Ухвала суду № 137238844, 08.06.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/16934/21

Провадження № 6/643/216/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.06.2026

Салтівський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді - Олійника О.О.,

за участю секретаря судового засідання - Новакової Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ ФАКТОР» про заміну сторони у виконавчому провадженні у цивільній справі № 643/16934/21,

ВСТАНОВИВ:

09 лютого 2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ ФІНАНС» звернувся до Салтівського районного суду міста Харкова з заявою в якій просить замінити Стягувача у справі № 643/16934/21 з ТОВ «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» на ТОВ «СІТІ ФАКТОР».

В обґрунтування заяви зазначила, що 26.10.2021 Московський районний суд м. Харкова прийняв рішення у справі № 643/16934/21 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» заборгованості за кредитним договором № ЛЛ-01124674 від 28.03.2021 у сумі 7201,24 грн. та судового збору у розмірі 2270,00 грн. 09.05.2022 між ТОВ «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» та ТОВ «СІТІ ФАКТОР» був укладений договір факторингу про відступлення права вимоги за вказаним Кредитним договором на користь нового кредитора. Повідомлення про відступлення права вимоги направлялось Боржнику на електронну пошту. Таким чином, ТОВ «СІТІ ФАКТОР» набуло статусу Нового Кредитора та отримало права грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТОВ «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ». Платіжний документ про оплату на загальну суму відступлених грошових вимог, що підтверджує здійснення плати ТОВ «СІТІ ФАКТОР» на користь ТОВ «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» за договором факторингу № ДФ-09/05/22-СФ від 09.05.2022 надає додатком до цієї заяви.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 10.02.2026 року заяву прийнято до розгляду, призначено судове засідання.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлялись належним чином. Клопотань про відкладення судового засідання, пояснень з приводу поданої заяви, будь-яких інших клопотань від стягувача та боржників до суду не надходило.

Відповідно до ч. 3 статті 442 ЦПК України, неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши та оцінивши наявні докази, зазначає наступне.

26.10.2021 рішенням Московського районного суду міста Харкова позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайм Кепітел» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайм Кепітел» заборгованість за кредитним договором № ЛЛ-01124674 від 28.03.2021 року в розмірі 7201,24 грн. та понесені судові витрати в сумі 2270 грн.

26.11.2021 рішення Московського районного суду м. Харкова від 26.10.2021 року набрало законної сили.

09 травня 2022 року між ТОВ «СІТІ ФАКТОР» та ТОВ «ЛАЙМ КЕПІТАЛ» було укладено Договір факторингу № ДФ-09/05/22 СФ, відповідно до умов якого ТОВ «СІТІ ФАКТОР» набуло право вимоги за Кредитним договором № ЛЛ-01124674 від 28.03.2021 року щодо боржника ОСОБА_1 .

Наведене також підтверджується Випискою з додатку № 1 до Акту приймання передачі документів до Договору факторингу від 09.05.2022 № ДФ-09/05/22-СФ.

Як убачається з матеріалів цивільної справи № 643/16934/21 та зазначено самим заявником, виконавчі листи на виконання рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2021 року не видавалися, виконавче провадження на виконання цього рішення суду не відкривалося.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Так, договір про відступлення прав вимоги № ДФ-09/05/22-СФ від 09 травня 2022 року підписаний сторонами та скріплений печатками. У матеріалах справи відсутні будь-які відомості щодо розірвання або визнання недійсним вказаного договору відступлення права вимоги.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: 1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

За змістом ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як установлено судом, ТОВ «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» відступило ТОВ «СІТІ ФАКТОР», а ТОВ «СІТІ ФАКТОР» набуло право вимоги, у тому числі, до боржника ОСОБА_1 за кредитним договором № ЛЛ-01124674 від 28.03.2021.

Відповідно до ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні (крім випадків, передбачених ст. 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі ст. 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі №264/5957/17 (провадження № 61-37цс20) зазначено, що для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною чи третьою особою у судовому процесі, необхідним є встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах.

Питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною першою статті 55 ЦПК України, відповідно до якої у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.

Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане з переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

Для настання процесуального правонаступництва необхідно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. У кожному конкретному випадку для вирішення питання про можливість правонаступництва суду необхідно досліджувати відповідні фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права.

Підставою для процесуального правонаступництва є правонаступництво у матеріальному правовідношенні, яке настало після відкриття провадження у справі. Таким чином, особливості здійснення процесуального правонаступництва визначаються особливостями норм матеріального права, що регулюють перехід прав й обов`язків у матеріальних правовідносинах від особи до її правонаступника, або в інших випадках зміни сторони у правовідносинах, з яких виник спір.

Отже, процесуальне правонаступництво, передбачене статтею 55 ЦПК України, є переходом процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку з вибуттям особи у спірному матеріальному правовідношенні.

Відповідно до статті 55 ЦПК України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з положеннями статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, вчинення правочинів, наслідком яких є заміна особи в окремому зобов`язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги), є різновидом переходу до особи прав у матеріальних правовідносинах. Унаслідок такої заміни кредитора в матеріальному правовідношенні відбувається його заміна на іншу особу і в процесуальних правовідношеннях у визначених законом випадках. Зокрема, у процесуальних відносинах правонаступник може бути замінений там, де вони є триваючими, або за умови відновлення процесуальних строків для вчинення процесуальних дій. Втрата первісним кредитором певних процесуальних прав унаслідок пропуску ним строків для вчинення процесуальних дій до моменту укладення договору відступлення права вимоги означає, що саме у такому обсязі новий кредитор може стати процесуальним правонаступником і автоматичного поновлення процесуальних прав за наслідком укладення договору відступлення права вимоги не відбувається.

У постанові від 03 листопада 2020 року у справі №916/16/17 Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи питання заміни сторони виконавчого провадження, зазначила, що на стадії виконавчого провадження як на завершальній стадії судового провадження можлива заміна сторони виконавчого провадження правонаступником за наявності відкритого виконавчого провадження. Після відкриття виконавчого провадження та до його закінчення заміна сторони виконавчого провадження (з одночасною заміною відповідного учасника справи) правонаступником здійснюється у порядку, передбаченому статтею 334 цього Кодексу, з урахуванням підстав, визначених статтею 52 ГПК України. У цьому випадку приписи статті 334 ГПК України, що містить процесуальні особливості здійснення правонаступництва на стадії виконання судового рішення, застосовуються разом з положеннями статті 52 цього Кодексу. Натомість як до відкриття виконавчого провадження, так і після його закінчення заміна учасника справи правонаступником здійснюється виключно на підставі статті 52 Господарського процесуального кодексу України. У такому випадку з огляду на відсутність відкритого виконавчого провадження заміна відповідної сторони виконавчого провадження правонаступником є неможливою. Єдиним винятком є заміна боржника або стягувача у виконавчому документі до відкриття виконавчого провадження, що окремо обумовлено у частині п`ятій статті 334 ГПК України(пункти 74 та 75 зазначеної вище постанови).

У постанові від 08 лютого 2022 року у справі 2-7763/10 (провадження №14-197 цс 21) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: «відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Окреслене завдання включає в себе як своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ, так і досягнення мети ефективного захисту порушених прав шляхом своєчасного та ефективного виконання судового рішення.

Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.

Суд застосовує правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі № 2-а-3494/11 та від 27 серпня 2020 року у справі № 804/536/18, відповідно до яких заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво), можлива на будь-якій стадії судового процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, зокрема, і до видання виконавчого листа, що відбувається виключно за рішенням суду, незалежно від того, чи виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред`явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.

Забезпечення державою виконання судового рішення як невід`ємної складової права кожного на судовий захист закладено на конституційному рівні у статті 129-1 Конституції України, частиною другою якої передбачено, що держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово підкреслював, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання судового рішення, ухваленого будь-яким судом має розцінюватися як складова частина судового розгляду (пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява № 60750/00, рішення «Валерій Фуклєв проти України», заява 6318/03).

Верховний Суд зауважує, що наявність лише факту правонаступництва у матеріальних правовідносинах, без відповідного судового рішення про процесуальне правонаступництво, не забезпечує повної реалізації прав стягуваача на виконання судового рішення, оскільки лише стягувач має право на отримання виконавчого листа та пред`явлення його до виконання. Таким чином, у правовій ситуації, коли у матеріальних правовідносинах відбулося правонаступництво, проте суд відмовляє у заміні у виконавчому листі сторони стягувача його правонаступником відбувається порушення принципу обов`язковості судового рішення та нівелюється правова мета звернення особи до суду, адже завдання цивільного судочинства - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, головною метою якого є своєчасне та реальне виконання судового рішення.

Таким чином, відсутність виконавчого листа не є перешкодою для реалізації прав сторони, яких вона набула в матеріальному правонаступництві у спірних правовідносинах.

Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 0417/7776/2012 (провадження № 61-5419св21).

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 28 вересня 2022 року, прийнятій по справі № 452/481/21, провадження № 61-3910св22.

Зважаючи на встановлений факт наявності невиконаного грошового зобов`язання в розмірі 7201,24 гривень станом на 09 травня 2022 року, день коли ТОВ «СІТІ ФІНАНС» стало правонаступником усіх прав та обов`язків ТОВ «СІТІ ФІНАНС», суд доходить висновку, що ТОВ «СІТІ ФІНАНС» набуло усіх прав кредитора за зобов`язанням боржника ОСОБА_1 за Кредитним договором № ЛЛ-01124674 від 28 березня 2021 року.

Також суд зважає на те, що рішення Московського районного суду м. Харкова від 26 жовтня 2021 року не виконано, виконавчі листи у справі № 643/16934/21 не видавалися, виконавче провадження не відкривалося, на момент звернення ТОВ «СІТІ ФІНАНС» із заявою про заміну стягувача у виконавчому документі строк для пред`явлення виконавчого документа до виконання не сплив.

Разом з тим, суд ураховує, що як виснував Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 28 вересня 2022 року, прийнятій по справі № 452/481/21, провадження № 61-3910св22, що для вирішення питання про заміну стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження факт видачі виконавчого листа не є обов`язковою умовою.

За правилами ст. 442 ЦПК України, у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб. Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

Згідно зі ст. 446 ЦПК України процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень у цивільних справах, вирішуються судом, який розглядав справу як суд першої інстанції, якщо інше не визначено цим розділом.

З огляду на викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення вимог заявника Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ ФІНАНС» про заміну стягувача його правонаступником.

Керуючись ст. 247,442 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СІТІ ФАКТОР» про заміну сторони у виконавчому провадженні у цивільній справі № 643/16934/21 - задовольнити.

Замінити стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «ЛАЙМ КЕПІТЕЛ» на правонаступника - Товариство з обмеженою відповідальністю «СІТІ ФАКТОР» (ЄДРПОУ 42022519, м. Миколаїв, вул. Артилерійська, 9) у виконавчому листі у справі № 643/16934/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Лайм Кепітел» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № ЛЛ-01124674 від 28.03.2021 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Харківського апеляційного суду апеляційної скарги.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Суддя - О.О. Олійник