Рішення № 13723452, 08.02.2011, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

08 лютого 2011 р. Справа 12/170-10

за позовом: Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області смт Стрижавка, Вінницька область

до: Приватного підприємства "РОСЬ-ПОСЛУГИ" с.Іванівка, Вінницька область

про розірвання договору підряду від 08.08.2008р.та стягнення штрафних санкцій 133 976,23 грн.

Головуючий суддя Банасько О.О.

Cекретар судового засідання Кислиця Л.С.

Представники

позивача: Саюк Б.О. - представник, довіреність № 1534 від 30.11.2010 року, паспорт серія НОМЕР_1 виданий 01.12.2000 року.

Стрижавський селищний голова: Яковенко В.І. - посвідчення № 707;

відповідач: ОСОБА_1 - директор ПП "РОСЬ-ПОСЛУГИ", паспорт серія НОМЕР_2 виданий 16.11.1995 року.

ВСТАНОВИВ :

До господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області до Приватного підприємства "РОСЬ-ПОСЛУГИ" про розірвання договору підряду б/н від 08.08.2008 року на будівництво профілактичного - оздоровчого відділку.

За вказаним позовом суддею Кожухар М.С. ухвалою суду від 08.11.2010 року порушено провадження у справі № 12/170-10 та призначено до розгляду на 02.12.2010 року.

Враховуючи, що Постановою Верховної Ради України від 02.12.2010 року суддю господарського суду Вінницької області Кожухар М. С. обрано на посаду судді Вінницького апеляційного адміністративного суду, відповідно до розпорядження заступника голови господарського суду Вінницької області від 08.12.2010 року справу № 12/170-10 передано для подальшого розгляду судді Банасько О.О..

За таких обставин, ухвалою від 10.12.2010 р. справа прийнята до провадження новим складом суду та призначена до розгляду на 26.01.2011 року.

В судовому засіданні оголошувалась перерва до 28.01.2011 року, 28.01.2011 року до 08.02.2011 року з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в звязку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

Розглянувши подані документи і матеріали з'ясувавши фактичні обставини на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті судом встановлено наступне.

08.08.2008 року між Стрижавською селищною радою та Приватним підприємством "РОСЬ-ПОСЛУГИ" було укладено договір підряду б/н на будівництво профілактично-оздоровчого відділку.

Відповідно до п.1.1 Договору предметом договору є забезпечення будівництва профілактично-оздоровчого відділку в смт. Стрижавка.

Відповідно до п.2.1 Договору договірна ціна робіт будівництва об'єкта складає 1765259,00 грн..

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що Генпідрядник повинен розпочати виконання робіт за договором протягом п'яти календарних днів з дня підписання договору Сторонами і завершити виконання робіт та ввести об'єкт в експлуатацію і передати об'єкт замовнику у відповідності до положень до положень і умов договору в термін не пізніше 31 грудня 2009 року.

Відповідно до п.3.5 Договору про обставини, які перешкоджають дотриманню визначених Договором термінів виконання робіт, введення об'єкта в експлуатацію та передачі об'єкта Замовнику Генпідрядник повинен попередити у письмовій формі Замовника протягом десяти календарних днів з дня настання дії цих обставин. Замовник у такому випадку зобов'язується виконати необхідні заходи для усунення дії вказаних обставин, що залежить від нього, та при визнаній сторонами необхідності внести відповідні зміни до Договору.

Відповідно до п.9.1 замовник зобов'язаний вимагати від Генпідрядника своєчасного та якісного виконання робіт з будівництва об'єкта, введення в експлуатацію і передачі об'єкта замовнику у відповідності до вимог і положень Договору та чинного законодавства.

Як вбачається із матеріалів справи відповідач взяв на себе зобов'язання щодо будівництва об'єкта та введення його в експлуатацію в строки обумовлені договором.

Проте взяті на себе зобов'язання останнім виконані не в повному обсязі (будівництво об'єкта не проведено і його не введено в експлуатацію), що власне і не заперечується відповідачем.

Позивач в свою чергу згідно довідки від 02.06.2010 року № 649 перерахував Приватному підприємству "РОСЬ-ПОСЛУГИ" 1590287 грн. згідно актів виконаних робіт.

За твердженням позивача відповідач свої зобов'язання стосовно будівництва профілактично-оздоровчого відділку не в змозі виконати, а відтак Стрижавською селищною радою було направлено лист №1443 від 07.12.2009 року з вимогою надати пояснення щодо термінів здачі об'єкта в експлуатацію.

З листом аналогічного змісту Стрижавська селищна рада звернулась до відповідача 31.12.200 року.

09.03.2010 року на приватному підприємству "РОСЬ-ПОСЛУГИ" було надіслано лист-попередження з вимогою щодо завершення будівельних робіт на об'єкті проф.-оздоровчого відділку Стрижавської лікарні, а у випадку невиконання умов договору Стрижавська селищна рада вимушена подати позов до суду про розірвання договору та стягнення штрафних санкцій.

Пунктом 17.1 Договору встановлено, що зміна або розірвання договору можуть здійснюватись за згодою сторін або за ініціативою однієї сторони у визначеному законодавством чи умовами договору порядку або за відповідним рішенням суду.

Відсутність згоди відповідача на розірвання договору в добровільному порядку спонукало позивача звернутись з відповідним позовом до суду.

Беручи до уваги встановлені обставини суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст. 629 цього Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

З підписанням 08.08.2008 року сторонами договору між ним виникли правовідносини регулювання яких здійснюється § 3 (Будівельний підряд) Глави 61 ЦК України (Підряд) (ст.ст.875-886 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.875 ЦК України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Частиною 4 ст.879 ЦК України встановлено, що оплата робіт провадиться після прийняття замовником збудованого об'єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно ч.1 ст.883 ЦК України підрядник відповідає за недоліки збудованого об'єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.ч.1-4 ст.188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про те, що намір змінити або розірвати договір може бути реалізований за погодженням з іншою стороною. У випадках коли сторони не досягли домовленості щодо зміни або розірвання договору, а одностороння зміна/розірвання договору не допускається, заінтересована сторона має право звернутися до суду із відповідним позовом.

Слід вказати, що навіть недотримання стороною зазначеного порядку при наявності встановлених законом або договором матеріально-правових підстав для розірвання договору не може бути підставою для відмови у захисті судом порушеного цивільного права, оскільки інше суперечило б приписам статті 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, які виникають у державі, та статті 16 Цивільного кодексу України, згідно з якою кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, зокрема, про припинення правовідношення. Вказана позиція знайшла своє відображення в п.2 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 року № 01-8/482 "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2008 року".

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Слід вказати, що сторона, яка ставить питання про розірвання договору з наведеної вище підстави, має довести наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною. Така шкода може бути виражена як у вигляді реальних збитків або упущеної вигоди.

Слід вказати, що сторона, яка ставить питання про розірвання договору з наведеної вище підстави, має довести наявність істотного порушення договору та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною. Така шкода може бути виражена як у вигляді реальних збитків або упущеної вигоди.

Відповідно до ч.2 ст.22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

В даному випадку суд вважає наявною для позивача збитків, які полягають в тому, що відповідачем в строки обумовлені договором та в межах погодженої сторонами договірної ціни не було виконано взяті на себе зобов'язання по будівництву об'єкта.

Вказане свідчить про необхідність для позивача нести додаткові витрати пов'язані із завершенням будівництва профілактично-оздоровчого відділку та введення його в експлуатацію.

Наведене свідчить про несумлінне виконання відповідачем обов'язків покладених на нього за договором і порушення його умов.

Вказані обставини в сукупності приводять суд до висновку про підставність та правомірність позовних вимог позивача в частині розірвання договору, оскільки свідчать про наявність факту порушення договору зі сторони відповідача, який призвів до того, що позивачем не отримано того результату, на який він розраховував при укладенні договору, що на думку суду є поважною причиною для розірвання договору.

Прийшовши до висновку про розірвання договору суд враховує приписи ст.ст.848. 849 ЦК України оцінюючи в сукупності з вказаними вище нормами цивільного законодавства зміст листів від 07.12.2009 року, 31.12.2009 року, 09.03.2010 року зміст яких переконливо свідчить про те, що позивач не висловлювався в них про відмову від договору, а наполягав на розірванні останнього.

Також судом розглянуто вимоги позивача про стягнення 133976,23 грн. пені за результатами чого суд дійшов наступних висновків.

Розглядаючи вимоги про стягнення 133976,23 грн. пені судом встановлено, що позивачем не надано обґрунтований розрахунок суми позовних вимог в цій частині відповідно до чинного законодавства, оскільки такого не було долучено до позовної заяви.

Враховуючи те, що позивачем не надано обґрунтованого розрахунку, що перешкоджає розгляду та вирішенню позовних вимог про стягнення пені по суті, суд вважає, що позов в цій частині підлягає залишенню без розгляду відповідно до п.5 ч.1 ст.81 ГПК України виходячи з наступних міркувань.

У роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994 року № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального кодексу України" вказано, що при вирішенні питання щодо залишення позову без розгляду (стаття 81 ГПК) господарським судам слід мати на увазі, що застосування пункту 5 цієї статті можливо лише за наявності таких умов:

- додаткові документи вважаються витребуваними, тільки якщо про це зазначено у відповідному процесуальному документі;

- витребувані документи чи явка представника позивача дійсно необхідні для вирішення спору;

- позивач не подав витребувані документи без поважних причин чи не направив свого представника в засідання господарського суду.

У відповідності зі ст.115 ГПК України виконання рішень, ухвал, постанов суду на всій території України є обов'язковим.

Слід вказати, що відповідно до ст.43 ГПК України судочинство в господарських судах України здійснюється на засадах змагальності, а сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до частини другої статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони мають право, зокрема, подавати докази та брати участь в їх дослідженні.

Стаття 33 України зазначає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

До того ж згідно з частиною третьою статті 22 Господарського процесуального кодексу України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

За вказаних обставин суд вбачає, що позивач без поважних причин не подав обґрунтованого розрахунку пені відповідно до вимог чинного законодавства, оскільки поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами та труднощами.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обовязковим.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Всупереч наведеним вище нормам та вимогам ухвали суду відповідач не подав до суду жодного доказу в спростування позовних вимог позивача щодо розірвання договору.

За таких обставин, суд дійшов висновку часткове задоволення позову з врахуванням залишення без розгляду позовної вимоги про стягнення пені з мотивів наведених вище.

Витрати на держмито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають віднесенню на відповідача відповідно до ст. 49 ГПК України.

При розподілі державного мита суд враховує, що згідно з п.9 Розяснень президії ВАСУ від 23.08.1994 року № 02-5/612 "Про деякі питання практики застосування статей 80 та 81 Господарського процесуального Кодексу України" (з наступними змінами та доповненнями) при вирішенні питань розподілу судових витрат необхідно мати на увазі, що відповідно до пункту 3 статті 8 Декрету Кабінету Міністрів України від 21.01.1993 року № 7-93 "Про державне мито" останнє підлягає поверненню позивачеві тільки у випадках припинення провадження у справі з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 80 ГПК. В усіх інших випадках застосування статей 80 та 81 ГПК державне мито поверненню не підлягає.

08.02.2011 року в судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Керуючись ст.ст. 4-3, 4-5, 22, 32, 33, 34, 36, 43, 44, 45, 46, 47, ч.ч.1, 2, 5 ст. 49, п.5 ч.1 ст.80, ст.ст. 82, 84, 85, 87, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити частково.

2. Розірвати договір підряду від 08.08.2008 року б/н на будівництво профілактично-оздоровчого відділку укладений між Стрижавською селищною радою Вінницького району Вінницької області (вул.40-річчя Перемоги, буд 7, смт.Стрижавка, Вінницький район, Вінницька область, код-04330007) та Приватним підприємством "РОСЬ-ПОСЛУГИ" (вул.Ю.Лисового, 43 , с.Іванівка, Вінницький район, Вінницька область, код.-33002701).

3. Стягнути з Приватного підприємства "РОСЬ-ПОСЛУГИ" (вул.Ю.Лисового, 43 , с.Іванівка, Вінницький район, Вінницька область, код.-33002701) на користь Стрижавської селищної ради Вінницького району Вінницької області (вул.40-річчя Перемоги, буд 7, смт.Стрижавка,Вінницький район, Вінницька область, код-04330007) - 85 грн. 00 коп. - відшкодування витрат повязаних зі сплатою державного мита та 236 грн. 00 коп. - відшкодування витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати наказ в день набрання рішенням законної сили.

5. Позов в частині стягнення 133976 грн. 23 коп. пені залишити без розгляду.

Суддя Банасько О.О.

Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 14 лютого 2011 р.

віддрук. 1 прим.:

1 - до справи.