Рішення № 137238615, 09.06.2026, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/525/26

Провадження № 2/302/374/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ЗАОЧНЕ

09.06.2026 селище Міжгір`я Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді Пухальського С. В.,

за участю секретаря судового засідання Магдича В. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Міжгір`я Закарпатської області в порядку спрощеного позовного провадження із здійсненням заочного розгляду справи цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 16 січня 2024 року між ТОВ «Споживчий центр» та ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний договір № 16.01.2024-100000059, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у сумі 11 000 грн строком на 140 днів зі сплатою процентів та комісії на умовах, визначених договором.

Позивач зазначає, що свої зобов`язання за договором виконав належним чином та перерахував кредитні кошти на банківську картку, реквізити якої були вказані відповідачкою під час укладення договору.

За твердженням позивача, відповідачка належним чином умови кредитного договору не виконувала, у встановлені договором строки кредитні кошти не повернула та не сплатила передбачені договором платежі, внаслідок чого станом на дату звернення до суду утворилася заборгованість у розмірі 28 050,03 грн, яка складається із заборгованості за тілом кредиту у сумі 11 000 грн, процентів за користування кредитом у сумі 15 400,03 грн та комісії у сумі 1 650 грн.

Посилаючись на зазначені обставини, позивач просив стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором у розмірі 28 050,03 грн та понесені судові витрати.

Ухвалою суду від 27 квітня 2026 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати її розгляд у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Одночасно судом визначено, що розгляд, формування та зберігання матеріалів справи здійснюються у змішаній формі паперовій та електронній.

Ухвалою суду від 21 травня 2026 року постановлено здійснювати подальший розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Представник позивача у судове засідання не з`явився. У позовній заяві просив розглянути справу за його відсутності та не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачка у судове засідання повторно не з`явилася. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином шляхом направлення судових повісток за відомою суду адресою проживання, а також шляхом розміщення оголошення про виклик до суду на офіційному вебпорталі Судової влади України.

Оскільки представник позивача не заперечував проти ухвалення заочного рішення, а відповідачка, будучи належним чином повідомленою про дату, час та місце розгляду справи, повторно у судове засідання не з`явилася, відзиву на позов не подала, причин неявки суду не повідомила, суд дійшов висновку про можливість проведення заочного розгляду справи відповідно до вимог статті 280 Цивільного процесуального кодексу України.

З огляду на неявку всіх учасників справи, відповідно до частини другої статті 247 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК України), фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, суд дійшов таких висновків.

Судом установлено, що 16 січня 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір (оферту) № 16.01.2024-100000059, відповідно до умов якого відповідачці надано кредит у розмірі 11 000,00 грн на умовах строковості, поворотності та платності.

На виконання умов кредитного договору позивач надав відповідачці кредитні кошти у погодженому сторонами розмірі, що підтверджується наявними в матеріалах справи доказами.

Згідно з наданим позивачем розрахунком заборгованості станом на 20 квітня 2026 року заборгованість ОСОБА_1 за Кредитним договором (офертою) № 16.01.2024-100000059 становить 28 050,03 грн, у тому числі:

?11 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту;

?15 400,03 грн заборгованість за нарахованими процентами;

?1 650,00 грн заборгованість зі сплати комісії.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, а також умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 ЦК України).

Частиною першою статті 639 ЦК України передбачено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно з частиною другою статті 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом така форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, такий договір вважається укладеним у письмовій формі.

Згідно зі статтями 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Оскільки відповідачка належним чином не виконала взяті на себе зобов`язання щодо повернення кредитних коштів та сплати процентів, вона порушила умови укладеного між сторонами кредитного договору.

Згідно зі статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Оцінивши подані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивач належними та допустимими доказами підтвердив факт укладення між сторонами кредитного договору, надання відповідачці кредитних коштів та наявність непогашеної заборгованості.

Відповідачка не спростувала факту укладення кредитного договору, не надала доказів, які б спростовували факт отримання нею кредитних коштів та не надала доказів погашення заборгованості або неправильності проведеного позивачем розрахунку.

Разом із тим суд не знаходить підстав для задоволення позовних вимог у частині стягнення заборгованості за комісією у розмірі 1 650,00 грн.

Відповідно до частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць зобов`язаний безоплатно надавати інформацію про поточний розмір заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом.

Умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законом, є нікчемними.

Велика Палата Верховного Суду та Верховний Суд у своїй практиці неодноразово зазначали, що встановлення плати за дії кредитодавця, які здійснюються ним у власних інтересах або є складовою виконання його обов`язків за законом, не відповідає вимогам законодавства про захист прав споживачів та споживче кредитування.

Зокрема, аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 496/3134/19, а також у низці наступних постанов Верховного Суду щодо нікчемності умов договорів споживчого кредитування про сплату комісій за дії, які кредитодавець здійснює у власних інтересах або зобов`язаний вчиняти відповідно до закону.

Суд враховує, що кредитний договір укладено 16 січня 2024 року, тобто після набрання чинності Законом України «Про споживче кредитування», однак навіть за чинного правового регулювання кредитодавець повинен довести, що відповідна комісія є платою саме за окрему додаткову послугу, замовлену споживачем, а не за дії, які кредитодавець здійснює у власних інтересах або зобов`язаний вчиняти відповідно до закону.

Оскільки позивач не довів, що передбачена договором комісія є платою за окрему самостійну послугу, замовлену відповідачкою, а не за дії, які кредитодавець зобов`язаний вчиняти відповідно до закону та умов кредитного договору, суд дійшов висновку, що умова кредитного договору щодо обов`язку позичальниці сплачувати зазначену комісію є нікчемною в силу закону та не створює для сторін жодних правових наслідків, крім тих, що пов`язані з її нікчемністю.

За таких обставин позовні вимоги в частині стягнення комісії у розмірі 1 650,00 грн задоволенню не підлягають.

Таким чином, з відповідачки підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором у загальному розмірі 26 400,03 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 11 000,00 грн та заборгованості за нарахованими процентами в розмірі 15 400,03 грн.

Крім того, позивачем документально підтверджено понесення витрат, пов`язаних із підготовкою та направленням процесуальних документів, у розмірі 141,98 грн.

Відповідно до статті 141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 2 662,40 грн.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову та стягнення з відповідачки 26 400,03 грн із заявлених до стягнення 28 050,03 грн, що становить 94,12 % від ціни позову, з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 505,89 грн.

З тих самих підстав пропорційно розміру задоволених позовних вимог з відповідачки на користь позивача підлягають стягненню документально підтверджені витрати, пов`язані з підготовкою та направленням процесуальних документів, у розмірі 133,64 грн.

Керуючись статтями 2, 3, 1013, 19, 7681, 141, 258259, 263265, 268, 273, 280283, 354 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» (01032, місто Київ, вулиця Саксаганського, будинок 133-А, код ЄДРПОУ 37356833) заборгованість за Кредитним договором № 16.01.2024-100000059 від 16 січня 2024 року у розмірі 26 400,03 грн (двадцять шість тисяч чотириста гривень 03 копійки), яка складається з:

11 000,00 грн заборгованість за тілом кредиту;

15 400,03 грн заборгованість за нарахованими процентами.

У задоволенні позовних вимог про стягнення комісії у розмірі 1 650,00 грн відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 505,89 грн (дві тисячі п`ятсот п`ять гривень 89 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Споживчий центр» витрати, пов`язані з підготовкою та направленням процесуальних документів, у розмірі 133,64 грн (сто тридцять три гривні 64 копійки).

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідачки.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути поновлений також у разі його пропуску з інших поважних причин.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про його перегляд або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя Пухальський С. В.