Рішення № 137239401, 09.06.2026, Кіцманський районний суд Чернівецької області

Справа № 718/535/26

Провадження 2/718/255/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" червня 2026 р. м.Кіцмань Чернівецька область

Кіцманський районний суд Чернівецької області у складі: головуючої судді Масюк Л.О., секретаря Харабара А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кіцмань цивільну справу №718/535/26 за позовною заявою Головного управління пенсійного фонду України в Чернівецькій області (м.Чернівці площа Центральна,3) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) третя особа: Державна установа «Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоровя України» (пров.Ф.Макаревського, 1-А, м.Дніпро) про стягнення суми переплати пенсії,-

ВСТАНОВИВ :

Представник Головного управління пенсійного фонду України в Чернівецькій області Скрипник М.В. звернулася до суду із вказаним позовом у якому вказує, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебувала на обліку та отримувала пенсію по інвалідності ІІІ групи з 01.05.2024, призначену відповідно до Закону №1058-IV на підставі особистої заяви, виписки з акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12ААГ №797439 від 01.05.2024, виданої ОКМУ «Центр МСЕ».

Вказує, що Рішенням від 07.06.2024 за №241670059463 було призначено ОСОБА_1 пенсію та в подальшому відповідно пункту 14-6.1 розділу XV Прикінцеві положення Закону України №1058-IV продовжувались виплати на період воєнного стану.

Відповідно до ст. 34 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності.

Рішенням Ради національної безпеки і оборони України від 22.10.2024 «Щодо протидії корупційним та іншим правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів» (надалі - Рішення РНБО від 22.10.2024), що введено в дію Указом Президента України від 22.10.2024 № 732/2024, вирішено рекомендувати Офісу Генерального прокурора, Службі безпеки України, Державному бюро розслідувань, Національній поліції України, Національному антикорупційному бюро України прозвітувати у місячний строк про вжиті заходи реагування щодо виявлення, розслідування та протидії корупційним й іншим кримінальним правопорушенням під час встановлення інвалідності посадовим особам державних органів. За результатами проведеної роботи запропонувати відповідні кадрові та організаційні рішення. Підпунктом «б» пункту 2 Рішення РНБО від 22.10.2024 вирішено Кабінету Міністрів України забезпечити утворення Міністерством охорони здоров`я України разом з Державним бюро розслідування, Службою безпеки України, Національною поліцією України, обласними, Київською міською військовими адміністраціями у тижневий строк робочих груп із перевірки рішень медико-соціальних експертних комісій щодо встановлення інвалідності посадовим особам відповідних державних органів.

На виконання Рішення РНБО від 22.10.2024 Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова від 15.11.2024 № 1338 «Деякі питання запровадження оцінювання повсякденного функціонування особи», якою затверджені: Положення про експертні команди з оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії направлення на проведення оцінювання повсякденного функціонування особи; Порядок функціонування електронної системи щодо оцінювання повсякденного функціонування особи; Критерії встановлення інвалідності.

Міністерство охорони здоров`я (надалі МОЗ) утворює Центральну медикосоціальну експертну комісію МОЗ, визначає її голову та заступника голови. Відповідно до пункту 13 Положення №1317 Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ: здійснює організаційно-методичне керівництво обласними, Київським та Севастопольським міськими центрами (бюро) медико-соціальної експертизи; розробляє комплексні заходи щодо профілактики і зниження рівня інвалідності, а також удосконалення порядку проведення реабілітації осіб з інвалідністю; проводить перевірку обґрунтованості рішень, прийнятих обласними, центральними міськими, міськими, міжрайонними, районними медико-соціальними експертними комісіями і в разі потреби скасовує їх та ін.

За результатом переогляду Центральна медико-соціальна експертна комісія МОЗ приймає рішення щодо скасування, підтвердження, зміни попереднього висновку або формування нового висновку.

Посилається на те, що Головним управлінням отримано від Державної установи «Український державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоров`я України» акт №596 від 02.07.2025 приймання-передачі Витягів з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, де рішенням № ЦО-11672 від 28.02.2025 групу інвалідності ОСОБА_1 не встановлено з 12.04.2024.

Представник позивача зазначає, що відповідачка мала встановлену групу інвалідності, яка давала право на пенсійне забезпечення, однак після рішення експертної команди про скасування інвалідності з 12.04.2024 вона втратила таке право відповідно до чинного законодавства, зокрема до норм Закону України №1058-IV.

З урахуванням вищевикладених фактів, за період з 01.05.2024 по 31.03.2025 виникла переплата пенсії в сумі 33123 грн. 00 коп.

Головним управлінням направлено листа за №2400-2701-8/25121 від 14.07.2025 на банківську установу щодо повернення коштів за період з 01.05.2024 по 31.03.2025 в сумі 33123 грн. Банківською установою АТ КБ ПРИВАТБАНК повернуто кошти в межах наявного залишку на рахунку відповідачки у розмірі 60,97 грн., однак залишок невідшкодованої пенсії становить 33062,03 грн.

Враховуючи наведене, просить позов задовольнити, стягнути з ОСОБА_1 суму переплати пенсії за період з 01.05.2024 по 31.03.2025 в сумі 33062 грн, 03 коп. на користь Позивача, Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області та стягнути з відповідачки понесені позивачем судові витрати на рахунок Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області.

Представник позивача Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області в судове засідання не зявилася, однак надіслала до суду заяву з проханням справу розглянути за її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не зявилася.

Представник відповідачки ОСОБА_1 , адвокат НоцькийО.В., в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, просив відмовити у їх задоволенні, посилаючись на те, що представником позивача не надано суду докази того, що відповідачка зловживала своїми правами чи обов`язками у спірних правовідносинах із позивачем чи останнім була допущена арифметична помилка, що призвели до безпідствного набуття нею грошових коштів, отриманих у якості пенсії. Таким чином представник відповідача вважає, що позивач не довів наявність обставин, передбачених ст. 1215 ЦК України, які б дозволяли стягувати з ОСОБА_1 надмірно виплачену їй суму пенсії.

Крім того представник відповідача висловився щодо сумнівних повноважень представника позивача.

Враховуючи наведене, просить відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи Державної установи «Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоровя України» у судове засідання не зявився, хоча належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи. Будь яких заяви чи клопотань до суду від нього не надходило.

Заслухавши поясненя представника відповідача, адвоката Ноцького О.В., дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов наступного висновку.

Щодо повноважень представника позивача ГУ ПФУ у Чернівецькій області суд зазначає наступне.

Згідно ч.3 ст.58 ЦПК України юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Згідно Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань керівником юридичної особи ГУ ПФУ у Чернівецькій області є Романів М.В. (а.с.23).

Відповідно до Доручення у порядку передоручення від 12.05.2022 року ОСОБА_2 уповноважив в порядку передоручення Скрипник М.В. представляти інтереси ГУ ПФУ у Чернівецькій області (а.с.22).

Наказом ГУ ПФУ у Чернівецькій області від 03.10.2022 року Скрипник М.В. переведено з посади головного спеціаліста-юристконсульта відділу представництва інтересів в судах та інших органах юридичного управління ГУ ПФУ у Чернівецькій області на посадку головного спеціаліста-юристконсульта відділу організації правової роботи юридичного управління ГУ ПФУ у Чернівецькій області з посадовим окладом згідно штатного розпису (а.с.21 зворот).

Таким чином Скрипник М.В. є належним представником ГУ ПФУ у Чернівецькій області.

Судом встановлено, що згідно Виписки з Акта огляду МСЕК серія 12 ААГ №797439 відповідачці ОСОБА_1 01.05.2024 року встановлено третю групу інвалідом загального захворювання до 01.06.2025 року (а.с.10).

Згідно розрахунків ГУ ПФУ у Чернівецькій області розмір пенсії відповідачки ОСОБА_1 становить 2980,00 гривень, сума пенсії за період з 01.05.2024 по 31.03.2025 становить 33062,03 грн. (а.с.7-8).

Відповідно до Витягу з рішення експертної команди з оцінювання повсякденного функціонування особи, що надсилається до територіальних органів ПФУ встановлено, що рішенням №ЦО-11672 від 28.02.2025 групу інвалідності ОСОБА_1 , яку встановлено з 12.04.2024 року, не встановлено з 12.04.2024 (а.с.11).

Позивачем ГУ ПФУ у Чернівецькій області було направлено лист до АТ КБ «Приватбанк» щодо повернення грошових коштів, зарахованих на виплату пенсії ОСОБА_1 за період з 01.05.2024 по 31.12.2024 в сумі 23840,00 грн. та за період з 01.01.2025 по 31.03.2025 року в сумі 9283,00 грн., на що Банк виконав вимоги в межах наявного залишку в сумі 60,97 грн. (а.с. 12, 14).

На адресу відповідача було направлено повідомлення про досудове врегулювання спору з вимогою про добровільне внесення безпідставно отриманих кошти в розмірі 33062,03 грн. (а.с.15-18).

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно зі статті 1 вказаного Закону пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 9 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.

Згідно статті 34 Закону пенсія по інвалідності призначається на весь строк встановлення інвалідності.

Частиною 1 статті 35 вказаного Закону встановлено, що органи медико-соціальної експертизи зобов`язані повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду в порядку, встановленому законодавством, про результати повторного огляду осіб, яким призначена пенсія по інвалідності, та про нез`явлення цих осіб на зазначений огляд (ч.3 ст.35 Закону «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»).

Отже, законодавець покладає обов`язок саме на органи медико-соціальної експертизи повідомляти територіальні органи Пенсійного фонду про результати повторного огляду осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 Закону України «Про загальнообов`язкове пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до ст. 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонери зобов`язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

Відповідно до частини першої статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Відрахування на підставі рішень органу, що призначає пенсії, провадяться в розмірі не більше 20 процентів пенсії понад відрахування з інших підстав.

У разі припинення виплати пенсії (внаслідок відновлення здоров`я тощо) до повного погашення заборгованості решта заборгованості стягується в судовому порядку.

Механізм повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, регулюється Порядком відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України №6-4 від 21.03.2003 (зі змінами, внесеними постановою правління Пенсійного фонду України № 25-3 від 25.11.2014).

Згідно пункту 3 цього Порядку, суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду України чи в судовому порядку відповідно до статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», рішення про стягнення приймає територіальний орган Пенсійного фонду України, в якому пенсіонер перебуває на обліку як одержувач пенсії.

Відповідно до пункту 4 вказаного Порядку, у разі припинення виплати пенсії відповідно до частини першої статті 49 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058 решта переплати пенсії, що стягувалася за рішенням територіального органу Пенсійного фонду України, або суми пенсії, виплачені надміру внаслідок рахункової помилки, у випадку відмови пенсіонера від добровільного повернення виплачених сум стягуються в судовому порядку.

Аналіз зазначених норм чинного законодавства свідчить, що зайво сплачені суми пенсії можуть бути утримані позивачем за умови зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних. Вказаний перелік підстав для утримання надміру виплачених сум пенсії є вичерпним.

Відповідно до ч.1 ст.1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно.

Положеннями ст.1215 ЦК України визначені випадки, коли набуте особою без достатньої правової підстави майно за рахунок іншої особи не підлягає поверненню. Зокрема, не підлягають поверненню безпідставно набуті: заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Отже, закон встановлює два виключення із загального правила, щодо повернення майна набутого без достатньої правової підстави: по-перше - якщо виплата вказаних платежів є результатом рахункової помилки з боку особи, яка проводила цю виплату; по-друге - у разі недобросовісності з боку набувача.

Правильність виконаних розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, тому тягар доказування рахункової помилки та недобросовісності набувача покладено на платника відповідних грошових коштів.

Такі висновки суду узгоджуються з висновками Верховного Суду викладеними у постанові по справі №711/1509/17 від 12.12.2018, від 31.10.2018 у справі 307/2100/16-ц та від 13.04.2020 у справі № 487/2596/17.

Як виснував Верховний Суд України у справі №6-91цс14 (постанова від 02 липня 2014 року), до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК України, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають.

Тобто, до правовідносин щодо набуття грошових коштів без достатньої правової підстави, якщо ці кошти є пенсійною виплатою, яка проведена іншою особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача, застосуванню підлягають положення ст. 1215 ЦК, за якою зазначені грошові кошти поверненню не підлягають. При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються, і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Добросовісність є оціночним поняттям, яке передбачає собою сумлінну, чесну поведінку набувача, відсутність з його боку мети зловживати наданим правом, тоді як недобросовісність, навпаки, може проявлятися у зловживанні правом у власних інтересах та на шкоду інтересам іншій особі, несумлінне ставлення до власних обов`язків тощо, тобто така поведінка має бути умисна та переслідувати конкретну мету.

Відтак, позивач повинен довести вину відповідача у формі прямого умислу, спрямованого саме на свідоме неповідомлення про обставини, які мали значення для отримання пенсії по інвалідності, з метою незаконного отримання такої.

У постанові від 05 липня 2023 року у справі №912/2797/21 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Суд зазначає, що обов`язок довести недобросовісність набувача грошових сум, зазначених у п. 1 ч. 1ст. 1215 ЦК України, покладається на сторону, яка вимагає повернення цих коштів.

Разом із тим, позивачем під час розгляду справи не надано належних та допустимих доказів на підтвердження фактів подання відповідачкою до органів Пенсійного фонду України завідомо неправдивих документів, які стали підставою для призначення пенсії, а також зловживання з боку відповідачки, або її недобросовісності.

За правилами ст.12,81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини на які посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно зі ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, перевіривши доводи позивача, судом було встановлено, що підставою для призначення відповідачці пенсії по інвалідності слугували офіційні документи, видані уповноваженим державним органом, відповідно до яких ОСОБА_1 було встановлено ІІІ групу інвалідності. На підставі зазначених документів орган Пенсійного фонду України прийняв рішення про призначення відповідачці пенсії по інвалідності та здійснював її виплату.

Суд звертає увагу, що відповідачка не є суб`єктом владних повноважень та не наділена повноваженнями щодо оцінки законності, правильності чи обґрунтованості рішень органів медико-соціальної експертизи. Отримавши рішення компетентного державного органу про встановлення інвалідності, відповідачка мала обґрунтовані та законні підстави вважати, що таке рішення є чинним, законним та породжує для неї право на відповідне пенсійне забезпечення. Сам по собі подальший перегляд висновків МСЕК та непідтвердження інвалідності не може автоматично свідчити про неправомірність поведінки особи, яка добросовісно користувалась наданими їй державою соціальними гарантіями.

При цьому суд зазначає, що чинне законодавство чітко визначає випадки, за яких надміру виплачені суми пенсії можуть бути стягнуті з пенсіонера. Такими підставами є виключно: зловживання з боку пенсіонера, подання ним завідомо недостовірних документів або наявність рахункової помилки органу, який здійснював виплати. Вказаний перелік є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Разом із тим, позивачем не надано суду жодного належного та допустимого доказу того, що відповідачка при зверненні за призначенням пенсії подала недостовірні документи, вплинула на прийняття рішення МСЕК, діяла недобросовісно чи умисно приховала обставини, які могли б впливати на право на пенсійне забезпечення.

Фактично позивач обґрунтовує свої вимоги виключно самим фактом подальшого непідтвердження інвалідності, ототожнюючи це із безпідставністю усіх проведених пенсійних виплат.

Однак така позиція не узгоджується із положеннями статті 1215 ЦК України, відповідно до яких пенсійні виплати, як засіб до існування, не підлягають поверненню за умови відсутності недобросовісності з боку набувача та рахункової помилки платника.

Суд враховує, що правильність проведених нарахувань та добросовісність набувача презюмуються. Проте жодних доказів того, що відповідачка усвідомлювала відсутність у неї права на пенсію та навмисно продовжувала її отримувати, суду не подано.

Таким чином, спірна переплата виникла не внаслідок винних чи недобросовісних дій відповідачки, а у зв`язку з особливостями функціонування державного механізму призначення та контролю соціальних виплат, а також подальшим переглядом рішень МСЕК через значний проміжок часу після їх прийняття.

Отже, враховуючи відсутність належних та допустимих доказів зловживань з боку відповідачки, подання нею недостовірних документів, наявності рахункової помилки або недобросовісності при отриманні пенсійних виплат, суд доходить висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись 2, 10, 12, 141, 247, 258, 259, 263-265, 274-279, 280-282 ЦПК України, ст.46 Конституції України, статтями 1212,1215 ЦК України, статтями 1,30,34,35,50,103 Закону України «Про пенсійне забезпечення»,-

ВИРІШИВ :

У задоволенні позовних вимог Головного управління пенсійного фонду України в Чернівецькій області (м.Чернівці площа Центральна,3) до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) третя особа: Державна установа «Український Державний науково-дослідний інститут медико-соціальних проблем інвалідності Міністерства охорони здоровя України» (пров.Ф.Макаревського, 1-А, м.Дніпро) про стягнення суми переплати пенсії - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Чернівецького апеляційного суду через Кіцманський районний суд Чернівецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Кіцманського

районного суду: Масюк Л.О.