Рішення № 137241647, 09.06.2026, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №2/447/431/26 Справа №447/941/25

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ У К Р А Ї Н И

09.06.2026 Миколаївський районний суд Львівської області у складі:

головуючого судді: Бачуна О.І.

за участю: секретаря судового засідання Данилів О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

27.03.2025 року до Миколаївського районного суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовна заява мотивована тим, що 28.08.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір (оферту) №28.08.2024-100002781. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 6000 грн, строком на 140 днів, тобто до 14.01.2025 за процентною ставкою 1.00%. ТОВ «Споживчий центр» свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, в свою чергу відповідачка свої зобов`язання за договором належним чином не виконує, у зв`язку з чим, станом на 14.01.2025 утворилась заборгованість у розмірі 18600 грн., що складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6000 грн., заборгованості по процентам в розмірі 8400 грн., комісії 1200 грн., неустойки за кожен день не виконання чи неналежного виконання кожного окремого зобов`язання у розмірі 3000грн, чим порушуються права та інтереси ТОВ «Споживчий центр». Враховуючи наведене, просить позов задовольнити.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівського області від 31.03.2025 відкрито провадження у справі, визначено, що розгляд справи буде проводитись за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Заочним рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 19.06.2025 позов ТОВ « Споживчий центр» до ОСОБА_3 , задоволено повністю.

03.07.2025року ОСОБА_1 подал до суду заяву про перегляд заочного рішення №447/941/25 від 19.06.2025року.

Ухвалою Миколаївського районного суду Львівської області від 16.07.2027 заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 19.06.2025 №447/941/25 задоволено. Скасовано заочне рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 19.06.2025 №447/941/25 . Справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

26.08.2025року представник відповідача адвокат Джеуфер Б.М, подав до суду відзив на позовну заяву в якому вказав, що ОСОБА_1 не укладала кредитного договору із позивачем 28.08.2024року, оскільки перебувала в Чеській Республіці, де отримала дзвінок від шахраїв та повідомила їм свої дані, у зв`язку із чим її телефон та банківська картка « ПриватБанку» були заблоковані, а приїхавши в Україну дізналася що на її ім`я було оформлено кредит в сумі 6000грн. Вона одразу звернулася в правоохоронні органи, відомості внесенні в ЄРДР №12024141250000510. Додатково пояснила, що 28.08.2024року перебувала в Чеській Республіці а тому не могла фізично знімати кошти в сумі 6000грн. в м.Кривому Розі.

12.01.2026року представником позивача подано до суду відповідь відзив. Вказує, що між ТОВ «Споживчий центр» та відповідачем було укладено Кредитний договір шляхом: 1) отримання/ознайомлення відповідача з Пропозицією про укладення кредитного договору (оферта) (кредитної лінії) від 28.08.2024 р.; 2) подання відповідачем Заявки кредитного договору № 28.08.2024-100002781 (кредитної лінії) від 28.08.2024 р.; 3) надсилання відповідачем Відповіді позичальника про прийняття пропозиції (акцепт) кредитного договору №28.08.2024-100002781 (кредитної лінії) від 28.08.2024 р. Таким чином, було укладено Кредитний договір №28.08.2024-100002781 від 28.08.2024 р. у електронній формі, яка законодавчо прирівнюється до письмової. Щодо ідентифікації Відповідачем під час укладення кредитного договору було проведено ідентифікацію через систему Bank ID. Позивач є абонентом-надавачем послуг. При проходженні автентифікації (введенні пароля до інтернет-банкінгу, обраного відповідачем та підтвердження надання даних через систему BankID від абонента ідентифікатора позивачу), було встановлено особу відповідача шляхом отримання відповідних даних, перелік якої визначено в електронній анкеті cпецифікації взаємодії абонентського вузла з центральним вузлом Системи Bank ID Національного банку.

Крім цього, відповідач підписав кредитний договір за допомогою одноразового ідентифікатора «Е175», який надсилався у смс-повідомленні на номер вказаний як фінансовий. Відповідачка не заперечує, що засіб зв`язку, а саме номер телефону НОМЕР_1 належить їй, однак зазначає, що вона його втратила, проте це не підтверджено відповідними засобами доказування.

Поряд з цим, без реєстрації та здійснення входу на веб-сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету та без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, кредитний договір не був би укладений.

Видача кредитних коштів відповідачу підтверджується Листом ТОВ «УПР». Відповідачу було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 28.08.2024 22:05:37 на суму 6000,00 грн, номер картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі iPay.ua 493820022, призначення платежу: Видача за договором кредиту №28.08.2024-100002781». Отже, позивачем було перераховано кошти на картковий рахунок відповідача, номер якого зазначено ним у кредитному договорі (заявці), за допомогою інтернет еквайрингу iPay.

Відповідачем надано відповідь поліції з приводу звернення щодо вчинення відносно неї шахрайських дій. Дані обставини підтверджують лише звернення до правоохоронного органу та не підтверджують те, що повідомлені відповідачем обставини знайшли своє підтвердження у ході досудового розслідування, зокрема, не встановлено особу винного. Подані відповідачем докази не скасовують доводів позовної заяви

Представник позивача ТзОВ «Споживчий центр» в судове засідання не з`явився, у позові просив розгляд справи проводити без його участі.

Відповідач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_5 в судове засідання не прибули, однак подали клопотання про розгляд справи у їх відсутності.

У зв`язку з неявкою в судове засідання сторін у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Суд встановив, що 28.08.2024 між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір (оферту) №28.08.2024-100002781. З метою укладення договору, ОСОБА_1 підписала заявку кредитного договору №28.08.2024-100002781 за допомогою електронного підпису Е175. Відповідно до умов договору позичальнику надано кредит у розмірі 6 000 грн, строком на 140 днів. Дата повернення кредиту 14.01.2025. Процентною ставкою 1.00% день користування Кредитом. Комісія , пов`язана з наданням Кредиту 20% від суми Кредиту і становить 1200гривень.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець зобов`язується надати кредит позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (п. 3.1 Пропозиції).

Відповідно до п.4.1. кредитодавець надає позичальнику кредит на умовах визначених у заявці на умовах його строковості, платності і поворотності.

Денна процентна ставка - загальні витрати за споживчим кредитом за кожний день користування кредитом протягом всього строку, на який надається Кредит, виражені у процентах від загального розміру виданого кредиту. Розрахунок денної процентної ставки: 0,87% = (7336,39/ 6000)/140* 100%. Проценти (економічна сутність - плата за користування Кредитом) розраховуються шляхом множення всієї Суми Кредиту (включаючи всі Транші) (залишку від всієї Суми Кредиту) (база розрахунку) на кількість днів користування Кредитом/залишком Кредиту та на процентну ставку. Неустойка за невиконання/неналежне виконання споживачем грошового зобов`язання з повернення суми кредиту становить 60гривень, що нараховується за кожен день невиконання/неналежного виконання кожного окремого зобов`язання незалежно від суми невиконаного зобов`язання.

Для підписання та укладення договору на номер відповідача 0677986044 було надіслано Код підтвердження Е175

Отримання відповідачем кредитних коштів в розмірі 6000 грн підтверджено квитанцію про перерахунок коштів ТОВ «Універсальні платіжні рішення».

Відповідно до довідки-розрахунку про стан заборгованості за кредитним договором №28.08.2024-100002781 від 28.08.2024, заборгованість становить 18600 грн., складається з заборгованості по тілу кредиту в розмірі 6000 грн., заборгованості по процентам в розмірі 8400 грн., комісії 1200 грн., неустойки в сумі 3000грн

Встановивши, що без отримання смс-повідомлення, без здійснення входу на веб сайт товариства за допомогою логіна і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений, суд вважає, що укладення кредитного договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідача, цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Аналогічні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20 (провадження № 61-2903св21), від 01 листопада 2021 року у справі № 234/8084/20 (провадження № 61-2303св21).

Відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» цей правочин вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Вищевикладене узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.06.2022 по справі № 757/40395/20-ц.

Таким чином, позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 19.08.2024 по 01.09.2024 перебувала в Чеській Республіці

Судом встановлено, що 23.09.2024року ОСОБА_1 звернулася в правоохоронні органи з приводу вчинення відносно неї шахрайських дій щодо заволодіння 28.08.2024 грошовими коштами в сумі 97672,40грн. На даний час остаточне процесуальне рішення правоохоронними органами не прийнято, винних осіб не встановлено.

Як вбачається із інформації наданої АТ КБ « ПРИВАТБАНК» на ім`я ОСОБА_1 в банку емітована картка № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ). Клієнт ОСОБА_1 верифікований шляхом підписання Анкети-заяви по ідентифікації клієнта від 25.09.2020року. Крім цього суду надано виписку по рахунку за 28.08.2024року.

Застосовані норми права та мотиви, з яких виходить суд при прийнятті рішення

Однією із загальних засад цивільного законодавства, зокрема, є свобода договору, що стверджується пунктом 3 частини 1 статті 3 ЦК України.

Статтею 627 ЦК України закріплений принцип свободи договору, згідно якого сторони вільні в укладені договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і справедливості.

Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення закону щодо договору позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 530 ЦК України зобов`язання підлягає виконанню у строк встановлений договором.

Визначення поняття зобов`язання міститься у частині 1 статті 509 ЦК України.

Відповідно до цієї норми зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).

Згідно положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 5 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа.

Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Відповідно до частин 1, 5, 6 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частин 2, 3 статті 12 ЦПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна стороні повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судом враховано, що ТОВ «Споживчий Центр» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу кредит у розмірі, встановленому договором та заявкою до Договору, що підтверджено наявними у матеріалах справи доказами.

Матеріали справи не містять жодних доказів виконання умов кредитного договору в частині сплати основного боргу та відсотків, а тому заявлений до стягнення розмір за частині основного боргу та відсотків підлягає задоволенню.

Щодо стягнення комісії в розмірі 1200грн, то суд звертає увагу, що така погоджена сторонами, не суперечить Закону, зокрема статті 1 та 8 Закону України «Про споживче кредитування».

Тобто, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право кредитора встановлювати у кредитному договорі комісію.

Відповідно до п.7 Заявки кредитного договору №28.08.2024-100002781 від 28.08.2024, комісія пов`язана з наданням кредиту 20% від суми кредиту і дорівнює 1200грн.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по тілу кредиту в сумі 6000 грн., по процентам в розмірі 8400,00грн та комісії в розмірі 1200,00 грн, що в сумі складає 15600,00 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Будь-який належних та допустимих доказів які підтверджували факт не укладенн ОСОБА_1 кредитного договору із ТОВ « Споживчий центр» №28.08.2024-100002781 від 28.08.2024 стороною відповідача не представлено а судом не здобуто.

Факт звернення відповідачки до правоохоронних органів з приводу вчинення відносно неї шахрайських дій із заволодіння грошовими коштами, зокрема в сумі 6000 грн. не можу бути підставою, яка підтверджувала факт не укладення кредитного договору.

При цьому, суд відмовляє у задоволенні вимог в частині стягнення суми неустойки 3000грн з огляду на таке.

Відповідно до ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеноїстаттею 625цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

Указом Президента України № 64/2022 в Україні запроваджено воєнний стан з 24.02.2022 року. На час ухвалення рішення відповідний стан є продовженим.

За таких обставин заявлена вимога про стягнення суми неустойки суперечить приписами п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та не підлягає до задоволення.

З приводу зауважень сторони позивача про зміни положень законодавства та можливості нарахування суми пені на підставі Закону України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» суд зазначає.

Відповідно до п.6-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» в редакції до внесення змін згідно Закону № 3498-IXвід 22.11.2023 у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» відповідну норму виключено,пункт 6 викладено у редакції: у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України"Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинностіЗаконом України"Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані за період, зазначений у цьому пункті, за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) зобов`язань за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем.

На думку сторони позивача, відповідна обставина поновлює правові підстави для нарахування та стягнення неустойки (пені), а саме за договорами, укладеними з 24.01.2024 року, у тому числі, за договором кредиту, укладеним з відповідачем.

Суд не може погодитись із вказаним твердженням,оскільки з системного аналізу положень закону України «Про споживче кредитування» у відповідних редакціях, вимог ЦК України в частині запроваджених його Прикінцевими та перехідними положеннями обмежень у стягненні неустойки за договорами кредиту у період воєнного стану, слід дійти висновку про відсутність логічних суперечностей у нормативному врегулюванні фактичному направленні обумовлених законодавчих приписів на різні оціночні обставини.

Кожна з наведених норм регламенту окремі часові проміжки для визначення правомірності нарахування та стягнення неустойки, внесення змін до Закону України «Про споживче кредитування» на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» не усуває необхідності застосування приписів п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України за їх заборонним характером.

З огляду на викладене, суд відмовляє у стягненні неустойки в сумі 3000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі наведеного, керуючись статтями. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію»,ст. 6, 15, 205, 207, 526, 626, 627, 628, 638, 639, 1054, 1055 ЦК України, ст. 5, 13, 81, 82, 141, 223, 247, 259, 264, 265 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» заборгованість за кредитним договором №28.08.2024-100002781 від 28.08.2024, в сумі у загальному розмірі 15600 гривень 00 копійок, яка складається з:

6000,00 грн. прострочене тіло кредиту,

8400,00 грн. відсотки за користування кредитом;

1200,00 грн. комісія.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр» 2048,46 грн. судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий Центр», код ЄДРПОУ 37356833, місцезнаходження: вул. Саксаганського, буд. 133-А, м. Київ,.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 зареєстрований АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 09.06.2026 року.

Суддя Бачун О. І.