Рішення № 13723418, 08.02.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

08.02.2011

Справа №5002-33/19-2011

за позовом відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (95034, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6)

до сільськогосподарського виробничого кооперативу «МИР» (96546, Сакський район, с. Крайнє, вул. Леніна, 2)

про стягнення 31810.90 грн.

Суддя Радвановська Ю.А.

Представники:

Позивача: Степанов Віталій Анатолійович, начальник юридичного відділу, довіреність № 003Д від 04.01.2011р.

Відповідача: Пуговкін Валентин Михайлович, керівник, паспорт серії АР 415496, виданий 26.07.2007р. Сакським МРВ ГУ МВС України в АР Крим, СВК «МИР».

Суть спору: відкрите акціонерне товариство «Крименерго» звернулося до господарського суду АР Крим з позовною заявою до відповідача, сільськогосподарського виробничого кооперативу «МИР», та просить суд стягнути 29090.46 грн. – заборгованості за спожиту активну електричну енергію, 978.03 грн. – інфляційних витрат, 414.25 грн. - 3% річних та 1328.16 грн. – пені.

Позовні вимоги вмотивовані порушенням відповідачем пункту 2.2.3 договору на поставку електричної енергії № 26 від 29 листопада 2004 року, що виразилося в неоплаті виставлених рахунків за активну електричну енергію.

Відповідач надав суду відзив, в якому позовні вимоги визнав в частині заборгованості за договором в розмірі 29090.46 грн. В частині стягнення інфляційних витрат, пені та 3% річних відповідач позов не визнав, оскільки вважає, що їх стягнення не передбачено договором (а.с. 82).

Крім того, представником відповідача заявлено клопотання про надання розстрочки виконання рішення до кінця 2011 року.

Згідно зі статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні представникам сторін роз'яснені процесуальні права та обов'язки.

За клопотанням представників сторін, відповідно до статті 10 Конституції України, статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», пояснення та клопотання по справі надавалися ними російською мовою.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

встановив:

29 листопада 2004 року між відкритим акціонерним товариством «Крименерго» (постачальник) та сільськогосподарським виробничим кооперативом «МИР» (споживач) укладений договір на поставку електричної енергії, відповідно до пункту 1 якого постачальник поставляє електричну енергію споживачу, а споживач оплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі у відповідності з умовами цього договору.

Розділом 2 договору сторони домовилися під час виконання умов цього договору, а також вирішення всіх питань, які не обумовлені даним договором, керуватися діючим законодавством України, зокрема, Законом України «Про електроенергетику» та Правилами користування електричною енергією.

Пунктом 2.2 договору споживач взяв на себе зобов’язання виконувати умови цього договору; дотримуватися режиму споживання електричної енергії у відповідності з умовами розділу 5 договору, забезпечити утримання своїх мереж у відповідності з вимогами нормативних документів; оплачувати постачальнику вартість електричної енергії у відповідності з умовами додатку «порядок розрахунків» та «Графіку знаття показників засобів обліку електричної енергії» (пункт 2.2.4 договору).

Облік електричної енергії, спожитої споживачем, здійснюється у відповідності з вимогами Правил обліку електроенергії та Правил користування електричною енергією (пункт 7.1 договору).

У відповідності до пункту 7.2 договору перевірка стану розрахунків за електроенергію проводиться за розрахунковий період щомісячно та оформлюється двостороннім актом звірення між споживачем та постачальником, який споживач зобов’язаний повернути підписаним до наступного розрахункового періоду.

Відповідно до додатку № 4.1 договору про поставку електричної енергії № 26 від 29 листопада 2004 року (а.с. 17) розрахунки за спожиту електричну енергію здійснюються у відповідності до пункту 6.6 Правил користування електричною енергією. Дата для розрахунків встановлюється 20 числа кожного кварталу.

Показники розрахункових засобів обліку у відповідності до Переліку об’єктів та точці комерційного обліку фіксуються 20 числа кожного кварталу та оформлюються актом про облік переданої споживачу електричної енергії.

В період з 13 квітня 2009 року по 14 вересня 2010 відповідачу виставлялися рахунки на оплату спожитої електричної енергії (а.с.18,20,22,24,26,28,30,32,34,36,38,40,42,44,46,48,50,52,54).

У зв’язку з тим, що оплата по виставленим рахункам відповідачем проведена була не в повному обсязі, це з’явилося підставою для звернення відкритого акціонерного товариства «Крименерго» до господарського суду з позовною заявою про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 29090.46 грн., а також нараховані на цю суму інфляційні витрати, 3% річних та пені.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Оскільки спірні правовідносини виниклі в процесі постачання і споживання електричної енергії між її постачальником та споживачем, вони повинні регулюватися положеннями Закону України «Про електроенергетику» та Правилами користування електричною енергією, затвердженими постановою Національної комісії з питань регулювання електроенергетики України від 31 липня 1996 року № 28 (далі – Правила, ПКЕЕ).

Так, відповідно до частин 2, 4 статті 26 Закону України «Про електроенергію» споживач енергії зобов'язаний додержуватись вимог нормативно-технічних документів та договору про постачання енергії. Споживач енергії несе відповідальність за порушення умов договору з енергопостачальником та правил користування електричною і тепловою енергією та виконання приписів державних інспекцій з енергетичного нагляду за режимами споживання електричної та теплової енергії згідно із законодавством України.

Відповідно до пункту 6.1 Правил КЕЕ розрахунки споживача за використану електричну енергію здійснюються за розрахунковий період відповідно до умов договору.

Остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі виставленого постачальником електричної енергії рахунку відповідно до відомостей про фактичне споживання електричної енергії, визначених за показниками розрахункових засобів обліку, які фіксуються у терміни, передбачені договором, та/або розрахунковим шляхом у випадках, передбачених цими Правилами (пункт 6.11 Правил КЕЕ).

В період з 13 квітня 2009 року по 14 вересня 2010 відповідачу виставлялися рахунки на оплату спожитої електричної енергії (а.с.18,20,22,24,26,28,30,32,34,36,38,40,42,44,46,48,50,52,54).

Відповідні акти-рахунки на оплату використаної електроенергії були направлені відповідачу, отримані ним, але оплачені не були.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог–відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу вимог та заперечень.

Частиною 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Отже, відповідачем під час розгляду даної справи не були надані суду докази оплати заборгованості в сумі 29090.46 грн.

Крім того, відповідач визнав наявність у нього заборгованості, що також підтверджується його підписом на акті звірення взаєморозрахунків, складеного станом на 01 жовтня 2010 року (а.с.81) та відзивом на позов (а.с. 82).

Частиною 5 статті 22 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач має право визнати позов повністю або частково.

Враховуючи те, що дії відповідача не суперечать законодавству та не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб суд приймає заяву відповідача про визнання позову.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги відкритого акціонерного товариства «Крименерго» про стягнення з відповідача, сільськогосподарського виробничого кооперативу «МИР», заборгованості за спожиту електричну енергію в сумі 29090.46 грн., такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Також, позивач просив стягнути з відповідача 978.03 грн. – інфляційних витрат, 414.25 грн. - 3% річних та 1328.16 грн. – пені.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до розрахунку, наданому позивачем (а.с. 3), сума інфляційних витрат за період з жовтня 2009 року по вересень 2010 року складає 978.03 грн. Судом перевірений рахунок, наданий позивачем, який проведений вірно. З огляду на викладене, позовні вимоги в цієї частині підлягають задоволенню.

Також, позивач просив стягнути 3% річних в сумі 414.25 грн.

Відповідно до розрахунку, наданому позивачем суду (а.с.3-5), який був перевірений судом, сума 3% річних за період з квітня 2009 року по жовтень 2010 року складає 414.25 грн. та саме в цьому розмірі підлягає задоволенню.

Також суд вважає, що підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення 1328.16 грн. пені, з огляду на наступне.

Пунктом 4.2.1 договору про поставку електричної енергії № 26 від 29 листопада 2004 року сторони домовилися, що за внесення платежів, передбачених пунктами 2.2.3-2.2.4 цього договору, з порушенням строків визначених додатками 4.1, 4.2, споживач зобов’язаний оплатити постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

Виконання зобов'язання, згідно з частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України може забезпечуватися зокрема, неустойкою.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статті 624 Цивільного кодексу України якщо за порушення зобов’язання встановлена неустойка, то вона підлягає стягненню в повному обсязі, незалежно від стягнення збитків.

Відповідно до розрахунку, наданому позивачем (а.с. 5-6), сума пені розрахована ним за період з 26 квітня 2010 року по 25 жовтня 2010 року та складає 1328.16 грн.

Судом перевірений розрахунок пені, який проведений вірно, у зв'язку з чим з огляду на наявність у відповідача заборгованості за договором, вимоги позивача про стягнення з відповідача 1328.16 грн. пені є такими, що також підлягають задоволенню.

Крім того, представником відповідача було заявлено клопотання про надання йому розстрочки виконання рішення до кінця 2011 року.

Представник позивача проти задоволення зазначеного клопотання заперечував через його необґрунтованість.

Суд, дослідивши обставини справи, дійшов висновку, що клопотання відповідача про надання йому розстрочки задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Відповідно до частини 1 статті 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Розстрочка, згідно з пунктом 1.2 Роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України від 12 вересня 1996 року № 02-5/333 «Про деякі питання практики застосування статті 121 Господарського процесуального кодексу України», означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Строки виконання кожної частки також повинні визначатись господарським судом. При цьому, слід мати на увазі, що розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

При цьому, підставою для розстрочки рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи (пункт 2 Роз’яснень президії Вищого арбітражного суду України).

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи наявність заперечень позивача, а також те, що відповідачем не було надано будь-яких доказів наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення в строк або роблять його неможливим, суд відмовляє в задоволенні зазначеного клопотання.

З огляду на приписи до статей 44, 49 Господарського процесуального кодексу України оплата держмита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладається на відповідача.

У судовому засіданні були оголошені вступна та резолютивна частини рішення згідно статті 85 Господарського процесуального кодексу України. Повне рішення складено 10 лютого 2011 року.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального Кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу «МИР» (Сакський район, с. Крайнє, вул. Леніна, 2, ЄДРПОУ 03759694, МФО 324485) на користь відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, р\р 260323051142, філія КРУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 324805, ЄДРПОУ 00131400) заборгованість за спожиту електричну енергію в розмірі 29090.46 грн.

3. Стягнути з сільськогосподарського виробничого кооперативу «МИР» (Сакський район, с. Крайнє, вул. Леніна, 2, ЄДРПОУ 03759694, МФО 324485) на користь відкритого акціонерного товариства «Крименерго» (м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, р\р 260073013142, філія КРУ ВАТ «Ощадбанк», МФО 324805, ЄДРПОУ 00131400) 978.03 грн. – інфляційних витрат, 414.25 грн. - 3% річних та 1328.16 грн. – пені, 318.11 грн. державного мита та 236.00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. В задоволенні клопотання сільськогосподарського виробничого кооперативу «МИР» про надання розстрочки виконання рішення – відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Радвановська Ю.А.