Ухвала суду № 137239179, 08.06.2026, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/20696/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2026 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі: головуючого судді - Чепка В. В., за участі секретаря судового засідання Авдєєвої К. Т., представника позивача ОСОБА_1 , представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу Форкош Мирослави Михайлівни, про визнання права власності та витребування майна,

встановив:

у провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області перебуває вказана цивільна справа, яка розглядається за правилами загального позовного провадження.

24.11.2023 ОСОБА_4 звернулася до Ужгородського міськрайонного суду з позовом до ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу Форкош Мирослави Михайлівни, у якому просила:

1. Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_4 у порядку спадкування за законом, після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном.

2. Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння від 25 вересня 1989 року, яке видане ОСОБА_5 на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

3. Визнати недійсним з моменту укладення Договір дарування, укладений 24.07.2020 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського нотаріального окружу Форкош М.М. за реєстровим номером №515, предметом якого є житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що находиться за адресою: АДРЕСА_1 , який знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,25 га, кадастровим номером 2124886300:11:023:0077, цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

4. Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/4 частину житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,25 номером 2124886300:11:023:0077, цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка)., у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_6 .

5. Витребувати на користь ОСОБА_4 з чужого незаконного володіння у ОСОБА_2 1/4 частину житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

6. Визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Форкош Мирослави Михайлівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер; 53300773 від 25.07.2020 року.

07.11.2025 представником позивача ОСОБА_1 подано до суду заяву про збільшення позовних вимог, згідно з якою виклав позовні вимоги наступним чином та просив:

1. Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_4 та ОСОБА_5 у порядку спадкування за законом, після смерті батька ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом фактичного вступу в управління спадковим майном.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення виконавчого комітету Ужгородської районної ради від 22.09.1989 року за № 136.

3. Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння від 25 вересня 1989 року, яке видане ОСОБА_5 на житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

4. Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 09 червня 2004 року, яке видане ОСОБА_5 на домоволодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

5. Визнати недійсним з моменту укладення Договір дарування, укладений 24.07.2020 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 , який посвідчений приватним нотаріусом Ужгородського нотаріального окружу Форкош М.М. за реєстровим номером №515, предметом якого є житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,25 га,б кадастровим номером 2124886300:11:023:0077, цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка).

6. Визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/4 житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , який знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,25 га, кадастровим номером 2124886300:11:023:0077, цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), у порядку спадкування після смерті батька ОСОБА_6 та визнати за ОСОБА_4 право власності на 3/4 житлового будинку з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що находиться за адресою: АДРЕСА_1 , який знаходиться на земельній ділянці загальною площею 0,25 га, кадастровим номером 2124886300:11:023:0077, цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибна ділянка), у порядку спадкування після смерті матері ОСОБА_5 .

7. Витребувати на користь ОСОБА_4 з чужого незаконного володіння у ОСОБА_2 житловий будинок з належними до нього господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

8. Визнати незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса Форкош Мирослави Михайлівни про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний в номер 53300773 від 25.07.2020 року.

Ухвалою суду від 11.12.2025 прийнято до розгляду заяву представника позивача ОСОБА_4 ОСОБА_1 про збільшення позовних вимог. Постановлено у подальшому розглядати справу з урахуванням збільшених позовних вимог.

Згідно з ухвалою суду від 29.01.2026 закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Ужгородського районного нотаріального округу Форкош Мирослави Михайлівни, Холмківської сільської ради Ужгородського району Закарпатської області, Ужгородської районної ради, про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання протиправним та скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсними та скасування свідоцтв про право власності, визнання недійсним договору дарування, визнання незаконним та скасувати рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, визнання права власності та витребування майна до судового розгляду по суті.

22 травня 2026 року до суду позивачкою подано доповнення до мотивувальної частини заяви про збільшення позовних вимог, у якій зазначає, що заявлені позивачкою позовні вимоги об?єднують декілька самостійних способів захисту порушеного цивільного права. Перший блок вимог (визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Ужгородської районної ради №136 від 22.09.1989; визнання недійсним та скасування свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння від 25.09.1989; визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.06.2004) спрямований на спростування правових підстав, на яких ОСОБА_5 формально вважалася одноосібним власником спірного будинку. Другий блок вимог (визнання недійсним договору дарування від 24.07.2020; скасування рішення приватного нотаріуса про державну реєстрацію прав; визнання за позивачкою права власності в порядку спадкування та витребування майна з чужого незаконного володіння ОСОБА_2 ) має самостійні предмет і підставу та не залежить у задоволенні від рішення суду щодо першого блоку.

З огляду на ймовірне посилання відповідачів на сплив строку позовної давності щодо вимог першого блоку, позивачка викладає додаткову (альтернативну) правову позицію, що обгрунтовує підстави задоволення решти позовних вимог, навіть у разі застосування судом наслідків спливу позовної давності щодо рішення виконкому від 22.09.1989, свідоцтва від 25.09.1989 та свідоцтва від 09.06.2004.

Позивачка викладає свою правову позицію щодо зазначених питань крізь призму застосування доктрини набувальної давності до спірних правовідносин.

26.05.2026 від представника відповідача ОСОБА_2 адвоката Гримута Д. Ю. надійшло заперечення щодо прийняття вказаного доповнення, поданого позивачкою.

На обґрунтування своїх заперечень зазначив, що процесуальним законом не передбачено подання заяв про «доповнення» чи «уточнення» позовних вимог, а тому поданий документ підлягає оцінці судом виходячи з його змісту. На думку відповідача, наведені у ньому доводи фактично становлять нові підстави позову, оскільки містять інше обґрунтування заявлених позовних вимог, зокрема щодо набуття права власності за набувальною давністю, яке не було покладене в основу первісного позову та раніше поданої заяви про збільшення позовних вимог.

Представник відповідача вказував, що подання такого документа після прийняття судом заяви про збільшення позовних вимог фактично свідчить про спробу зміни підстав позову після зміни його предмета, що, на його переконання, суперечить положенням статті 49 ЦПК України та правовим висновкам Верховного Суду щодо недопустимості одночасної зміни предмета і підстав позову.

Крім того, представник відповідача звертав увагу суду на те, що документ подано 22.05.2026, тобто після закриття підготовчого провадження у справі 29.01.2026, тоді як відповідно до частини третьої статті 49 ЦПК України зміна предмета або підстав позову допускається до закінчення підготовчого засідання.

Також представник відповідача вважав, що подання зазначеного документа на стадії розгляду справи по суті свідчить про недотримання позивачем встановленого процесуальним законом порядку реалізації процесуальних прав та має наслідком повернення відповідної заяви. У зв`язку з цим просив відмовити у прийнятті документа «Доповнення до мотивувальної частини заяви про збільшення позовних вимог» від 21.05.2026, повернути його позивачу та здійснювати подальший розгляд справи в межах первісних підстав позову та збільшених позовних вимог, прийнятих судом раніше.

У судовому засіданні представник позивача Ламбрух О. С. подану заяву підтримав.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Гримут Д. Ю. у судовому зсіданні заперечував щодо прийняття доповнення до мотивувальної частини заяви про збільшення позовних вимог з посиланням на її невідповідність вимогам ст. 49 ЦПК України.

Інші відповідачі та третя особа, належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, до суду не прибула.

Суд дослідивши матеріали справи в обсязі, необхідному для розгляду поданого позивачкою доповненн, заслухавши представників сторін, приходить до наступного.

Строки, в межах яких вчиняються процесуальні дії, встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені, - встановлюються судом, що передбачено ст. 120 ЦПК України.

Згідно зі ст. 126 ЦПК України, право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 ЦПК України, однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства є неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 44 ЦПК України).

Відповідно до вимог ч.ч. 2,3 статті 49 ЦПК України вбачається, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження. До закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Верховний Суд неодноразово звертав увагу на те, що процесуальним законом не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про «доповнення» або «уточнення» позовних вимог, а тому в разі надходження до суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як: - подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об`єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову.

При цьому при поданні вказаних заяв (клопотань) позивач має дотримуватися правил вчинення відповідної процесуальної дії, недодержання яких тягне за собою процесуальні наслідки, які передбачені ЦПК України, зокрема, повернення позовної заяви на підставі ч.6 ст.185 ЦПК України.

Аналізуючи зміст поданого позивачкою документа від 21.05.2026, суд виходить з того, що визначальним для вирішення питання про можливість його прийняття є не його назва, а зміст та процесуальні наслідки, на які він спрямований.

Як убачається з матеріалів справи, первісно позовні вимоги ґрунтувалися на обставинах прийняття позивачкою спадщини після смерті батька та пов`язаних із цим вимогах про визнання права власності на частину спірного майна, витребування майна, а також оспорення правовстановлюючих документів та правочину щодо цього майна.

Надалі ухвалою суду від 11.12.2025 було прийнято до розгляду заяву представника позивача про збільшення позовних вимог, якою позов було доповнено новими самостійними матеріально-правовими вимогами, зокрема щодо встановлення факту прийняття спадщини ОСОБА_5 , визнання протиправним та скасування рішення виконавчого комітету Ужгородської районної ради від 22.09.1989 № 136, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 09.06.2004, а також визнання права власності на 3/4 частини спірного майна в порядку спадкування після смерті матері. Отже, фактично відбулася зміна предмета позову шляхом доповнення його новими позовними вимогами, після чого суд продовжив розгляд справи з урахуванням збільшених позовних вимог.

Разом з тим зі змісту поданих 22.05.2026 доповнень убачається, що позивачка не обмежилася наведенням додаткових пояснень щодо вже заявлених вимог, а фактично виклала нове самостійне обґрунтування заявлених позовних вимог, зазначивши про можливість їх задоволення крізь призму застосування до спірних правовідносин доктрини набувальної давності. Таке обґрунтування не було покладене в основу ні первісного позову, ні заяви про збільшення позовних вимог та передбачає посилання на інший юридичний склад обставин, необхідний для набуття права власності.

За таких обставин суд доходить висновку, що поданий документ за своєю правовою природою не є письмовими поясненнями чи уточненням правової позиції сторони, а фактично спрямований на зміну підстав позову шляхом наведення нових обставин та нового способу обґрунтування заявлених вимог.

При цьому суд враховує, що після зміни предмета позову подання заяви, яка за своїм змістом спрямована на зміну його підстав, фактично призводить до одночасної зміни предмета та підстав позову, що не допускається процесуальним законом та суперечить правовій природі інституту зміни позову.

Крім того, зазначений документ подано до суду 22.05.2026, тобто після закриття підготовчого провадження ухвалою суду від 29.01.2026 та призначення справи до судового розгляду по суті. Відтак на момент його подання право позивачки на зміну предмета або підстав позову, передбачене частиною третьою статті 49 ЦПК України, вже було втрачено.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що подані позивачкою «Доповнення до мотивувальної частини заяви про збільшення позовних вимог» не підлягають прийняттю судом та підлягають поверненню заявниці.

На підставі викладеного, керуючись ст. 49, 260 ЦПК України, суд

постановив:

відмовити у прийнятті заяви позивача «Доповнення до мотивувальної частини заяви про збільшення позовних вимог» від 22.05.2026 та повернути її позивачу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 09 червня 2026 року.

Суддя В. В. Чепка