Рішення № 137238769, 28.05.2026, Перечинський районний суд Закарпатської області

Справа № 304/1179/24 Провадження № 2/304/49/2026

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 травня 2026 рокум. Перечин

Перечинський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Ганька І. І.,

з участю секретаря судового засідання Галас Т.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 304/1179/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат,

У С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» звернулося до суду з вищевказаним позовом, в якому просить стягнути на його користь солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 109 575,98 грн заборгованості, що складається із: заборгованості за ставкою 3% річних за період з 04 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 29 156,96 грн та інфляційних втрат за період з 04 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 80 419,03 грн, а також судовий збір у розмірі 3 028,00 грн та судові витрати на правову допомогу у розмірі 10 000,00 грн. Свої позовні вимоги мотивує тим, що 15 травня 2008 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №014/4080/82/38966, за умовами якого останній отримав кредит в сумі 21 835,76 доларів США строком до 19 травня 2028 року за сплатою 14% річних за користування кредитним грошима. З метою забезпечення виконання зобов`язань позичальника за вищевказаним кредитним договором, між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_2 16 травня 2008 року було укладено договір іпотеки №014/4080/82/38966, за умовами якого остання добровільно передала Банку в іпотеку нерухоме майно: п`ятикімнатну квартиру АДРЕСА_1 , заставною вартістю 366 300 грн, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 , та зобов`язалась відповідати за борговими зобов`язаннями ОСОБА_1 , які виникнуть з умов кредитного договору №014/4080/82/38966 від 15 травня 2008 року. Позичальник взяв на себе зобов`язання погашати заборгованість по кредитному договору щомісячно. Кредит був наданий, однак відповідачі зобов`язання не виконали належним чином, тому Банк звернувся до суду із позовом для стягнення кредитної заборгованості. Рішенням Перечинського районного суду Закарпатської області від 01 лютого 2011 року у цивільній справі № 2-13/11 стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором №014/4080/82/38966 від 15 травня 2008 року у розмірі 199 057 грн та в рахунок погашення заборгованості звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: квартиру АДРЕСА_3 і належить на праві власності ОСОБА_2 . В подальшому на виконання вищезазначеного судового рішення судом видано виконавчий лист, який Банком подано для примусового виконання судового рішення до державної виконавчої служби, проте станом на даний час вищезазначене рішення не є виконаним. 24 червня 2016 року між Акціонерним товариством «Райффайзен Банк Аваль» та Публічним акціонерним товариством «Вектор Банк» був укладений Договір відступлення права вимоги №114/23, відповідно умов якого АТ «Райффайзен Банк Аваль» передав (відступив), а ПАТ «Вектор Банк» прийняв права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №014/4080/82/38966 від 15 травня 2008 року. В подальшому, 24 червня 2016 року між Публічним акціонерним товариством «Вектор Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» був укладений Договір відступлення права вимоги № 24062016, відповідно до умов якого ПАТ «Вектор Банк» передав (відступив), а ТОВ «ФК «Профіт Капітал» прийняв права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/4080/82/38966 від 15 травня 2008 року. Таким чином, відповідно до ст. 512 ЦК України та згідно умов Договору відступлення права вимоги від 24 червня 2016 року позивач набув статус нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/4080/82/38966 від 15 травня 2008 року, також по виконанню зобов`язань боржника за рішенням суду та виконавчому провадженню. Окремо зазначає про те, що питання правонаступництва ТОВ «ФК «Профіт Капітал» за договором відступлення права вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 014/4080/82/38966 від 15 травня 2008 року вже встановлювалось Перечинським районним судом Закарпатської області під час розгляду справи № 2-13/11 за заявою ТОВ «ФК «Профіт Капітал» про заміну сторони виконавчого провадження. За результатами судового розгляду ухвалою суду від 17 березня 2021 року замінено сторону виконавчого провадження, а саме змінено первісного стягувача ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» на його правонаступника ТОВ «ФК «Профіт Капітал». Зазначає, що правовий аналіз положень ст. 526, 599, 611, 625 ЦК України дає підстави для висновку, що наявність судового рішення про стягнення суми боргу за кредитним договором, яке боржник не виконав, не припиняє правовідносин сторін цього договору, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Таким чином, з ухваленням 01 лютого 2011 року рішення про стягнення боргу зобов`язання відповідачів сплатити заборгованість за вищевказаними кредитним договором та договором іпотеки не припинилося та триватиме до моменту фактичного виконання грошового зобов`язання. Відтак кредитор має право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення. Одночасно покликається на те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі ст. 625 ЦК України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову. Законом України № 540-IX від 30 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» внесено зміни до законодавчих актів України, зокрема 5. Розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України доповнено зокрема пунктом такого змісту: 12 «12. Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину». Таким чином зважаючи, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-COV-2» установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин, дія якого продовжена і по сьогоднішній день, тому обраховувати строк позовної давності (який обліковується трьома роками) слід від дати набрання законної сили Законом України №540-IX від 30 березня 2020 року останніми трьома роками, які передували 03 квітня 2020 року (включно). Тому для початку обрахування строку позовної давності, необхідно враховувати строки, котрі не порушені позивачем при подачі позовної заяви, та починаються з 04 квітня 2017 року, що дорівнює останнім трьом рокам, тобто від 03 квітня 2020 року, котра продовжує строк дії позовної давності на період дії карантину і обраховується по 23 лютого 2022 року, як це передбачено пунктом 12 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України. За таких обставин, станом на 23 лютого 2022 року зважаючи на невиконання відповідачами своїх зобов`язань встановлених рішенням, що ухвалив Перечинський районний суд Закарпатської області 01 лютого 2011 року, котрим з відповідачів солідарно стягнуто заборгованість в розмірі 199 057 грн, та враховуючи період, за котрий здійснюється розрахунок, тобто з 04 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року, розмір 3 % річних за вказаний період складає 29 156,96 грн, а розмір інфляційних втрат за вказаний період складає 80 419,03 грн, що разом дорівнює 109 575,98 грн. Оскільки станом на дату звернення з даним позовом рішення суду залишається невиконаним, внаслідок чого у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 цього Кодексу, за увесь час прострочення, тому просить позов задовольнити.

У судове засідання представник позивача адвокат Ушакевич М.П. не з`явився, подав клопотання про проведення розгляду справи за його відсутності за наявними в справі матеріалами, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у судове засідання повторно не з`явилися, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причину неявки не повідомили, відзив не подавали, а тому суд зі згоди представника позивача ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ч. 4 ст. 223, ст. 280-282 ЦПК України.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Ці право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (пункт 38), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 4 червня 2019 року у справі № 916/3156/17 (пункт 72), від 13 жовтня 2020 року у справі № 369/10789/14-ц (пункт 7.37), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15 червня 2021 року у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22 червня 2021 року у справі № 334/3161/17 (пункт 55), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 73), від 29 червня 2021 року у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14 грудня 2021 року у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31)).

Отже, коли особа звернулася до суду за захистом її порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або інтересу, а суд позов задовольнив, виконання його рішення має настільки, наскільки це можливо, відновити стан позивача, який існував до порушення його права та інтересу, чи не допустити таке порушення. Судове рішення не має породжувати стан невизначеності у відносинах позивача з відповідачем і вимагати від них подальшого вчинення узгоджених дій для вичерпання конфлікту.

Крім того, спосіб захисту права або інтересу має бути таким, щоб у позивача не виникала необхідність повторного звернення до суду (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58)).

Суд встановив, що рішенням Перечинського районного суду від 01 лютого 2011 року уточнений позов публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Закарпатської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» до ОСОБА_3 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та звернення стягнення на предмет іпотеки задоволено стягнуто з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» в особі Закарпатської обласної дирекції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість по кредитному договору № 014/4080/82/38966 від 15 травня 2008 року в сумі 199 057 (сто дев`яносто дев`ять тисяч п`ятдесят сім) грн 00 коп; у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 014/4080/82/38966 від 15 травня 2008 року в сумі 199 057 грн 00 коп звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме квартиру АДРЕСА_3 і належать на праві власності ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданого Перечинською міською радою 03 жовтня 2007 року, зареєстрованого в РКП «БТІ» Перечинської районної ради 04 жовтня 2007 року в книзі 1, номер запису 182, реєстраційний № 20510133, шляхом її продажу на прилюдних торгах з початковою ціною для подальшої реалізації 366 300 (триста шістдесят шість тисяч триста) грн 00 коп; стягнуто з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» судові витрати в сумі 1700 (одна тисяча сімсот) грн 00 коп, як сплачений судовий збір і 120 (сто двадцять) грн 00 коп витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Також суд встановив, що на виконання вказаного рішення Перечинським районним судом 24 березня 2011 року видано виконавчий лист № 2-13/11 щодо боржника ОСОБА_1 , а 05 квітня 2012 року також і щодо боржника ОСОБА_2

Вісімнадцятого грудня 2019 року між Акціонерним товариством «ОКСІ БАНК» (Первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» (Новий кредитор) було укладено Договір відступлення права вимоги №114/2-28-1, відповідно до умов якого Первісним кредитором відбулося відступлення Новому кредитору права вимоги за кредитним договором №014/4080/82/38966 від 15 травня 2008 року, право вимоги за яким перейшло до Первісного кредитора на підставі Договору відступлення права вимоги № 114/2-28 від 18 грудня 2019 року, укладеного між ним та АТ «Райффайзен Банк Аваль».

Ухвалою Перечинського районного суду Закарпатської області від 17 березня 2021 року, яка набрала законної сили 02 квітня 2021 року, замінено стягувача у виконавчих провадженнях по виконанню виконавчих листів №2-13/11, виданих Перечинським районним судом Закарпатської області 24 березня 2011 року та 05 квітня 2012 року, з Публічного акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» на Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал».

Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Також матеріали справи свідчать про те, що на даний час відповідачі не виконали своїх зобов`язань.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (частини першої статті 509 ЦК України).

Згідно зі статтею 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом статті 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають в його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.

Грошове зобов`язання це цивільне правовідношення, в якому праву вимоги кредитора кореспондує юридичний обов`язок боржника здійснити відповідний платіж, тобто вчинити дію, що полягає у передачі грошей.

Відповідно до положень частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина перша статті 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положеннями статті 611 цього Кодексу передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Таким законом є, зокрема, приписи частини другої статті 625 ЦК України, за змістом яких боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

У статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, що регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц, від 19 червня 2019 року у справі № 646/14523/15-ц).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов`язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення (ч. 1, 2 ст. 612 ЦК України).

За змістом цієї норми нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Такий висновок сформульовано ще Верховним Судом України та підтримано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року у справі №686/21962/15.

Формулювання статті 625 ЦК України, коли нарахування процентів тісно пов`язується із застосуванням індексу інфляції, орієнтує на компенсаційний, а не штрафний характер відповідних процентів, а тому 3 % річних не є неустойкою у розумінні положень статті 549 цього Кодексу.

Оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 ЦК України за весь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення 3 % річних виникає за кожен місяць з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Законодавець визначає обов`язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням рівня інфляції та 3 % річних за весь час прострочення, у зв`язку з чим таке зобов`язання є триваючим.

Подібні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19).

У силу вимог частини першої статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Вимагати сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції, а також трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений у силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку не оскаржувалося, а тому є таким, що набрало законної сили.

Тобто саме з моменту набрання законної сили рішенням суду першої інстанції про стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача (як правонаступника Первісного кредитора) заборгованості за кредитним договором, у відповідачів настав строк для виконання грошового зобов`язання та можливість застосування до них цивільно-правової відповідальності за прострочення його виконання.

Як вбачається з наданих позивачем розрахунків, проведених за період з 04 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року з розрахунку, що сума заборгованості становить 199 057 грн, 3 % річних становить 29 156,96 грн та інфляційні збитки 80 419,03 грн.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат та 3 % річних на суму боргу відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Передбачений частиною другою статті 625 ЦК України обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми виникає виходячи з моменту наявності самого факту прострочення. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 703/2718/16-ц (провадження №14-241цс19) та від 07 лютого 2024 року у справі № 910/3831/22 (провадження №12-45гс23).

Відповідно до частини третьої статті 12, частин першої, п`ятої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно зі статтями 76, 77, 79 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Оскільки між сторонами на час звернення позивача до суду з позовом існували боргові зобов`язання з виплати 199 057 грн заборгованості за кредитним договором, та, як наслідок, у відповідачів настав строк для такої виплати, що надає можливість застосування до них цивільно-правової відповідальності за прострочення його виконання, а доказів протилежного останніми в ході судового розгляду не подано, тому суд вважає, що позовна заява є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Також з відповідачів підлягає стягненню сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3 028,00 грн, що відповідає положенням ст. 141 ЦПК України.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу в розмірі 10 000 грн, суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмету доказування у справі. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Витрати повинні бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволені таких вимог.

При визначенні суми відшкодування таких витрат суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вказав, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим, та відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Відповідно до наявних у матеріалах справи Договору про надання правової допомоги № 28092021-1 від 28 вересня 2021 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» та адвокатським об`єднанням «Правовий діалог», Додаткової угоди № 10 від 28 лютого 2024 року до Договору про надання правової допомоги № 28092021-1 від 28 вересня 2021 року та Акту № 20-1 прийому-передачі наданої правової допомоги від 01 квітня 2024 року встановлено факт надання позивачу послуг правової допомоги вартістю 10 000 грн.

Відповідно до Платіжної інструкції в національній валюті № 647 від 22 квітня 2024 року позивачем здійснено на рахунок Адвокатського об`єднання «Правовий діалог» оплату правової допомоги за договором № 28092021-1 від 28 вересня 2021 року, відповідно до акту прийому-передачі № 20-1 від 01 квітня 2024 року у розмірі 90 000,00 грн, у тому числі відносно ОСОБА_1 та ОСОБА_2 10 000 грн.

ЄСПЛ підкреслив, що право на доступ до суду є невід`ємним аспектом гарантій, закріплених у Європейській конвенції з прав людини, посилаючись на принципи верховенства права та уникнення свавілля, які лежать в основі багатьох Конвенції. Можливі обмеження вищезазначеного права не повинні обмежувати доступ, наданий особі, таким чином або в такому обсязі, щоб була порушена сама суть права. Так, ЄСПЛ зазначив, що, застосовуючи процесуальні норми, суди повинні уникати надмірного формалізму, який би зашкодив справедливості розгляду.

Суд вважає, що витрати понесені позивачем, є фактичними, відповідають обсягу наданих послуг та виконаних робіт, неминучими (у зв`язку із виконанням умов договору про правничу допомогу).

Отже, суд дійшов висновку, що заявлений розмір витрат є обґрунтованим та доведеним, а відповідач, у свою чергу, з приводу розміру правової допомоги заперечень не надавав, а тому витрати на правову допомогу в розмірі 10 000,00 грн підлягають стягненню з відповідачів на користь позивача.

Керуючись ст. 525, 526, 613, 625 ЦК України, ст. 12, 13, 141, 258-259, 265, 280-282 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення 3 % річних та інфляційних втрат задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» заборгованість у розмірі 109 575 (сто дев`ять тисяч п`ятсот сімдесят п`ять) грн 98 коп, що складається із: заборгованості за ставкою 3% річних за період з 04 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 29 156 грн 96 коп та інфляційних втрат за період з 04 квітня 2017 року по 23 лютого 2022 року у розмірі 80 419 грн 03 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» судовий збір у розмірі 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал» витрати на правову допомогу в сумі 10 000 (десять тисяч) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду шляхом подачі в тридцятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Профіт Капітал», ЄДРПОУ: 39992082; місцезнаходження: 04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, 8.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_4 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 ; місце реєстрації: АДРЕСА_5 .

Головуючий:Ганько І. І.