Рішення № 137239226, 08.06.2026, Хустський районний суд Закарпатської області

Справа № 309/1738/26

Провадження № 2/309/927/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 року м. Хуст

Хустський районний суд Закарпатської області

у складі головуючої судді Сідей Я.Я.

за участю секретаря судового засідання Росоха Д.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м.Хуст цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»

до

ОСОБА_1

про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» звернулось з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що 25.02.2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір кредиту № 287292898.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит на наступних умовах: сума кредиту(загальний розмір) складає: 4 800,00 гривень. Строк кредиту 1826 днів (Дисконтний період 30 днів, з можливістю продовження та поновлення). Базова процентна ставка складає 0,98% в день. Розмір комісії - 288 грн. Дата повернення кредиту - 27.03.2030 р.

29.04.2025 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу №МВ-ТП/33, відповідно до якого Клієнт зобов`язується відступити Фактору права вимоги за переліком в Реєстрі прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах визначених Договором.

29.12.2025 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №29/1225-01, відповідно до умов якого ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі прав вимоги.

Відповідно до Реєстру прав вимоги № 1 від 29 грудня 2025р. до Договору факторингу №29/1225-01 від 29 грудня 2025 року, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором № 287292898 в сумі 17 269,36 грн., з яких: - 4 800,00 грн. - заборгованість по основному боргу(тіло кредиту); - 9 781,36 грн. - заборгованість по процентам; - 288,00 грн. - заборгованість по комісії; - 2 400,00 грн. - неустойка.

Крім того 28.02.2025 року між ТОВ «АВЕНТУС Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №8811316.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит на наступних умовах: сума кредиту (загальний розмір) складає: 3 600,00 гривень. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Стандартна процентна ставка становить 1,00% в день. Знижена процентна ставка 0,95 % в день, порядок застосування процентної ставки визначений договором.

28.10.2025 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 28102025, у відповідності до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» передає ТОВ «ФК «ЄАПБ» за плату належні йому Права Вимоги, а ТОВ «ФК «ЄАПБ» приймає належні ТОВ«АВЕНТУС УКРАЇНА» Права Вимоги до Боржників, вказаними у Реєстрі боржників.

Відповідно до Реєстру боржників №2 від 28.10.2025 до Договору факторингу № 28102025 від 28.10.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до Відповідача за кредитним договором №8811316 в сумі 14 436,00 грн., з яких:- 3 600,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу;- 4 320,00 грн. - сума заборгованості за відсотками;- 6 516,00 грн. - сума заборгованості за пенею, штрафами.

Відповідач належним чином умови кредитного договору не виконав, у зв`язку із чим позивач просить стягнути з відповідача вищевказаний розмір заборгованості та судові витрати.

Ухвалою Хустського районного суду від 11.05.2026 року відкрито провадження у даній справі та призначено розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач в судове засідання не з`явився. У позовній заяві зазначив про розгляд справи без участі представника позивача, підтримання позову в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час і місце розгляду справи повідомлявся належним чином, заяв та клопотань, відзиву на позов не подавав.

Відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України: у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.

В силу ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

На підставі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

В силу ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Судом встановлено, що 25.02.2025 року між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ОСОБА_1 в електронній формі укладено договір кредиту № 287292898, згідно з яким Товариство зобов`язалось надати відповідачу кредит на наступних умовах: сума кредиту(загальний розмір) складає: 4 800,00 гривень.; Строк кредиту 1826 днів (Дисконтний період 30 днів, з можливістю продовження та поновлення). Базова процентна ставка складає 0,98% в день. Розмір комісії - 288 грн. Дата повернення кредиту - 27.03.2030 р.

Вказаний кредитний договір був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором FJAQ, який було надіслано у смс-повідомленні на номер телефону НОМЕР_1 , зазначений позичальником.

Згідно платіжного доручення d653106a-0482-4e3a-b384-6b62cf94708f від 25.02.2025 відповідачу ОСОБА_1 на номер катки НОМЕР_2 перераховано кошти у сумі 4 800,00 грн. за договором № 287292898 від 25.02.2025 року.

Крім того, 28.02.2025 року між ТОВ «АВЕНТУС Україна» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №8811316.

Відповідно до умов кредитного договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит на наступних умовах: сума кредиту (загальний розмір) складає: 3 600,00 гривень. Тип кредиту - кредит. Строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів. Стандартна процентна ставка становить 1,00% в день. Знижена процентна ставка 0,95 % в день, порядок застосування процентної ставки визначений договором.

Згідно п.6.4. - 6.4.2. п.6 Договору у випадку невиконання та/або неналежного виконання Споживачем зобов`язань щодо повернення суми кредиту та/або сплати процентів за користування кредитом, Споживач зобов`язаний сплатити Товариству штраф: у розмірі 324,00 гривень на 4 (четвертий) день такого невиконання та/або неналежного виконання; та у розмірі 72,00 гривень починаючи з 5 (п`ятого) дня за кожний день невиконання та/або неналежного виконання.

Вказаний кредитний договір був підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором A2928, який було надіслано у смс-повідомленні на номер телефону НОМЕР_1 , зазначений позичальником.

Відповідно до листа ТОВ «ПЕЙТЕК» від 28.10.2025 за вих.№20251028-1.1 від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» перераховано кошти у сумі 3 600,00 грн., номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК» - 7541fa54-e05c-46f2-aa09-ad24a4507583, номер транзакції всистемі ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» - 52996401, Session ID - 030177918234, на номер НОМЕР_2 .

29.04.2025 між ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» та ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» укладено Договір факторингу МВ-ТП/33.

Згідно з Довідкою від 29.12.2025 року за вих. № 287292898/ФК ТОВ «МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА» підтверджує, що 29.04.2025 було здійснено відступлення права вимоги за кредитним договором № 287292898 від 25.02.2025, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС», згідно укладеногоДоговору факторингу МВ-ТП/33 від 29.04.2025.

Відповідно до Реєстру прав вимоги від 29.04.2025 року до Договору факторингу МВ-ТП/33, ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» набуло право грошової вимоги до відповідача в сумі 10 401,52 грн., з яких: заборгованість за основним боргом: - 4 800,00 грн.; заборгованість за відсотками - 2 913,52 грн.; заборгованість за комісією - 288,00 грн.; заборгованість за неустойкою - 2 400,00 грн.

29.12.2025 між ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу №29/1225-01.

Згідно платіжної інструкції №228 від 30.12.2025 року ТОВ «ФК «ЄАПБ» сплатило на користь ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» 5 236 791,16 грн. згідно Договору факторингу №29/1225-01 від 29.12.2025.

Відповідно до Реєстру прав вимоги №1 від 29.05.2025 ТОВ «ТАЛІОН ПЛЮС» відступає ТОВ «ФК «ЄАПБ`право грошової вимоги до ОСОБА_1 у загальній сумі 17 269,36 грн. з яких : заборгованість за основним боргом: - 4 800,00 грн.; заборгованість за відсотками - 9781,36 грн.; заборгованість за комісією - 288,00 грн.; заборгованість за неустойкою - 2 400,00 грн.

Відповідно до Розрахунку заборгованості від 25.02.2025 за Договором № 287292898 від 25.02.2025 ОСОБА_1 має непогашену заборгованість в розмірі 17 269,36 грн. грн., з яких: - 4 800,00 грн. - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); - 9 781,36 грн. - заборгованість по процентам; - 288,00 грн. - заборгованість по комісії; - 2 400,00 грн. - неустойка.

28.10.2025 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено Договір факторингу № 28102025.

28.10.2025 сторони Договору факторингу підписали Акт приймання-передачі Реєстру Боржників №2 за Договором факторингу № 28102025 від 28 жовтня 2025 року, Клієнт передав, а Фактор прийняв Реєстр Боржників №2 від 28.10.2025, згідно з вимогами п.4.1. п.4. доТОВ «ФК «ЄАПБ» переходять права вимоги заборгованості боржників

Згідно платіжної інструкції №167 від 31.10.2025 року вбачається перерахування коштів ТОВ «ФК «ЄАПБ» на користь ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» у сумі 6 020 157,62 грн. за відступлення права вимоги згідно Договору факторингу № 28102025 від 28.10.2025 року.

Відповідно до Реєстру Боржників № 2 від 28.10.2025 ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 у загальній сумі : 14 436,00 грн., з яких : заборгованість за основним боргом: - 3 600,00 грн.; заборгованість за відсотками - 4 320,00 грн.; заборгованість за пенею, штрафами-6 516,00 грн.

Таким чином, відповідно до Картки обліку Договору (розрахунку заборгованості) за договором №8811316 від 28.02.2025 року загальна сума боргу відповідача становить 14 436,00 грн., з яких: заборгованість за основним боргом - 3 600,00 грн.; заборгованість за відсотками - 4 320,00 грн.; заборгованість за штрафаом - 6 516,00 грн.

За Договором № 287292898 від 25.02.2025 ОСОБА_1 має непогашену заборгованість перед ТОВ"ФК"ЄАПБ" в розмірі 17 269,36 грн. грн., з яких: - 4 800,00 грн. - заборгованість по основному боргу(тіло кредиту);- 9 781,36 грн. - заборгованість по процентам; - 288,00 грн. - заборгованість по комісії; - 2 400,00 грн. - заборгованість за неустойкою.

Відповідно до вимог статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За правилом частини першої статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів.

У відповідності до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року у справі N 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі N 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року N 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті205,207 ЦК України).

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч.1 ст.509 ЦК України: зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до ст.1054 ЦК України: за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 527 ЦК України: передбачено, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

Згідно ст.610 ЦК України: порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до частини 1 статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до частини першої статті 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з частиною першою статті 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт.

Таким чином, судом встановлено факт неналежного виконання відповідачем прийнятих на себе зобов`язань за кредитними договорами, перехід прав вимоги до відповідача за кредитними договорами позивачу.

Вирішуючи питання щодо розміру заборгованості відповідача, суд виходить із наступного.

Звертаючись до суду із позовом, позивач просив стягнути із відповідача за кредитним договором №287292898 від 25.02.2025 року заборгованість за неустойкою, в розмірі 2 400,00 грн. 10.04.2025, 17.04.2025 (по 1200 грн.) та за кредитним договором №8811316 від 28.02.2025 року заборгованість за пенею, штрафами - 6516 грн. за період з 03.04.2025 р. по 28.06.2025 року.

З аналізу положень пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України та статей 1046, 1049, 1050, 1054 ЦК України випливає, що на кредитний договір, укладений між сторонами у справі, розповсюджується дія пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, а відтак позичальник звільняється від обов`язку сплати на користь позикодавця неустойки, а нарахована позикодавцем неустойка, що передбачена відповідним договором, підлягає списанню позикодавцем.

Суд звертає увагу, що особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина перша статті 14 ЦК України).

Критерії правомірності примусу суб`єкта цивільного права до певних дій (бездіяльності) пов`язуються з тим, що відповідні дії (бездіяльність) мають бути обов`язковими для такого суб`єкта (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 10 жовтня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18)).

У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховною Радою України прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» № 2120-IX від 15 березня 2022 року, яким, зокрема розділ IV "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про споживче кредитування" (Відомості Верховної Ради України, 2017 р., № 1, ст. 2 із наступними змінами) доповнити пунктом 6-1 такого змісту:"6-1. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після дня його припинення або скасування у разі прострочення споживачем виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У разі допущення такого прострочення споживач звільняється, зокрема, від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин інших, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Норми цього пункту поширюються, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за таким договором, підлягають списанню кредитодавцем".

Пункт 6-1 розділу IV "Прикінцеві та перехідні положення" виключено на підставі Закону України № 3498-IX від 22 листопада 2023 року, який набрав чинності 24 грудня 2023 року.

Також, згідно із Законом № 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України (Відомості Верховної Ради України, 2003 р., № 40-44, ст. 356) доповнено, зокрема, пункт 18 такого змісту: «У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем)».

На час розгляду справи в суді положення пункту 18 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України є чинними.

Відповідно до частини 1 статті 4 ЦК України основу цивільного законодавства України становить Конституція України.

Основним актом цивільного законодавства є Цивільний кодекс України (частина 2 статті 4 ЦК України).

Отже, частина друга статті 4 ЦК України закріплює пріоритет норм цього Кодексу над нормами інших законів. До того ж такий спосіб вирішення колізії норм ЦК України з нормами інших законів - з констатацією пріоритету норм цього Кодексу над нормами інших законів підтримувався як Конституційним Судом України (Рішення від 13 березня 2012 року у справі № 5-рп/2012), так і Верховним Судом України (постанови від 30 жовтня 2013 року у справі № 6-59цс13, від 16 грудня 2015 у справі № 6-2023цс15). Вказане узгоджується і з правовою позицією, висловленою у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 17), від 18 січня 2022 року у справі №910/17048/17 (пункт 78), від 29 червня 2022 року у справі №477/874/19 (пункт 69)).

Також Верховний Суд вже робив висновки щодо застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до зобов`язань, які виникли на підставі окремих договорів. Зокрема, вказувалося, що на договір про надання поворотної фінансової допомоги (позики) розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 06 вересня 2023 року у справі № 910/8349/22); на кредитний договір розповсюджується дія пункту 18 Прикінцеві та перехідні положення ЦК України (див.: постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2023 року у справі № 706/68/23 (провадження № 61-8279св23)).

Тлумачення пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України свідчить, що законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється:

1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування;

2) в договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит;

3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 ЦК України, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. У разі якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що 2 400,00 грн. заборгованості за неустойкою за кредитним договором №287292898 від 25.02.2025 року та заборгованість за пенею, штрафами - 6 516,00 грн. за кредитним договором №8811316 від 28.02.2025 року підлягають списанню позикодавцем в силу вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Вказані суми підлягають вираховуванню із загального розміру заборгованості відповідача.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення комісії за надання кредиту в розмірі 288,00 грн. за кредитним договором №287292898 від 25.02.2025 року

Щодо вимоги про стягнення комісії, суд приходить до наступного.

Відповідно до частин першої-третьої статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» відносини банку з клієнтом регулюються законодавством України, нормативно-правовими актами Національного банку України та угодами (договорами) між клієнтом та банком.

Банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг.

Зазначений правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15-ц (провадження № 61-8862сво18).

Особливості регулювання правовідносин за договорами споживчого кредиту передбачені також Законом України «Про захист прав споживачів».

10 червня 2017 року набув чинності Закон України «Про споживче кредитування», у зв`язку із чим у Законі України «Про захист прав споживачів» текст статті 11 викладено в такій редакції: «Цей Закон застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України «Про споживче кредитування».

Положення частин першої, другої, п`ятої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» з набуттям чинності Закону України «Про споживче кредитування» залишилися незмінними.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживче кредитування» загальні витрати за споживчим кредитом витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за надання кредиту.

На виконання вимог, у тому числі, пункту 4 частини першої статті 1 та частини другої статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит.

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Згідно з додатком 1 до Правил про споживчий кредит загальні витрати за споживчим кредитом, тобто витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги банку (у тому числі за ведення рахунків) та кредитного посередника (за наявності), які сплачуються споживачем і пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту.

На підставі частини шостої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» споживач не зобов`язаний сплачувати кредитодавцю будь-які платежі, не зазначені в договорі про споживчий кредит та/або не враховані в розрахунку денної та орієнтовної річної процентної ставки, що зазначені в договорі про споживчий кредит, крім платежів за споживчим кредитом, які не включаються до розрахунку загальних витрат за споживчим кредитом у випадках, передбачених цим Законом.

Кредитодавцю та новому кредитору забороняється вимагати сплати будь-яких платежів, не зазначених у договорі про споживчий кредит та/або не врахованих у розрахунку денної процентної ставки, що зазначена в договорі про споживчий кредит.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у своєму правовому висновку у постанові від 09 грудня 2019 року у справі № 524/5152/15 (провадження № 61-8862сво18) зазначив, що надання грошових коштів за укладеним кредитним договором відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України є обов`язком банку, виконання такого обов`язку не може обумовлюватися будь-якою зустрічною оплатою з боку позичальника. Оскільки надання кредиту це обов`язок банку за кредитним договором, то така дія як надання фінансового інструменту чи моніторинг заборгованості по кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь банку. Надання фінансового інструменту є фактично наданням кредиту позичальнику, така операція, як і моніторинг заборгованості по кредиту, відповідає економічним потребам лише самого банку та здійснюється при виконанні прав та обов`язків за кредитним договором, а тому такі дії банку не є послугами, що об`єктивно надаються клієнту-позичальнику.

Верховний Суд звертає увагу на те, що умови договору про сплату позичальником на користь банку винагороди за надання фінансового інструменту, відсотків за дострокове погашення кредиту та винагороди за проведення додаткового моніторингу, тобто за дії, які банк здійснює на власну користь, що є несправедливим, суперечить принципу добросовісності, є наслідком істотного дисбалансу договірних прав і обов`язків на погіршення становища споживача, за своєю природою є дискримінаційним та таким, що суперечить моральним засадам суспільства.

Подібні висновки містяться у постановах Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі № 640/14229/15 (провадження № 61-16739св20), від 21 квітня 2021 року у справі № 677/1535/15 (провадження № 61-19356св19), від 15 грудня 2021 року у справі № 209/789/15 (провадження № 61-16561св20), від 21 липня 2021 року у справі № 751/4015/15 (провадження № 61-8543св20).

Частиною першою, другою статті 228 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

У постанові Верховного Суду від 31 серпня 2022 року у справі № 202/5330/19 зазначено, що «у кредитному договорі не зазначено перелік додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування). При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування». Банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку таких послуг і погодження їх зі споживачем при укладення оспорюваного кредитного договору. За таких обставин положення пункту 1.2 та розділу 4 кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до умов кредитного договору передбачена комісія, пов`язана з наданням Кредиту - 288,00 грн.

З матеріалів даної справи не вбачається необхідності внесення плати за додаткові, супутні послуги Товариству, пов`язані з наданням кредиту, розрахунково-касовим обслуговуванням, Товариством в кредитному договорі не зазначено переліку додаткових та супутніх послуг кредитодавця, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, що надаються відповідачу та за які Товариством встановлена комісія за надання кредиту.

За таких обставин, положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за надання кредиту є нікчемними відповідно до частин першої та другої статті 11, частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки надання кредиту, розрахунково-касове обслуговування - це обов`язок кредитодавця за кредитним договором, то така дія як видача кредиту не є самостійною послугою, що замовляється та підлягає оплаті позичальником на користь кредитодавця.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що оскільки положення кредитного договору про сплату позичальником комісії за надання кредиту в розмірі 4 200,00 грн. є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.

З розрахунку заборгованості за кредитним договором вбачається, що позивачем неправомірно нараховано позичальнику списання по комісії за надання кредиту в розмірі 4 200,00 грн., яка підлягає вираховуванню із загального розміру заборгованості.

А отже, суд виходить з того, що внаслідок неналежного виконання ОСОБА_1 своїх зобов`язань за кредитним договором № 287292898 від 25.02.2025 року складає в сумі - 14 581,36 грн., з яких: 4 800,00 грн. - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 9 781,36 грн. - заборгованість по процентам та за кредитним договором №8811316 від 28.02.2025 року в сумі 7 920,00 грн., з яких: 3 600,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4 320,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Відтак позов слід задовольнити частково. В іншій частині позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України: з відповідача слід стягнути судовий збір в розмірі 1 889,51 грн., пропорційно задоволеним позовним вимогам.

Керуючись ст.12, 13, 76, 81, 141, 258-259, 263-265, 268, 273, 279, 354-355 ЦПК України, ст.11, 205, 207, 509, 526-527, 610-611, 625-626, 628, 633-634, 638, 1048-1050, 1054, 1077, 1078 ЦК України, Законом України «Про електронну комерцію», суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: Україна, 07400, Київська обл., Броварський р-н, місто Бровари, вул. Лісова, будинок 2, реквізити IBAN № НОМЕР_4 у АТ «ТАСкомбанк») загальну суму заборгованості за Кредитним договором № 287292898 від 25.02.2025 р. в сумі 14 581,36 грн., з яких: 4 800,00 грн. - заборгованість по основному боргу (тіло кредиту); 9 781,36 грн. - заборгованість по процентам.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: Україна, 07400, Київська обл., Броварський р-н, місто Бровари, вул. Лісова, будинок 2, реквізити IBAN № НОМЕР_4 у АТ «ТАСкомбанк») загальну суму заборгованості за Кредитним договором №8811316 від 28.02.2025 р. в сумі 7 920,00 грн., з яких: 3 600,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 4 320,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.

Стягнути із ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (код ЄДРПОУ 35625014, юридична адреса: Україна, 07400, Київська обл., Броварський р-н, місто Бровари, вул. Лісова, будинок 2, реквізити IBAN № НОМЕР_4 у АТ «ТАСкомбанк») судовий збір у розмірі 1 889,51 гривень

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Закарпатського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Хустського

районного суду: Сідей Я.Я.