Рішення № 13723447, 08.02.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 216

РІШЕННЯ

Іменем України

08.02.2011

Справа №5002-19/3991-2010

За позовом – Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком», м.Київ в особі Кримської філії ВАТ «Укртелеком», м.Сімферополь АР Крим

До відповідача - Закритого акціонерного товариства «Кримвтормет», м.Сімферополь АР Крим

про стягнення 41 947,48 грн.

Суддя Мокрушин В.І.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

Від позивача – Мандзюк М.В. – юрисконсульт, дов. 14067 від 29.12.2009 р.

Від відповідача – Журавльова Т.В. – представник, дов. № 10/07 від 10.01.2011 р.

Суть спору: Позивач – Відкрите акціонерне товариство «Укртелеком» в особі Кримської філії ВАТ «Укртелеком» звернувся до господарського суду АР Крим з позовом до відповідача - Закритого акціонерного товариства «Кримвтормет» та просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за прийнятий металобрухт в період з 31.03.2009 р. по 28.02.2010 р. за договорами поставки металобрухту № 138 вх.-21/45 від 13.05.2009 р. та № 10/76 вх.-21 від 05.03.2008 р. у розмірі 35 135,64 грн., суму пені – 1 183,02 грн., 3% річних – 1 602,84 грн. та індекс інфляції – 4 025,98 грн., а всього - 41947,48 грн. Також просить стягнути з відповідача судові витрати. Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором поставки металобрухту № 138 вх.-21/45 від 13.05.2009 р. та № 10/76 вх.-21 від 05.03.2008 р. по сплаті за поставлений продукцію в результаті чого за відповідачем утворилась заборгованість.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 06.08.2010 р. порушено провадження по справі та призначено до розгляду.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 09.09.2010 р. провадження по справі було зупинено, у зв’язку і з призначенням по справі судової економічної (бухгалтерської) експертизи.

Ухвалою господарського суду АР Крим від 13.12.2010 р. провадження по справі поновлено та призначено до розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні надав суду письмові пояснення, згідно яких зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 35115,88 грн., пеню у розмірі 1182,67 грн., 3% річних у розмірі 1610,97 грн. та індекс інфляції у розмірі 4016,75 грн., а також просить суд стягнути з відповідача судові витрати.

Суд приймає заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог до розгляду та розглядає зменшені позовні вимоги як первісні позовні вимоги позивача до відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні надав суду відзив на позовну заяву, згідно якого визнав суму основного боргу, проте, проти задоволення пені, 3% річних та індексу інфляції заперечував та просив суд у задоволенні позову в цієї частині відмовити.

Відповідно до ст. 9, 10 Конституції України, ст. 9 Європейської хартії регіональних мов (ратифікована Законом України від 15.05.2003 року № 802), ст. 3 Декларації прав національностей України (від 01.11.1991 року № 1771), ст. 12 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (від 07.07.2010 року № 2453 із змінами і доповненнями), ст. 18 Закону України «Про мови» (від 28.10.1989 року № 8312), ст. ст. 10, 12 Конституції Автономної Республіки Крим (Закон України від 23.12.1998 року № 350) та клопотання представників сторін, вони давали пояснення на російський мові.

Клопотань щодо фіксації судового процесу технічними засобами відповідно до ст.81-1 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) сторонами не заявлялося.

Представникам сторін роз’яснені приписи ст.38 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) про витребування господарським судом доказів лише за клопотанням сторін.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями). Провадження по справі зупинялось відповідно до ст.79 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями).

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

05.03.2008 р. між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» (Постачальник) та Закритим акціонерним товариством «Кримвтормет» (Покупець) укладено договір поставки металобрухту № 10/76 вх.-21 (а.с.18, Том 1).

13.05.2009 р. між Відкритим акціонерним товариством «Укртелеком» та Закритим акціонерним товариством «Кримвтормет» укладено договір поставки металобрухту № 138 вх.-21/45 (а.с.15-16, Том 1).

Відповідно до умов цих договорів Постачальник зобов’язується поставити Покупцю металобрухт (лом і відходи чорних металів), що утворився в ході здійснення діяльності Постачальника, а Покупець зобов’язується прийняти вказаний металобрухт і сплатити за нього певну грошову суму (п.3.1 Договорів) (п.1.1 Договору).

Відповідно до п.2.1 договорів Постачальник зобов’язується передати Покупцю металобрухт згідно ДСТУ 4121 – 2002 і 1639-93.

Металобрухт поставляється на умовах:

- СІР (поставка товару здійснюється у всіх виробничих відділеннях і заготівельних ділянках Покупця);

- ЕХW (поставка товару закінчується на складі Постачальника) правила ІНКОТЕРМС в редакції 2000 року (2.2. Договорів).

Згідно п.2.4 Договорів прийом – передача металобрухту оформлюється шляхом укладення актів прийому – передачі по фактичній вазі з урахуванням засміченості. У актах робиться відмітка про радіаційну безпеку з вказівкою дози випромінювання. Металобрухт, що поставляється, повинен перевірятися Постачальником на вибухонебезпечність, про що в акті прийому – передачі робиться відповідна відмітка.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що ціна на металобрухт, що поставляється, встановлюється згідно протоколу узгодження заготівельних цін, що є невід’ємною частиною цього договору.

Відповідно до п.4.1 Договору за невчасний розрахунок з Постачальником за поставлений металобрухт Покупець оплачує пеню у розмірі 0,01% від суми вартості поставленого металобрухту за кожен день прострочування платежу.

Передбачені цим договором права та обов’язки ВАТ «Укртелеком» в т.ч. проведення розрахунків, виконуються Кримською філією (п.6.4. Договорів).

Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у матеріалах справи докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і підлягаючим задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 435 із змінами і доповненнями), зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до ст.525, 526 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 435 із змінами і доповненнями) та положень статті 193 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 № 436 із змінами і доповненнями), зобов’язання повинні виконуватись належним чином згідно умов договору та вимог діючого законодавства, а за відсутності таких вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов’язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 №435 із змінами і доповненнями) якщо у зобов’язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 №435 із змінами і доповненнями).

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач неналежним чином виконував взяті на себе забов’язання щодо сплати у встановлений строк за поставлений металобрухт.

Матеріалами справи підтверджується факт поставки відповідачу металобрухту на загальну суму 70287,88 грн., про що свідчать рахунки – акти, акти приймання металів чорних (вторинних) (а.с.39-163, Том 1). Про що і не заперечує відповідач.

Суд зазначає, що згідно представленого відповідачем відзиву на позовну заяву, відповідач визнав суму основного боргу у розмірі 35135,64 грн., оскільки частково відповідач сплатив позивачу суму 34152,24 грн. Про що і не заперечує позивач.

Але, оскільки судом призначалась по справі судова економічна (бухгалтерська) експертиза, судовим експертом розраховано суму основного боргу, яка складає 35115,88 грн.

Враховуючи ту обставину, що позивач зменшив розмір позовних вимог та просить суд стягнути з відповідача суму основного боргу у розмірі 35115,88 грн. Суд вважає, що позовна вимога позивача про стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 35115,88 грн. обґрунтована, підтверджується матеріалами справи та підлягає задоволенню.

Згідно статті 625 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 №435 із змінами і доповненнями) боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов’язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання по сплаті за поставлений металобрухт, то у відповідача в силу наведених приписів закону виникає обов’язок сплатити 3% річних від простроченої суми, що станом на день розгляду справи складає 1610,97 грн. та інфляційні витрати у сумі 4016,75 грн. Така ж сума підлягає стягненню з відповідача на користь позивача виходячи с розрахунку зроблену експертом при проведенні судової економічної (бухгалтерської) експертизи.

Стосовно позовних вимог щодо стягнення пені у сумі 1182,67 грн. суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 611 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями), у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями) встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами та договором.

Статтею 230 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. №436 із змінами і доповненнями) встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання.

Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 статті 551 Цивільного кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 435 із змінами і доповненнями) визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 231 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями) законом щодо окремих видів зобов’язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається. Приписами пункту 6 вказаної статті унормовано, що штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо іншій розмір відсотків не передбачено законодавством або договором.

Договірні відносини між платниками та одержувачами грошових зобов’язань регулюються Законом України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань» (Закон України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР із змінами і доповненнями), статтями 1, 3 якого встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, відповідно до вимог п.6 ст.232 Господарського кодексу України (Закон України від 16.01.2003 р. № 436 із змінами і доповненнями) нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано.

Позивач нарахував пеню за несвоєчасне повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом в розмірі 1182,67 грн. Судовий експерт у висновку розрахував пеню за несвоєчасне повернення кредитних коштів та відсотків за користування кредитом в розмірі 1182,67 грн.

Суд з урахуванням вищезазначених норм чинного законодавства перевіривши правильність нарахування пені, вважає її обґрунтованою у сумі 586,48 грн. В частині стягнення пені в сумі 596,19 грн. суд вважає її нарахування необґрунтованою з огляду на те, що позивачем не враховано при розрахунку розміру пені приписів встановлених ч.1 ст.232 Господарського кодексу України та ст.1, 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань», якими встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Таким чином, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за поставлений металобрухт в розмірі 35115,88 грн., 4016,75 грн. індекс інфляції, 1610,97 грн. 3% річних, 586,48 грн. пеня за несвоєчасну оплату товару обґрунтовані, засновані на законі, підлягають задоволенню.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Документально підтверджених доказів, які б спростували, або підтвердили сплату заборгованості відповідача перед позивачем суду не представлено.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями) пропорційно задоволеним вимогам.

У судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 33, 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України (від 06.11.1991 року № 1798-XII із змінами і доповненнями), суд -

ВИРІШИВ:

· Позов задовольнити частково.

· Стягнути Закритого акціонерного товариства «Кримвтормет» (АР Крим, м.Сімферополь, вул.Суворовський спуск, 5; п/р 26005300002558 у СФ АКБ «Форум», м.Сімферополь, МФО 384890, ідентифікаційний код 00190638) на користь Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» в особі Кримської філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» (АР Крим, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург, 2; п/р 260064839, МФО 324021, КРД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ідентифікаційний код 22236588) заборгованість у розмірі 35115,88 грн., 4016,75 грн. індекс інфляції, 1610,97 грн. 3% річних, 586,48 грн. пеня, 4232,77 грн. витрати за проведення судової експертизи, державне мито в розмірі 419,48 грн. та витрати на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу у розмірі 235,87 грн.

· Повернути Відкритому акціонерному товариству «Укртелеком» в особі Кримської філії Відкритого акціонерного товариства «Укртелеком» (АР Крим, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург, 2; п/р 260064839, МФО 324021, КРД ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», ідентифікаційний код 22236588) з державного бюджету України (р/р 31115095700002 в банку одержувача ГУ ДКУ в АРК м.Сімферополь, МФО 824026, одержувач: Держбюджет м.Сімферополя, ЗКПО 34740405, код платежу 22090200) 241,63 грн. зайво сплаченого державного мита.

· В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

· Видати накази після набрання рішенням суду законної сили.

Повне рішення складено 11.02.2011 р.

Рішення направити:

· Кримській філії ВАТ «Укртелеком», м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург, 2

· ЗАТ «Кримвтормет», м.Сімферополь, вул.Суворовський спуск

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Мокрушин В.І.