Рішення № 13723377, 08.02.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к.

РІШЕННЯ

Іменем України

08.02.2011

Справа №5002-9/375-2010

За позовом Відкритого акціонерного товариства "Крименерго", м. Сімферополь

До відповідача Виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства

м. Судака, м. Судак

Про стягнення 102820,06 грн.

Суддя ГС АР Крим Н.С.Пєтухова

Представники:

Від позивача - Шереметьева Л.О. – ю/к, дов. пост. №012-Д від 04.01.2011р.; Антипенко М.О. – ю/к, дов. пост. №016-Д від 04.01.2011р.

Від відповідача - Любушкін А.В., пред-к., дов. пост. № 28 від 05.01.2011р.

За участю експерту - Пісарева І.Ю.

Суть спору: Позивач звернувся до Господарського суду АР Крим із позовом, у якому просить стягнути з відповідача 94 756,21грн. заборгованості, у тому числі 83240,67 грн. основного боргу, 6109,89 грн. індексу інфляції, 545,32 грн. 3% річних, 4860,33 грн. пені.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №16 від 30.11.05р.про постачання електричної енергії, укладений між сторонами. Порядок розрахунків за спожиту реактивну електричну енергію встановлено додатком № 5 від 16.02.2005р. Споживач зобов'язується здійснювати оплату за послуги по компенсації перетоків реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача згідно з додатком №5 «Порядок розрахунків за перетоки реактивної електроенергії».Однак, відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі здійснювалася оплата вартості електроенергії, що призвело до виникнення заборгованості перед Відкритим акціонерним товариством «Крименерго».

Позивач заявою від 21.01.10р. №10/140 відповідно до ст. 22 Господарського процесуального кодексу України збільшив позивні вимоги та просить суд стягнути з відповідача 102820,06грн. заборгованості, у тому числі 83240,67 грн. боргу по розрахункам за компенсацію перетоків реактивної електроенергії, 8521,13 грн. індексу інфляції, 2259,94 грн. 3% річних, 8798,32 грн. пені.

Судом заява про збільшення позивних вимог була прийнята до розгляду.

Відповідач проти позову заперечує по мотивам, викладеним у запереченні на позов вих. №59 від 25.02.2010р., а саме пояснив, що проводив оплату спожитої активної електричної енергії відповідно до умов договору № 16 від 30.11.2005 року, на підставі свідчень засобів обліку. У зв'язку з чим вказані витрати були складовою частиною при формуванні тарифів на послуги, що надаються відповідачем. Реактивна електроенергія не є частиною товару або послугою що надається відповідачу позивачем, а є елементом, що попутно самоутворюється, при перетіканнях електричної енергії від постачальника до споживача, таким чином постачальник електроенергії нав'язує споживачеві свої витрати при цьому отримуючи додатковий прибуток (по засобу обліку за поставлену активну електроенергію і премію за перетікання реактивної електроенергії). КРП ППВКГ м.Судака є власністю держави і отримує прибуток не інакше як від своєї господарської діяльності пов'язаною з наданням послуг водопостачання і водовідведення тарифи на яких формуються і затверджуються органами місцевого самоврядування. Витрати пов'язані з оплатою рахунків за перетоки реактивної електроенергії не включені до тарифів водопостачання та водовідведення, тому КРП ППВКГ м.Судака не має на те коштів не може та незобов’язане сплачувати необгрунтованне нараховані суми за перетоки реактивної електроенергії.

Позивач проти відзиву на позов заперечує по мотивам, викладеним у запереченні на відзив на позов вих. №10/889 від 19.03.2010р.

Від відповідача надійшло клопотання вих. №78 від 18.03.2010 р. про призначення по справі судове-економічної експертизи.

Представник відповідача надав питання, які він хотів би поставити на вирішення експерту, виклавши їх у клопотанні про призначення по справі судову - економічну експертизу.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що згоджений на ті питання, які поставив відповідач на вирішення експерту.

Ухвалою Господарського суду Автономної Республіки Крим від 15.04.2010 р. провадження по справі було зупинено до надходження до суду висновку експерту, а матеріали контрольної справи були направлені до Науково-дослідної лабораторії судових експертиз, для проведення перевірки фактів, викладених у даної ухвалі.

22.12.2010р. Господарським судом АРК був отриманий висновок судову-економічної експертизи №20 від 17.12.2010р.

Ухвалою ГС АР Крим від 04.01.2011року провадження по справі було поновлено та розгляд справи був призначений на 17.01.2011року.

У судовому засіданні 17.01.2011року сторони заявили клопотання про виклик до судового засідання експерта Пісареву І.Ю. для дачі пояснень щодо висновку №20 від 17.12.2010р.

Суд задовольнив заявлене сторонами клопотання, слухання справи було відкладене на 27.01.2011року для виклику у судове засідання експерта Пісаревої І.Ю.

Експерт Пісарева І.Ю. 27.01.2011року свою явку у судове засідання не забезпечила. Причина не явки експерта суду була не відома.

У судовому засіданні 27.01.2011року сторони наполягали на виклик експерта до судового засідання для дачі пояснень щодо висновку експерта № 20 від 17.12.2010 року.

Більш того, відповідач на день слухання справи надав письмові запитання експерту Пісаревої І.Ю. по проведенню судово-економічної експертизи (щодо висновку № 20 від 17.12.2010 року).

Суд заважав за необхідне слухання справи відкласти на 03.02.2011року для повторного виклику у судове засідання експерта Пісаревої І.Ю.

У судовому засіданні, яке відбулось 03.02.2011 р. експерт підтримав висновки судово-економічної експертизи №20 від 17.12.2010р. та надав відповіді на запитання, наданні відповідачем.

У судовому засіданні згідно листа Головного управління статистики в АРК вих.. №10/68 від 14.01.2010р. та свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи №624431 від 16.08.2007р. та довідки Головного управління статистики в АРК №45-04/280 встановлено, що правонаступником Виробничого підприємства водопровідно-каналізаційного господарства м. Судака є Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Судака".

Згідно ст. 25 Господарського суду Автономної Республіки Крим в разі вибуття однієї з сторін у спірному або встановленому рішенням господарського суду правовідношенні внаслідок реорганізації підприємства чи організації господарський суд здійснює заміну цієї сторони її правонаступником, вказуючи про це в рішенні або ухвалі.

Суд вважає необхідним відповідно до ст.25 Господарського процесуального кодексу України провести заміну відповідача.

У судовому засіданні 03.02.2011року була оголошена перерва до 08.02.2011року до 11:40 годин для надання позивачем суду розрахунку пені.

08.02.2011року судове засідання відбулось у присутності представників сторін.

Розглянувши матеріали справи, а також додатково надані сторонами документи, заслухавши пояснення представників сторін, експерту, висновок судову-економічної експертизи №20 від 17.12.2010р., суд –

В с т а н о в и в:

Статтею 55 Конституції України встановлено, що держава забезпечує рівний захист прав всіх суб'єктів права власності.

Згідно ст. 124 Конституції України, юрисдикція судів розповсюджується на всі правовідносини, що виникають в державі. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Суд вважає необхідним дотримуватися принципів судочинства, що встановлені ст. 129 Конституції України, нормами якої вказано, що основними засідками судочинства є зокрема, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тобто суд вважає потрібним застосувати принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

Частина 1ст. 14 ЦК України передбачає, що цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. При цьому, майново-господарськими, згідно з частиною 1 статті 175 ГК України, визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, зобов'язання виникає з угод, що не суперечать закону, а також внаслідок вчинення господарських дій на користь другої сторони.

30.11.2005 р. між Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» (Постачальник) та Виробничим підприємством водопровідне-каналізаційного господарства м. Судака (Споживач) договір № 16 про постачання електричної енергії. Також між позивачем та відповідачем була складена додаткова угода № 1/1202 від 23.05.2008р., згідно якої сторони обумовили сплату заборгованості за спожиту електричну енергію згідно наведеного в ньому графіка.

Відповідно до розділу 1 договору про постачання електричної енергії Постачальник поставляє електричну енергію Споживачу, а Споживач сплачує постачальнику її вартість та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору та додаткам до них, які є його невід'ємними частинами.

Відповідно до пункту 2.2.3 Договору Споживач зобов'язується оплачувати Постачальнику вартість електричної енергії та інші, нарахування, згідно з умовами додатка № 4.2 «Порядок розрахунків».

Порядок розрахунків за спожиту реактивну електричну енергію встановлено додатком № 5 від 27.10.2006р. Споживач зобов'язується здійснювати оплату за послуги по компенсації перетоків реактивної електричної енергії між електромережею Постачальника та електроустановками Споживача згідно з додатком №5 «Порядок розрахунків за перетоки реактивної електроенергії».

Пунктом 5 Додатку до договору № 4.2 сторони передбачили, що розрахунки за спожиту електроенергію здійснюються до 30 числа кожного місяцю.

Розрахунки за спожиту активну електричну енергію здійснюються споживачем виключно грошовими коштами на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання Постачальника електричної енергії.

Крім того, матеріали справи також свідчать, що між сторонами у справі був підписаний Додаток №5 до договору №16 від 30.11.2005 р. «Порядок розрахунків за перетоки реактивної електроенергії», який був складений відповідно до Методики розрахунків плати за перетоки реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затвердженої Наказом Мінпаливенерго №19 від 17.01.2002р. Сторонами також була складена додаткова угода № 1/1202 від 23.05.2008р.. згідно якої сторони визначили, що споживач - Виробниче підприємство водопровідне-каналізаційного господарства м. Судака зобов'язується сплатити заборгованість, яка виникла на 15.05.2008р. у розмірі 120 316,55грн., згідно наданого графіка, який передбачає сплату до 15 числа щомісяця у травні 10 020,00грн. за активну електроенергію, у червні 7919,53грн. за активну електроенергію, 2 107,02грн. за реактивну електроенергію, 10 030,00грн. щомісячно з липня 2008р. по квітень 2009 рік.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем належним чином виконувалися свої обов'язки за договором та поставлялася відповідачеві електрична енергія, на оплату якої виставлялися відповідні рахунки із зазначенням кількісних показників електроенергії, її вартості та загальної суми до сплати.

Відповідачем своєчасно та в повному обсязі здійснювалась оплата активної електроенергії однак, відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі здійснювалася оплата вартості реактивної електроенергії, що призвело до виникнення заборгованості перед Відкритим акціонерним товариством «Крименерго» заборгованість за спожиту реактивну електричну енергію станом на 30.11.2009р. 19 923,38 грн., а також заборгованість за додатковою угодою № 1/1202 від 23.05.2008р. за період з червня 2008 по квітень 2009р — у розмірі 63 217,29 грн.

Факт наявності заборгованості відповідачем заперечується, крім того відповідач вважає розрахунок реактивної електроенергії зробленім не вірно, та клопоче про призначення по справі судове-економічної експертизи, та надав питання, які він хотів би поставити на вирішення експерту, виклавши їх у клопотанні.

З метою перевірки правильності розрахунку, здійсненого позивачем обсягу реактивної електроенергії підлягаючої сплаті, а також заборгованості за реактивну електроенергію судом було призначено судово-економічну експертизу.

Висновком експертизи № 20 від 17.12.2010р. встановлено, що станом на 01.12.2009р. у Виробничого підприємства водопровідне-каналізаційного господарства м. Судака виникла заборгованість за реактивну електроенергію в розмірі 83 240,67грн.

Пунктом 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до приписів статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Пунктом 1 статті 42 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подаєтеся господарському суду в письмовий формі, і копія його надсилається сторонам.

У суду відсутні підстави ставити під сумнів висновок експерта із проведеної по справі експертизи.

Крім того заборгованість за реактивну електроенергію неодноразово підтверджується доказами наявними у матеріалах справи, а саме складеним актом звірки від 14.05.2008р., гарантійним листом № 220 від 14.05.2008р., додатковою угодою № 1/1202 від 23.05.2008р., а також оплатами за реактивну електроенергію які відповідач частково призводив.

Згідно ст.193 ГК України суб'єкти господарювання і інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Стаття 530 ЦК України встановлює, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строку

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачене, що невиконання або неналежне виконання зобов'язання визнається порушенням зобов'язання.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином і у встановлений|установлені| строк, одностороння|однобічна| відмова або зміна умов договору не допускається.

При таких обставинах, позовні вимоги позивача у частині стягнення заборгованості за реактивну електричну енергію у розмірі 83 240,67 грн. підлягають задоволенню, оскільки підтверджуються матеріалами справи.

Частиною 1 статті 199 Господарського кодексу України передбачено, що виконання господарських зобов'язань забезпечується заходами захисту прав та відповідальності учасників господарських відносин, передбаченими цим Кодексом та іншими законами. За погодженням сторін можуть застосовуватися передбачені законом або такі, що йому не суперечать, види забезпечення виконання зобов'язань, які звичайно застосовуються у господарському (діловому) обігу. До відносин щодо забезпечення виконання зобов'язань учасників господарських відносин застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов'язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов'язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов'язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов'язувані правовідносини між кредитором та боржником.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до додатку № 4.2 до Договору та умов додаткової угоди, у разі несвоєчасної оплати Постачальник нараховує Споживачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Аналогічна позиція міститься в пункті 8.1.8 ПКЕЕ, яка зазначає, що Постачальник електричної енергії за регульованим тарифом має право на стягнення пені та застосування інших санкцій за несвоєчасну оплату спожитої електричної енергії.

Позивач просить стягнути з відповідача пеню за несвоєчасну оплату боргу за спожиту електроенергію за період з 01.06.09р. по 29.11.2009р. у розміру 2048,53грн., а також пеню за несвоєчасне оплату за додатковою угодою за період з 31.05.09р. по 29.11.2009р. у розміру 6749,79грн.

Перевіривши правильність обчисленого позивачем розміру пені у сумі 8 798,32 грн., суд не погоджується з його обґрунтованістю.

Розрахунок пені позивачем був проведений невірно, при розрахунку пені позивач урахував загальну суму боргу.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання припиняються через шість місяців з дня, коли зобов'язання повинне було бути виконане.

Згідно розрахунку суду розмір пені за несвоєчасну оплату спожитої електроенергії складає 224,68грн., розмір пені по додаткової угоді за реактивну електроенергію складає 799,06грн.

Загальна сума пені, підлягаюча стягненню складає 1023,74грн. У стягненні пені у сумі 7774,58грн. треба відмовити.

Крім того, позивачем також заявлені до відшкодування інфляційні втрати у сумі 8 521,13грн. за період з червня 2008р. по листопад 2009р., 3% річних у розмірі 2 259,94грн.(згідно розрахунку позивача, викладеному у заяві, а.с. 86-87, 89-90)

Так, ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Таким чином, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що суми річних та інфляційних втрат розраховані позивачем правомірно, а тому підлягають стягненню з відповідача.

Відповідно до ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.ст. 33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Витрати по оплаті держмита і за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на сторони пропорційно задоволеним вимогам відповідно до ст. 49 ГПК України.

У судовому засіданні 08.02.2011р. були оголошені тільки вступна та резолютивна частини рішення.

Повний текст рішення оформлений відповідно до ст. 84 ГПК України і підписаний 09.02.2011 р.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 22, 25, 33, 34, 49, 77, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Замінити відповідача - Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Судака на його правонаступника Кримське республіканське підприємство "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Судака".

2. Позов задовольнити часткове.

3. Стягнути з Кримського республіканського підприємства "Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Судака" (98000, м. Судак, вул. Механизаторів,8, р/р 26002261829051 у КРУ Приватбанку м. Сімферополя, МФО 384436, ЗКПО 03332470) на користь Відкритого акціонерного товариства "Крименерго" (95034, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Київська, 74/6, ідентифікаційний код 00131400, одержувач: ВАТ "Крименерго" р/р 260323005142 філія КРУ ВАТ "Ощадбанк", МФО 324805, код ЄДРПОУ 001314400) заборгованість за реактивну електричну енергію у розмірі 83 240,67 грн., утому числі 19 923,38грн. заборгованості за реактивну електричну енергію та 63 317,29 грн. заборгованість за реактивну електричну енергію за додатковою угодою № 1/1202 від 23.05.2008р., пеню за несвоєчасність виконання грошових зобов'язань, у розмірі 1023,74 грн., інфляційні витрати в сумі 8 521,13грн., 3% річних у розмірі 2 259,94грн., 950,45 грн. державного мита, 218,16 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної чинності.

4. В частині стягнення 7774,58грн. пені відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Петухова Н.С.