Рішення № 137237276, 08.06.2026, Онуфріївський районний суд Кіровоградської області

Справа № 399/517/26

Провадження № 2/399/500/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

08 червня 2026 року смт Онуфріївка

Онуфріївський районний суд Кіровоградської області в складі: головуючого судді Лях М.М., за участі секретаря судових засідань Гриценко Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в селище Онуфріївка цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

встановив:

До Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» надійшов позов до відповідачки ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в сумі 45768, 45 гривень.

Позовні вимоги обґрунтовано тим що, 20.03.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 5396023 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Згідно договору ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується надати клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

Відповідно до умов договору, ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало їй кредит в сумі 9100 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ «УПР».

Відповідно до реквізитів договору № 5396023 від 20.03.2025 року, укладеного між сторонами, відповідачка підписала договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «21394». Таким чином, вона має примірник оригіналу кредитного договору та паспорту споживчого кредиту. Доступ до особистого кабінету клієнта має тільки відповідач.

Оскільки ТОВ «Лінеура Україна» не є банківською установою, то, відповідно, позбавлене можливості відкривати будь-які рахунки для клієнтів, і, як наслідок, формувати платіжні доручення та виписки за такими рахунками не може. Зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача відбулось через платіжну систему iPay.ua, на підставі укладеного договору ФК-П-19/03-01 про організацію переказу коштів від 12.03.2019 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «УПР».

ТОВ «УПР» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, внесене в державний реєстр фінансових установ та отримало Ліцензію Національного банка України. За інформацією в листі ТОВ «УПР», відповідно до зазначеного договору № 5396023 від 20.03.2025 було успішно перераховано грошові кошти у сумі 9100 грн. на платіжну карту НОМЕР_1 . З огляду на викладене вище, кредитні кошти відповідачкі перераховувалися за допомогою платіжного провайдера, що має відповідну ліцензію та у спосіб обумовлений умовами кредитного договору на банківську картку НОМЕР_1 , що повною мірою відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно з п.3.1. договору, проценти, що нараховуються за цим договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".

Пунктом 1.4.1. договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 0, 95 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 договору. Відповідачка не здійснила оплату процентів згідно графіку платежу та не повернула тіло кредиту. Детальний розрахунок заборгованості та оплат, здійснених відповідачем, зазначений в розрахунку заборгованості, що є невід`ємним додатком до цієї позовної заяви. Сума заборгованості за договором розрахована первісним кредитором в формі поденного розрахунку заборгованості, у відповідності до умов договору.

У даному випадку сторонами правовідносин погоджено у належній формі строк кредитування, а нарахування здійснено відповідно до погодженого строку.

Умовами договору, передбачено, що відповідно до п. 5.1.3. ТОВ «Лінеура України» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди клієнта але з обов`язковим повідомленням клієнта про таке відступлення протягом 10 робочих днів з дати такого відступлення.

Враховуючи невиконання відповідачем своїх боргових зобов`язань перед первісним кредитором, 30.10.2025 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу № 30/10/2025 за плату відступило, а ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» набуло право грошової вимоги до відповідача.

Відповідно до п. 1.3. договору факторингу № 30/10/2025 від 30.10.2025 року ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит фактору, повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкеті боржника електронну адресу та/або телефонний номер.

Отже, до ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором.

У даній справі, відступлення прав вимоги за вищевказаним кредитним договором було здійснено шляхом укладення договору факторингу про відступлення ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» належне йому право вимоги.

Враховуючи зазначене, до позивача відповідно до укладеного договору факторингу від 30.10.2025 року № 30/10/2025 року перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 5396023 від 20.03.2025 року загальна сума заборгованості склала 34011,25 грн., з якої заборгованість з тіла кредиту - 9100 грн., заборгованості за процентами - 19451, 25 грн., штрафні санкції 4550 грн., комісії за надання кредиту 910 грн.

За даними поденного розрахунку заборгованості, сформованого первісним кредитором, вбачається, що у період з дати укладання договору, а саме: з 20.03.2025 року по 30.10.2025 року, у відповідача перед первісним кредитором утворилась заборгованість за нарахованими процентами за користування грошовими коштами у межах погодженого строку дії договору у розмірі 19451, 25 грн.

Відповідно до умов строк дії п. 1.3 договору № 5396023 строк кредиту 360 днів: з 20.03.2025 року по 15.03.2026 року.

Станом на дату укладання договору факторингу від 30.10.2025 року №30/10/2025, строк дії договору № 5396023 від 20.03.2025 року не закінчився. А тому, в межах строку дії договору, укладеного між первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» у період з 31.10.2025 року по 15.03.2026 року (136 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 11 757, 20 грн.: 9100 грн. i 0,95% = 86,45 грн.*136 календарних дні = 11 757,20 грн.

У даному випадку проценти нараховано у межах погодженого строку надання кредиту, зазначеному в п. 1.3. договору № 5396023 від 20.03.2025 року, а тому заборгованість з нарахованих процентів за користування грошовими коштами підлягає стягненню з відповідача у сумі 31 208, 45 грн. (нараховані проценти первісним кредитором у сумі 19451, 25 грн., проценти нараховані ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» у сумі 11 757, 20 грн.).

Пункт 6 Розділу IV Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про споживче кредитування" викладено у новій редакції, відповідно до якої: "У разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг" (тобто, до 24.01.2024 р.), у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором.

Тобто, до договорів споживчого кредиту, укладених після 24.01.2024 р. не застосовуються положення щодо звільнення споживача від неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит. А тому, нарахування та стягнення неустойки (штрафу, пені) за договорами, укладеними з 24.01.2024 р., є обґрунтованим та правомірним.

В даному випадку договір № 5396023 про надання коштів на умовах споживчого кредиту між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено 20.03.2025 року, після спливу тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ (тобто після 24.01.2024 року).

Розділом 6 кредитного договору № 5396023 від 20.03.2025 року, передбачено відповідальність клієнта за порушення грошових зобов`язань у вигляді штрафних санкцій (неустойки, штрафу) у розмірі 75 % від суми невиконаного та/або неналежно виконаного грошового зобов`язання на 2-й день кожного факту такого невиконання та/або неналежного виконання.

Відповідно до п. 1.4. договору № 5396023 від 20.03.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та відповідачем передбачена комісія за надання кредиту (або комісія), розмір якої становить 910 грн. Зазначена комісія є разовою платою, що підлягає сплаті клієнтом товариству в повному обсязі.

Згідно з п. 3.6.6. договору комісія за надання кредиту сплачується відповідачем не пізніше останнього дня першого розрахункового періоду, визначеного графіком платежів.

Відповідно до п. 3.6.7. договору сторони дійшли згоди, що дата, зазначена в графіку платежів, є граничною датою сплати Комісії, тобто датою, до якої включно комісія повинна бути сплачена.

Після укладання договору факторингу та переходу права вимоги до позивача, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ «ФК «Фінтраст капітал», ані на рахунки первісного кредитора.

Фактично таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за договором № 5396023 від 20.03.2025 року загальною сумою 45 768, 45 грн., яка складається з тіла кредиту - 9100 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 19451, 25 грн., нарахованих процентів ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» за 136 календарних днів - 11 757, 20 грн., штрафні санкції 4550 грн., комісії за надання кредиту 910 грн.

Ухвалою суду від 01.04.2026 року відкрито спрощене позовне провадження та справу призначено до судового розгляду по суті.

Представник позивача ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» - в судове засідання не з`явився, про місце, дату і час розгляду справи повідомлений належним чином, в позовній заяві просив суд проводити розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримав та росив суд задовольнити в повному обсязі.

Відповідачка ОСОБА_1 в судове засідання не з`явилася про місце, дату і час розгляду справи повідомлена належними чином, до суду подала заяву про розгляд справи без її участі, так як на момент судового засідання перебуває за межами України (в Польщі) позовні вимоги визнала частково, а саме в частині заборгованості за тілом кредиту, інші нарахування за кредитним договором вважає надмірно великими та не пропорційними до суми кредиту. Зазначила що, причина несвоєчасного внесення платежів стало складне життєве та матеріальне становище, та у той час змушена по своєму стану здоров`я та стану здоров`я сина відвідувати лікарні. Повідомила, що на даний час виховує двох малолітніх дітей, а тому така сума кредиту для неї є не помірною та просила суд при ухвалені рішення врахувати її становище.

Дослідивши матеріалах справи, суд встановив наступні факти та відповідні правовідносини.

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, до суду може звернутись кожна особа за захистом своїх порушених прав, а також в інтересах інших осіб у випадках встановлених законом.

За вимогами ст.ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 20.03.2025 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено договір № 5396023 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, відповідно до якого останній надались кошти в розмірі 9100 гривень, строком кредитування 360 днів, стандартною процентною ставкою 0, 95 % за кожен день користування кредитом, комісією в 910 гривень, з переказом коштів в безготівковій формі шляхом перерахування кредиту на банківський рахунок клієнта за реквізитами електронного платіжного засобу № НОМЕР_1 , графіком платежів, паспортом споживчого кредиту, інформаційним повідомленням. Договір укладено в письмовій електронній формі шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором /а.с. 68-69, 87-101/.

Згідно розрахунку заборгованості станом на 30.10.2025 року ОСОБА_1 має заборгованість перед ТОВ «Лінеура Україна» за кредитним договором № 5396023 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 20.03.2025 року в розмірі 34011,25 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту -9100 гривень, заборгованість за відсотками 19451,25 гривень, штраф 4550 гривень, заборгованість по комісії з надання коштів 910 гривень /а.с. 72-75/.

Згідно довідки за вих. № 1-0311 від 03.11.2025 року ТОВ «УПР» повідомило ТОВ «Лінеура Україна», що на підставі укладеного між Товариствами договору на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019 року ТОВ «УПР» 20.03.2025 року перерахувало на картковий рахунок № НОМЕР_1 , грошові кошти в розмірі 9100 гривень /а.с. 81/.

30.10.2025 року між ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» та ТОВ «Лінеура України» укладено договір факторингу № 30/10/2025 відповідно до якого ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит фактору, повідомити боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкеті боржника електронну адресу та/або телефонний номер. ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» відповідно до укладеного договору факторингу перейшло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за договором № 5396023 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 20.03.2025 року в розмірі 34011,25 гривень, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 9100 гривень, заборгованість за відсотками 19451,25 гривень, штраф 4550 гривень, заборгованість по комісії з надання коштів 910 гривень /а.с. 18, 51-61,79-80/.

Згідно розрахунку заборгованості в період з 31.10.2025 року по 15.03.2026 року за 136 календарних днів має заборгованість перед ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» за кредитним договором № 5396023 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 20.03.2025 року в розмірі 20857,20 грн., з яких: заборгованість за тілом кредиту -9100 гривень, заборгованість за відсотками 11757,20 гривень /а.с. 76-77/.

Зарахування кредитних коштів на платіжну карту відповідача відбулось через платіжну систему iPay.ua, на підставі укладеного договору ФК-П-19/03-01 про організацію переказу коштів від 12.03.2019 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «УПР». ТОВ «УПР» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків, внесене в державний реєстр фінансових установ та отримало Ліцензію Національного банка України /а.с. 48-50/.

Відповідно до частин першої та другої статті 207 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

За визначенням, що міститься у статтях 626, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до вимог частини першої статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 Цивільного кодексу України).

Положеннями частин першої та другої статті 633 Цивільного кодексу України визначено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом частини першої статті 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Обов`язок позичальника повернути позику, встановлений статтею 1049 Цивільного кодекс України, згідно якої позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до частини першої статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 Цивільного кодексу України, за змістом якої якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час.

Разом з тим, звертаючись до суду із позовом, ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» просило стягнути із відповідача за кредитним договором зокрема і штрафні санкції у вигляді штрафу в розмірі 4450 гривень.

В той же час суд зазначає, що Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» були внесені зміни до ЗУ "Про споживче кредитування", зокрема до Прикінцевих та Перехідних положень.

Так, відповідно до пункту 6 Прикінцевих та Перехідних положень ЗУ "Про споживче кредитування" у разі прострочення споживачем у період з 1 березня 2020 року до припинення зобов`язань за договором про споживчий кредит, укладеним до тридцятого дня включно з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", у тому числі того, строк дії якого продовжено після набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. У тому числі, але не виключно, споживач у разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язку сплати кредитодавцю неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з інших причин, ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період, зазначений у цьому пункті. Дія положень цього пункту поширюється, у тому числі, на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Дослідивши правову практику, суд зазначає наступне. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (частина друга статті 625 ЦК України).

Водночас, особа може бути звільнена від цивільного обов`язку або його виконання у випадках, встановлених договором або актами цивільного законодавства (частина четверта статті 14 ЦК України).

15 березня 2022 року був прийнятий Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану", що набрав чинності 17 березня 2022 року.

Цим Законом розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 18 такого змісту: "18. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Верховний Суд розглядав питання застосування пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у подібних правовідносинах (постанова від 31 січня 2024 року у справі № 183/7850/22 (провадження № 61-14740св23)) і зробив такі висновки: "Законодавець передбачив особливості у регулюванні наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Така особливість проявляється: 1) в періоді існування особливих правових наслідків. Таким є період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) в договорах на які поширюються специфічні правові наслідки. Такими є договір позики, кредитний договір, і в тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Такі наслідки полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення.

При ухваленні рішення у справі суд враховує також аналогічні висновки Верховного Суду щодо застосування норми пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України у подібних правовідносинах, що викладені у постановах від 07 серпня 2024 року у справі № 759/7103/23 (провадження № 61-5216св24), від 13 березня 2024 року у справі № 350/711/22 (провадження № 61-9733св23). У цих справах Верховний Суд вирішував питання щодо застосування положень пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України до правовідносин, що виникли між фізичними особами про стягнення боргу за договором позики.

Суд зазначає, що оскільки ця норма стосується всіх фізичних осіб, які є позичальниками за кредитними (позиковими) договорами з банками або іншими кредитодавцями (позикодавцями), у тому числі, як у справі, що переглядається, надалі право вимоги було передано іншій особі. Рішення суду про стягнення боргу не змінює правову підставу боргу, що виник.

Підсумовуючи викладене, суд наголошує, що з огляду на дію спеціальної норми Перехідних положень ЦК України, яка звільняє позичальників за договором позики від відповідальності за прострочення виконання грошових зобов`язань під час воєнного стану, позикодавець не може вимагати стягнення з позичальника додаткових коштів у виді неустойки (штрафи, пені), інфляційних втрат, та 3 % річних за період прострочення, що припав на період дії воєнного стану, тобто за період з 24 лютого 2022 року та протягом 30 днів після його закінчення.

Отже, до спірних правовідносин підлягають застосуванню вимоги пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

Ураховуючи викладене, суд дійшов висновку, що 4450 грн. штрафних санкцій у вигляді штрафу підлягають списанню позикодавцем (позивачем у справі) в силу вимог пункту 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

У зв`язку з чим позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. А тому на підставі вище викладеного суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» за кредитним договором № 5396023 від 20.03.2025 року заборгованість за тілом кредиту в розмірі 9100 грн., заборгованість за відсотками 19451, 25 грн., комісії 910 гривень, заборгованість по нарахованим процентам за 136 днів 11757, 20 гривень, що в загальній сумі становить 41218, 45 гривень.

Згідно ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на те, що суд задовольнив позовні вимоги частково, судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача розмірі 2392,43 гривень судових витрат зі сплати судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог 41218,45*100/45768,45=89, 86%; 2662,40 х 89,86 %).

Крім того, представником позивача ТОВ «ФК «Фінтраст капітал» адвокатом Столітнім М.М. подано до суду Акт № 17459 прийому-передачі виконаних робіт згідно договору № 10/12-2024 від 10.12.2024, відповідно до якого сума за даним договором по даній справі становить 10000 гривень /а.с. 15-16, 71, 78/.

На ухвалу суду від 01.04.2026 року АТ КБ «Приватбанк» повідомив про те, що на ім`я ОСОБА_1 , в банку емітовано картку № НОМЕР_2 та в період з 20.03.2025 року по 20.03.2025 року зарахування коштів на суму 9100 грн. /а.с. 117/.

Відповідно до вище викладеного суд повідомляє наступне.

Згідно ст. 134 ЦПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Згідно ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Отже, з викладеного слідує, що до правової (правничої) допомоги належать, зокрема, надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру тощо.

Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Згідно ч.4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Враховуючи принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд дійшов висновку, що при малозначності даної справи стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правничу допомогу в розмірі 4000 грн., оскільки розмір витрат на оплату послуг адвоката є співмірним зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт, обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт.

Керуючись ст.ст. 133, 134, 137, 141, 263, 265, 280-282 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал», код ЄДРПОУ 44559822, зареєстрованого за адресою: вул. Набережно-Корчуватська, 27, приміщення 2, м. Київ, 03045, заборгованість за кредитним договором № 5396023 від 20.03.2025 року в розмірі 41218 (сорок одна тисяча двісті вісімнадцять) гривень 45 копійок, суму сплаченого судового збору в розмірі 2392 (дві тисячі триста дев`яносто дві) гривні 43 копійок та витрати на правничу допомогу в сумі 4000 (чотири тисячі) гривень.

В решті позовних вимог відмовити.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Суддя М.М. Лях