або завідомо безпідставне залучення особи як відповідача (співвідповідача) з тією самою метою; 5) укладення мирової угоди, спрямованої на шкоду правам третіх осіб, умисне неповідомлення про осіб, які мають бути злучені до участі у справі.

У постанові по справі № 644/7976/18 Верховний Суд зауважує, що особі гарантується право на звернення до суду за захистом та право на позов. ЦПК України передбачає компенсацію здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, лише у випадку необґрунтованих дій позивача.

При цьому, звернення до суду із позовом є суб`єктивним правом позивача, гарантованим статтями 55, 124 Конституції України, є безумовним доступом до правосуддя незалежно від обґрунтованості позову.

Верховний Суд виходить із системного тлумачення положень частин п`ятої, шостої статті 142, частини дев`ятої статі 141 ЦПК України та зазначає, що необґрунтовані дії позивача, як підстава для компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних із розглядом справи, відповідно до частини п`ятої статті 142 ЦПК України, передбачають свідомі недобросовісні дії позивача, які свідчать про зловживання процесуальними правами.

Для задоволення заявлених вимог відповідач повинен довести, а суд - встановити, які саме дії позивача при зверненні до суду чи у ході розгляду справи по суті є необґрунтованими та у чому вони виражені, зокрема: чи є недобросовісним звернення позивача з позовом до суду, чи були його дії умисними та чим це підтверджується.

Таким чином, доведення відповідачем необґрунтованих дій позивача чи зловживання ним своїми правами є обов`язковою умовою для стягнення з позивача витрат відповідача у разі залишення позову без розгляду.

Усталеною є судова практика щодо того, що для стягнення компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи, необхідно довести, а суду встановити і зазначити про це в судовому рішенні, які саме необґрунтовані дії позивача були ним здійснені в ході розгляду справи та в чому вони виражені, зокрема: чи діяв позивач недобросовісно, пред`явивши позов; чи систематично протидіяв правильному вирішенню спору; чи недобросовісний позивач мав на меті протиправну мету - ущемлення прав та - інтересів відповідача; чи були дії позивача умисні та який ступінь його вини й чим це підтверджується.

Близькі за змістом позиції викладені у постановах Верховного Суду від 18.06.2019 у справі № 922/3787/17, від 09.07.2019 у справі № 922/592/17, від 24.03.2021 у справі № 922/2157/20, від 21.01.2020 у справі № 922/3422/18, від 26.04.2021 у справі № 910/12099/17, від 19.04.2021 у справі № 924/804/20.

Варто звернути увагу сторони відповідача у даній справі, що Верховний Суд неодноразово акцентував увагу на тому, що поняття «необґрунтованість дій позивача» не є повністю тотожнім таким поняттям як «зловживання правом», «неправомірність дій» або ж «встановлення того, що спір виник внаслідок необґрунтованих дій позивача». «Необґрунтовані дії позивача» не тотожні й поняттю «необґрунтований позов», адже законодавець свідомо визначив саме підставу як дію позивача і яка/які є необґрунтованими, а не заяву по суті спору - позов. (постанови Верховного Суду від 01.12.2022 у справі 922/2017/17, від 04.05.2023 у справі №910/5911/22).

Варто зазначити, що приписи статті 44 ЦПК України визначають, зокрема, імператив щодо неприпустимості зловживання процесуальними правами і обов`язок сторін судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами. Згідно частини другої цієї статті вбачається, що суд залежно від конкретних обставин справи може визнати дії зловживанням правом.

Натомість положення статей 2, 4, 13, 142, 206 ЦПК України, зі змісту яких убачається, що право на звернення до суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується, і ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Залишення позову без розгляду за заявою позивача є практична реалізація принципу диспозитивності цивільного судочинства, адже саме учаснику справи належить право розпоряджатися своїми правами щодо предмета спорту на власний розсуд.

Отже сам по собі факт залишення позову без розгляду у справі не підтверджує ні відсутність спору позивача з відповідачем, ні відсутність предмета спору, ні свідоме порушення позивачем охоронюваних законом прав та інтересів відповідача, не свідчить про зловживання правом та не свідчить про наявність безумовних підстав для компенсації судових витрат відповідачу.

В аспекті висловлених представником відповідача доводів про наявність обставин, які свідчать про необхідність відшкодування витрат на правничу допомогу адвоката в сумі 24 000 грн. суд зауважує наступне.

За обставинами спірних правовідносин судом встановлено, що 28.10.2024 року позивач звернулась до Пустомитівського районного суду із позовом до ОСОБА_1 та Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та визнання недійсним та скасування державної реєстрації, в даній цивільній справі позовну заяву позивача було залишено без розгляду за її заявою, що, як стверджує сторона позивача, обумовлено погіршенням стану здоров`я позивача. Зокрема, встановлено, що ОСОБА_2 на час відповідних процесуальних дій перебувала на стаціонарному лікуванні у зв`язку з захворюванням, їй було проведено оперативне втручання, післяопераційний стан є ускладненим, що підтверджується випискою з медичної картки стаціонарного хворого, долученою до матеріалів справи.

Натомість такі обставини не свідчать про зловживання позивачем правом, оскільки судом не встановлено того, що позивач діяла недобросовісно, протидіяла вирішенню спору чи мали на меті ущемлення прав та інтересів відповідача. Не встановлено судом і обставин, які б свідчили про негативні наслідки, яких зазнала відповідач ОСОБА_1 через перебування на розгляді у суді даної справи.

Отже, стороною відповідача не доведено, що понесені нею витрати на правову допомогу виникли внаслідок необґрунтованих (недобросовісних) дій позивача (саме дій, а не позову) і є неминучими та виправданими, а тому відсутні підстави для покладення на позивача судових витрат на професійну правничу допомогу з підстав, передбачених ч. 5 ст. 142 ЦПК України.

Щодо інших доводів представників сторін, то варто звернути увагу, що Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28 жовтня 2010 року) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

З огляду на викладене суд зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як в матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а відтак відсутня необхідність для надання правової оцінки іншим доводам, оскільки це не матиме значення для правильності вирішення поставленого перед судом питання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.81,133,137,142,260,270,354 ЦПК України, -

у х в а л и в :

у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Кісь Олени Романівни про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у цивільній справі № 450/5074/24 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Давидівської сільської ради Львівського району Львівської області про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування та визнання недійсним та скасування державної реєстрації відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного суду.

Суддя: І. І. Мельничук