Рішення № 137238176, 28.05.2026, Дергачівський районний суд Харківської області

справа № 635/7031/25

провадження № 2/619/131/26

РІШЕННЯ

іменем України

28 травня 2026 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Пруднікової О.В..

за участю секретаря судового засідання Вишневської О.П.,

позивачів ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 ,

представника позивачів Керімова А.З.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дергачі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області, Міністерства оборони України про встановлення факту перебування фізичних осіб на утриманні та встановлення факту спільного проживання без реєстрації шлюбу,

встановив:

Стислий виклад позиції позивачів.

Адвокат Керімов А.З., який діє в інтересах ОСОБА_1 , ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області, Міністерства оборони України, у якому просить: встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з грудня 2018 року по 28 березня 2024 року; встановити факт перебування ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на утриманні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на момент 28.03.2024; встановити факт перебування ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 на утриманні батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 на момент 28.03.2024.

В обґрунтування позову адвокат Керімов А.З., який діє в інтересах позивача ОСОБА_1 , ОСОБА_2 зазначає, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрували шлюб 07.06.1997. Від спільного подружнього життя у них народилася донька ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . До 2018 року вони проживали разом за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_3 утримував сім`ю, піклувався за ними та створював максимально задовільні умови. Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 16.10.2018 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано, але через декілька місяців вони вирішили продовжити жити однією сім`єю, а саме з грудня 2018 року, сім`я знову проживала разом, ОСОБА_3 продовжував утримувати безробітну ОСОБА_1 та спільну доньку ОСОБА_2 , вели спільне господарство, мали спільний бюджет, спільно харчувалися, спільно вирішували побутові питання, відвідували заходи, надавали взаємну допомогу. Після початку повномасштабного вторгнення РФ на територію України - ОСОБА_3 вступив на військову службу до лав ЗСУ та виконував військові обов`язки із захисту Батьківщини. ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_3 загинув під час виконання завдання пов`язаного із захистом Батьківщини під час артилерійського обстрілу завданого збройними формуваннями РФ, поблизу н.п. Петропавлівка, Куп`янського району, Харківської області. 02.03.2022 зважаючи, що подальше проживання в Дергачівському районі Харківської області є небезпечним, позивачі орендували будинок за адресою: АДРЕСА_2 , кошти на оплату оренди житла, комунальних послуг надавав ОСОБА_4 , який планував після служби у відпустку приїхати до сім`ї та провести спільно час. Проте через кілька місяців, т.я. ситуація у м. Харків та Харківській області ставала більш напруженою позивачі задля збереження життя та здоров`я виїхали за кордон до Бельгії, власних коштів на проживання не вистачало. ОСОБА_1 не працювала, ОСОБА_2 працювала дистанційно в УНП ХОР ОЦСК та середня її заробітна плата за місяць складала 12 000 грн, у зв`язку з чим ОСОБА_3 щомісячно надсилав їм кошти для забезпечення належного рівня життя та виконував свої обов`язки глави родини по їх утриманню. Грошові кошти загиблий надсилав ОСОБА_2 на її банківську картку, які вона витрачала на сумісне проживання з матір`ю за кордоном, оплату комунальних послуг за квартиру батька, оренду житла, харчування, одяг, взуття, побутові потреби.

Стислий виклад заперечень відповідача.

У відзиві на позовну заяву представник Міністерства оборони України Лисенко В.О. просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що позивачі вказали, що вони перебували на утриманні померлого військовослужбовця. Втім, вважає, що ними не було надано доказів на підтвердження наявності/відсутності їх доходів та доходів померлого для співвідношення їх розміру та встановлення факту утримання, так як повинно бути доведено, а тому не підтверджено, що дохід померлого був саме єдиним джерелом їх доходу. Таким чином є сумнів про перебування позивачів на утриманні у померлого військовослужбовця, оскільки остання не надала жодного доказу про надання їй грошових сум для утримання/проживання. Позивачем також не надано належних та достатніх доказів ні від Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про сплату (відсутність) єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування протягом вказаного терміну перебування на утриманні заявниці, ні від Державної податкової служби України доказів про доходи отримані військовослужбовцем. Таким чином, позивач не надала жодних доказів про свої доходи та доходи померлого. Втім із заяви вбачається, що ОСОБА_2 отримувала заробітну плату в розмірі 12 000 грн, що є значно вище ніж мінімальний прожитковий мінімум для працездатних осіб на відповідний рік. Таким чином вона не могла перебувати на утриманні загиблого. Позивач ні яким чином не підтвердила свого перебування на утриманні померлого військовослужбовця, не надала жодних належних доказів.

Участь у справі сторін та інших учасників справи.

Представник позивачів адвокат Керімов А.З., ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у судовому засіданні підтримали позовні вимоги, просили їх задовольнити.

Представник відповідача Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області Джаббаров Т.О. у судове засідання не з`явився, надавши суду заяву про розгляд справи без присутності представника селищної ради, а розгляд справи просив провести на розсуд суду за наявними у справі доказами та прийняти рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Представник співвідповідача - Міністерства оборони України Лисенко В.Ю. у судове засідання не з`явився, надавши суду відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, а розгляд справи здійснити без участі представника Міноборони.

Фактичні обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

За даними Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу ОСОБА_5 уклала шлюб з ОСОБА_3 07.06.1997 у виконавчому комітеті Малоданилівської селищної ради Дергачівського району Харківської області, актовий запис № 21 (а.с. 29).

Із запису акту про одруження № 21 від 7 червня 1997 року вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 одружилися (а.с. 116).

Відповідно до запису акту про народження №104 від 30.10.1976 ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 в селищі М.Данилівка Дергачівського району Харківської області, батько: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , мати: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с. 117).

ОСОБА_3 та ОСОБА_1 є батьками ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 (а.с. 26).

Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 16.10.2018 позов ОСОБА_3 задоволено. Розірвано шлюб між ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_9 та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зареєстрований 7 червня 1997 року в Малоданилівській селищній раді Дергачівського району Харківської області за актовим записом № 21(а.с. 30).

Згідно з довідкою про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру №1632511-2024 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Алупка Ялта АР Крим Україна, проживає за адресою: АДРЕСА_3 (а.с. 27).

Згідно з актом, складеним секретарем Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області Д. Михайловською, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 дійсно з 2018 року по 2022 рік (до моменту повномасштабного вторгнення РФ на територію України) проживала разом з ОСОБА_3 за однією адресою: АДРЕСА_1 у цивільному шлюбі та вели спільне господарство (а.с 30).

Відповідно до довідки секретаря Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області Д.Михайловської №02-22/292 від 20.06.2024, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно мешкала за адресою: АДРЕСА_1 без реєстрації з 1997 року і по теперішній час, згідно з актом депутата селищної ради (а.с. 27).

Відповідно до довідки секретаря Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області Д.Михайловської №02-22/210 від 20.05.2024, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 і дійсно на день смерті батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 проживали разом та були зареєстровані за вказаною адресою (а.с. 26).

З договору оренди житла від 02.03.2022 вбачається, що між ОСОБА_9 та ОСОБА_2 укладено цей договір про оренду житла, а саме будинку за адресою: АДРЕСА_2 , орендна плата за житло складає 8 000,00 грн (а.с. 34).

Відповідно до сповіщення сім`ї № 1575/697/85 начальника ІНФОРМАЦІЯ_11 підполковника ОСОБА_10 від 01.01.2024 - сповіщено ОСОБА_2 про те, що її батько, номер обслуги 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_2 , солдат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_4 під час артилерійського обстрілу завданого збройними формуваннями РФ, поблизу н.п. Петропавлівка, Куп`янського району, Харківської області (а.с. 28).

Згідно з довідкою №12-17/85/24 від 01.04.2024 - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , причина смерті: асфіксія, інші уточнені травми грудної клітки, ушкодження внаслідок військових дій (а.с. 28).

Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_12 , місце смерті: Харківська область Куп`янський район село Петропавлівка, про що зроблено відповідний актовий запис №54 (а.с. 28).

Відповідно до свідоцтва про поховання - ОСОБА_3 (свідоцтво про смерть № НОМЕР_4 від 04.04.2024), похований 02.04.2024 на кладовищі, розміщеному в АДРЕСА_4 , про що в книзі реєстрації поховань та перепоховань померлих громадян зроблений відповідний запис 05.04.2024 за №28/115 (а.с. 28).

Відповідно до витягу з протоколу засідання штатної військово-лікарської комісії №1989 від 21.06.2024 голови комісії полковника медичної служби ОСОБА_11 травма солдата ОСОБА_3 , 1976 р.н. «Інші уточнені травми грудної клітки, асфіксія, ушкодження внаслідок військових дій від інших вибухів та осколків», яка призвела до смерті ІНФОРМАЦІЯ_4 - травма та причина смерті так, пов`язані із захистом батьківщини (а.с. 29).

З довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, командира військової частини НОМЕР_2 полковника ОСОБА_12 №1575/2414 від 27.07.24 вбачається, що вона видана ОСОБА_2 , що загиблий (померлий) солдат ОСОБА_3 , дійсно брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, перебував в с. Петропавлівка Куп`янського району Харківської області (а.с. 29).

Крім того, матеріали справи містять квитанції за період з 04.11.2023 по 17.01.2024 про перерахунок коштів на сплату комунальних послуг, а саме ПрАТ Харківенергозбут ОСОБА_2 (а.с. 31-32).

Також, матеріали справи містять довідку АТ КБ «ПриватБанк» від 08.05.2025 видану ОСОБА_2 , яка містить виписку по надходженням по картці/рахунку НОМЕР_5 ( НОМЕР_6 ) і додатковим рахункам договору SAMDNWFC00061917132 від 27.08.2020 за період 24.02.2022-28.03.2024, з якої вбачається, що на її рахунок надійшло 1 405 512, 00 грн, перекази з картки ПриватБанк через додаток Приват 24, відправник ОСОБА_3 (а.с. 33).

Позивачами також надано скріншот листування з мобільного телефону ОСОБА_1 з ОСОБА_3 та фотографії, на яких зображений ОСОБА_3 з ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (а.с. 139-140; 141-143).

Згідно з довідкою Пенсійного фонду України від 17.05.2026 - ОСОБА_1 отримала дохід за 2002 рік -546,77 грн; за 2003 рік 2615,50 грн; за 2004 рік 3182, 32 грн; за 2005 рік 4504, 75 грн; за 2006 рік 4932,99 грн; за 2007 рік 5577, 58 грн, в подальшому згідно довідки Пенсійного фонду України зазначено, що відсутні індивідуальні відомості про особу ОСОБА_1 (а.с. 145, зворотня сторона).

Згідно з довідкою Пенсійного фонду України від 23.05.2026 - ОСОБА_2 отримала дохід за 2017 рік -1627,25 грн; за 2019 рік 4637,88 грн; за 2022 рік 133 550,81 грн; за 2023 рік 219 552,29 грн; за 2024 рік 250 263,28 грн; за 2025 рік 313 268, 48 грн, за 2026 рік 75 796, 00 грн (а.с. 146, зворотня сторона).

Як вбачається з трудової книжки НОМЕР_7 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - 03.12.2007 звільнена з займаної посади за власним бажанням у зв`язку зі вступом до аспірантури, ст. 38 КЗпП України. 01.07.2010 відрахована з аспірантури за сімейними обставинами. Після 01.07.2010 відсутні дані про трудову діяльність (а.с. 147).

Допитаний у якості свідка ОСОБА_13 пояснив суду, що загиблий ОСОБА_4 , проживав за адресою: АДРЕСА_1 , упродовж останніх 25 років. Він є його сусідом протягом усього вказаного періоду, у зв`язку з чим вони перебували у сталих добросусідських відносинах. Протягом усіх років його проживання в ОСОБА_14 , він постійно та систематично бачив загиблого ОСОБА_3 разом із ОСОБА_15 , з якою він жив. Вони проживали за вказаною адресою як одна сім`я, вели спільне господарство та мали сталий побутовий зв`язок. Він регулярно зустрічав їх разом під час виконання ними повсякденних справ. З 24 лютого 2022 року він став на захист територіальної цілісності України та відбув на проходження військової служби. З того часу він не мав змоги безпосередньо спостерігати за деталями їхнього побуту, проте до від`їзду факт їхнього спільного проживання був для нього очевидним та безперечним.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_16 пояснив суду, що він проживає у смт. Мала ОСОБА_17 та є сусідом родини ОСОБА_18 з 2004 року. Протягом 20 років вони підтримували близькі дружні стосунки, він був регулярним гостем у їхньому домі, зокрема був присутній на сімейних святах та останньому дні народження ОСОБА_19 , де також був присутній його батько. За його особистими спостереженнями, родина жила гармонійно, ознак розірвання шлюбних відносин чи конфліктів він ніколи не спостерігав. Про факт розлучення (якщо такий мав місце) йому відомо не було, оскільки ОСОБА_19 , ОСОБА_20 та ОСОБА_21 поводилися як єдина родина. Йому відомо, що ОСОБА_20 була домогосподаркою та не мала постійного місця роботи. Основним джерелом доходу сім`ї була праця ОСОБА_19 , який повністю забезпечував її потреби та утримував родину. Після повернення ОСОБА_21 із-за кордону у 2023 році, він неодноразово спілкувався з ОСОБА_19 . Він підтверджував, що пішов на військову службу, зокрема, з метою фінансового забезпечення доньки. ОСОБА_21 також особисто повідомляла йому, що проживає за рахунок батька. Він з ОСОБА_21 займалися волонтерською допомогою безпритульним тваринам. ОСОБА_19 систематично надавав грошові кошти на закупівлю корму та лікування собак, що підтверджує його фінансову участь у житті доньки. Після початку активних бойових дій ОСОБА_20 та ОСОБА_21 виїхали за кордон, а ОСОБА_19 вступив до лав Збройних Сил України. Після повернення, ОСОБА_21 орендувала окреме житло з міркувань безпеки (через обстріли), проте зв`язок із батьком та його фінансова підтримка не припинялися. Організацією поховання ОСОБА_19 , яке відбулося у 2024 році, займалися безпосередньо дружина ОСОБА_20 та донька ОСОБА_21 , що ще раз підтверджує їхній статус як членів однієї родини.

Допитаний у якості свідка ОСОБА_22 пояснив суду, що є військовослужбовцем ЗСУ (побратимом загиблого). Познайомився з загиблим ОСОБА_23 у березні 2022 року. Вони проходили службу в одному підрозділі та перебували у постійному тісному контакті під час виконання бойових завдань. Протягом усього часу служби ОСОБА_19 позиціював себе як сім`янин. У приватних розмовах ОСОБА_19 постійно згадував свою дружину ОСОБА_20 та доньку ОСОБА_21 , розповідав про їхній побут та плани на майбутнє. Йому відомо, що ОСОБА_19 систематично надавав фінансову допомогу своїй доньці. Він неодноразово супроводжував ОСОБА_19 під час виїздів до банкоматів у прифронтових населених пунктах та бачив, як він здійснював грошові перекази на рахунок доньки. Більш того, у випадках, коли ОСОБА_19 не мав змоги зробити це самостійно через об`єктивні причини, він звертався до свідка з проханням здійснити переказ зі своєї картки або за його дорученням, що він і виконував. ОСОБА_19 наголошував, що ці кошти є основним джерелом забезпечення потреб дитини. Влітку 2023 року ОСОБА_19 отримав щорічну основну відпустку, під час якої запросив його відвідати родину. Свідок перебував разом із ним у нього вдома, де особисто бачив його дружину та доньку. Їхні стосунки були дружніми та родинними; вони проживали разом як одна сім`я. Зміст їхніх розмов, спільні поїздки та факти передачі грошей дають йому всі підстави стверджувати, що загиблий ОСОБА_19 вважав ОСОБА_20 своєю дружиною, а доньку ОСОБА_21 особою, яка перебуває на його повному матеріальному забезпеченні.

Допитана у якості свідка ОСОБА_24 пояснила суду, що є двоюрідною сестрою ОСОБА_20 . Протягом усього часу спільного проживання ОСОБА_20 та загиблого ОСОБА_19 вони підтримували тісні родинні стосунки. Вона була частим гостем у їхньому домі в смт. Мала Данилівка, а вони, своєю чергою, регулярно відвідували її родину. До моменту початку повномасштабного вторгнення -24.02.2022 ОСОБА_19 та ОСОБА_20 проживали однією сім`єю за однією адресою. У них був спільний бюджет, спільний побут та спільні витрати. Будь-які рішення щодо придбання речей, оплати послуг чи виховання доньки ОСОБА_21 приймалися ними спільно. ОСОБА_19 був єдиним годувальником у родині. ОСОБА_20 протягом останніх 10 років до війни не працювала, займалася веденням домашнього господарства та вихованням дитини. Раніше ОСОБА_20 зі свідком разом працювали у ОСОБА_25 академії, проте після звільнення ОСОБА_20 перебувала на повному матеріальному забезпеченні чоловіка. ОСОБА_19 також повністю оплачував навчання та потреби їхньої доньки ОСОБА_21 . Про наявність офіційного рішення про розлучення їй не було відомо. Для неї, як для близької родички, та для всього оточення ОСОБА_19 та ОСОБА_20 залишалися цілісною сім`єю. Їхня поведінка, спільне святкування всіх родинних подій та взаємна підтримка свідчили про продовження фактичних шлюбних відносин без будь-яких ознак роздільного проживання чи припинення ведення спільного господарства. Станом на момент її останнього спілкування з родиною до та під час війни, вона сприймала їх як єдину сім`ю, де ОСОБА_19 виконував роль голови родини та забезпечував дружину та доньку всім необхідним.

Застосовані норми права, мотиви та висновки суду.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Щодо вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .

Відповідно до частини другої статті 3 СК України сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц (провадження № 14-130цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Таким чином, для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні наведеному визначенню, і предметом доказування у таких справах є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18)).

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок позивачки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може достовірно свідчити про те що між сторонами склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (див. постанову Верховного Суду від 06 березня 2026 року у справі № 215/178/25 (провадження № 61-13019св25).

Факт місця реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу. Так само факт спільного проживання чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не може бути встановлений лише показаннями свідків та наявністю спільних фотографій за відсутності інших достатніх доказів (див. правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 04 грудня 2023 року у справі № 543/563/22 (провадження № 61-10702св23)).

Нормами СК України не визначено, які конкретно докази визнаються беззаперечним підтвердженням факту спільного проживання, тому вирішення питання про належність і допустимість таких доказів є обов`язком суду під час їх оцінки.

Судом встановлено, що рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 16.10.2018 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 було розірвано. Позивач стверджує, що з грудня 2018 року вони поновили фактичні шлюбні відносини.

На підтвердження цього позивачем надано, зокрема, акт, складений секретарем Малоданилівської селищної ради, згідно з яким ОСОБА_1 проживала у цивільному шлюбі з ОСОБА_3 з 2018 року по 2022 рік (до моменту повномасштабного вторгнення) за адресою: АДРЕСА_1 , довідку Малоданилівської селищної ради №02-22/292 від 20.06.2024, в якій зазначено, що ОСОБА_1 мешкала за вказаною адресою без реєстрації з 1997 року і по теперішній час.

Суд критично оцінює надані довідки та акт органу місцевого самоврядування, оскільки вони оформлені на основі свідчень сусідів (акт депутата), проте посадові особи ради безпосередньо не фіксували й не могли фіксувати щоденний побут та наявність спільного бюджету осіб. Факт місця реєстрації (проживання) жінки та чоловіка за однією адресою не є ні головною, ні обов`язковою ознакою наявності фактичного шлюбу.

Окрім того, з матеріалів справи вбачається, що з березня 2022 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 виїхали на постійне проживання за кордон (до Королівства Бельгія), а ОСОБА_3 перебував на військовій службі в лавах ЗСУ до моменту своєї загибелі ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Показання свідків, фотографії та роздруківки надісланих повідомлень, також достеменно не підтверджують факт спільного проживання однією сім`єю, як чоловіка та дружини, ведення спільного господарства, спільного бюджету, спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Матеріали справи не містять доказів здійснення оплати подружжям за комунальні послуги за адресою: АДРЕСА_1 , ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Сама по собі наявність усної комунікації, періодичне надання фінансової допомоги особі, яка перебуває за кордоном, та наявність наміру повернутися до спільного проживання після демобілізації чи закінчення війни, за відсутності фактичного спільного проживання та ведення спільного господарства, не може свідчити про безперервне існування фактичних шлюбних відносин та проживання однією сім`єю.

Посилання позивачів на те, що в обліковій картці військового ОСОБА_3 зазначено номер телефону ОСОБА_1 не підтверджує факт спільного проживання ОСОБА_3 та ОСОБА_1 як чоловіка та дружини.

Наявність окремого проживання через об`єктивні обставини (війна, евакуація) вимагає ще більш переконливих та беззаперечних доказів збереження саме сімейних зв`язків (спільні відкриті рахунки, наявність спільного майна, набутого в цей період, оформлення прав на отримання грошового забезпечення військовослужбовця безпосередньо цивільною дружиною за його життя тощо), чого суду надано не було.

Показання свідків про те, що до 2022 року сторони вели спільне господарство, не спростовують факт відсутності ознак спільного проживання однією сім`єю на момент смерті ОСОБА_3 .

На підставі викладеного, суд вважає вимогу про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу недоведеною.

Щодо вимог про встановлення факту перебування на утриманні ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .

Стосовно ОСОБА_1 .

ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю та перебування на утриманні ОСОБА_3 до смерті останнього, оскільки їй необхідно оформити документи для призначення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із загибеллю ОСОБА_3 .

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Стаття 46 Конституції України передбачає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Положеннями частини першої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що Одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі загибелі (смерті) військовослужбовця під час виконання ним обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, або смерті особи, звільненої з військової служби, протягом року після звільнення її з військової служби, якщо смерть настала внаслідок поранення, контузії, каліцтва, захворювання, пов`язаних з виконанням обов`язків військової служби.

У статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено осіб, які мають право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги, а саме: у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають батьки, один із подружжя, який не одружився вдруге, діти, які не досягли повноліття, утриманці загиблого (померлого). Утриманцями вважаються члени сім`ї, які мають право на пенсію у разі втрати годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» за загиблого (померлого) військовослужбовця, військовозобов`язаного або резервіста (особу, звільнену з військової служби, смерть якої настала протягом року після звільнення).

Законом України № 3515-IX від 09 грудня 2023 року, зокрема, стаття 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» викладена у новій редакції.

При цьому, частиною першою статті 16-1 вказаного Закону (тут і далі у редакції Закону України № 3515-IX від 09 грудня 2023 року) встановлено, що у випадках, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, право на призначення та отримання одноразової грошової допомоги мають особи, зазначені у пункті 4 цієї статті.

Відповідно до частини четвертої статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: діти, у тому числі усиновлені, зачаті за життя загиблої (померлої) особи та народжені після її смерті, а також діти, стосовно яких загиблу (померлу) особу за її життя було позбавлено батьківських прав; вдова (вдівець); батьки (усиновлювачі) загиблої (померлої) особи, якщо вони не були позбавлені стосовно неї батьківських прав або їхні батьківські права були поновлені на час її загибелі (смерті); внуки загиблої (померлої) особи, якщо на момент її загибелі (смерті) їх батьки загинули (померли); жінка (чоловік), з якою (з яким) загибла (померла) особа проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, за умови що цей факт встановлено рішенням суду, яке набрало законної сили; утриманці загиблої (померлої) особи, визначені відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Згідно з пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (у редакції, чинній на час смерті ОСОБА_3 ) сім`ям загиблих осіб, зазначених у пунктах 1-1-2 цієї постанови, виплачується одноразова грошова допомога у розмірі 15 000 000 грн, яка розподіляється рівними частками на всіх отримувачів, передбачених у статті 16-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», крім громадян крім громадян Російської Федерації або Республіки Білорусь та осіб, які постійно проживають на територіях цих країн, осіб, які засуджені за державну зраду, колабораційну діяльність, пособництво державі-агресору.

Пунктом 8 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» роз`яснено, що судам необхідно мати на увазі, що встановлення факту перебування особи на утриманні померлого має значення для одержання спадщини, призначення пенсії або відшкодування шкоди, якщо допомога, яка надавалась, була для заявника постійним і основним джерелом засобів до існування. Одержання заявником заробітку, пенсії, стипендії, інших доходів не є підставою для відмови у встановленні факту перебування на утриманні, коли суд установить, що основним і постійним джерелом засобів до існування була для заявника допомога з боку особи, яка надавала йому утримання. При вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім`ї годувальника, які були на його утриманні.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц (провадження № 14-283цс18) вказано, що «згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 у справі про офіційне тлумачення терміна «член сім`ї» членами сім`ї військовослужбовця є, зокрема, особи, які постійно з ним мешкають і ведуть спільне господарство. До таких осіб належать не тільки близькі родичі (рідні брати, сестри, онуки, дід і баба), але й інші родичі чи особи, які не перебувають з військовослужбовцем у безпосередніх родинних зв`язках (брати, сестри дружини (чоловіка); неповнорідні брати і сестри; вітчим, мачуха; опікуни, піклувальники, пасинки, падчерки й інші). Обов`язковими умовами для визнання їх членами сім`ї, крім спільного проживання, є: ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин. Отже, законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки».

Про необхідність встановлення вказаних обставин як обов`язкової умови для визнання осіб членами сім`ї зазначено у постановах Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 343/1821/16-ц (провадження № 61-10270св18), від 25 листопада 2019 року у справі № 202/5003/16-ц (провадження № 61-44809св18) та від 05 лютого 2020 року у справі № 712/7830/16-ц (провадження № 61-28377св18).

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Згідно з п. 4 ст. 16-1 ЗУ Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей» до членів сімей загиблих (померлих) осіб, зазначених у підпунктах 1-3 пункту 2 статті 16 цього Закону, належать: інші утриманці загиблої (померлої) особи, які мають право на пенсію в разі втрати годувальника відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".

Відповідно до статті 31 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» члени сім`ї померлого вважаються такими, що перебували на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які самі одержували будь-яку пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Статтею 37 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що при вирішенні заяв про встановлення факту перебування на утриманні необхідно враховувати, що за загальним правилом право на пенсію в разі смерті годувальника мають непрацездатні члени сім`ї годувальника, які були на його утриманні.

Непрацездатними членами сім`ї вважаються: а) діти, брати, сестри й онуки, які не досягли 18 років або старші цього віку, якщо вони стали інвалідами до досягнення 18 років, при цьому брати, сестри й онуки - за умови, якщо вони не мають працездатних батьків; б) батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», або є особами з інвалідністю; в) один з батьків, або чоловік (дружина), або дід, бабуся, брат чи сестра, незалежно від віку і працездатності, якщо він (вона) зайнятий доглядом за дітьми, братами, сестрами чи онуками померлого годувальника, які не досягли 8 років, і не працює; г) дід і бабуся - в разі відсутності осіб, які за законом зобов`язані їх утримувати.

Згідно зі статтею 38 Закону України «Про пенсійне забезпечення» члени сім`ї померлого вважаються такими, що були на його утриманні, якщо вони були на його повному утриманні або одержували від нього допомогу, яка була для них постійним і основним джерелом засобів до існування. Члени сім`ї померлого, для яких його допомога була постійним і основним джерелом засобів до існування, але які й самі одержували яку-небудь пенсію, мають право перейти на нову пенсію.

Отже, за змістом вказаних норм законів утриманцем вважається непрацездатний член сім`ї (або близький родич), який перебував на повному забезпеченні годувальника або отримував від нього допомогу, що була його основним і постійним джерелом існування. До цієї категорії належать діти до 18 років, студенти до 23 років, пенсіонери, особи з інвалідністю та інші родичі незалежно від віку та працездатності, якщо вони не працюють та доглядають за дітьми померлого до досягнення ними 14 років.

Факт перебування такої фізичної особи на утриманні померлого має юридичне значення для переходу на пенсію в разі втрати годувальника, яку може бути призначено за умови, що утримання було повним або допомога, яка надавалась утриманцю, була постійним і основним джерелом засобів до існування навіть, коли утриманець (заявник) мав заробіток, одержував пенсію, стипендію тощо.

Тобто, ОСОБА_1 мала б довести суду систематичне та повне утримання, відсутність інших джерел доходів окрім допомоги померлого, довести, що допомога годувальника була постійним основним джерелом засобів до її існування.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_3 регулярно допомагав, утримував або переказував гроші ОСОБА_1 .

Позивачка є працездатною особою за віком, протилежних даних матеріали справи не містять. Сам по собі факт того, що вона тимчасово не працювала не покладає на колишнього чоловіка (чи цивільного чоловіка) обов`язку її повного утримання в розумінні закону, який би тягнув за собою виникнення юридичних наслідків після його смерті.

Також суду не надано доказів про відсутність отримання грошового забезпечення, допомоги по безробіттю чи інших видів соціальних виплат (допомог) від компетентних органів Королівства Бельгія.

Сам факт того, що позивач протягом тривалого часу не мала постійного доходу, не може свідчити про її непрацездатність у розумінні закону, а лише підтверджує, що вона фактично не працювала. Відповідно, відсутність доходу не ототожнюється з відсутністю працездатності та не створює підстав для надання статусу утриманця.

Стосовно ОСОБА_2 .

Позивачка є повнолітньою донькою загиблого. За загальним правилом сімейного законодавства (ст. 198, 199 СК України), обов`язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина виникає лише за умови, якщо вони є непрацездатними або продовжують навчання (до досягнення 23 років) і у зв`язку з цим потребують матеріальної допомоги.

Як встановлено судом та зазначено в позові ОСОБА_2 є працездатною особою, досягла 26-річного віку, більш того офіційно працювала в УНП ХОР ОЦСК та отримувала заробітну плату в розмірі 12 000 грн. Зокрема, отримала за 2022 рік 133 550,81 грн; за 2023 рік 219 552,29 грн; за 2024 рік 250 263,28 грн; за 2025 рік 313 268, 48 грн. Тобто ОСОБА_2 має власний постійний дохід, який на переконання суду спростовує факт перебування повнолітньої працездатної особи на повному та безумовному утриманні батька.

Позивачі посилаються на те, що загиблий перераховував грошові кошти на банківську картку доньки ОСОБА_2 , які витрачалися на проживання за кордоном та оплату комунальних послуг за квартиру батька в Україні.

Разом з тим, позивачами не надано суду належних банківських виписок за рахунками ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , які б відображали чітку системність, періодичність, регулярність та цільове призначення цих платежів (перекази між близькими родичами можуть мати характер благодійної допомоги, подарунків чи повернення боргу, зокрема, перерахування коштів на утримання тварин, якими опікувалась позивач, а не обов`язкового утримання).

Показання свідків про те, що загиблий перераховував кошти та утримував сім`ю є суб`єктивним сприйняттям сторонніх осіб та не можуть замінити собою первинні фінансові та розрахункові документи, які б безумовно підтверджували, що кошти загиблого були єдиним або основним джерелом існування для позивачів.

Отже, сама лише наявність факту допомоги з боку загиблого не є достатньою підставою для визнання заявниці утриманкою, оскільки відсутня обов`язкова умова її непрацездатність. Сам факт надання окремих грошових сум не є достатнім підтвердженням того, що військовослужбовець протягом життя взяв на себе обов`язок утримувати заявницю та забезпечував її основні потреби. Відповідно до вимог закону, утримання має передбачати систематичність і сталість наданої допомоги, а також те, що ця допомога була основним і постійним джерелом засобів до існування для особи, яка претендує на статус утриманця.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до частини другої статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (стаття 80 ЦПК України).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Враховуючи, що в матеріалах справи відсутні беззаперечні, належні та допустимі докази безперервного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_3 однією сім`єю, а також докази перебування працездатної ОСОБА_1 та повнолітньої працездатної працюючої ОСОБА_2 на повному утриманні загиблого, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Враховуючи те, що позов не підлягає задоволенню, судові витрати покладаються на позивачів.

Керуючись статтями 263-265, 354 ЦПК України, суд -

ухвалив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , ОСОБА_2 до Малоданилівської селищної ради Харківського району Харківської області, Міністерства оборони України про встановлення факту перебування фізичних осіб на утриманні та встановлення факту спільного проживання без реєстрації шлюбу відмовити.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складення повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне найменування (ім`я) сторін:

позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_9 . Місце реєстрації: АДРЕСА_1 ;

відповідач: Малоданилівська селищна рада Харківського району Харківської області, ЄДРПОУ: 04398790, місцезнаходження: Харківська область, Харківський район, с-ще Мала Данилівка, вул. Ювілейна, буд. %

співвідповідач: Міністерство оборони України, код ЄДРПОУ: 00034022, місцезнаходження: 03168, м. Київ, проспект Повітряних Сил, буд. 6.

Суддя О. В. Пруднікова